Пам'ятки Чернігівського району

Антонієві печери - найдавніша святиня Чернігова входить до складу Троїцько-Іллінського монастиря на Болдиних горах.

Перший печерний храм і монастир заснований преподобним Антонієм Печерським у 1069 році, коли він залишив засновану ним Києво-Печерську Лавру.

Через Іллінську церкву (XII століття) можна потрапити до печерної частини (315 метрів), де знаходяться підземні храми Святого Антонія, Святого Феодосія та Святого Миколи Святоші.

На горі над монастирем знаходяться слов'янські кургани Безіменний та Гульбище, а також могила Михайла Коцюбинського з монументом.

У Антонієвих печерах продовжуються археологічні розкопки, проводяться екскурсії.

Будинок Чернігівської полкової канцелярії,  також відомий як "Будинок Мазепи" або "Кам'яниця Лизогуба", розташований на Валу в Чернігові.

Будівля на території Чернігівської фортеці збудована полковником Яковом Лизогубом, потім належала гетьманові Іванові Мазепі, потім служила полковою канцелярією, міською ратушею, архівом. Єдиний у Чернігові пам'ятник житлової архітектури ХVІІ сторіччя з добре збереженим багатим декоративним оздобленням фасадів.

Наразі у будівлі зберігаються фонди Чернігівського історичного музею.

З "мазепиним будинком" пов'язана легенда про привид Мотрі Кочубей, яка була проклята матір'ю за гріховний зв'язок із гетьманом Мазепою.

Чернігівський Вал - найдавніша частина міста, пагорб на високому березі Десни, де знаходився княжий дитинець та комплекс оборонних споруд міста.

Тут виявлено залишки князівських теремів та жител бояр. Прекрасно збереглися два храми XI-XII сторічь, більш пізня будівля Колегіуму (1700 рік), Полкова канцелярія (XVIII століття), відома як "кам'яниця Лизогуба", інші будівлі XVIII-XIX століть.

Після ліквідації Чернігівської фортеці в ХІХ столітті оборонний вал над річкою перетворено на паркову зону, встановлені пам'ятники Тарасові Шевченку та Пушкіну. На валу розміщено 12 чавунних бастіонних гармат XVII століття, які вважаються візитівкою міста.

Вознесенську церкву в Козельці вважають унікальним зразком хрестоподібного п'ятибанного храму в загальних рисах бароко з ознаками архітектурного історизму. Бічні верхи нагадують оборонні башти.

З радянських часів у храмі розміщувався Козелецький музей історії ткацтва Чернігівщини.

В 2017 році храм повернуто православній церкві, наразі у власності Православної церкви України.

Дерев'яну козацьку Георгіївську (Юр'ївську) церкву засновано в Седневі, ймовірно, ще в домонгольський період.

Розташована на висоті урочища Коронний Замок, у центрі стародавнього городища Сновськ. У нинішньому вигляді ця багато оформлена різьбленням церква відбудована без жодного цвяха в 1745 році, вважається одним із найкращих творів української народної архітектури.

В цьому храмі, присвяченому Георгієві (Юрієві) Змієборцю, святили свої шаблі козаки Седнівської сотні Чернігівського полку перед військовими походами.

Спочатку Георгіївська церква була однокупольною. Дві додаткові бані були прибудовані в процесі реставрації, проведеної після пожежі.

Існує версія, що в інтер'єрі Георгіївської церкви проходили початкові зйомки ключових епізодів популярного радянського кінофільму "Вій" за однойменною повістю Миколи Гоголя, проте робочий матеріал не сподобався керівництву "Мосфільму", і всі інтер'єрні сцени пізніше були зняті в Москві, у спеціально споруджених декораціях. .

Кам'яницею Лизогубів в Седневі називають будівлю оборонного типу з двоярусною зубчастою вежею та контрфорсами, які надають будові романтичного вигляду.

Кам'яниця (кам'яний будинок) збудована в XVII сторіччі чернігівським полковником Яковом Лизогубом на високому березі річки Снов, на території головного маєтку, який довгий час належав цьому стародавньому козацько-старшинському роду. Будівля одноповерхова, з великими підвалами. У плані нагадує традиційну українську хату з сінями, до яких примикають із різних боків дві невеликі кімнати.

Спочатку Кам'яниця Лізогубів була житловою, виконуючи одночасно оборонні функції. Потім стала використовуватися як підсобне приміщення, коли в ХІХ столітті брати Андрій та Ілля Лизогуби провели реконструкцію садиби та збудували новий житловий садибний будинок. Тоді ж над кам'яницею була надбудована псевдоготична зубчаста башта, яка перетворила будівлю на декоративний архітектурний елемент садибного парку.

