Пам'ятки Житомирської області

Державний геологічний заказник "Кам'яне село" знаходиться на території Поліського заповідника, у Замисловицькому лісництві, за 30 кілометрів на північний схід від Олевська.

Великі валуни, розкидані серед лісу між сосен і дубів, утворюють "вулиці", на яких є "будинки", "церква" та "школа". На одному з каменів є три заглиблення, що нагадують відбитки людських ніг - "сліди Бога".

Ймовірно, валуни приніс льодовик, після чого вони зазнали вивітрювання. Існує кілька народних легенд про походження "Кам'яного села". Одна з них розповідає про те, як жадібні жителі лісового поселення відмовили у притулку мандрівникам, за що були покарані - їхні будинки скам'янілі.

Величний костел Різдва Пресвятої Діви Марії закладений у 1608 році коштом графа Адама Олізара, відбудований в камені в 1779 році Юзефом Олізаром. В архітектурі бароко використано стиль Людовіка XIV. Вівтар прикрашала картина польського художника Франциска Смуглевича "Ісус на хресті". У бічній каплиці знаходився сімейний склеп Олізарів.

За радянських часів храм використовувався як зерносховище, а потім як приміщення кінотеатру.

В 1991 році будівлю костелу Різдва Пресвятої Діви Марії було повернуто католицькій громаді міста. В 2008 році проведено повну реставрацію. Інтер'єри прикрашені роботами польського майстра різьблення по дереву Фурдини.

Перед костелом встановлено пам'ятник поетові та громадському діячеві Густаву Олізару.

Музей старовинного інструменту "Ремісничий двір" у Житомирі розташований на залізничній станції Крошня.

Кожна річ в експозиції – оригінал. Вся колекція налічує кілька тисяч експонатів, зокрема 115 екземплярів сокир.

Представлені гасові всепогодні лампи для залізничників і поліцейських з триколірним семафором, старовинний ручний пристрій для обсмажування кавових зерен з одночасним їх перемішуванням, копія стародавньої кузні, в якій повітря подають справжні австрійські міхи кінця ХІХ століття.

Також у колекції є інструменти, призначені для виробництва, технологія якого вважається втраченою.

Напівзруйнована триярусна вежа височить над руїнами палацу Терещенків в селі Дениші зовсім поруч із трасою, надаючи руїнам деяку подібність із середньовічним замком, звідки пішла поширена зараз назва.

Палац збудований у 1910-1191 pоках за проєктом архітектора Павла Голандського з використанням прогресивних на той час архітектурно-будівельних прийомів. Так, при будівництві широко застосовувався бетон, фігурні елементи виконані штукатуркою по цеглі. Маєток на той час належав Надії Терещенко, доньці цукрозаводчика, дійсного статського радника Федора Терещенка.

Після революції 1917 року палац Терещенків був пограбований. Незважаючи на сильні руйнування, стіни палацу, що збереглися, досі зберігають сліди багатих ліпних прикрас і розкоші.

Поміщицьку садибу ХІХ століття з дерев'яним садибним будинком та мальовничим парком на березі річки Ірпінь у Яроповичах місцеві жителі називають "панською".

До 1859 року садиба належала поляку Титу Тржецяку, потім перейшла у власність Сигізмунда Котюшинського. Характерна провінційна архітектура з безліччю різьблених елементів та прикрас дає яскраве уявлення про побут дрібних поміщиків ХІХ століття.

До останнього часу в будинку була середня школа, зараз планується створення краєзнавчого музею.

Мальовниче штучне озеро, що утворилося на місці затопленого гранітного кар'єру, знаходиться на в'їзді до Коростишів з боку Києва, трохи на південь від траси.

Належить до підприємства "Коростишівський кар'єр", яке займається переробкою природного каменю різних родовищ України.

Скелясті береги озера заввишки до 10 метрів, порослі соснами та березами, нагадують карельські краєвиди. Вода має незвичайний бірюзовий відтінок. Вертикальні стіни кар'єру з вираженим рельєфом приваблюють альпіністів та любителів екстриму.

Прямовисна стіна гранітного каньйону річки Тетерів височить над берегом на 20-25 метрів. Тягнеться на кілька кілометрів уздовж річки, проте частково прихована водами водосховища, що утворився в 1970-х роках в результаті будівництва греблі за 2 кілометри вгору за течією від села Дениші.

Використовується як скеледром для тренування альпіністів, які зазвичай базуються в розташованому неподалік санаторії "Дениші". Наймальовничіші місця знаходяться в районі греблі.

З протилежного боку річки - дубовий гай із віковими дубами, що збереглися після вирубування корабельного лісу.

Музей коштовного та декоративного каміння в Хорошові створено в 1996 році на основі колекції мінералів і гірських порід місцевого підприємства "Кварцсамоцвіти", яке з 1930-х років веде в Хорошові промисловий видобуток кварцу.

В музеї зібрано унікальні мінерали з камерних пегматитів Волині, зразки мінералів та гірських порід з України, країн СНД, Європи, Америки, Африки. Загалом – 1,7 тисячі експонатів. Зокрема, представлені унікальні кристали кварцу, топазу та берилу з Волинського родовища моріону.

В 2001 році музею надано статус "Науковий об'єкт, який є національним надбанням України".

