Пам'ятки Миргородського району

Народний музей історії курорту "Миргород" відкрився в 1998 році на другому поверсі окремої будівлі на території санаторію "Хорол".

Експозиція присвячена історії здравниці та її засновнику, земському лікарю Іванові Зубковському, який ще в 1914 році першим оцінив лікувальні властивості мінеральної води "Миргородська". Це сталося після того, як з ініціативи міського управління у Миргороді розпочато буріння артезіанської свердловини для забезпечення міста водопровідною водою. Солонувата вода з джерела була визнана непридатною для пиття, проте Зубковський відіслав проби на аналіз, і виявилося, що за хімічною властивістю вода схожа на лікувальні мінеральні води джерел Баден-Бадена та Аахена.

В експозиції музею представлено макет першої миргородської водолікарні, що відкрилася в 1917 році (оригінальна будівля з вежею не збереглася).

Національний музей-заповідник Миколи Гоголя створено в селі Гоголеве (колишнє Василівка, Янівщина), де письменник провів свої дитячі та юнацькі роки.

Музей відкрито до 175-річчя письменника.

Садиба відтворена за фотографіями, малюнками, планами, листами та спогадами сучасників, оскільки оригінальні споруди згоріли під час Другої світової війни. Відновлено батьківський будинок та флігель з робочим кабінетом Гоголя, збереглися ставки, романтичний грот на березі та віковий сад.

У відтворених інтер'єрах вітальні, їдальні та спалень розміщена експозиція, яка дає уявлення про гоголівську епоху, розповідає про життя та творчість письменника. Зокрема, представлено перші видання книг Гоголя, оригінальні портрети, деякі предмети інтер'єру, особисті речі письменника та членів його родини.

В сквері навпроти музею - могила батьків Гоголя.

У теплу пору року, починаючи з травня місяця, проводяться нічні театралізовані вистави.

Пам'ятник засновнику Миргородського курорту Іванові Зубковському відкрили в 1998 році до 150-річчя від дня його народження.

Лікар та громадський діяч Іван Зубковський досліджував та довів лікувальне значення миргородської мінеральної води, завдяки чому у 1917 році у Миргороді була відкрита перша водолікарня з 5 ваннами.

Пам'ятник роботи архітектора Сергія Руських та художника Миколи Цися є барельєфом з написом: "Засновнику Миргородського курорту, земському лікарю, громадському діячеві від вдячних земляків".

Пам'ятник Миколі Гоголю у Великих Сорочинцях – один з перших пам'ятників письменнику в Україні. Також вважається одним із найкращих у світі.

Увічнити пам'ять великого земляка жителі Сорочинців вирішили в 1909 році, коли відзначали сторіччя від дня його народження. Автор проєкту монумента – петербурзький скульптор Ілля Гінцбург.

Пам'ятник урочисто відкрили в 1911 році неподалік будинку лікаря Михайла Трохимовського, в якому Гоголь народився в 1809 році. Бронзова скульптура зображує письменника, що сидить у глибокій задумі.

Ярмарок у селі Великі Сорочинці регулярно проводиться з ХІХ сторіччя. Сорочинський ярмарок прославився завдяки творам Миколи Гоголя.

На рубежі XIX-XX століть ярмарок у селі проводився по п'ять разів на рік. Була закрита у 20-х роках XX століття, проте відроджена в 1966 році. Нині на Національний Сорочинський ярмарок щорічно з'їжджаються представники різних виробничих підприємств із усіх куточків України, пропонуючи відвідувачам свій товар. В останні роки обладнано фольклорно-етнографічну частину, де продаються сувеніри та вироби народних промислів найкращих майстрів України.

Ярмарок відбувається у передостанній тиждень серпня кожного року. В решту часу можна оглянути поле Сорочинського ярмарку з макетами хат, вітряків та інших традиційних дерев'яних споруд.

Хомутецький палац - родова садиба козацького роду Апостолів, де в 1820-ті роки проходили збори декабристів.

Дерев'яний палац збудував у Хомутці майбутній гетьман України Данило Апостол у XVIII сторіччі. Пізніше маєток перейшов у спадок російському письменнику, історику та громадському діячеві Іванові Муравйову-Апостолу. Оселившись у Хомутці, він перепланував парк і прибудував до палацу кам'яні флігелі, з'єднавши їх із основною будівлею напівкруглими переходами.

Сини Івана Муравйова-Апостола Матвій, Сергій та Іполит, які були активними учасниками декабристського руху, проводили тут таємні засідання декабристів за участю Павла Пестеля, Михайла Бестужева-Рюміна та інших.

У радянські часи в палаці розмістився ветеринарно-зоотехнічний технікум, було відкрито кімнату-музей декабристів.

Останнім часом будівля перебуває у вкрай занедбаному стані та руйнується. Збереглася ліпнина з гербами колишніх власників.

В регулярному ландшафтному парку площею 15 гектарів росте дуб-трійця, посаджений Іваном Муравйовим-Апостолом на честь своїх трьох синів.

Свято-Миколаївська церква у Веприку збудована в 1823 році в стилі класицизму.

Центральну частину вінчає напівсферичний купол на високому циліндричному барабані, над західним притвором - двоярусна дзвіниця, завершена куполом зі шпилем. Північний, південний та західний фасади прикрашені чотириколонними тосканськими портиками з трикутними фронтонами.

В інтер'єрі Миколаївської церкви збереглися залишки олійного живопису ХІХ століття.

До останнього часу храм перебував у вкрай плачевному стані, але зараз триває реставрація.