Нині Кам'яниця Лизогубів належить ВАТ "Чернігівобленерго". Проведено реставрацію, проте доступу всередину немає.

Кафедральний собор святої великомучениці Катерини урочисто зустрічає всіх, хто в'їжджає до Чернігова з боку Києва, вважається символом міста.

Розташований на протилежному від Дитинця пагорбі, на Алеї Героїв. Храм у стилі українського бароко споруджено на місці древнього храму періоду Київської Русі коштом братів Семена та Якова Лизогубів, за заповітом їхнього батька Юхима. Лизогуба на згадку про героїзм їхнього діда Якова Лизогуба та козаків чернігівського полку, виявлений ними при штурмі турецької фортеці Азов в 1696 році.

За радянських часів Катериненську церкву було закрито. В 1975-1980 роках храм було відреставровано, всередині була розміщена експозиція Музею народно-декоративного мистецтва Чернігівщини.

В 2004-2005 роках в храмі було проведено реставрацію. В 2006 році Катериненська церква була передана козацькій православній громаді. В 2008 році храм став козацьким кафедральним собором Чернігівської єпархії. Наразі - це чинний храм Православної церкви України.

В 2009 році біля Катерининської церкви відкрито монумент "Борцям за волю і незалежність України".

Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені Володимира Короленка розташована в колишній будівлі Дворянського та селянського земельного банку в Чернігові.

Будівлю збудовано губернським інженером Дмитром Афанасьєвим за проєктом архітектора Олександра Фон-Гогена. Цегляний двоповерховий будинок у стилі північного модерну.

З 1974 року в колишньому приміщенні Дворянського земельного банку розміщується Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека. На території бібліотеки діють близько 30 різних клубів, постійно проводяться літературні вечори, виставки, презентації і конференції.

30 березня 2022 року в ході російсько-української війни будівлю було сильно пошкоджено внаслідок обстрілу російськими військами. Було розбито дах, вибито шибки, в стінах утворились тріщини.

П'ятницька церква в Чернігові - класична пам'ятка давньоруської архітектури.

Церква на честь Святої Параскеви П'ятниці, покровительки торгівлі, була побудована на рубежі XII-XIII сторічь на головному торжищі міста. До 1786 року вона була основною спорудою П'ятницького монастиря. На той час була вже неодноразово перебудована і була семибанним храмом у стилі бароко.

В роки Другої світової війни П'ятницьку церкву було зруйновано. В 1962 році повністю відновлена у первісному давньоруському стилі за проєктом архітекторів Петра Барановського та Миколи Холостенка.

Зовні споруда має вигляд стрункої вежі майже квадратної у плані, увінчаної стрункою банею, яка завдяки оригінальному переходу від прямокутника основи до купола створює характерну рису динамічного прагнення вгору і пірамідальності завершення.

Храм чинний, належить Чернігівській єпархії Православної церкви України. Входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

19 серпня 2023 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну внаслідок російської ракетної атаки на середмістя Чернігова П'ятницька церква зазнала значних пошкоджень. Вибухова хвиля від влучання ракетою Іскандер в приміщенння театру, розташованого поруч, вдарила по церкві коли завершувалося святкове богослужіння. Вибуховою хвилею вибито вікна, всередину храму влетіли шматки ракети, пошкоджено ікони (включно з іконою святої покровительки храму, що лежала на аналої).

Найбільший в Україні регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" розташований на Чернігівщині у міжріччі річок Дніпро та Десна.

Його площа становить понад 102 тисячі гектарів. Парк охороняє різноманітні ландшафти українського Полісся: тайгові ліси, заповідні верхові та низинні болота, льодовикові піщані дюни тощо. На території парку зустрічаються десятки червонокнижних видів флори та фауни.

В селі Отрохи, яке можна вважати неформальною столицею Міжріччя, діють створені відомим екологом Андрієм Сагайдаком Природничий центр "Міжрічинська Пуща" та Музей лісових промислів Полісся (традиційний побут поліщуків, бортництво, лозоплетіння, мисливство, рибальство, історія лісової охорони), які знайомлять із дикою природою і звичаями Полісся.

Природничим центром "Міжрічинська Пуща" територією парку через болота прокладено екотропи, якими, зокрема, можна дістатися до Святого озера - заболоченої водойми, де наприкінці травня цвітуть рідкісні сніжно-білі латаття. На екологічній стежці "Журавліна" можна зустріти боброву хатку, партизанську схованку, язичницьке капище, побачити сліди диких тварин тощо.

Садиба "Покорщина" родини Дараганів в Козельці, за легендою, названа так на згадку про ті часи, коли імператриця Єлизавета Петрівна "скорилася" пастуху Олексію Розуму (за іншою версією, імператриця схилила голову (скорилася) своїй майбутній свекрусі - Наталії Розумисі).

