Пам'ятки Закарпатської області

Драгобрат - високогірне селище, що виникло як гірськолижний курорт навколо притулку "Драгобрат" на висоті 1400 метрів над рівнем моря (найвисокогірніша гірськолижна база українських Карпат).

Курортна зона з житлом (турбаза "Драгобрат" і приватні котеджі) та розвагами розташована на полонині Драгобрат на стиці хвойних лісів і зони альпійських лугів біля підніжжя гори Стіг (1707 метрів) в районі гірського масиву Близниця (1883 метрів).

Унікальний рельєф схилів і тривалий сніговий період (сніг лежить з листопада по березень) приваблює професіоналів і любителів гірськолижного екстріму, а важка дорога від найближчого великого селища Ясіня відсіває випадкових людей.

Подолати 14 кілометрів гірської дороги взимку можна тільки на утилітарному позашляховику, так що автотуристи воліють залишати власний транспорт в Ясіні і користуватися "карпатським таксі".

Гора Високий Камінь височить над селами Жденієво та Підполоззя біля злиття гірських річок Жденіївки та Латориці.

Висота гори – 836 метрів над рівнем моря. Під час прогулянки можна побачити природу Закарпаття у всій її різноманітності. Можна помилуватися чудовими видами гір, вдихнути незабутній аромат смерек, почути шум листя букових дерев.

Протяжність маршруту на гору Високий Камінь – 2 кілометри крутим схилом.

Гора Петрос (2020 метрів) – одна з найвищих вершин карпатського масиву Чорногора, третя за висотою гора в Україні після Говерли (2061 метрів) та Бребенескула (2035 метрів).

Знаходиться на північно-західному кінці хребта між гірами Шешул і Говерла. Назва перекладається з румунської як "камінь". Складається з пісковиків, вкрита субальпійською рослинністю. Західний схил крутий, з численними кам'яними осипами.

За легендою, колись на вершині Петроса знайшли кам'яний хрест. Нині на цьому місці споруджено дерев'яну капличку. З вершини відкривається чудовий краєвид на весь чорногорський хребет, а також на гору Близниця.

Гора Петрос користується популярністю серед любителів гірського туризму. Підйом на неї складніший, ніж на Говерлу, у зв'язку з більшою крутістю схилу. Найпростіший маршрут починається із села Кваси, звідки йде пологіше піднесення. Взимку часто бувають снігові лавини.

Гора Пікуй – найвища вершина Верховинського водоробного хребта, найвища географічна точка Львівської області (1408 метрів).

Розташована на кордоні Львівської та Закарпатської областей. Схили Пікуя вкриті буковими лісами. Більшість маршруту на вершину проходить лісом.

З вершини гори Пікуй відкривається чудовий панорамний краєвид на кілька відомих карпатських вершин: Полонина Руна (1482 метри), Гостра (1405 метрів), Стій (1677 метрів). На вершині встановлена залізобетонна стела висотою близько 5 метрів.

Найпростіший і пологіший маршрут на гору Пікуй починається у Біласовиці, альтернативний маршрут – із закарпатських сіл Жденієво та Щербовець.

Дегустаційна винна зала "Шардоне" відкрита  в 2007 році в старому центрі Ужгорода приватним виноробом із села Концово Олександром Ковачем.

На вході встановлено винний прес ХІХ сторіччя.

Дегустаційна зала розрахована на прийом 60 відвідувачів одночасно. На початку відвідувачам демонструють фільм про закарпатське виноробство "Божественний подарунок Бахуса". На дегустації представлено найкращу продукцію найвідоміших винзаводів Закарпаття: ”Скілур”, ”Котнар”, ”Бобовищанський”, ”Леанка”, ”Закарпатський сад”.

Відвідувачі можуть продегустувати такі знамениті закарпатські вина, як ”Троянда Закарпаття” 1986 року, ”Кагор”, ”Середнянське”, ”Шардоне”, ”Спокусниця”, ”Старовинний замок”, а також коньяк ”Закарпатський”.

В якості закуски пропонують сири Селиської приватної сироварні.

Невеликий винний льох у власному сільському дворі в селі Великі Береги утримує відомий закарпатський винороб Іван Урста.

Будинок, в якому він приймає гостей, перетворений на приватний музей виноробства. Господар пропонує для дегустації 5 сортів вина - два білі (Ріслінг, Нектар) та три червоні (Сапераві, Чорний лікар, Кагор). До вина подається традиційна закуска: смажені волоські горіхи, солоні сухарики, сир.

За попередньою домовленістю, господиня може приготувати страви традиційної берегівської кухні: голубці, боб-гуляш, бограч.

Джерело мінеральної води "Сойми" знаходиться прямо біля дороги на в'їзді до санаторію "Верховина".

Вода типу “Есентуки 4, 17” хлоридно-гідрокарбонатна, корисна при різних захворюваннях органів травлення.

Лікувальні властивості сойминської мінеральної води були відомі з XVIII сторіччя. В кінці XIX століття приватні підприємці відкрили першу водолікарню з вуглекислою ванною, а на початку XX століття збудували готель.

У 1900 році Сойми офіційно були визнані курортом, на базі мінеральної свердловини, пробуреної на лівому березі річки Ріки, в 1950 році було відкрито санаторій "Верховина".

Колочавське джерело мінеральної води "Русалка" розташоване на південно-західній околиці села Колочава, на території національного парку "Синевир".

