Лаврівський монастир Святого Онуфрія отців василіан у Лаврові – найдавніша діюча обитель на території Західної України, одна з головних святинь греко-католиків.

За легендою, монастир заснований у XIII сторіччі князем Лавром, якого історики пов'язують з  Великим князем литовським Войшелком, який прийняв чернечий постриг під ім'ям Лавриш. Також засновником прийнято вважати князя Лева Даниловича, оскільки Лаврів згадується у 1291 році серед його володінь (вважається, що князя було поховано у монастирському храмі, але у XVIII сторіччі його прах перепоховали у невідомому місці).

Перша достовірна документальна згадка про самий монастир відноситься до 1407 року. Одним із головних релігійних центрів регіону монастир став після прийняття унії та входження до ордену ...

Лаврівський монастир Святого Онуфрія отців василіан у Лаврові – найдавніша діюча обитель на території Західної України, одна з головних святинь греко-католиків.

За легендою, монастир заснований у XIII сторіччі князем Лавром, якого історики пов'язують з  Великим князем литовським Войшелком, який прийняв чернечий постриг під ім'ям Лавриш. Також засновником прийнято вважати князя Лева Даниловича, оскільки Лаврів згадується у 1291 році серед його володінь (вважається, що князя було поховано у монастирському храмі, але у XVIII сторіччі його прах перепоховали у невідомому місці).

Перша достовірна документальна згадка про самий монастир відноситься до 1407 року. Одним із головних релігійних центрів регіону монастир став після прийняття унії та входження до ордену отців василіан Київської митрополії. Головною святинею є храм Святого Онуфрія, вівтарна частина якого збереглася з XIII сторіччя. Згодом храм неодноразово перебудовувався – у XVII столітті після пожежі його відбудували в стилі українського бароко, а під час реставрації 1860-1867 років він набув теперішнього вигляду. Збереглися фрески XV сторіччя.

У підземному склепі-некрополі спочивають молдавські князі Костянтин Бассараб та Штефан Петричейку, а також деякі православні та греко-католицькі ієрархи.

Оборонні стіни монастиря датовані XIII-XVIII сторіччями, а корпус чернечих келій – 1902-1909 роками. Архаїчний вигляд має квадратна вежа-дзвіниця.

В період між Першою та Другою світовими війнами у монастирі діяв Василіянський ліцей. З 1994 році обитель знову належить чернечому ордену василіан.

На території зростає 700-річний дуб Лева Даниловича, під яким, за переказами, любив відпочивати князь.

Лаврівський монастир Святого Онуфрія отців василіан у Лаврові – найдавніша діюча обитель на території Західної України, одна з головних святинь греко-католиків.

За легендою, монастир заснований у XIII сторіччі князем Лавром, якого історики пов'язують з  Великим князем литовським Войшелком, який прийняв чернечий постриг під ім'ям Лавриш. Також засновником прийнято вважати князя Лева Даниловича, оскільки Лаврів згадується у 1291 році серед його володінь (вважається, що князя було поховано у монастирському храмі, але у XVIII сторіччі його прах перепоховали у невідомому місці).

Перша достовірна документальна згадка про самий монастир відноситься до 1407 року. Одним із головних релігійних центрів регіону монастир став після прийняття унії та входження до ордену ...

Лаврівський монастир Святого Онуфрія отців василіан у Лаврові – найдавніша діюча обитель на території Західної України, одна з головних святинь греко-католиків.

За легендою, монастир заснований у XIII сторіччі князем Лавром, якого історики пов'язують з  Великим князем литовським Войшелком, який прийняв чернечий постриг під ім'ям Лавриш. Також засновником прийнято вважати князя Лева Даниловича, оскільки Лаврів згадується у 1291 році серед його володінь (вважається, що князя було поховано у монастирському храмі, але у XVIII сторіччі його прах перепоховали у невідомому місці).

Перша достовірна документальна згадка про самий монастир відноситься до 1407 року. Одним із головних релігійних центрів регіону монастир став після прийняття унії та входження до ордену отців василіан Київської митрополії. Головною святинею є храм Святого Онуфрія, вівтарна частина якого збереглася з XIII сторіччя. Згодом храм неодноразово перебудовувався – у XVII столітті після пожежі його відбудували в стилі українського бароко, а під час реставрації 1860-1867 років він набув теперішнього вигляду. Збереглися фрески XV сторіччя.

У підземному склепі-некрополі спочивають молдавські князі Костянтин Бассараб та Штефан Петричейку, а також деякі православні та греко-католицькі ієрархи.

Оборонні стіни монастиря датовані XIII-XVIII сторіччями, а корпус чернечих келій – 1902-1909 роками. Архаїчний вигляд має квадратна вежа-дзвіниця.

В період між Першою та Другою світовими війнами у монастирі діяв Василіянський ліцей. З 1994 році обитель знову належить чернечому ордену василіан.

На території зростає 700-річний дуб Лева Даниловича, під яким, за переказами, любив відпочивати князь.