Розумиха купила садибу спеціально до приїзду імператриці. Ймовірно, тут відбулося таємне вінчання Єлизавети та Олексія. Далі садиба належала сестрі братів Розумовських Вірі, яка вийшла заміж за полковника Дарагана. Останніми власниками були Ґалаґани.

Садиба складається з невеликого одноповерхового будинку з колонами та двоповерхової кам'яниці, що служила для зберігання зброї та скарбниці. Навколо було розбито парк. Нині біля садиби розміщується Козелецький технікум ветеринарної медицини.

Будинки в дуже поганому стані, потребують негайної реставрації.

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського відкрито в 1934 році з нагоди 70-річчя від дня народження письменника з ініціативи його родини – першим директором закладу став молодший брат Михайла Хома Коцюбинський. 

Меморіальна частина експозиції розташовується в одноповерховому дерев'яному будинку, в якому Михайло Коцюбинський жив з 1898 по 1913 рік. Тут він написав повісті "Fata morgana", "Intermezzo", "Тіні забутих предків" та інші, приймав у гостях багатьох відомих представників творчої інтелігенції, серед яких композитор Микола Лисенко та письменник Борис Грінченко.

В будинку відтворено обстановку, яка була за життя письменника, зокрема робочий стіл з письмовим приладдям та інші меблі. Меморіальна бібліотека письменника налічує понад 1500 книг, серед яких і перші видання його творів. Також представлені світлини, рукописи, записники, листи.

Літературна частина експозиції розташовується в окремому триповерховому приміщенні, оформленому видатним українським художником-монументалістом Анатолієм Гайдамакою. Окрасою експозиції є дерев’яна композиція "Дерево життя" або "Криниця Коцюбинського", що пронизує всі три поверхи будівлі. Вона має вигляд чотиригранного стовпа, на кожній грані якого вирізьблені ілюстрації до творів Коцюбинського.

Частиною садиби є меморіальний сад родини Коцюбинських, де вирощують понад 200 видів рослин, зокрема дерева, що їх особисто посадив письменник. Садові клумби оформлені улюбленими квітами письменника: трояндами, мальвами, маками. Є тут і екзотичні субтропічні рослини – агави, якими письменник милувався в Італії. На веранді будинку родини Коцюбинських влітку проводяться чаювання з видом на сад.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського постраждав від обстрілів. Пошкоджень зазнав меморіальний будинок і 36 музейних експонатів, серед яких шахи Коцюбинського, рояль, частина меблів. Проведено реставрацію.

Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана розміщується в будівлі колишньої жіночої гімназії (XIX століття), що на Валу в Чернігові.

Зібрання налічує близько 8 тисяч творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, починаючи з XVI століття і до сьогодення. В його основу лягла унікальна колекція українського дворянського роду Ґалаґанів, представлена ​​творами західноєвропейського та вітчизняного мистецтва XVII-XIX століть, народною картиною, зокрема знаменитими козаками Мамаями, портретами представників восьми поколінь цього прославленого козацько-старшинського роду та їхніх родичів - Розумовських, Дараганів, Маркевичів, Ламсдорфів. 

Музей має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко. Також представлені твори декоративно-ужиткового мистецтва України, народна іграшка.

Під час російської навали 2022 року, коли місто Чернігів перебувало під обстрілами, Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана зазнав пошкоджень, зокрема постраждали деякі експонати.

Юр'єва Божниця в Острі - східна частина Михайлівської церкви, що збереглася з княжих часів. Розташована на залишках городища літописного Городця на Вострі.

Ймовірно, храм був закладений ще київським князем Володимиром Мономахом одночасно з заснуванням міста в 1098 році. Перебудований у 1152 році за князя Юрія Долгорука, завдяки чому прижилася народна назва "Юр'єва божниця".

Постраждала від набігів татар, а в 1753 році - від удару блискавки, на початку ХІХ століття більшу частину об'єму було розібрано через аварійний стан. Збереглася лише вівтарна частина - апсида та фрагмент стіни.

На початку XX століття було проведено реставраційні та дослідницькі роботи. На стіні виявлено давню фреску "Євхаристія", ймовірно, виконану київськими майстрами в XI-XII сторіччях.

Борисоглібський собор збудований в Чернігові в XII столітті на фундаменті давнішої кам'яної споруди XI століття, неодноразово перебудовувався.

Під час реставрації в середині XX століття будівлі повернули давньоруські форми. В інтер'єрі збереглися старовинні фрески, інкрустована підлога.

В приміщенні храму відкрито музей архітектури, який входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Адміністрація заповідника розміщена в розташованій поруч будівлі Колегіуму (1672 рік), який у XVII столітті був частиною Борисоглібського монастиря - резиденції чернігівських митрополитів.