Пам'ятки Подільського району

Ананьївський історико-художній музей відкрито 6 листопада 1977 року на центральній вулиці Ананьєва як філію Одеського художнього музею.

Будівля, в якій розташований музей, була збудована у 80-ті роки ХІХ століття. До більшовицького перевороту 1917 року це був один із прибуткових будинків.

В експозиції музею представлені роботи місцевих художників – Ростислава Палецького, Павла Ляховського, Георгія Бєлали та інших. Перлина експозиції – живопис відомого художника-баталіста Євгена Столиці, учня Геннадія Ладиженського, Михайла Клодта, Архіпа Куїнджі. Для постійного експонування робіт академіка живопису Євгена Столиці під час відкриття музею було відведено 3 зали з унікальними матеріалами про життя художника.

Ще три зали музею присвячені краєзнавству та історії Ананьєва та району – в експозиції представлені предмети побуту ананьївців, матеріали про роки Другої світової війни та дореволюційного періоду міста Ананьїв.

Балтський історичний музей розташований в двопорховій будівлі, що є пам'яткою архітектури, в центрі міста Балта. Музей був відкритий у 2011 році завдяки старанням його директора, краєзнавця та почесного громадянина міста Петра Ткача.

Експозиція музею відображає історію міста Балта та його сьогодення. Тут є багата колекція експонатів, що відображають різні епохи та події в житті балтян: тут зберігається золота скіфська ваза вагою 636 грамів, можна побачити кістки мамонта і мастодонта, розкопані місцевими жителями. В експозиції також широко представлені фотографії і речі князів Любомирських, колишніх власників цих земель, предмети побуту селян і ремісників, римські амулети, предмети амуніції різних часів, атрибути козацького життя.

Одна з музейних експозицій присвячена знаменитому земляку - українському поету-гумористу і сатирику Степанові Олійнику.

У великій музейній залі регулярно проводяться виставки місцевих художників, різноманітні заходи, пленери, презентації.

Кодимський історико-краєзнавчий музей відкрився в 2007 році. Розташований в центрі міста Кодима в колишньому маєтку графа Розенфельда. Особняк збудуваний у ХІХ столітті в готичному стилі з червоної цегли і є пам'яткою архітектури. В 30-х роках ХХ століття в будівлі розташовувалась школа, потім - дитячий садок.

Дев’ять залів музею включають наступні експозиційні розділи: археологічні знахідки на території краю, особливості побуту й ремесел місцевого козацтва й селянства, побут українського селянина кінця ХІХ – середини ХХ століття, інтер’єр графської зали, історичні події початку ХХ століття, Друга світова війна, радянський період 50-х – 80-х років ХХ століття, виставкова зала.

Загальна кількість експонатів музею складає близько 2500 одиниць.

Подільський міський краєзнавчий музей відкрився у тодішньому Котовську в 1961 році.

Початково розміщувався в історичному будинку початку XX століття та був присвячений переважно більшовицькому ватажку Георгію Котовському, командиру червоноармійських загонів та активному учаснику "червоного терору" на території України, який загинув на Одещині та був похований у мавзолеї в Подільску. Також експозиція розповідала про історію міста, його господарський та культурний розвиток.

В 1980 році була відкрита картинна галерея, де представлена творчість місцевих художників: Леоніда Григоращенка, Миколи Сліпченка та інших.

З 2008 року Подільський краєзнавчий музей розташовується в міському будинку культури. Має три експозиційні зали з історії та природи краю. Картинна галерея також використовується для виставок робіт народних умільців.

Церква Святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова у Покровці розташована на високому пагорбі лівого берега річки Тилігул.

Закладка церкви відбулася в 1894 році, а освячення - в 1911 році. Будівництво велося коштом генерала Семенова і поміщика Кондрацького.

Храм виконаний у псевдоруському стилі, складений із червоної цеглини, має 11 куполів. У Покровці існує думка, що церква Іоанна Богослова є копією Микільського собору у Відні, або Ісаакіївського кафедрального собору в Санкт-Петербурзі.

Під час Другої світової війни церква Іоанна Богослова використовувалась як лазарет. Повернена православній громаді в 1989 році.