Пам'ятки Дунаївців

Дунаєвецький районний краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі на центральній вулиці Дунаївців.

Музей засновано в 1986 році.

Його фонди налічують 3 тисячі експонатів. Постійна експозиція краєзнавчого музею висвітлює історію міста Дунаївці та всього Дунаївецького краю.

Дунаєвецький міський парк відпочинку засновано на місці колишнього парку садиби Красинських. В окремих частинах парку можна зустріти зелені насадження тих часів.

У 1980-х роках закладається сучасна зона відпочинку для містян. Основою парку став комплекс атракціонів, що включає мініатюрну "американську гірку" і оглядове колесо. В 2013 році відбулася чергова реконструкція парку, після чого тут з'явився міський фонтан, сучасні лавки та пішохідні доріжки. Мобільні атракціони забезпечують дитячу аудиторію активним відпочинком.

В середині XVIII сторіччя гетьман великої корони Йосип Потоцький виступив із пропозицією заснувати у Дунаївцях храм та монастир капуцинів. Місію батька продовжив його син Станіслав, який у 1751 році запрошує капуцинів розташуватися в місті. Не встигнувши завершити будівництво, в 1760 році Станіслав Потоцький помирає. З цього часу ченці змушені самостійно вести збір коштів для будівництва храму. Лише у 1790 році спорудження монастиря завершилося і храм був освячений під покровом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та Святого Станіслава.

В 1832 році царський уряд російської імперії ліквідує монастир. Через рік храм було перебудовано на церкву Вознесіння Христового, а монастир передано православній церковній школі.

У 1870-х роках, під час своєї подорожі Поділлям, знаменитий художник і літератор Наполеон Орда створив замальовку храму того часу.

У 1990-х роках храм переданий Православній церкві України та носить ім'я Різдва Христового.

У 1891 році поміщик Василь Завойко викупив Дунаївці у Віктора Скібнєвського. На той момент місто вважалося великим промисловим центром і мало статус "Подільського Манчестера". У містечку діяло понад 50 сукняних фабрик, ливарно-механічний завод Лельбаха, шкіряний завод, безліч мануфактур. У 1904 році Завойко виступив з ініціативою надання Дунаївцям статусу міста, проте єврейська громада зупинила цей процес.

У спадок від Завойка залишився палац, флігель та парк тих часів. Скромна будівля палацу прикрашена кованим балконом. На території парку збереглося багато вікових дерев. Комплекс озер оточений вербовою посадкою. У центрі одного з озер знаходиться невеликий острів, куди можна дістатися пішохідним мостом.

З приходом радянської влади Завойко залишив Дунаївці, а приміщення його садиби почали використовувати для потреб місцевої лікарні.

Палац родини Красінських у Дунаївцях збудований у ХІХ столітті.

Засновник садиби Ян Красінський, який став господарем Дунаївців у 1782 році, зробив багато для економічного розвитку міста. Зокрема, збудував суконну фабрику, яка діє досі.

За радянських часів палац був перебудований. Нині це районний будинок культури.

Пам'ятник композитору Владиславові Зарембі встановлений у 2015 році на площі перед Будинком творчості школярів у місті Дунаївці, де він народився в 1833 році.

Владислав Заремба є автором численних романсів, фортепіанних п'єс, обробок народних пісень. Він створив понад 30 пісень на вірші Тараса Шевченка, серед яких "Стоить гора висока", "У кінці греблі шумлять верби", "Повій, вітрі, на Вкраїну", "Така її доля", в том числі широко відомий варіант пісні "Дивлюся я на небо".

Ім'я Владислава Заремби носить Хмельницьке музичне училище.

Останні роки життя автор провів у Києві, де і був похований на Байковому кладовищі.

До початку ХХ століття джерелами води в Дунаївцях служили три великі криниці. Мешканцям південно-західної частини міста доводилося добиратися до найближчого з них близько 1,5 кілометри, поки місцевий жителі Олександр Пирогов не виявив джерела води високих смакових якостей та чистоти.

Так з'явилася "Пирогова криниця". До запуску водопроводу вона служила основним джерелом води для дунаївчан, які мешкали в цій місцевості. З розвитком міської інфраструктури значення джерела знизилося. У наші дні інтерес до нього повернувся завдяки якості води.

Також місце приваблює відпочиваючих розташуванням у долині річки Тернава зі старовинним гаєм. Серед туристів місце користується популярністю для кемпінгу, стоянки та поповнення запасів води.

Садиба лікаря Михайла Рум'янцева, який від 1922 року вупродовж 22 років керував Дунаєвецькою районною лікарнею, розташована в центральній частині міста, недалеко від парку відпочинку.

В 1944 році його було заарештовано радянською владою за звинуваченням у співпраці з окупантами та засуджено до позбавлення волі з конфіскацією майна. Після закінчення Другої світової війни в ​​садибі хірурга Рум'янцева розташувався Дунаєвецький протитуберкульозний диспансер. До існуючих на той час будівель додалися нові прибудови.

У період 1973-2004 років зусиллями тодішнього головного лікаря Ольги Пирогової було забезпечено збереження історичних об'єктів садиби та догляд за територією. У 2004 році диспансер був розформований, а територія садиби Рум'янцева перейшла у приватне володіння.

Євреї оселилися в Дунаївцях з часів Речі Посполитої та займалися переважно торгівлею та ремеслами. Під час Визвольної війни 1648 року більшість євреїв міста загинули.

У XVIII сторіччі дунаєвецька єврейська громада відновилася. Відкривалися текстильні підприємства. У ХІХ столітті євреї отримали право на кравецький, шевський промисли, відкрили тютюнову фабрику.

В 1847 році громада придбала землі під єврейський цвинтар на території сусіднього села Січинці. В 1890 році у Дунаївцях було 11 синагог, богодільня, єврейська лікарня. Єврейське населення на той час становило понад 60% від загальної кількості мешканців міста. На початку ХХ століття громада активно розвивала промисловість, орендувала чавуноливарний та винокурний заводи, володіла суконними заводами, друкарнями, аптеками, готелями та торговими лавками.

У період Другої світової війни євреї сильно постраждали. Найбільш трагічні події пов'язані з розправою у Дем'янківецькій фосфоритній шахті. Загалом у Дунаївцях загинуло понад 12 тисяч євреїв. На цвинтарі Нью-Йорка в 1965 році було споруджено монумент на згадку про Голокост у Дунаївцях.

У радянський період єврейські квартали, що спорожніли, активно забудовувалися. Вціліла остання синагога, у будівлі якої у наші дні розташовується державна установа.