Пам'ятки Кропивницького району

Олександрівський краєзнавчий музей відкрито в 1987 році з ініціативи громадськості селища міського типу Олександрівка. Основу експозиції склали предмети археології, цвітненська кераміка, українські вишивані рушники, зброя часів Другої світової війни та інші матеріали, зібрані ентузіастами. 

У першій залі відображено історію Олександрівки та всього краю з найдавніших часів до 1917 року. Особливо цікава експозиція про епоху козацтва, адже сусіднім селом Бірки володів гетьман Богдан Хмельницький, тут він приймав послів іноземних держав, збирав війська для походу проти Польщі, про що свідчать численні предмети XVII століття, знайдені у Бірках. Також цікавою є експозиція "Українська хата початку ХХ сторіччя", де представлені різні предмети народного побуту.

Друга зала присвячена смутним часам 1920-1930-х років, коли в краї вирувала радянсько-українська війна, колективізація та Голодомор. Історія краю у роки Другої світової війни складає експозицію третьої зали. Четверта зала присвячена історії краю у повоєнний час та сучасності. Є відділ природи та художній відділ, де представлені роботи місцевих майстрів.

Філіями Олександрівського краєзнавчого музею є Кімната-музей Левка Мацієвича в Олександрівці та Музей історії села Розумівка.

Садибний комплекс поміщика Соколова-Бородкіна в Червоновершці є одним із найкраще збережених панських маєтків на Кіровоградщині, пам'яткою архітектури місцевого значення.

Садибу в Червоновершці придбав поміщик Василь Соколов-Бородкін у 1815 році. Його син статський радник Кирило Соколов-Бородкін був повітовим предводителем дворянства. Він мав кілька будинків у Єлисеветграді, а в Червоновершському маєтку протягом 1854-1867 років побудував літній палац. Автором проєкту буд єлисаветградський архітектор Андрій Достоєвський, рідний брат письменника Федора Достоєвського.

Цегляний двоповерховий палац із мансардою виконано у стилі еклектики з елементами класицизму та неоренесансу.

На другий поверх ведуть сходи, а на третій, у задній частині будинку у вигляді бельведеру, можна дістатися лише по драбині. Палац оточений парком зі ставками, в якому досі ростуть сосни, туї, ялиці, модрини, гледичії. Також на території маєтку збереглися літній будиночок, маслобойня, овочесховище, колишні конюшні, гуртожиток.

За радянських часів у палаці Соколова-Бородкіна розмістили будинок відпочинку, потім відкрили ветеринарний технікум. Зараз тут розташовується Червоновершський ліцей.

Педагогічно-меморіальний музей Антона Макаренка в Долинській відкрився у 1978 році при місцевій школі. З 1991 року він розміщується в історичній будівлі Долинського залізничного нижчепочаткового двокласного училища, зведеній у 1891 році.

Будівля одноповерхова з дерев’яних брусів, у 1904 році була облицьована цеглою, декілька разів перероблялася. Саме тут у 1911–1914 роках жив і викладав тоді ще молодий педагог та письменник Антон Макаренко.

Сьогодні фонди музею налічують більше двох тисяч експонатів. Експозиція в п'яти залах знайомить з історією становлення та розвитку освіти Долинщини від скасування кріпацтва до сьогодення, розповідає про життєвий і творчий шлях Антона Макаренка. Зокрема, представлені світлини, документи, твори Макаренка та інших видатних педагогів світу.

В кімнаті, де жив Макаренко, відтворено типову обстановку тих часів. Перехідне приміщення оформлене видами тодішньої станції Долинської, можна ознайомитися з текстом оповідання Макаренка про Долинську та її околиці.

Пожежно-технічна виставка-музей у Кропивницькому також відома як Музей історії пожежної охорони. Розташована на території Управління ДСНС України у Кіровоградській області.

Експозиції у трьох залах розповідають про історію пожежної охорони степового краю та про діяльність сучасної служби порятунку. Серед експонатів – різноманітне технічне обладнання для пожежогасіння та зразки одягу бійців пожежно-рятувальної служби.

