Пам'ятки Львівської області

"Музей науки Львів" - це інтерактивний простір площею понад 2000 квадратних метрів, який допомагає пізнати світ завдяки дослідам і взаємодії з експонатами.

Кожен із дев'яти експозиційних блоків музею розкриває окрему тему: "Повітря", "Вода", "Акустика", "Оптика", "Електрика", "Наука", "Людина", "Роботи", "Формула-1". Понад 100 інтерактивних експонатів дають можливість провести експерименти з пневматичними пристроями та мильними бульбашками, влаштувати мініураган або морський щторм, виробити електроенергію на мініелектростанції, пограти на музичних інструментах у студії звукозапису, поспілкуватися з роботом RoboThespian, покерувати роборукою KUKA KR 210, побувати в різних куточках Землі завдяки VR-технологіям та навіть поміняти колеса гоночної автівки на пітстопі.

На першому поверсі розташована зона відпочинку з кав'ярнею та сувенірною крамницею.

Двоповерхова будівля львівського музею науки облаштована з урахуванням стандартів доступності, зокрема обладнана ліфтом.

Архикатедральний собор Святого Юра у Львові - один із найкрасивіших архітектурних ансамблів міста, перлина українського бароко. Головна святиня Української греко-католицької церкви, де тривалий час розташовувалася резиденція митрополитів УГКЦ.

Першу церкву на Святоюрській горі у Львові було засновано ще за часів Галицько-Волинського князівства. Нинішній храмовий комплекс споруджено в 1744-1770 роках за проєктом Бернарда Меретина, який поєднав стиль рококо з українською сакральною естетикою. На головному фасаді церкви Святого Юра встановлені скульптури Івана Пінзеля. На дзвіниці розміщено найдавніший в Україні дзвін (1341 рік). Найцінніша реліквія храму - чудотворна ікона Пресвятої Діви Марії (XVII століття).

У соборі Святого Юра поховані митрополити Андрій Шептицький та Володимир Стернюк, патріарх Йосип Сліпий.

Поруч з собором знаходиться палац митрополитів, в якому в 2001 році зупинявся під час візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ.

З 1998 року собор Святого Юра разом із ансамблем історичного центру Львова входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Водоспад Кам'янка на однойменній річці знаходиться на території Національного природного парку "Сколівські Бескиди" неподалік села Кам'янка.

Вода з висоти 7 метрів падає з масивних кам'яних валунів у мальовничому проломі у гірському хребті двома потоками, розділеними скельним виступом.

Дорогою до водоспаду Кам'янка є джерело "живої води" - сірководневої мінеральної води, схожої на трускавецьку "Нафтусю", яку можна застосовувати в профілактичних та лікувальних цілях.

З протилежного боку від дороги розташоване озеро Журавлине, яке також називається "Мертвим", оскільки в холодній воді з високим вмістом сірководню не живе риба. Маршрути до всіх цих природних пам'яток позначені покажчиками.

Поруч із водоспадом Кам'янка є сувенірний базар та велика галявина, на якій можна розбити наметовий табір. Над потоком влаштовані альтанки для відпочинку. У спекотні вихідні буває великий потік туристів.

Глинянська (В'їзна) брама - частина міських укріплень середньовічного Львова, що найбільш збереглася.

Споруда у стилі пізнього ренесансу є частиною фортифікаційного комплексу Бернардинського монастиря. Брама збудована на початку XVII сторіччя під наглядом інженера Фрідріха Гетканта. У центрі оборонної стіни розташована квадратна вежа з шатровим дахом та арковим проїздом, що вимощений дерев'яною бруківкою.

Під час реконструкції 1976-1977 років перед стіною відновлено оборонний рів.

Наразі у комплексі Глинянської брами розміщується інститут "Укрзахідпроектреставрація та адміністрація історико-архітектурного заповідника".

Перший дерев'яний костел у Янові (нинішнє селище Івано-Франкове) заклав у 1614 році засновник міста Ян Свошовський.

Храм постраждав під час Визвольної війни Богдана Хмельницького. В 1670 році костел відбудували у камені, хоча частково він залишався дерев'яним.

У 1741 році розпочалося будівництво нового кам'яного костелу, який був освячений під титулом Пресвятої Трійці у 1774 році. У ХІХ столітті дерев'яну дзвіницю замінили на кам'яну.

В 1946 році храм закрили, перетворивши його на склад, а в 1992 році повернули католицькій громаді.

Римсько-католицький костел Святого Варфоломія закладений у Дрогобичі в 1392 році польським королем Владиславом II Ягайлом, проте освячений лише в 1511 році.

Масивна готична будівля костелу зведена на основі княжого палацу часів Галицько-Волинського князівства. Дзвіницею костелу стала служити розташована поруч потужна оборонна вежа, яка була частиною міських укріплень на Замковій горі. Протягом століть будівля костелу неодноразово перебудовувалась.

У радянські часи приміщення костелу Святого Варфоломія використовувалося як склад. У 1989 році храм повернуто римо-католицькій громаді міста.

