Пам'ятки Миргородського району

Христанівська земська школа розташована на мальовничих кручах над річкою Сула. Це одна з півсотні шкіл Лохвицького земства, що збереглися на Полтавщині, побудованих на початку XX століття за проєктом художника та етнографа Опанаса Сластіона (Сластьона), який розробив будівлі в стилі українського модерну, які "відповідають народному смаку і набули рис національної своєрідності". Серед характерних рис - великі двері та вікна шестикутної форми, які в народні називали "Шевченковими".

У 1995 році школу було закрито. Наразі в одному крилі розміщується фельдшерсько-акушерський пункт.

Колишня будівля земської школи розташована при в'їзді до села Риги з боку Криниці.

Це була одна з півсотні шкіл Лохвицького земства, збудованих у першій половині XX століття за проєктом відомого архітектора та етнографа Опанаса Сластіона (Сластьона) в стилі українського модерну з використанням народностилевих романтичних декоративних елементів. Характерною особливістю є трапецієподібні віконні та дверні отвори, а також шатровий дах із заломами.

Декоративну вежу над тамбуром було розібрано за радянських часів, коли в будівлі розмістили Ригівський сільський будинок культури.

Миргородський краєзнавчий музей організовано з ініціативи відомого художника та етнографа Опанаса Сластіона (Сластьона), який тривалий час працював у Катеринославі разом із знаменитим істориком Дмитром Яворницьким.

В експозиції музею представлені різноманітні матеріали про історію Миргорода. Музей розташований на тому місці, де у XVII-XVIII столітях знаходилася Миргородська фортеця. На згадку про це у 2007 році перед будівлею музею було відкрито Сквер козацької слави, встановлено пам'ятник Миргородським козакам та козацька гармата - пам'ятний знак на місці Миргородської фортеці (скульптор Дмитро Коршунов).

Музей носить ім'я свого засновника - Миргородський краєзнавчий музей імені Опанаса Сластіона.

Миргородський державний керамічний технікум заснований в 1896 році як художньо-промислова школа імені Миколи Гоголя, що випускала майстрів з виготовлення гончарних, теракотових, майоликових, фарфорових та фаянсових виробів.

Головний корпус виконаний у стилі французького ренесансу.

В 1992 році до Миргодського технікуму художньої кераміки намагалася вступити юна Катерина Білокур, майбутня знаменита народна художниця, але не була прийнята через відсутність середньої освіти.

Нині це Миргородський художньо-промисловий коледж імені Миколи Гоголя.

Музейна експозиція існує при школі з моменту заснування. Основу експозиції склали 20 копій знаменитих скульптур Фальконе, Адамсона, Піменова та інших. Тут зберігається унікальний майоліковий іконостас (1902 рік) із миргородського Свято-Успенського собору.

Національний музей-заповідник Миколи Гоголя створено в селі Гоголеве (колишнє Василівка, Янівщина), де письменник провів свої дитячі та юнацькі роки.

Музей відкрито до 175-річчя письменника.

Садиба Гоголів відтворена за фотографіями, малюнками, планами, листами та спогадами сучасників, оскільки оригінальні споруди згоріли під час Другої світової війни. Відновлено батьківський будинок та флігель з робочим кабінетом Гоголя, збереглися ставки, романтичний грот на березі та віковий сад.

У відтворених інтер'єрах вітальні, їдальні та спалень розміщена експозиція, яка дає уявлення про гоголівську епоху, розповідає про життя та творчість письменника. Зокрема, в музеї представлено перші видання книг Гоголя, оригінальні портрети, деякі предмети інтер'єру, особисті речі письменника та членів його родини.

В сквері навпроти музею - могила батьків Гоголя.

У теплу пору року, починаючи з травня місяця, проводяться нічні театралізовані вистави.

Краєзнавчий музей у Великих Сорочинцях створений у 2008 році на базі Великосорочинського народного музею.

Розташований у двоповерховій будівлі колишньої дитячої бібліотеки, до якої прибудована різьблена дерев'яна веранда.

Музей висвітлює історію всього Миргородського краю з найдавніших часів до сьогодення. Зокрема, представлені знаряддя праці XVIII-XIX століть, український одяг та предмети побуту, макет будинку українського селянина XIX століття, а також унікальний макет Великосорочинської Спасо-Преображенської церкви XVIII століття, родової усипальниці гетьмана Лівобережної України Данила Апостола, що знаходиться неподалік.

Курортна зона в центрі Миргорода на річці Хорол.

Перші водолікарні, що використовують властивості відомої мінеральної води "Миргородська", почали з'являтися тут після 1915 року стараннями військового лікаря Івана Зубковського. Він використовував мінеральну воду для лікування захворювань органів травлення та опорно-рухового апарату.

Зараз на території курортного парку розміщені найкращі бальнеологічні санаторії міста, на березі річки обладнано пляж. Встановлено пам'ятник Іванові Зубковському.

Працює музей курорту "Миргород".