Родзинкою першого залу є діорама "Пожежа Єлисаветграда 1834 року", яка демонструє трагічну подію минулого, внаслідок якої місто згоріло вщент. Особливий інтерес у відвідувачів викликають стара пожежна помпа та легендарний кінно-бочковий екіпаж, який використовували єлисаветградські рятувальники в ХIХ столітті. Також представлено пожежний обоз у мініатюрі та моделі старовинних пожежних автівок.

У залі профілактики та попередження пожеж є можливість за допомогою дзеркальної діаграми побачити, які етапи проходить пожежа від іскри до повної ліквідації. Також тут представлені побутові прилади та предмети інтер’єру, що побували в пожежах.

Музей має систему локального освітлення, що дозволяє максимально сконцентрувати увагу екскурсантів на тому чи іншому об’єкті завдяки направленому потоку світла до необхідної ділянки експозиції.

Свято-Миколаївська церква в Бобринці побудована в 1853 році за типовим проєктом коштом княжни Дмитрянської.

Спочатку храм був виконаний у стилі пізнього класицизму, але в 1863 році до нього прибудували преділи й дзвіницю, що додало споруді неоруські риси.

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Храм виконано у неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.

Собор на честь Вознесіння Господнього вважається головною архітектурною окрасою Бобринця.

Закладений в 1898 році. Будівництво велося 14 років. Керував будівництвом архітектор Яків Паученко, для якого ця робота стала останньою.

За архітектурою Вознесенський собор нагадує Володимирський у Києві.

Спасо-Преображенський собор споруджено в Кропивницькому в стилі класицизму як головний православний храм міста після ліквідації Троїцької церкви, яка знаходилася на території скасованої фортеці Святої Єлисавети.

В радянський час собор був закритий владою як культова споруда. В 1965 році в його приміщенні відкрили міську картинну галерею, що зберегло його від руйнації. З проголошенням незалежності України храм відновив богослужіння. Наразі належить громаді УПЦ московського патріархату.

В Преображенському соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, а також Миколи Чудотворця. На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христова, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі.

Ландшафтний комплекс "Урочище Монастирище" розташований на березі Інгулу між селами Інгульським та Завутрово.

Це дохристиянське капище, язичницька культова споруда з жертовниками та язичницькими символами на камені. У центрі урочища – велика овальна скеля, яка з одного боку омивається рікою Інгул, з іншого обрамлена широким круглим амфітеатром. Висота скелі - 13 метрів, довжина - 50 метрів, ширина - 20 метрів. Північна, східна та західна стіни - вертикальні, південна - полога. Вся споруда вимощена величезними прямокутними кам'яними блоками. На верхньому майданчику в різних місцях знаходиться безліч великих фігурних брил - результат сходу льодовика та вивітрювання (за іншою версією, фігури колись були висічені вручну).

За легендою, у скелі захований козацький скарб. Вхід у скарбницю знаходиться десь зверху, вихід – під водою посеред річки.

На схилах каньйону та прилеглих ділянках Інгулу збереглися рослини, характерні для південної частини степового краю.

Нині це ландшафтний заказник загальнодержавного значення ”Монастирище“.

Устинівський музей історії розташований у приміщенні Будинку культури селища міського типу Устинівка. Відкрився у 2003 році з ініціативи місцевих краєзнавців Григорія і Тетяни Мусенків. Саме вони сформували основну експозицію про історію тодішнього Устинівського району з найдавніших часів і до сучасності.

В археологічній колекції музею представлені кам’яні знаряддя праці первісних людей: кремнієві скребла, різці, ручні кам’яні рубила.

Етнографічна колекція включає вишиті рушники, старовинний одяг, дерев'яні знаряддя праці та побутові речі. Також представлено цілу низку виробів майстрів-ковалів, які виготовлялися у місцевих кузнях: цвяхи ковані, підкови, вудила, стремена, пута для худоби тощо. Цікавими є колекції металевих серпів та прасок.

В Устинівському музеї історії розгорнута постійна експозиція, присвячена захисникам України усіх поколінь, зокрема героям російсько-української війни.

Оборонні вали фортеці Святої Єлисавети, яка започаткувала Кропивницький, знаходяться поряд із нинішнім центром міста.