В інтер'єрах костелу збереглися готичні білокам'яні портали, настінні розписи та вітражі ХІХ століття за малюнками відомих художників Яна Матейка, Станіслава Виспянського та Юзефа Мегоффера.

Стіни укріплені контрфорсами. На північній стіні костелу Святого Варфоломія розміщені незвичайні білокам'яні рельєфи - три вікна, в яких зображено долоню, стопу та голову в папській тіарі. Одні джерела називають їх символами католицького панування, інші вважають ці символи язичницькими.

Мармурове оздоблення дверей з двома мечами нагадує про жителів міста, які загинули у Грюнвальдській битві.

Оборонний католицький костел Мучеництва святого Іоанна Хрестителя в Самборі, збудований у XVI сторіччі за проєктом архітектора Юзефа Тарновчика замість дерев'яного храму, що згорів, дійшов до наших днів після кількох реконструкцій.

Найбільша була проведена після пожежі в 1642 році. Архітектура костелу Іоанна Хрестителя поєднує в собі риси готики та ренесансу. Це найвища та найвеличніша споруда міста.

Костел відрізняється багатством внутрішнього оздоблення. Зберігся неоготичний орган, змонтований в 1888 році фірмою Яна Слівінського зі Львова.

В 2007 році перед костелом святого Іоанна Хрестителя встановлено пам'ятник Папі Римському Івану Павлу ІІ.

Римо-католицький костел Святого Йосифа розташований у селі Волиця безпосередньо біля траси М-11 (Е40) "Львів - Шегині".

Заснований у 1840 році, у нинішньому вигляді відбудований у 1924-1928 роках.

Костел у стилі неоготики справляє дуже сильне враження – високий, легкий і ніби спрямований у небо.

Крехівський монастир Святого Миколая Отців Василіан – одна із найзначніших святинь греко-католиків в Україні, місце масових паломництв.

Заснований на початку XVII сторіччя ченцями Києво-Печерської лаври Йоїлом та Сильвестром у печерах гори Побійної серед лісистих пагорбів Розточчя.

В 1618 році Станіслав Жолкевський видав грамоту на заснування Крехівського монастиря. На той час на скелі вже стояла дерев'яна Петропавлівська церква, а біля печери - каплиця Благовіщення. Незабаром розпочалося будівництво монастирського комплексу біля підніжжя гори. Крехівський монастир був обнесений оборонними стінами, на території зведено Преображенську та Троїцьку дерев'яні церкви (згодом перенесені), кам'яну церкву Святого Миколая, чотириярусну дзвіницю, монастирський корпус. Стіни монастиря неодноразово служили місцевим мешканцям притулком під час нападів татар. У різний час у ньому бували Богдан Хмельницький і Петро I.

За радянської влади Крехівський монастир було закрито, на території розмістили інтернат для розумово-відсталих дітей.

Відродження монастиря почалося в 1990 році. Тут розмістилася Вища духовна василіанська семінарія.

Масові паломництва відбуваються 22 травня, в день перенесення мощів Святого Миколая. "Хресним шляхом" паломники піднімаються на вершину гори до каплиці Гробу Господнього.

У туристів особливо популярне крехівське цілюще джерело.

Латинський кафедральний собор – головний храм римо-католицької церкви у Львові. Офіційна назва – Митрополича базиліка Успіння Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї Львівської архідієцезії. Неофіційно львів'яни називають його просто Катедрою.

Собор будувався та перебудовувався львівськими містобудівниками протягом 400 років. Перший камінь заклав польський король Казимир Великий у 1360 році. Після реставрації 1760-1778 років готичні форми поступилися модним тоді бароковим.

В катедральному соборі була ікона Матері Божої Милостивої ("Прекрасна зірка міста Львова"), оригінал якої зараз зберігається у краківському Вавелі. ЇЇ точну копію було виготовлено для Львова і в 2001 році папа Іван-Павло II її коронував.

Зберігся головний орган, вітражі Яна Матейка та інше. У східній стіні видніються ядра, що нагадують про турецьку облогу 1672 року, а також снаряд, що залишився з часів українсько-польської війни 1918-1919 років.

Наприкінці XVIII сторіччя навколо катедри розташовувався цвинтар з численними каплицями, з яких збереглися лише найцінніші: каплиця Боїмів (1609-1615 роки) та каплиця Кампіанів (1619 роки).

Латинський катедральний собор є Санктуарієм Матері Божої Милостивої і Божого Милосердя.

Меморіал на честь бійців легіону Українських січових стрільців (УСС), які загинули в боях з російськими військами в 1915 році, відкритий на місці бойових дій в селі Тухля на горі Маківка, неподалік Славського.

Сім сотень першого та другого куренів УСС воювали тут у складі австро-угорської піхотної дивізії фон Фляйшнера. У ході шестиденної битви за гору Маківка вдалося зупинити наступ переважаючих сил російської армії. Особливою мужністю під час боїв за Маківку відзначились саме частини Українських січових стрільців.

