Пам'ятки Луганської області

Комунальний заклад "Краєзнавчий музей Айдарівської селищної територіальної громади" засновано в селищі Айдар на Луганщині у 1960 році.

З 1984 року розташовується у колишньому приміщенні промкомбінату.

Експозиція з шести розділів розповідає про природу Айдарівщини, древнє минуле краю і його економічний розвиток у XIX-XX століттях, традиційну культура і побут слобожан.

Окремі стенди висвітлюють теми антибільшовицького опору, Голодомору, російсько-української війни.

Айдарівський краєзнавчий музей також має власний історико-культурний комплекс просто неба "Слобожанське подвір’я", в якому представлено оригінальну сільську хату кінця ХІХ століття з тогочасними меблями та іншими предметами інтер'єру.

Біловодський районний краєзнавчий музей засновано 1967 року.

Його фонди сьогодні налічують понад 5600 експонатів. Експозиція у семи залах розповідає про природу, екологію, археологію, етнографію та історію краю від найдавніших часів до сучасності.

Зокрема, представлені матеріали про події Української революції, Другої світової війни, антитерористичної операції на сході України.

Великий інтерес у відвідувачів викликають діорами "Перші поселенці Біловодська" і "Цілинний степ".

Нещодавно в музеї відкрилася нова сучасна експозиція "Біловодськ – столиця кінних заводів України", що має дві аудіовізуальні мультимедійні інсталяції: "Біловодський степ" та "Кінні заводи Біловодщини". Дві оригінальні музичні композиції для супроводу створив композитор з Ужгорода Антон Дегтярьов.

Комунальний заклад "Краєзнавчий музей Білокуракинської селищної територіальної громади" на Луганщині засновано у 1978 році.

Музейний фонд налічує понад 3000 експонатів. Експозиція в трьох залах розповідає про природу, археологію та етнографію Білокураківщини, про основні події XX століття та сучасності.

В етнографічній експозиції представлені колекції предметів побуту, рушників і традиційного жіночого одягу з домотканого льняного полотна, вишиті в біхромній червоно-чорній гамі.

Троїцький історико-краєзнавчий музей "Витоки" було створено на Луганщині у 2016 році.

Розташовується в будівлі колишньої земської школи 1912 року побудови, яку раніше називали "червоною школою" через колір цегляних стін, що нині потиньковані.

П'ять виставкових зал знайомлять з природою краю, історією та економічним розвитком селища Троїцького. Родзинкою музею є етнографічна зала, що відтворює інтер'єр селянської хати.

У виставковій залі працює "Арт-студія", яка є креативним простором для проведення презентацій, майстер-класів та уроків образотворчого мистецтва на базі музею.

Комунальна установа "Кремінський краєзнавчий музей" зберігає пам'ятки прадавніх культур, козацької доби, періоду розвитку вугільної промисловості краю та сучасності.

Фонди музею налічують близько 9 тисяч експонатів.

Будівля музею також є частиною історії міста Кремінна, пам’яткою архітектури кінця ХІХ століття.

Перед входом встановлено трактор ВТЗ "Універсал" 1944 року, на якому працював перший механізатор Кремінщини.

Марківський історичний музей в смт Марківка на Луганщині засновано 2016 року.

Експозиція розповідає про історію селища у верхів’ї річки Деркул від заснування у 1660 році вихідцями з Чернігівської, Полтавської та Воронезької губерній до сучасності. Зокрема, про досягнення марківських аграрників, які отримували нагороди на Всесвітній виставці у Парижі в 1907 та 1931 роках, про події Другої світової війни.

Мергелева гряда - геологологічна пам'ятка пироди та археологічний об'єкт, що знаходиться у стадії вивчення.

Комплекс кам'яних та земляних споруд площею 1,3 квадратних кілометри розташований за 4 кілометри на південь від маленького села Степанівка (присілок Бугаївки).

Мергелеву гряду виявила в 1976 році група алчевських школярів на чолі із засновником археологічного клубу "МІГ" Володимира Парамонова. На великому кам'янистому плато, сформованому вивітреними вапняками та мергелями (звідси назва гряди), розташований ланцюжок курганних могильників бронзового віку. Інші утворення гряди також схожі на рукотворні.

За однією з версій деякі об'єкти Мергелевої гряди ("дороги", "стіни", кам'яні стели) мають штучне походження і відносяться до невідомої цивілізації віком 5 тисяч років. За іншою версією, всі об'єкти, окрім курганів, мають природне геологічне походження.

Найцікавіший об'єкт – так звана "Друга Китайська стіна", складена з правильної вапнякових каменів, природа формування якої до кінця ще не ясна. Також цікаві викладені з каменю кола правильної форми, які чомусь називають "Українськими пірамідами". Імовірно, це давнє святилище.

Краєзнавчий музей Новоайдарської селищної ради розповідає про природу, історію та етнографію цього регіону Луганщини.

У першій залі відтворено традиційний інтер'єр слобожанской хати. Експонуються предмети побуту та знаряддя праці, зібрані в різних селах району.

Колекція "Народний костюм Новоайдарщини кінця ХІХ – початку ХХ століть" представляє вбрання українського та російського народів, запорозького та донського козацтва, а також етнічних українців-лемків, які були примусово переселені з Польщі і вже більш 70 років проживають на Луганщині.

