Пам'ятки Новомосковська

Величезний та величний Свято-Троїцький собор в Новомосковську - єдиний в Україні дев'ятибанний дерев'яний храм.

Побудований у 1775-1778 роках за наказом останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського під керівництвом полковника самарського Антіна Головатого коштом Війська Запорозького.

Складну 9-зрубну конструкцію склав із 559 колод без жодного цвяха майстер-самоук із Нижніх Водолаг Харківської губернії Яким Погребняк, змайструвавши спочатку макет. Керував будівництвом полковник Самарської Паланки Антін Головатий. Закладання храму відбулося за кілька днів до ліквідації Запорозької Січі.

Після пожежі 1855 року Троїцький собор відновили у колишньому вигляді. Збір коштів на реставрацію проводив видатний історик Дмитро Яворницький. На початку XX століття до оригінальних дерев'яних фризів ручної роботи було додано розпис олійною фарбою в куполах.

В 1930 році храм було закрито, використовувався як зерновий склад. Служби відновлювалися у період з 1942 по 1963 рік, потім у приміщенні розмістили Історико-краєзнавчий музей.

В 1988 році Троїцький собор повернуто віруючим, хоча досі архітектурна пам'ятка використовувалася Дніпропетровським художнім музеєм для експозиції відділу декоративно-ужиткового мистецтва. Тут зберігається список ікони Самарської Божої Матері, оригінал якої зник на початку XX століття. З 2012 року ведеться реставрація.

Новомосковський історико-краєзнавчий музей імені Петра Калнишевського засновано в 1963 році.

Спочатку музей розміщувався в будівлі Троїцького собору. В 1983 році експозицію перенесено до будинку в стилі українського модерну 1901 року побудови.

В колекції – 5 половецьких ідолів, старовинна зброя та предмети побуту, гончарні вироби, вишивка.

Зал Козаччини присвячений подіям XV–XVIII століть, зокрема історії першого козацького монастиря, розповідям про священика Кирила Тарловського, відомого як "дикий піп", а також про останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.

Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир - головна святиня запорозьких козаків.

Перша церква зі шпиталем та школою була збудована запорожцями на острові між річкою Самарою та її закрутом Самарчиком ще в 1576 році. З 1602 року святиня перетворена на монастир з притулком для відставних літніх козаків, проте офіційною датою заснування вважається 1672 рік.

Під час турецької війни були споруджені укріплення. Миколаївська церква в стилі бароко збудована в 1782-1787 роках.

У 1930-х роках Самарський монастир був закритий, у ньому розмістили будинок для літніх людей, потім інтернат для розумово відсталих.

У 1993 році повернуто православній церкві. Головна святиня - Охтирська ікона Божої Матері, що називається "Самарською".