Пам'ятки Чернігова

Антонієві печери - найдавніша святиня Чернігова входить до складу Троїцько-Іллінського монастиря на Болдиних горах.

Перший печерний храм і монастир заснований преподобним Антонієм Печерським у 1069 році, коли він залишив засновану ним Києво-Печерську Лавру.

Через Іллінську церкву (XII століття) можна потрапити до печерної частини (315 метрів), де знаходяться підземні храми Святого Антонія, Святого Феодосія та Святого Миколи Святоші.

На горі над монастирем знаходяться слов'янські кургани Безіменний та Гульбище, а також могила Михайла Коцюбинського з монументом.

У Антонієвих печерах продовжуються археологічні розкопки, проводяться екскурсії.

Будинок Чернігівської полкової канцелярії,  також відомий як "Будинок Мазепи" або "Кам'яниця Лизогуба", розташований на Валу в Чернігові.

Будівля на території Чернігівської фортеці збудована полковником Яковом Лизогубом, потім належала гетьманові Іванові Мазепі, потім служила полковою канцелярією, міською ратушею, архівом. Єдиний у Чернігові пам'ятник житлової архітектури ХVІІ сторіччя з добре збереженим багатим декоративним оздобленням фасадів.

Наразі у будівлі зберігаються фонди Чернігівського історичного музею.

З "мазепиним будинком" пов'язана легенда про привид Мотрі Кочубей, яка була проклята матір'ю за гріховний зв'язок із гетьманом Мазепою.

Чернігівський Вал - найдавніша частина міста, пагорб на високому березі Десни, де знаходився княжий дитинець та комплекс оборонних споруд міста.

Тут виявлено залишки князівських теремів та жител бояр. Прекрасно збереглися два храми XI-XII сторічь, більш пізня будівля Колегіуму (1700 рік), Полкова канцелярія (XVIII століття), відома як "кам'яниця Лизогуба", інші будівлі XVIII-XIX століть.

Після ліквідації Чернігівської фортеці в ХІХ столітті оборонний вал над річкою перетворено на паркову зону, встановлені пам'ятники Тарасові Шевченку та Пушкіну. На валу розміщено 12 чавунних бастіонних гармат XVII століття, які вважаються візитівкою міста.

Кафедральний собор святої великомучениці Катерини урочисто зустрічає всіх, хто в'їжджає до Чернігова з боку Києва, вважається символом міста.

Розташований на протилежному від Дитинця пагорбі, на Алеї Героїв. Храм у стилі українського бароко споруджено на місці древнього храму періоду Київської Русі коштом братів Семена та Якова Лизогубів, за заповітом їхнього батька Юхима. Лизогуба на згадку про героїзм їхнього діда Якова Лизогуба та козаків чернігівського полку, виявлений ними при штурмі турецької фортеці Азов в 1696 році.

За радянських часів Катериненську церкву було закрито. В 1975-1980 роках храм було відреставровано, всередині була розміщена експозиція Музею народно-декоративного мистецтва Чернігівщини.

В 2004-2005 роках в храмі було проведено реставрацію. В 2006 році Катериненська церква була передана козацькій православній громаді. В 2008 році храм став козацьким кафедральним собором Чернігівської єпархії. Наразі - це чинний храм Православної церкви України.

В 2009 році біля Катерининської церкви відкрито монумент "Борцям за волю і незалежність України".

Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені Володимира Короленка розташована в колишній будівлі Дворянського та селянського земельного банку в Чернігові.

Будівлю збудовано губернським інженером Дмитром Афанасьєвим за проєктом архітектора Олександра Фон-Гогена. Цегляний двоповерховий будинок у стилі північного модерну.

З 1974 року в колишньому приміщенні Дворянського земельного банку розміщується Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека. На території бібліотеки діють близько 30 різних клубів, постійно проводяться літературні вечори, виставки, презентації і конференції.

30 березня 2022 року в ході російсько-української війни будівлю було сильно пошкоджено внаслідок обстрілу російськими військами. Було розбито дах, вибито шибки, в стінах утворились тріщини.

П'ятницька церква в Чернігові - класична пам'ятка давньоруської архітектури.

Церква на честь Святої Параскеви П'ятниці, покровительки торгівлі, була побудована на рубежі XII-XIII сторічь на головному торжищі міста. До 1786 року вона була основною спорудою П'ятницького монастиря. На той час була вже неодноразово перебудована і була семибанним храмом у стилі бароко.

В роки Другої світової війни П'ятницьку церкву було зруйновано. В 1962 році повністю відновлена у первісному давньоруському стилі за проєктом архітекторів Петра Барановського та Миколи Холостенка.

Зовні споруда має вигляд стрункої вежі майже квадратної у плані, увінчаної стрункою банею, яка завдяки оригінальному переходу від прямокутника основи до купола створює характерну рису динамічного прагнення вгору і пірамідальності завершення.

