Пам'ятки Колочави

Музейний комплекс "Лінія Арпада" створений у Колочаві на базі чотирьох бункерів, що збереглися з часів Другої світової війни.

600-кілометрову лінію оборони, що складалася з ланцюга окремих оборонних вузлів, збудували в 1943-1944 роках угорські війська проти наступу радянської армії.

У районі Колочави було близько тридцяти бункерів "Лінії Арпада", один із яких - біля мосту на березі річки Теребля. Для протидії руху військової техніки на дорогах та в руслах річок було розставлено ряди бетонних пірамід, багато з яких збереглося до наших днів. У зв'язку з тим, що основного удару радянські війська завдали на іншому напрямку, доти "Лінії Арпада" були залишені угорськими військами, що відступають, без бою.

Колочавський військовий музей "Лінія Арпада" включає чотири бункери, в яких відновлено інтер'єри: "Командний", "Оборонний", "Шпиталь", "Котлопункт". В експозиції представлено озброєння, обладнання, інструменти, предмети побуту гарнізонів.

Тривалість екскурсії всіма об'єктами комплексу - близько двох годин. Додатково можна замовити польовий обід та поїздку на БРДМ.

Музейний комплекс "Стара школа" в Колочаві розміщується в старовинній шкільній будівлі 1879 року побудови і складається з двох шкіл-музеїв: радянської та чеської.

Музей "Радянська школа" передає атмосферу навчання дітей у другій половині ХХ століття. Стіни тут обвішані портретами радянських вождів, на старих партах стоять чорнильниці, в кутку є грубка. В кабінеті директора - масивний телефон, стара друкарська машинка, радіоприймач.

Музей "Чеська школа" відображає умови навчання дітей за часів чеської влади 1930-х років. Школа, яка пропрацювала лише 7 років, відтворена за спогадами колишніх учнів. Складається з двох приміщень: класної кімнати та вчительської. Тут можна побачити погруддя президента Чехословаччини, географічну мапу країни в старих межах, шкільне приладдя та інші предмети епохи.  

На музейному подвір’ї встановлено пам’ятник "Вчительці з Вкраїни", присвячений всім педагогам, які після Другої світової війни приїхали на Закарпаття із центральної та східної України навчати дітей у віддалених гірських селах.

Першу в Україні пам'ятник заробітчанам (трудовим мігрантам, гастарбайтерам) встановлено у 2011 році в закарпатському селі Колочава.

На тлі крихітної хатинки бідного селянина знято сцену прощання з сім'єю глави сімейства, який змушений залишити батьківщину у спробі забезпечити нормальне майбутнє своїм дітям. Фігури заробітчанина та членів його сім'ї зображені в одязі початку XX століття, адже саме в ті роки на заробітки поїхала майже половина чоловічого населення села. Багато хто з них так і не повернувся - їхні імена висічені на меморіальній плиті.

Композиція стоїть у центрі села, на автобусній зупинці – там, де й зараз колочавці проводжають своїх близьких на чужину.

Колочавський музей народної архітектури та побуту просто неба (скансен) "Старе село" знаходиться у мальовничій місцевості на околиці закарпатського села Колочава.

Музей налічує близько десяти автентичних житлових та господарських споруд із предметами домашнього побуту та художніми роботами місцевих мешканців ХIX-XX століть. Зокрема, представлено чеську жандармерію, сільську школу, кузню, гуцульську колибу, хати ремісників, єврейську корчму та інші будівлі. У музеї об'єднані культури гуцулів, бойків, лемків, угорців, румунів, чехів, словаків, німців, євреїв.

На території музею "Старе село" також знаходиться Музей карпатської вузькоколійної залізниці, де можна оглянути німецький паровоз, кілька старовинних вагонів, мотодрезину та іншу раритетну залізничну техніку.

Крім того, на території скансену відтворено підземний бункер повстанців УПА Михайла Штаєра, в якому відкрито музейну експозицію "Бункер Штаєра". 

Поруч створено окрему експозицію "Колочавський бокораш", де можна побувати у лісорубській колибі, ознайомитися з автентичними знаряддями праці лісорубів та бокорашів, побачити відтворені ризи для спуску деревини з гір, сфотографуватися на величезному плоті-бокорі.

