Пам'ятки Житомира

Водонапірна вежа у стилі модернізованої готики – один із символів старого Житомира.

Збудована в 1898 році за проєктом архітектора Арнольда Енша.

Після введення в експлуатацію нового комплексу "Водоканалу", необхідність використання окремих водонапірних веж відпала.

Наразі це пам'ятка архітектури місцевого значення.

Будівлю обласної державної філармонії імені Святослава Ріхтера було збудовано в Житомирі в 1858 році як міський театр з ініціативи польського драматурга та громадського діяча Юзефа Ігнація Крашевського, який був і художнім керівником театру.

На той час будівля театру вважалася однією з найкращих в Україні.

Наразі житомирська філармонія є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Старовинний особняк, збудований у XIX столітті на Замковій площі для голови житомирської католицької єпархії називають у Житомирі Єпископським будинком.

Наразі тут розміщується Житомирський обласний краєзнавчий музей, заснований ще в 1865 році, коли Волинський губернатор Михайло Чортков виставив у публічній бібліотеці свою колекцію із зразків 48 мінералів та гірських порід.

Далі експозицію поповнила колекція монет ватажка житомирського дворянства Симонича, матеріали Волинського єпархіального давньосховища, націоналізовані художні колекції графів Ілінських-Стецьких з Романова та барона Івана де Шодуара з Житомира.

Зараз фонди Житомирського краєзнавчого музею налічують 150 тисяч пам'яток історії та культури, проте в експозиції представлено лише невелику частину, що стосується історичних подій першої половини XX сторіччя. Основні виставкові площі займає художній відділ музею, де представлено унікальну колекцію творів образотворчого мистецтва італійських, голландських, французьких, польських та російських майстрів XVI-XX століть.

Історичну експозицію планують розгорнути у будинку магістрату.

Римо-католицький конкафедральний костел Святої Софії з дзвіницею висотою 26 метрів вважається однією з головних архітектурних пам'яток Житомира завдяки вдалій комбінації стилів пізнього ренесансу та бароко.

Костел збудований у XVIII сторіччі на Замковому майдані Житомира з ініціативи єпископа Самійла Ожиги, реконструйований у ХІХ столітті із застосуванням прийомів класицизму. Товщина цегляних стін сягає 2 метрів. Фасад розбитий на два яруси, будинок увінчаний вежами з гострими шпилями. Один із пілонів будівлі прикрашений барельєфом, створеним знаменитим піаністом та композитором Юліушем Зарембським.

Збереглося багате внутрішнє оздоблення - ліпнина та настінні розписи. Нині це діючий католицький собор парафії Святої Софії.

В 2011 році перед собором Святої Софії був встановлений пам'ятник Папі Римському Іоанну Павлу II.

Меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова в Житомирі є частиною Музею космонавтики імені Корольова і розташований навпроти основної будівлі експозиції "Космос".

Перший музей у квартирі, де в 1907 році народився майбутній вчений-ракетобудівник, провідний конструктор радянських космічних ракет, відкрився ще в 1970 році з ініціативи його матері. Через 7 років меморіальну частину доповнила нова експозиція про життєвий і творчий шлях генерального конструктора.

Музей відтворює обстановку помешкання, в якому на початку XX століття мешкала родина Корольових. Експозиція включає багато матеріалів, документів, особистих речей, які передали в дарунок музею родичі та колеги Корольова.

Фотографії, посуд, предмети інтер’єру, які належали родині Корольових, записи і креслення, зроблені рукою геніального конструктора, його костюм і навіть пасмо волосся з найпершої стрижки – усе це можна побачити під час екскурсії музеєм.

Музей старовинного інструменту "Ремісничий двір" у Житомирі розташований на залізничній станції Крошня.

Кожна річ в експозиції – оригінал. Вся колекція налічує кілька тисяч експонатів, зокрема 115 екземплярів сокир.

Представлені гасові всепогодні лампи для залізничників і поліцейських з триколірним семафором, старовинний ручний пристрій для обсмажування кавових зерен з одночасним їх перемішуванням, копія стародавньої кузні, в якій повітря подають справжні австрійські міхи кінця ХІХ століття.

Також у колекції є інструменти, призначені для виробництва, технологія якого вважається втраченою.

Національний музей космонавтики імені Сергія Корольова відкрито в 1970 році в Житомирі, де в 1907 році народився майбутній основоположник практичного освоєння космічного простору.

Меморіальна частина музею знаходиться у маленькому будинку, в якому на початку XX століття жила родина Корольових. Інтер'єри відновлені за спогадами матері.

Навпроти розташований павільйон "Космос", відкритий у 1991 році. В експозиції представлені оригінали та макети космічних апаратів, скафандри та інше спорядження космонавтів. Серед них - технологічний зразок космічного корабля "Союз", макет "Лунохода-2", оригінал спускового апарату корабля "Союз-27", що побував у космосі. Одним із найцінніших експонатів є капсула з ґрунтом Місяця, подарована NASA.

Музей активно застосовує сучасні музейні технологі та інноваційні методи роботи з аудиторією. Зокрема, під час дитячих екскурсій використовується робот-помічник екскурсовода Мекканоїд, який розпізнає голосові команди, пересувається, жартує та навіть танцює. У музеї можна замовити інтерактивну екскурсію "Зореліт Еней", під час якої використовується обладнання на кшталт тренажерів для підготовки професійних авіапілотів. За допомогою окулярів віртуальної реальності відвідувачі можуть побувати на Місяці чи на Венері. 