На меморіальному цвинтарі встановлено 50 хрестів на могилах січовиків.

Величний монастирський комплекс походження дерева Хреста Господнього (колишній Домініканський монастир) у пишному стилі бароко височить над горою Рожениця на околиці селища Підкамінь.

Нинішній архітектурний ансамбль склався в XVII-XVIII сторіччях, однак, за однією з версій, монастир заснували києво-печерські ченці ще у XIII сторіччі. Перша згадка про дерев'яний монастир католицького ордена домініканців у Підкамені відноситься до 1464 року, але незабаром він був спалений татарами.

В 1612 році архітектор Павло Гіжицький та інженер Христіан Дальке розпочали будівництво нового оборонного монастирського комплексу, яке тривало понад 80 років. Над комплексом домінує Вознесенський костел із високою вежею з барочним шпилем, який видно з Почаєва. До нього примикають келії, поряд знаходиться дзвіниця, каплиця Святого Яна Непомука (зараз - церква новомученика Миколая). Комплекс оточений стінами з баштами та бастіонами. У центрі двору розташована коринфська колона з фігурою Богоматері (1719 рік), на території знаходиться 100-метровий колодязь. Монастир мав складний титул - Успіння Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра та Павла та всіх Святих. Головною святинею була чудотворна ікона Богоматері Сніжної, яка зараз перебуває у Вроцлаві.

В 1944 році монастир в Підкамені був закритий радянською владою, на території було організовано концтабір для українського духовенства, де утримувався, зокрема, Микола Цегельський, проголошений блаженним мучеником Української греко-католицької церкви. Згодом у монастирських мурах було засновано психоневрологічний інтернат закритого типу, а храм перетворили на конюшню і ще пізніше на гараж. В одній каплиці зберігали зерно, в іншій мінеральні добрива, а ще в іншій вигодовували сторожових собак в’язниці.

В 1997 році розпочалося відродження монастиря зусиллями невеликої братії греко-католицьких ченців Студитського статуту, ведеться реставрація. В жовтні 2022 року було освячено відреставровану коштом Євросоюзу монастирську дзвіницю.

Василіянський монастир Різдва Христового з багатою барочною церквою Пресвятого Серця Христового споруджений у Жовкві в 1612 році на місці дерев'яної василіянської церкви.

Першим ігуменом був митрополит Досифей, похований у крипті під церквою. Спочатку комплекс монастиря василіян був виконаний у стилі ренесансу, мав оборонний характер. Перебудова, здійснена в 1905 році, повністю змінила його зовнішній вигляд. З XVII сторіччя зберігся ренесансний різьблений білокам'яний південний портал.

Чудовий іконостас роботи відомого майстра Івана Рутковича зараз зберігається в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. В інтер'єрі збереглися модерністські настінні розписи 1911-1939 років роботи Юліана Буцманюка, на яких, зокрема, зображено діячів УНР та Західно-Української Народної Республіки. У образі Саваофа вгадується портрет митрополита Андрія Шептицького.

У церкві Серця Христового зберігаються мощі Святого Партенія.

Каплиця Боїмів біля стін Латинського кафедрального собору (Катедри) – одна з найпримітніших архітектурних споруд Львова у стилі Ренесансу, пам'ятка архітектури національного значення.

Каплиця збудована на початку XVII століття над фамільним склепом львівських патриціїв Боїмів (поряд із собором знаходився міський цвинтар). Імовірно, будівництво велося артіллю архітектора Андрія Бемера.

Цю споруду в стилі зрілого ренесансу з переходом до бароко фахівці називають яскравим взірцем південного маньєризму в Україні. Західний фасад каплиці Боїмів вражає багатством декоративного оздоблення. Автором скульптурної композиції вважається майстер із Вроцлава Гануш Шольц. Купол увінчує незвичайна скульптура Христа, що сидить. Інтер'єр каплиці Боїмів також насичений безліччю скульптурних зображень, більшість із яких виконано Яном Пфістером.

Музей "Каплиця Боїмів" є підрозділом Львівської національної галереї мистецтв.

Личаківський цвинтар-музей, розташований неподалік центру міста Львова, більше схожий на ландшафтний парк.

Офіційно цвинтар засновано в 1784 році, хоча він на цьому місці існував ще в XVI сторіччі. Територія в 40 гектарів розбита на 86 полів, на яких знаходяться майже 3,5 тисячі пам'яток та композицій роботи відомих скульпторів та архітекторів. На Личаківському цвинтарі поховані Іван Франко, Соломія Крушельницька, Марія Конопницька, Володимир Івасюк та інші.

В 1991 році Личаківський цвинтар став історико-меморіальним музеєм-заповідником.

Багато протиріч у 1990-х роках викликало відновлення знищеного за радянських часів меморіалу "Цвинтар орлят" на честь польських воїнів, які загинули в 1918-1920 роках в українсько-польській та радянсько-польській війні. Офіційно меморіал було відкрито в 2005 році одночасно з меморіалом загиблим воїнам Української Галицької Армії.