Вперше цілющі джерела у Колочаві згадуються у 1876 році. На базі одного з них функціонувала купальня. Зараз у Колочаві 9 джерел та 4 свердловини, одне з яких (№4) використовується для промислового видобутку та розливу.

Мінеральна вода "Колочава" відноситься до рідкісного малкінського (камчатського) типу мінеральних вод, що зустрічаються тільки на Камчатці. Її застосовують як лікувальний засіб при хронічних ендогенних інтоксикаціях, порушеннях мінерального обміну та інших.

Джерело, яке знаходиться на виїзді з Колочави у бік Тячева, прикрашає скульптура русалки.

Урочище Джублік на Іршавщині – центр масового паломництва греко-католиків, які шанують його як місце явлення Божої Матері.

За легендою, свідками явища в 2002 році стали дві маленькі дівчинки – 10-річна Олена та 9-річна Мар'яна, які набирали воду з джерела під горою Джублик. За словами дівчаток, Пресвята Богородиця прийшла, щоб допомогти відновити авторитет священиків, об'єднати Церкву та об'єднати роз'єднаний народ.

На місці явлення було збудовано каплицю та закладено монастир Собору Пресвятої Богородиці. Від Львова до Джублика прокладено найдовшу в Європі Хресну дорогу Єдності "Остання дорога Христа" (300 кілометрів).

З того часу тисячі паломників з усіх куточків України приходять до гори Джублик, де часто спостерігають дива: кровоточення дерев'яних хрестів, зцілення хворих, явлення Святої Сімейства.

Гігантський дуб у центрі села Стужиця, прозваний "Дідо-дубом", екологи вважають одним із найстаріших в Україні - його вік оцінюють у 1200 років (за старими даними - 500 років).

Обхват стовбура дерева 9 метрів, висота – понад 30 метрів.

За легендою, жолудь, з якого виріс дуб, заніс із Угорщини величезний казковий вепр. Існує і безліч інших легенд, пов'язаних із "Дідо-дубом".

Заповіданий в 1968 році. Найстарішим він вважався донедавна, поки неподалік не було виявлено дерево ще поважнішого віку - дуб Чемпіон.

Вікова липа, що росте в селі Довге на Закарпатті, вважається одним із найстаріших дерев України.

Її вік оцінюють більш ніж у 600 років (за іншими даними – 450 років). Липа заввишки 25 метрів має обхват 6 метрів. Заповідана в 1969 році, є ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.

Дерево знаходиться на території парку туберкульозного санаторію, розташованого в приміщеннях Довжанського замку. Огорожі та охоронного знаку немає.

Довжанський замок-палац споруджено в середині XVIII століття на основі зруйнованого дерев'яного замку магнатів Довгаїв, відомого з XV сторіччя.

Після придушення визвольного руху угорського народу в 1711 році маєток на знак подяки за активну участь у боротьбі з повстанцями отримав від угорського короля граф Ласло Телекі. Він реконструював старий замок у Довгому, перетворивши його на свою літню резиденцію.

Одноповерховий палац обнесений оборонними стінами із в'їзною вежею та чотирма невеликими кутовими вежами під шатровими дахами, у дворі розбитий парк. На відпочинок та на полювання сюди навідувалися представники європейської знаті.

Упродовж останніх 50 років тут розміщується туберкульозний диспансер. Поруч зростають 400-річні липи.

Лінія Арпада - система оборонних споруд, побудована угорцями для захисту від частин Радянської Армії, що наступають, незадовго до кінця Другої світової війни.

Більшість із цих споруд у боях не були використані у зв'язку з тим, що радянські війська їх обійшли.

Залишки підірваного великого бункера знаходяться на в'їзді до села Підполоззя, інший невеликий залізобетонний ДОТ розташований біля пам'ятника воїнам-визволителям. Ще одна велика група ДОТів розкидана у лісі біля села.

Декілька довгострокових вогневих точок Лінії Арпада - системи оборонних споруд, побудованої угорцями для захисту від наступаючих частин Радянської армії в 1943-1944 роках, незадовго до закінчення Другої світової війни.

Більшість із цих споруд у боях не були використані у зв'язку з тим, що радянські війська їх обійшли. Відрізок, що зберігся біля Синевира, називався Лінія Святого Іштвана. ДОТи не з'єднуються між собою, кожен – як окрема кімнатка, але зазирнути та зайти в деякі можна.

Багатоповерховий командний пункт Синевирського укріпрайону знаходиться на схилі біля річки Теребля. Збереглося приміщення шпиталю, артилерійський капонір, ходи сполучення.

Закарпатський обласний державний драматичний театр у Мукачеві своїм народженням завдячує драмтеатру Бессарабії.

В 1884 році в Мукачеві з'явилося "Спільнота з будівництва театру". Однак необхідні кошти зібрали в місті лише через 12 років. Фундамент театру було закладено на місці торгових рядів і соляного управління. Театр, побудований у стилі сецесії, відкрився через три роки, восени 1899 року. І всеж ще майже півстоліття в місті не було своєї постійної театральної трупи, хоча іноді тут виступали заїжджі актори.

Перший офіційний театральний сезон у Мукачеві було відкрито виставою "Полководець Суворов", який поставила трупа, переведена сюди в 1947 році з Аккермана (нинішній Білгород-Дністровський). Організатором та засновником театру став Григорій Готарський. За роки свого існування колектив театру здійснив постановку понад 250 п'єс.