Перший в Україні літературно-меморіальний музей Миколи Гоголя відкрито у Великих Сорочинцях у відновленому будинку сорочинського лікаря Трохімовського, в якому в 1809 році народився майбутній письменник.

Ініціатором створення музею виступив артист Амвросій Бучма, який у 1929 році брав участь тут у зйомках фільму "Сорочинський ярмарок".

Під час Другої Світової війни будівля музею була зруйнована, реконструйована в 1951 році без збереження оригінального планування. Відновлено інтер'єри ХІХ століття.

В експозиції літературно-меморіальнлшл музею Миколи Гоголя – особисті речі письменника, перші видання його книг, документи, портрет роботи Іллі Репіна та інше.

Ставок у центрі міста, поряд з Успенською церквою, увічнений Миколою Гоголем як "Миргородська калюжа" у повісті "Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем".

У 2009 році, до 200-річного ювілею письменника, на набережній було відкрито пам'ятник Гоголю заввишки близько трьох метрів. Він став основою скульптурного комплексу, присвяченого героям гоголівських творів: Івану Івановичу з Іваном Никифоровичем, Хлєстакову, ковалю Вакулі та Оксані, незрівнянній Солосі, Пузатому Пацюкові, свині.

Будівля Миргородської міської думи у центрі міста споруджена у 1912 році. Архітектура у стилі модерн.

Нині у будівлі міської думи розташована Миргородська районна державна адміністрація.

Перша Благовіщенська церква в Лохвиці була збудована в 1740 році.

Після того як дерев'яний храм згорів, на тому ж місці у 1800 році була зведена нова кам'яна церква у формах класицизму з елементами руського стилю.

За радянських часів був знищений купол, приміщення використовувалося як краєзнавчий музей.

Нині Благовіщенська церква – діючий храм УПЦ московського патріархату.

Великобагачанський селищний краєзнавчий музей розташований в одноповерховому будинку в центрі Великої Багачки.

Експозиція розповідає про історію краю від найдавніших часів до сучасності, зокрема про заснування селища у козацькі часи та участь козаків Богачанської сотні у тогочасних війнах.

Перед музеєм встановлена радянська дивізійна гармата Д-44 післявоєнного виробництва, а на подвір'ї – німецька гармата від протитанкової самохідної артилерійської установки Marder II.

Історико-краєзнавчий музей міста Гадяч відкрився у 2012 році у спеціально збудованому приміщенні оригінальної архітектури, яке розташоване в історичній частині міста, неподалік від місця, де колись була садиба Драгоманових. До того в Гадячі з 1951 року існував районний історико-краєзнавчий музей, але у 1990-х роках він закрився, експозиція була розформована.

Нинішня експозиція налічує близько 2 тисяч експонатів, що розповідають про історію краю, видатних діячів, життя і творчість яких пов'язана з Гадяччиною. Зокрема, представлена велика етнографічна колекція. Історичний розділ розповідає про часи Гетьманщини, про заснування та розвиток міста від давнини до наших днів.

Кімната "Берегині Драгоманівського роду" присвячена Ларисі Петрівні і Ользі Петрівні Косач та висвітлює історію роду Драгоманових-Косачів. Серед експонатів – оригінальні меблі з вітальні будинку Драгоманових, власноручна вишивка Лесі Українки та статуетка "Єгиптянка", привезена письменницею з Єгипту.

Поруч із музеєм облаштоване етнотноподвір'я зі стилізованою сільською коморою, яке використовується як етнографічна фотолокація. В музейній крамничці можна придбати різноманітні сувеніри, а також медово-імбирні пряниками крафтового виробництва.

Дібрівський кінний завод №62 у селі Дібрівка на Миргородщині заснований в 1888 році великим князем Дмитром Романовим, і з того часу займає одне з провідних місць серед конезаводів, які розводять коней рисистих порід.

Дібрівський тип орловського рисаку нині вважається еталоном упряжного коня як в Україні, так і в росії. Зберігся комплекс житлових та виробничих приміщень ХІХ століття. Є широке місце для навчання та вигулу коней на природі, також можливе навчання верхової їзди в критому манежі.

На Дібрівському конезаводі можна купити племінних коней різного віку рисистих та новоолександрівської важковозної порід. Крім того, на базі заводу працює цех із виробництва кумису.

Проводяться екскурсії. Діє музей.

Лохвицький краєзнавчий музей імені Григорія Сковороди розміщено в старовинному одноповерховому будинку повітового суду 1865 року побудови.

Музей засновано в 1919 році на базі колекції місцевого реального училища. Серед експонатів музею – колекції козацької зброї, археологічних знахідок, сакральних предметів, зразків декоративно-ужиткового мистецтва, зброї періоду Другої світової війни.

Музей носить ім'я поета та мислителя, уродженця цього краю Григорія Сковороди. Його життю та творчості присвячена частина експозиції.

У дворі музею розміщено зразки зброї та військової техніки часів Другої світової війни.