Закладена в 1754 році фортеця носить ім'я Святої Єлисавети, небесної покровительки російської імператриці Єлизавети Петрівни. Фортечні вали вибудовані у вигляді зіркоподібного багатокутника, кінці якого являють собою гострі бастіони.

Єлисаветинська фортеця служила штабом російського військового командування на півдні України, оплотом російського впливу на запорозьких землях та центром боротьби з гайдамацьким рухом. У 1769 році фортеця витримала облогу турецько-татарської армії хана Крим-Гірея. Після закінчення цього етапу російсько-турецької війни та після ліквідації Запорозької Січі, в 1775 році Єлисаветинська фортеця втратила військово-стратегічне значення, а в 1784 році була роззброєна.

Проте унікальна земляна фортифікаційна споруда дожила до наших днів. Також частково збереглися казарми, в яких наприкінці XVIII сторіччя розташовувався полк генерала Михайла Кутузова. Встановлено пам'ятний знак - старовинні гармати.

На території знаходиться меморіал Вічного вогню на військовому кладовищі загиблих під час Другої світової війни.

Хрестовоздвиженська церква в Розумівці – родова усипальниця старовинного дворянського роду Раєвських.

Це одна з найвизначніших архітектурних пам'яток класицизму середини ХІХ століття в Україні. Розташована на високій кручі над ставком у центрі села Розумівка, яке з 1805 року належало роду Раєвських.

Кам'яна церква Воздвиження Чесного Хреста закладена в 1833 році на могилі героя французько-російської війни 1812 року, генерала від кавалерії Миколи Раєвського, який провів останні роки життя у своєму маєтку Бовтишка поблизу Розумівки. Генерал Раєвський прославився у бою під Салтанівкою та під час Бородінської битви. Панорами, що відкривалися з пагорба у Розумівці, нагадували Раєвському місця його битв. Тут він і був похований, а пізніше його нащадки заклали на цьому місці кам'яну Хрестовоздвиженську церкву-усипальницю, будівництво якої завершилося у 1855 році.

Білокам'яний храм-пантеон виконано в стилі класицизму. Вхідний портик підтримують 12 чавунних колон, кожна складена із семи збірних блоків. У підвалі знаходиться кам'яний склеп. На чавунній плиті, що прикриває поховання Миколи Раєвського, написано: "Він був у Смоленську щит, в Парижі – меч Росії". Поруч розташовані поховання нащадків генерала. На цвинтарі, що прилягає до усипальниці, поховано інших представників роду Раєвських.

Хрестовоздвиженська церква є діючим храмом, з 2006 року входить до складу Історико-архітектурного заповідника родини Раєвських, що зараз є філією Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Екскурсії проводить настоятель церви.

Художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна створено у 1985 році на базі меморіального будинку в Кропивницькому, де цей видатний художник і педагог провів свої дитячі та юнацькі роки.

Будинок є пам'яткою архітектури загальнодержавного значення, збудований у 1899 році за власним проектом відомого єлисаветградського архітектора Якова Паученка, дядька художника. Проєкт його реконструкції розробила вдова художника, архітекторка Надія Осмьоркіна.

Експозиція музею розміщена в трьох залах. Меморіальний зал пропонує відвідувачам познайомитися з життям і творчістю Олександра Осмьоркіна. Представлені живописні та графічні твори майстра, студійні малюнки 1920-х – 1930-х років, його особисті речі, у тому числі предмети творчої праці – мольберт, палітра, етюдник, пензлі, натюрмортний фонд, меморіальні предмети з будинку Паученка-Осмьоркіних.

У двох виставкових залах експонуються живописні та графічні роботи учнів Осмьоркіна, які подарували понад 50 своїх творів напередодні відкриття музею.

Комплекс будівель колишнього Юнкерського кавалерійського училища в Кропивницькому зведено в середині ХІХ століття на території колишнього передмістя Ковалівка.

Це було одне з найбільших в країні військових училищ. До складу військового містечка входив триповерховий палац, штабний та навчальний корпуси, офіцерське зібрання, манеж, стайні.

Будинки розташовані навколо нинішнього Кавалерійського парку, на місці якого раніше був плац, де проводились військові паради та огляди. Комплекс досі залишається у віданні військових.