Окрема експозиція присвячена творчості скульптора Івана Чумака.

Пам'ятник князю Ігорю і його дружині у селищі Станиця Луганська (північно-східне передмістя Луганська) відкрито до 65-річчя від дня утворення Луганської області.

За версією деяких істориків, легендарний північний князь Ігор саме з луганського степу розпочав свій похід на половців, описаний у "Слові про похід Ігорів".

14-метрова статуя князя, виготовлена з бетону, тонованого під бронзу, встановлена на високому пагорбі над трасою Луганськ – Широкий. Автори пам'ятника – скульптор Микола Можаєв, архітектор Микола Поздняков, художник Віктор Горбулін.

Пам'ятник князю Ігорю реконструйований у 2008 році. Навколо нього планується створення історико-культурного комплексу.

Пам'ятник Остапу Бендеру, герою сатиричного твору Іллі Ільфа та Євгена Петрова "12 стільців" встановлений перед старовинним будинком колишньої жіночої гімназії в Старобільську, де зараз розташований факультет Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ідея увічнити Бендера належить колективу ЛНУ. Дослідники творчості Ільфа і Петрова вважають, що описане у " 12 стільцях " місто Старгород - це Старобільськ, у якому письменники працювали в 1923 році.

Скульптура викладача НЛУ Андрія Борового зображує сцену появи " великого комбінатора " у Старгороді, що супроводжувався спілкуванням з безпритульником. На постаменті накреслено слова, з яких починається 5-й розділ роману: "О пів на дванадцяту з північного заходу, з боку села Чмарівки, до Старгорода увійшов юнак років двадцяти восьми. За ним біг безпритульний..."

Луганський парк-музей половецьких кам'яних скульптур - одна з найбільших в Україні колекцій кам'яних статуй ХІ-ХІІ сторіччь. Розташований на території Луганського національного університету.

"Кам'яні половецькі баби" - статуї висотою від 1 до 4 метрів, що зображують воїнів (іноді жінок). Встановлювалися на курганах стародавніми народами: скіфами, половцями та іншими.

Це єдині пам'ятки монументального мистецтва кочових народів, які давно зникли, що проживали на території нинішньої Луганщини.

Попаснянський краєзнавчий музей створено у 1967 році краєзнавцем з Попасної Семеном Іоффе.

З 1953 року він почав збирати експонати для музею, який спочатку розміщувався у школі №25, а потім перемістився до спеціально просторого приміщення на вулиці Герцена.

Музей, до якого Йоффе зібрав понад 13 тисяч експонатів, став візитівкою міста та носить ім'я свого засновника - Попаснянський краєзнавчий музей імені Семена Іоффе.

Під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році місто Попасна опинилося на лінії фронту. Попаснянський краєзнавчий музей спочатку був розграбований росіянами, а згодом зруйнований. На початок 2023 року місто Попасна повністю зруйноване російською армією.

Комунальний заклад "Міський музей" в Рубіжному розташований у двоповерховій будівлі середини XX століття.

Музейний фонд складає понад 3500 експонатів. Експозиція складається з шести частин: "Рідна хата" (реконструкція внутрішнього облаштування української хати XIX століття); "Рубіжне – місто на піску" (історія міста Рубіжне періоду з 1895 по 1938 роки); "Переможці" (період другої світової війни); "Історія у фотографіях та експонатах із зони дії АТО 2014 – 2015 роках, район міста Рубіжне"; зала відкритих фондів; виставкова зла (виставоки митців декоративно-ужиткового мистецтва та художників міста та регіону).

Зокрема, можна дізнатися про перший піщаний кар’єр регіону, перший лакофарбовий завод і розвиток радянської хімічної промисловості.

Музей проводить лекції, екскурсії, музейні читання, тимчасові виставки, виїзні виставки, музейні заходи.

Садиба у Селезнівці – колишній маєток промисловця Казимира Мсциховського, поляка за походженням.

Садиба з парком заснована в 1840 році поміщиком Графовським. Мсциховський реконструював її у романсько-візантійському стилі за проєктом архітектора Лева Руднєва.

Відвідувачів зустрічає готична брама. Поруч знаходиться храм, виконаний із дикого каменю у незвичайному для цього регіону мавританському стилі.

Після революції тут розмістили притулок для сиріт (за легендою, ним опікувався легендарний батько Махно). Пізніше на території відкрили будинок відпочинку імені Ворошилова (тут відпочивав герой соцпраці Олексій Стаханов), потім обласний наркодиспансер.

Наразі будівлі в аварійному стані.

Екскурсії за попереднім записом проводять представники Благодійного фонду "Садиба Мсциховського".

Палац в Олександрівську закладено в 1772 році прем'єр-майором Бахмутського гусарського полку Костянтином Юзбашем, потім перейшов у власність його сина Олександра Юзбаша.

Пізніше садибою в Олександрівську володів князь Ширинський-Шахматов. Можливо спочатку палац був дерев'яним, потім кілька разів перебудовувався.

До нашого часу зберігся кам'яний двоповерховий садибний будинок у стилі класицизму та сполучені з ним колонадою флігелі, а також винні льохи та будинок керуючого садибою. В комплекс входить Воскресенська церква (1840 рік).

До 2006 року приміщення палацу Ширинського-Шахматова займав туберкульозний диспансер. Будівлі в занедбаному стані, обговорюється можливість реставрації.