Пам'ятка архітектури національного значення.

Свято-Покровська церква у селі Плішивець на Полтавщині вважається однією з найбагатокупольніших в Україні.

До неї в Плішивці був звичайний триголовий дерев'яний храм, але до кінця ХІХ століття він остаточно занепав. За допомогою у спорудженні нового храму місцеві жителі звернулися до свого земляка, ректора московської семінарії архімандрита Парфенія, який зумів зібрати кошти на будівництво великого кам'яного храму.

На прохання владики відомий архітектор Олександр Кузнецов створив проєкт храму у стилі козацького бароко – копію Троїцького собору в Самарі. Дев'ятиголова церква Покрова Пресвятої Богородиці висотою 45 метрів виконана у формі хреста.

Позолочений 6-ярусний іконостас заввишки близько 10 метрів, виконаний у московській іконописній майстерні, було втрачено за радянських часів, дзвіницю висадили в повітря в 1934 році, але сам храм зберігся навіть після того, як під час Другої світової війни в нього потрапило 7 снарядів.

Наразі Свято-Покровська церква у Плішивці належить УПЦ московського патріархату, триває реставрація.

Свято-Успенський Кафедральний собор у Миргороді - найстаріша культова споруда міста.

Побудований в 1887 році на місці дерев'яного храму, заснованого в 1648 році козацьким полковником Матвієм Гладким. Храм у стилі класицизму було розписано учнями Віктора Васнецова.

Вівтарну частину прикрашав унікальний керамічний іконостас, виготовлений у Миргородській школі художніх промислів (нині Миргородський керамічний технікум) - його фрагмент виставлено у музеї технікуму.

За радянських часів Успенський храм було закрито, роками він руйнувався.

В 1998 році собор було реконструйовано, збудовано дзвіницю, встановлено дзвони (їх передзвін вважається лікувальним). Тепер інтер'єр прикрашають сучасні розписи Володимира Ткаченка.

Свято-Успенський собор у Гадячі заснований у 1831 році коштом купця Івана Марулєва.

В 1934 році храм був закритий більшовиками, а після Другої світової війни розібраний на будматеріали.

Відновлений у 1998 році на колишньому місці у первісному вигляді. Належить УПЦ московського патріархату.

Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях - храм-усипальниця гетьмана Данила Апостола.

Зведена в 1732 році в популярному на Лівобережжі стилі українського бароко. За однією з версій проект храму розробив видатний український архітектор XVIII сторіччя Степан Ковнір, автор кількох будівель Києво-Печерської лаври та Кловського палацу ву Києві. Будували його місцеві муляри. Спочатку сорочинський храм був дев'ятибанним, але після однієї з пожеж 4 бані довелося зняти.

Спасо-Преображенська церква відрізняється багатством оформлення фасадів. ЇЇ інтер'єр прикрашає увінчаний двоголовим орлом унікальний семіярусний філігранний різьблений іконостас з липи розмірами 17 на 20 метрів з більш ніж сотнею ікон.

В 1809 році в Спасо-Преображенській церкві у Великих Сорочинцях хрестили майбутнього письменника Миколу Гоголя.

В склепі під храмом поховано гетьмана Данилу Апостола, який помер у 1734 році, а також його дружину Уляну, його доньок та сина, миргородського полковника Павла Апостола.

Поруч із храмом встановлено пам'ятник Данилові Апостолу.

Успенська церква у Веприку збудована в 1821 році в стилі ампір поміщиком Семеном Масюковим.

Чотири потужні пілони несуть арки, що підтримують високий циліндричний барабан з напівсферичним куполом. Північний та південний фасади прикрашені чотириколонними портиками, а східний – колонадою композитного ордера.

В інтер'єрі західна частина ділиться композитними колонадами на три нефи. Верхня частина стін та пілонів обведена карнизом, прикрашеним ліпними розетками.

Пам'ятка архітектури національного значення.

Триповерхова будівля учительської семінарії у Великих Сорочинцях зведена у 1905 році.

Це був перший навчальний заклад, який готував учителів на Полтавщині. За семінарії діяв храм. У 1922 році семінарію було перейменовано на Великосорочинські педагогічні курси, потім на педагогічний технікум, педучилище.

Нині це Великосорочинська санаторна школа-інтернат. При школі працює музей духовності.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Великій Багачці була побудована в 1710 році коштом багачанського сотника Андрія Стефановича. Новий іконостас у церкві встановили в 1738 році. У 1860 році храм поставили на кам'яний цоколь і прибудували дерев'яну дзвіницю. При церкві діяла школа, де викладали дяк Лаврентій Бабіченко і паламар Тарас Ткач.

За радянської влади церква Різдва Пресвятої Богородиці була знищена в 1937 році. Після здобуття Україною незалежності постало питання про відновлення храму. Спочатку церковні служби проходили в орендованому приміщенні фабрики "Веснянка". Згодом зусиллями прихожан був побудований новий храм.

Сучасна будівля церкви є копією споруди 1710 року і перша служба відбулася в 2001 році.

Шишацький краєзнавчий музей відкрито в 1967 році.

В 6 кімнатах розміщено близько 2 тисяч експонатів: архівні документи, археологічні знахідки, реліквії часів Другої світової війни тощо. Постійні експозиції розповідають про природу краю та історію Шишак.

Серед найцікавіших експонатів: мідний котел скіфського періоду, бойова булава та сокира XIII століття, шабля XIV століття, козацький пістоль, зернотерка, перший телефонний апарат Шишак, радіоприймач періоду Другої Світової війни.