Житомирський музей космонавтики забезпечує високий рівень безбар'єрності. На вході тут є пандус, експозиційних приміщеннях немає порогів та сходів, доступні адаптовані екскурсії та інклюзивна вбиральня.

Розкішна двоповерхова будівля ратуші на Замковій горі в Житомирі була збудована для житомирського магістрату в XVIII сторіччі.

Виконана у формах неоренесансу, відрізняється витриманістю та суворістю архітектурних форм. Хоча будівля сильно постраждала в роки Другої світової війни, в 1951 році була повністю відновлена. Якийсь час в приміщені колишнього магістрату розміщувалися житлові квартири.

В 2021 році, до 30-річчя Незалежності України, було завершено капітальну реконструкцію будівлі магістрату. Згодом тут планують розмістити природничу та історичну експозиції обласного краєнавчого музею. Музейний простір буде наповнено тривимірним архівом світу природи й взаємин людини з довкіллям. У внутрішньому дворі буде розбито невеличкий музейний сад із дослідною ділянкою, де діти зможуть посадити рослину, а потім спостерігати, як вона росте.

Житомирський державний університет імені Івана Франка розташовується в центрі міста в комплексі будівель колишньої чоловічої гімназії.

Гімназію для хлопчиків почали будувати в Житомирі в 1862 році. Протягом багатьох років це був найбільший та авторитетний навчальний заклад не лише Житомира, а й усієї Волині. Спочатку було збудовано головний корпус, пізніше з боків прибудували дві допоміжні будівлі - для квартир викладачів гімназії та для бібліотеки. Перед головним входом був палісадник з рідкісними деревами та фонтаном у центрі. До будинків примикав великий сад.

До цього часу комплекс повністю зберігся, але навчальний корпус гімназії було реконструйовано після того, як у 1919 році в ньому відкрився педагогічний інститут.

Нині це Житомирський державний університет імені Івана Франка.

Замкова гора в Житомирі розташована на березі річки Кам'янка. Тут до XIX століття стояв кам'яний замок, оточений ровами.

Замок, ймовірно, був заснований ще в IX сторіччі дружинником київських князів Аскольда та Діра, але тоді він міг бути розташований в іншому місці. У писемних літописах Житомирський замок вперше згадується в 1392 році, коли він був захоплений Великим князем Литовським Вітовтом. Згодом неодноразово руйнувався та відновлювався. Останні замкові споруди були зриті в 1852 році.

Наразі на території замку розбито міський сквер, встановлено пам'ятний знак на честь заснування Житомира.

Комплекс споруд поштової станції ХІХ століття в Житомирі включає основну будівлю, готельний флігель та стайню, оточені огорожею. В 1846 році тут зупинявся Тарас Шевченко.

Регулярне поштове сполучення між Санкт-Петербургом, Києвом та Радивіловом почали налагоджувати після царського указу 1827 року. В 1840-х роках на трасі між Києвом та Житомиром було збудовано кілька поштових станцій на відстані близько 20 кілометрів одна від одної (збереглося кілька з них).

Всі вони побудовані за типовим проєктом, характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики.

Напівзруйнований келійний корпус єзуїтського монастиря - найдавніша архітектурна пам'ятка Житомира.

Монастир на Замковій горі збудований у XVIII сторіччі ченцями-єзуїтами, яких запросив у місто каштелян київський Ян Казимир Стецький. Серед можливих архітекторів називають Павла Гіжицького, Паоло Фонтану, Доменіко Фонтану.

При монастирі діяла трикласна школа. Прилеглі землі польський король Август II своїм привілеєм передав під юрисдикцію монастиря, виключивши з-під контролю міського самоврядування Юридику Єзуїтську, свого роду "місто в місті".

Єзуїтський костел був зруйнований російськими гусарами і донськими козаками в 1769 році. Від усього монастирського комплексу донині збереглися лише руїни двоповерхового келійного корпусу. Планується реставрація.

Парк культури та відпочинку ""Шодуарівський – найпопулярніша зона відпочинку мешканців Житомира.

Створений в XIX столітті відомим на Волині меценатом та дослідником, бароном Де Шодуаром.

Парк займає площу 36 гектарів, значна частина його розташована на схилах берегів річки Тетерів. На території зростає 80 видів дерев та кущів, деякі завезені з різних куточків світу. Перед центральним входом знаходиться гарний каскад із фонтанів, за входом – оглядові майданчики. Від парку веде спуск до човнової станції на річці.

Наймальовничіше місце - підвісний пішохідний міст (350 метрів) через річку Тетерів.

Будівлю було збудовано в 1897 році для Житомирського окружного суду за проєктом архітектора Володимира Безсмертного.

Нині це один із корпусів агроекологічного університету.

Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Житомирський обласний літературний музей розташований у старовинній двоповерховій будівлі в стилі модерн, побудованій на початку XX століття.

Експозиція складається з чотирьох відділів: французького письменника Оноре де Бальзака, житомирського театрального художника Івана Шевченка, поета-перекладача Бориса Тена та родини композитора Михайла Скорульського.