Пам'ятки Закарпатської області

Греко-католицький собор Успіння Пресвятої Богородиці в Мукачеві знаходиться на перехресті пішохідної площі Олександра Духновича та вулиці Успенської.

Споруджений у 1829-1859 роках на місці недобудованого мукачівського монастиря, закладеного ще в 1752 році. Ініціатором будівництва храму був видатний закарпатський просвітитель Василь Довгович, який першим із місцевих учених став членом-кореспондентом Угорської академії наук. На дзвіниці був встановлений годинник, виготовлений у Мюнхені.

В 1990-х роках храм було реконструйовано, встановлено новий іконостас роботи Йосипа Волосянського. Перед церковною огорожею - скульптура Богородиці з Немовлям.

Страусина ферма у Хусті відкрита в 2002 році на північній околиці міста, в районі окружної дороги.

Своїх перших страусів підприємець Василь Перець придбав у сусідній Словаччині. Нині поголів'я становить 40 птахів. Птахів вирощують на продаж, але проводять і екскурсії для туристів.

Страусиха за рік висиджує близько 60 яєць, важить одне близько 1,5-2 кілограмів (одне страусове яйце замінює 36 курячих). На смак страусині яйця ідентичні курячим, а м'ясо схоже на телятину.

На фермі можна купити яйця та пір'я страусів. Оскільки птахи всеїдні, можна приносити із собою будь-який корм, зокрема хліб, яблука та капусту.

Теребле-Ріцька гідроелектростанція - єдина в світі ГЕС, яка стоїть одночасно на двох річках.

Електростанцію збудовано у 1949-1955 роках фінськими військовополоненими за проєктом інженера Крижки. Суть унікального проєкту в тому, що ГЕС об'єднала дві річки – Тереблю та Ріку, які течуть приблизно паралельно на відстані 4 кілометри одна від одної, розділені природним вододілом – Бовцарським хребтом. При цьому Теребля знаходиться на 210 метрів вище за рівень Ріки.

На Тереблі було споруджено водозливну греблю довжиною 153 метри та найбільшою висотою 45,8 метрів, яка утворила Вільшанське водосховище площею 1,6 квадратних кілометри. У горі прорубали дериваційний тунель завдовжки 3,7 кілометри і діаметром 2 метри, яким вода з басейну Тереблі скидається в Ріку. Внизу розташований металевий водовід довжиною 350 метрів і будівля ГЕС із турбінною залою. Досі на станції працюють турбіни, виготовлені фінською фірмою "Френсіс" та генератори "Уралелектроапарат", які були встановлені за часів введення ГЕС в експлуатацію.

Наразі Теребле-Ріцька ГЕС входить до енергетичного комплексу "Буршинські острови".

На території ГЕС працює музей.

Термальний басейн відкритого типу розташований в центрі Берегового в комплексі навчально-спортивної бази "Закарпаття", при якому діє готель, кафе-їдальня та сауна.

Басейн з термальною мінеральною водою функціонує з 1967 року. Заповнюється з гейзера глибиною 1080 метрів кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієвими водами високої мінералізації. Берегівське джерело гарячої хлоридно-натрієвої мінеральної води (+35) обладнано для цілорічного прийняття лікувальних ванн.

Використовується для лікування органів опорно-рухового апарату, нервової системи, шкірних захворювань та інших.

Оздоровчо-рекреаційний комплекс "Термальні води "Косино" збудовано на місці зони відпочинку "Шошто-Термал" з гарячими джерелами термальних вод.

Купальня знаходиться за 1,5 кілометри від закарпатського села Косонь поряд з угорським кордоном, серед 200-річного дубового гаю.

Термальна вода піднімається зі свердловини завглибшки 1190 метрів і потрапляє до басейну за температури 41 градус. Мутна, солона на смак вода має жовтуватий відтінок завдяки надлишку заліза. Купання в ній сприяє лікуванню захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, периферичної нервової системи, периферичних судин та міліарних систем.

На території комплексу "Косино" розміщено п'ять басейнів, три з яких термальні. Великий термальний басейн частково заходить до "Королівської зали", де можна відпочити і перейти в чайну кімнату, душову, роздягальню, масажний кабінет або магазин комплексу. Прісний басейн з аква-баром та музичним супроводом виконаний у мексиканському стилі. Також є дитячий басейн. Усі басейни оточені лежаками, обладнані фонтанами та підводними гейзерами. Працює "Ванна Кнайпа" для ніг.

Відвідувачам комплексу "Косино" є безкоштовна фінська сауна, а також зона барбекю з мангалами і альтанками, безкоштовний Wi-Fi.

Краєзнавчий музей села Терново носить ім'я свого засновника, колишнього голови Тернівської сільської ради Івана Зайця.

За його ініціативою на початку 1980-х років Тернівський краєзнавчий музей почав функціонувати як структурний підрозділ Закарпатського краєзнавчого музею, а у 2003 році музей став самостійною установою.

