Пам'ятки Солотвина

Музей історії соляних копалень у селищі міського типу Солотвино розповідає про зародження та розвиток соляних промислів на Закарпатті, способи видобутку солі на території краю у різні історичні епохи.

З 1974 року музей розташовувався неподалік Солотвинського солерудника, який є одним із найбільших у Європі (запаси солі тут становлять 300 мільйонів тонн, товщина шару промислової розробки - 300 метрів). Проте через аварійний стан будівлі у зв'язку з карстовими процесами на території солерудника Історичний музей солекопалень тимчасово припинив роботу.

В 2021 році Солотвинська  селищна рада виділила музею нове приміщення для експозиції. Тут представлені знаряддя праці солекопів, різні ліхтарі та світильники, одяг та особисті речі шахтарів, різноманітні інженерні конструкції, документи, карти та фотографії.

Солоне озеро антропогенного походження, аналог Мертвого моря за рівнем мінералізації води.

Виникло в Солотвині в 1902 році на місці соляної шахти, що просіла. Названо ім'ям угорської цариці Кунігунди, дружини київського князя Ярополка, яка, за легендою, зупинялася тут дорогою до Києва.

Нині оточено безліччю аналогічних озер. Солоність води в них досягає 32-35%, що спричиняє відчуття невагомості при зануренні. Для хімічного складу характерна підвищена концентрація іонів брому. Протягом року температура води не опускається нижче за 17°С, влітку тримається на рівні 25-27°С. Берег та дно озера вкриті шаром лікувальної грязі чорного кольору.

Озеро є курортом, широко застосовується грязелікування та лікування сольовим розчином (рапою). Грязі дають позитивний ефект при лікуванні серцево-судинної системи, остаточних явищах флебітів та тромбофлебітів, захворюванні кісток, нервової системи, урологічних захворюваннях, псоріазі та легеневої системи.