Храм чинний, належить Чернігівській єпархії Православної церкви України. Входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

19 серпня 2023 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну внаслідок російської ракетної атаки на середмістя Чернігова П'ятницька церква зазнала значних пошкоджень. Вибухова хвиля від влучання ракетою Іскандер в приміщенння театру, розташованого поруч, вдарила по церкві коли завершувалося святкове богослужіння. Вибуховою хвилею вибито вікна, всередину храму влетіли шматки ракети, пошкоджено ікони (включно з іконою святої покровительки храму, що лежала на аналої).

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського відкрито в 1934 році з нагоди 70-річчя від дня народження письменника з ініціативи його родини – першим директором закладу став молодший брат Михайла Хома Коцюбинський. 

Меморіальна частина експозиції розташовується в одноповерховому дерев'яному будинку, в якому Михайло Коцюбинський жив з 1898 по 1913 рік. Тут він написав повісті "Fata morgana", "Intermezzo", "Тіні забутих предків" та інші, приймав у гостях багатьох відомих представників творчої інтелігенції, серед яких композитор Микола Лисенко та письменник Борис Грінченко.

В будинку відтворено обстановку, яка була за життя письменника, зокрема робочий стіл з письмовим приладдям та інші меблі. Меморіальна бібліотека письменника налічує понад 1500 книг, серед яких і перші видання його творів. Також представлені світлини, рукописи, записники, листи.

Літературна частина експозиції розташовується в окремому триповерховому приміщенні, оформленому видатним українським художником-монументалістом Анатолієм Гайдамакою. Окрасою експозиції є дерев’яна композиція "Дерево життя" або "Криниця Коцюбинського", що пронизує всі три поверхи будівлі. Вона має вигляд чотиригранного стовпа, на кожній грані якого вирізьблені ілюстрації до творів Коцюбинського.

Частиною садиби є меморіальний сад родини Коцюбинських, де вирощують понад 200 видів рослин, зокрема дерева, що їх особисто посадив письменник. Садові клумби оформлені улюбленими квітами письменника: трояндами, мальвами, маками. Є тут і екзотичні субтропічні рослини – агави, якими письменник милувався в Італії. На веранді будинку родини Коцюбинських влітку проводяться чаювання з видом на сад.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського постраждав від обстрілів. Пошкоджень зазнав меморіальний будинок і 36 музейних експонатів, серед яких шахи Коцюбинського, рояль, частина меблів. Проведено реставрацію.

Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана розміщується в будівлі колишньої жіночої гімназії (XIX століття), що на Валу в Чернігові.

Зібрання налічує близько 8 тисяч творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, починаючи з XVI століття і до сьогодення. В його основу лягла унікальна колекція українського дворянського роду Ґалаґанів, представлена ​​творами західноєвропейського та вітчизняного мистецтва XVII-XIX століть, народною картиною, зокрема знаменитими козаками Мамаями, портретами представників восьми поколінь цього прославленого козацько-старшинського роду та їхніх родичів - Розумовських, Дараганів, Маркевичів, Ламсдорфів. 

Музей має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко. Також представлені твори декоративно-ужиткового мистецтва України, народна іграшка.

Під час російської навали 2022 року, коли місто Чернігів перебувало під обстрілами, Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана зазнав пошкоджень, зокрема постраждали деякі експонати.

Борисоглібський собор збудований в Чернігові в XII столітті на фундаменті давнішої кам'яної споруди XI століття, неодноразово перебудовувався.

Під час реставрації в середині XX століття будівлі повернули давньоруські форми. В інтер'єрі збереглися старовинні фрески, інкрустована підлога.

В приміщенні храму відкрито музей архітектури, який входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Адміністрація заповідника розміщена в розташованій поруч будівлі Колегіуму (1672 рік), який у XVII столітті був частиною Борисоглібського монастиря - резиденції чернігівських митрополитів.

Ажурна будівля Чернігівського колегіуму з високою дзвіницею розташована на території Чернігівського дитинця (Валу).

Колись вона була частиною кафедрального Борисоглібського монастиря - резиденції чернігівських архієпископів.

Будівництво монастирської трапезної, імовірно, розпочав наприкінці XVII століття архієпископ Лазар Баранович. У нинішньому вигляді будівлю звів у 1700-1702 роках архієпископ Іоанн Максимович за підтримки та фінансування гетьмана Івана Мазепи, про що свідчить закладна дошка дзвіниці з гербом Мазепи, яка зараз експонується у виставкових залах.