В експозиції, зокрема, представлено макет села на початку XX століття.

В етнографічній частині експонується старовинний одях, предмети побуту та знаряддя праці.

Представлено документи періоду Австро-Угорщини та Чехословаччини, історичні світлини, стародруки.

У розділі, присвяченому засновнику музею, можна побачити раритетні фотоапарати і кінокамери Івана Зайця, який захоплювався кінозйомкою.

Форельне господарство "Ждимир" у Вовчому під Свалявою є комплексом з 18 ставків, у яких розводять ставкову форель.

Відвідувачам пропонується риболовля з гарантованим уловом, оренда рибальських снастей, альтанки над озером, лазня на дровах. Можна самостійно приготувати форель на мангалі або замовити готову страву у ресторані-колибі.

Поруч є ліс та річка, в якій влітку можна купатися.

Перші ченці-францисканці з'явилися у Виноградові в XV сторіччі, що дає підставу для датування монастиря.

У тому ж столітті францисканці отримали своє розпорядження від барона Перені замок Канків. В середині XVI століття, коли на Закарпатті почав поширюватися рух реформації, орден був розігнаний.

Через півстоліття францисканці повернулися та відбудували монастир та костел Святого Франциска. Спочатку він був виконаний у готичних формах, але після того, як у 1717 році його зруйнували татари, відновлий він був у стилі бароко.

У ХІХ столітті храм було покинуто і частково перебудовано. За радянських часів тут розташовувався історичний музей.

Народний історико-краєзнавчий музей "Хата баби Павлини" вже понад півстоліття створює у себе вдома мешканка закарпатського села Данилово Павлина Шимон.

Нині її колекція налічує понад тисячу експонатів: старовинні предмети побуту, розписні тарілки та глеки, вишиванки, рушники, ікони, церковні книги та інші строжитності. Особливий інтерес становить сільське весільне вбрання нареченого та нареченої.

Ще одну експозицію розміщено у будівлі сільради.

Також господиня проводить екскурсії Миколаївською церквою села Данилово.

Греко-католицька церква Святого Миколая Чудотворця височить над центром міста Перечин двома стрункими вежами.

Храм заснований у XVIII сторіччі. За радянських часів Миколаївську церкву закрили, будівля була занедбана та руйнувалася. В 2002 році завершено реконструкцію. Тут зберігаються мощі Святого Миколая Чудотворця.

Дерев'яна церква Архістратига Михаїла у Сваляві – чудовий зразок лемківської народної архітектури.

Храм розташований на південній околиці Сваляви, яка раніше була окремим селом Бистрий. Спочатку церква, побудована в 1588 році, розташовувалася на височини, але в 1630 році для зручності мешканців села її перенесли на нинішнє місце.

У XVIII сторіччі храм було реконструйовано. Характерним елементом архітектури Михайлівської церкви є висока вежа з барочним завершенням. Бабинець підперезаний відкритою галереєю з різьбленими стовпчиками. Царські врата відрізняються витонченим ажурним різьбленням з позолоченими і розписними елементами.

Нині церква Архістратига Михаїла є діючою.

Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці в Торуні споруджена в 1809 році.

Храм тризрубний, з високою вежею. Введенська церква знаходиться в центрі села на березі річки Торуньчик.

Дерев'яна церква Введення Пресвятої Богородиці розташована в центрі села Буковець.

Побудована в 1808 році (дата вирізана на дверному обрамленні), після того, як дві старі церкви перестали вміщати парафіян.

Як і храм у сусідньому селі Ізки, Введенська церква вважається зразком так званого "Міжгірського бароко". Будівля тризрубна, з високим гонтовим дахом і барочним завершенням на вежі. В інтер'єрі збереглися зразки народного різьблення та деякі ікони з більш старого храму.

Дзвіниця двоярусна, квадратна в плані. Великий дзвін відлито Францем Лехерером у словацькому Прешові в 1832 році коштом Івана Теслевича.

Дерев'яна церква Введення Пресвятої Богородиці у Розтоці збудована у XVII сторіччі у бойківському стилі.

Дата "1759", вирізьблена на дверях, вказує на рік реконструкції, коли храму надали риси лемківського стилю храмової архітектури.

Поруч із Введенською церквою – дерев'яна дзвіниця XVIII століття.

До останнього часу в інтер'єрі Введенської церкви був старовинний різьблений іконостас, проте у 2001 році за нез'ясованих обставин він зник.

Розкішна дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована в Пилипці, ймовірно, в 1759-1762 роках.

Дата "1841", вказана на табличці, розташованій на південній стіні, ймовірно, відноситься до реконструкції. Зберігся іконостас XVIII століття. Поруч височить монументальна двоярусна дерев'яна дзвіниця, збудована в 1758 році.

Всередину церкви можна потрапити лише під час служби – у неділю чи на свято.