За попереднім замовленням у скансені проводяться театралізовані дійства з дегустацією колочавських напоїв у єврейській "Корчмі у Вольфа". Працює сувенірна крамниця.

Дерев'яна церква Святого Духа збудована в Колочаві майстром Ференцем Теккою в 1795 році на місці старого храму, заснованого в XVII столітті.

Церква висока, двозрубна, крита гонтом. Струнка башта завершена верхівкою в стилі бароко.

В радянські часи храм було перетворено на музей атеїзму, завдяки чому він добре зберігся (1969 року проведено реставрацію).

Нині Святодухівська церква не діє, проте доступна для огляду туристами. Тут зберігається унікальна ікона XVIII століття "Ісус Христос - виноградар".

На території Святодухівського храму-музею розташовано кілька чеських могил та поховання угорського поштаря. Біля входу встановлено скульптурну композицію на честь місцевої пам'ятки сакральної літератури - рукопису колочавського дяка Івана Лугоша "Перло дорогоцінноє".

Про екскурсію необхідно заздалегідь домовлятися телефоном.

Колочавське джерело мінеральної води "Русалка" розташоване на південно-західній околиці села Колочава, на території національного парку "Синевир".

Вперше цілющі джерела у Колочаві згадуються у 1876 році. На базі одного з них функціонувала купальня. Зараз у Колочаві 9 джерел та 4 свердловини, одне з яких (№4) використовується для промислового видобутку та розливу.

Мінеральна вода "Колочава" відноситься до рідкісного малкінського (камчатського) типу мінеральних вод, що зустрічаються тільки на Камчатці. Її застосовують як лікувальний засіб при хронічних ендогенних інтоксикаціях, порушеннях мінерального обміну та інших.

Джерело, яке знаходиться на виїзді з Колочави у бік Тячева, прикрашає скульптура русалки.

Музей карпатської вузькоколійної залізниці знаходиться на території Колочавського скансену "Старе село".

Мережа вузькоколійних доріг була збудована на Закарпатті наприкінці ХІХ століття, але зараз майже повністю припинила існування. В Колочаві відновлено станцію "Чертьожник". На коліях стоїть поїзд, що складається з паровоза та десяти пасажирських та вантажних вагонів. Представлені різні інструменти та прилади, якими користувалися залізничники.

Особливий експонат - автомобіль "Волга" ГАЗ-21 на залізничному шасі.

Музей-меморіал воїнам-інтернаціоналістам присвячено мешканцям села Колочава, які брали участь у радянсько-афганській війні 1979-1989 років.

Меморіальний комплекс складається з кам'яно-металевого бункера, над яким встановлено радянський БРДМ, та фігури військовослужбовця поруч. Приміщення всередині бункера оздоблені маскувальними сітками та великими панорамними світлинами зі сценами афганської війни, під стелею розтягнуто парашют.

В експозиції представлені зразки радянської зброї другій половині ХХ століття, біноклі, перископ, польовий телефон, військова форма та елементи солдатського спорядження.

Історико-етнографічний музей Івана Ольбрахта відкрито в 1982 році в селі Колочава, в якому тривалий час жив та працював цей відомий чеський письменник.

У Колочаві він збирав матеріал для свого роману "Микола Шугай - розбійник", завдяки чому це закарпатське село стало місцем паломництва любителів літератури з Чехії.

Окрім експозиції, присвяченої творчості письменника, у музеї представлені експонати, які характеризують побут, обряди та звичаї місцевого населення.

Музей розташований у приміщенні школи. Перед будинком встановлений пам'ятник Іванові Ольбрахту.

Скульптура вівчаря з вівцею - найдавніший пам'ятник Колочави. Розташований у центрі села, на головному перехресті.

Пам'ятник вівчарю створений на початку 1950-х років за ескізом статуетки, яку отримали колочавські вівчарі Дмитро Малета та Іван Іваниш як нагороду за перше місце на вівчарській виставці в Празі 1937 року.

В 2009 році монумент реставрували та перефарбували з білого у золотий колір.