Згодом трапезну почали використовувати як одне з приміщень Чернігівського колегіуму - першого вищого навчального закладу Лівобережної України, що діяв з 1700 по 1786 рік. Тут викладали латину та інші мови, а також поетику, риторику, філософію, математику, географію тощо. Колегіум готував церковних діячів, держслужбовців, перекладачів, літераторів, медиків.

Зараз в приміщеннях Чернігівського колегіуму розташовується музей, що висвітлює історію навчального закладу. Реконструйовано клас колегіуму, виставлено експозицію іконопису, працює виставка "Чернігів та чернігівці 100 років тому".

Також тут розміщується адміністрація Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів Стародавній".

Чернігівський обласний історичний музей носить ім'я качанівського поміщика, підприємця та мецената Василя Тарновського, який у 1902 році організував у місті перший Музей українських старожитностей. В основу експозиції лягла його особиста колекція козацько-гетьманських старожитностей та реліквій.

Нині музей розміщено в колишньому будинку губернатора на Валу (XIX століття).

В колекції представлено понад 130 тисяч експонатів, що належать до різних періодів історії Чернігівщини з давніх-давен до сьогодення. Окрасою експозиції є багата колекція археологічних знахідок, стародруки, рідкісні документи, предмети козацької доби.

Особливий інтерес викликає діорама "Мезинська стоянка", що дає уявлення про життя первісної людини в епоху пізнього палеоліту за матеріалами археологічних знахідок у селі Мезин на Чернігівщині.

Історична місцевість, відома як Болдині гори, розташована за 1,5 кілометри від чернігівського дитинця.

Це ланцюг пагорбів висотою від 20 до 35 метрів, які в давнину були вкриті дубовим лісом (давньоруське слово "болд" означає "дуб"). З язичницьких часів Болдині гори мали важливе сакральне значення. Тут знаходиться один із найбільших давньоруських курганних могильників, що налічує понад 200 похоронних насипів, які датуються IX-X сторіччями. Найбільші з них - Гульбище та Безіменний.

З приходом християнства на схилах гори з'явилися Антонієві печери, було засновано Троїцько-Іллінський монастир. За радянських часів на Болдиній горі спорудили пам'ятник Невідомому солдатові з Вічним вогнем біля підніжжя.

Встановлено пам'ятники на могилах українського письменника Михайла Коцюбинського та український фольклориста і етнографа Опанаса Марковича.

В березні 2022 року в ході російсько-української війни Болдині гори були обстріляні російськими військами. Внаслідок влучення російського снаряду була знищена альтанка, яка була встановлена на початку ХХ століття до приїзду в Чернігів російського імператора Миколи ІІ.

Будинок у псевдоготичному стилі побудовано в кінці ХІХ століття на тодішній північно-східній околиці Чернігова як ремісничий клас сирітського будинку.

В 1900-1901 роках його було перебудовано та розширено для розміщення в ньому історичної експозиції відомого мецената Василя Тарновського-молодшого, який заповів свою унікальну колекцію картин та рукописів місту. В 1902 році в оновленій будівлі відкрили Чернігівський музей українських старожитностей. Понад 700 предметів було присвячено Тарасові Шевченку.

До 1979 року в Будинку Тарновського, як прозвали будівлю, розміщувалася експозиція Чернігівського історичного музею, а з 1980 року тут розташована обласна бібліотека для юнацтва.

11 березня 2022 року внаслідок бомбардування Росією будівля зазнала значних пошкоджень. На подвір'я Будинку Тарновського та стадіон, що розташований поруч, російська військова авіація скинула три фугасні 500-кілограмові бомби. Бомба, що впала на подвір'ї, зруйнувала стіну Будинку Тарновського, дах та внутрішні перекриття.

Військово-історичний музей у Чернігові є відділом Чернігівського історичного музею.

Його експозиції присвячені участі чернігівців у Другій світовій війні, у партизанських загонах, розповідають про долю в'язнів таборів, про оборону Чернігівщини в 1941 році та її звільнення восени 1943 року.

Також експозиція розкриває внесок чернігівців у ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС та про її наслідки. На подвір'ї музею є невелика виставка військової техніки.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році Військово-історичний музей у Чернігові зазнав значних пошкоджень від обстрілів.

Єлецький Успенський монастир у Чернігові засновано в XI сторіччі чернігівським князем Святославом Ярославовичем (1027-1076 роки) як заміська князівська резиденція.

Відновлений у 1445-1495 роках після монголо-татарської навали. Збереглися печери давньоруського періоду. Після реконструкції XVII століття архітектурний ансамбль набув рис українського бароко: Успенський собор (XII століття), 36-метрова надбрамна дзвіниця, Петропавлівська церква з трапезною, келії, усипальниця Лизогубів, дерев'яний будинок архімандрита Феодосія Углицького (1688 рік).

В суворому інтер'єрі собору збереглися фрагменти старовинних фресок.

Єлецький Успенський монастир входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".