Баранівський історико-краєзнавчий народний музей розташований у приміщенні міського будинку культури імені Анатолія Пашкевича.

Музей у Баранівці відкрився в 1970 році. Основна експозиція побудована на матеріалах археологічних досліджень міських територій понад берегами річок Случ та Душнівка. Представлені кам’яні знаряддя праці, глиняні вироби, старовинні речі домашнього вжитку, одяг, взуття, меблі, піч, жіночі прикраси.

Друга експозиція висвітлює долю баранівчан в часи Голодомору, репресій і Другої світової війни. Також у музеї можна дізнатися, як із Баранівкою пов'язані долі Лесі Українки, Анатолія Пашкевича, Івана Степанюка та інших видатних українців.

Експозиція "Назавжди у наших серцях" розповідає про сучасних героїв російсько-української війни.

Приміщення музею частково пристосовано для потреб маломобільних відвідувачів.

Відділами Баранівського історико-краєзнавчого народного музею є Музей баранівського фарфору і музей "Поліська хата" в Полянці.

Розкішна двоповерхова будівля ратуші на Замковій горі в Житомирі була збудована для житомирського магістрату в XVIII сторіччі.

Виконана у формах неоренесансу, відрізняється витриманістю та суворістю архітектурних форм. Хоча будівля сильно постраждала в роки Другої світової війни, в 1951 році була повністю відновлена. Якийсь час в приміщені колишнього магістрату розміщувалися житлові квартири.

В 2021 році, до 30-річчя Незалежності України, було завершено капітальну реконструкцію будівлі магістрату. Згодом тут планують розмістити природничу та історичну експозиції обласного краєнавчого музею. Музейний простір буде наповнено тривимірним архівом світу природи й взаємин людини з довкіллям. У внутрішньому дворі буде розбито невеличкий музейний сад із дослідною ділянкою, де діти зможуть посадити рослину, а потім спостерігати, як вона росте.

Великокоровинецький краєзнавчий музей Чуднівської міської ради засновано у 1961 році зусиллями вчителів та учнів місцевої школи.

Його експозиція розповідає про минуле й сучасне Великих Коровинців.

Окрему експозицію присвячено родині українських промисловців та меценатів Терещенків, яким село належало з 1870 року. Федір Терещенко збудував тут цукровий завод, лікарню, дві школи, церкву, залізничну станцію та інші інфраструктурні об'єкти.

Кімната-музей історії Коростенського фарфорового заводу працює в міському будинку культури з 2012 року.

Тут представлено частину експозиції, яка раніше розміщувалася у вестибюлі головного корпусу підприємства, що нині не працює.

У створенні експозиції також допомагали місцеві жителі. Сьогодні кількість унікальних речей музейної кімнати становить близько 500 одиниць.

Об'єкт "Скеля" в Коростені - це колишній секретний підземний командний пункт Коростенського укріпрайону № 5, що входив до так званої "Лінії Сталіна".

Побудований у 1936 році на основі системи природних та штучних печер у гранітній скелі, на якій у VIII-XIII століттях стояло давньоруське місто Іскоростень. Також відомий як "Бункер Сталіна".

На випадок війни звідси планувалося здійснювати командування Південно-Західним фронтом. Об'єкт не використовувався за призначенням. У 1941 році тут протягом тижня оборонявся від фашистів загін із 200 червоноармійців.

У радянські часи об'єкт залишався у віданні військових, потім був переведений у систему цивільної оборони. Весь цей час обладнання (система вентиляції, водопостачання, автономного електроживлення, зв'язку) залишається у працездатному стані. Гриф секретності було знято в 2005 році, зусиллями ентузіастів розпочалося створення військово-історичного музейного комплексу "Скеля", присвяченого початковому періоду Другої Світової війни. Досліджено один із ймовірних трьох рівнів коридорів та печер.

Екскурсії проводяться по попередньому замовленню.

Музей військової фортифікації "ДОТ- артилерійський напівкапонір" створений на базі однієї з фортифікаційних споруд Ємільчинського батальйонного району оборони (БРО) Коростенського укріпрайону (КоУР), що збереглася на околиці селища міського типу Ємільчине.

Ємільчинський БРО - це система довготривалих укріплень, споруджена у 1931-1939 роках як частина КоУР для прикриття тилів розташованого на південний захід Новоград-Волинського укріпрайону. Складався з 25 ДОТів, у тому числі 6 артилерійських напівкапонірів 1938-1939 років побудови, які призначалися кожен для двох 76-мілімітрових гармат.

Силами ентузіастів один із напівкапонірів, АПК № 25, у 2010 році було розчищено та облаштовано під музей, присвячений обороні Ємільчинщини влітку 1941 року. В експозиції представлено залишки обладнання, озброєння та військового спорядження гарнізону укріпрайону, картами-схемами КоУР та окремого Ємільчинського БРО.

Музей "ДОТ – артилерійський напівкапонір" є відділом Ємільчинського народного краєзнавчого музею.

Столітній дуб з розлогими гілками в лісі поруч із Вишполем називають "Дубом-Чудодієм".

За легендою, "Дуб-Чудодій" має чудодійну силу зцілювати тих, хто до нього доторкнеться зі словами: "Тобі торкаюся, здоров'я набираюся".

Знаходиться на під'їзді до парк-готелю "Чудодієво".