Пам'ятки Білгорода-Дністровського району

Середньовічна Аккерманська фортеця на березі Дністровського лиману - одна з найбільших та найбільш збережених в Україні.

Побудована на місці античного міста Тіра (поряд ведуться археологічні розкопки). До X століття тут, мабуть, існувало укріплення слов'янських племен тиверців та уличів.

Спорудження цитаделі відносять до генуезького періоду XIII-XIV століть. Основні укріплення Білгород-Дністровської фортеці зведені у період молдавського правління (XV століття). Загальна довжина стін становить 2 кілометри. Висота стін та веж від 5 до 15 метрів. Збереглося 26 з 34 веж.

В 1484 році фортеця перейшла під владу Туреччини, була побудована мечеть (зберігся мінарет). У 1789 році місто Аккерман було взято без бою донськими козаками Матвія Платова разом із бузькими козаками, посланими князем Потьомкіним-Таврійським.

На сьогодні архітектурним комплексом фортеці Аккерман розпоряджається комунальне підприємство "Фортеця". На території відкрито експозицію знарядь катувань, у дворі виставлено облогові знаряддя. Проводяться музичні фестивалі та чемпіонати з історичного фехтування.

Головна експозиція Білгород-Дністровського краєзнавчого музею розміщена в одноповерховому будинку в стилі ампір, побудованому в ХІХ столітті для купця та міського голови Михайла Феміліді.

В кількох залах відвідувачі можуть ознайомитися з давньою та середньовічною історією Північного Причорномор'я, історією міста XIX та початку XX століття, природою краю.

Представлені оригінальні предмети побуту та мистецтва Стародавньої Греції, нумізматична колекція, зразки східної та російської зброї.

В сусідній будівлі розташований етнографічний музей, який знайомить із традиціями народів краю.

Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сурб Аствацацін) збереглася з часів середньовіччя, коли у Білгороді проживала велика вірменська громада.

Храм має присадкувату форму, оскільки мусульманська влада забороняла будувати християнські церкви вище за мечеті. Протягом століть Вірменська церква неодноразово перебудовувалась та розширювалась. На стінах збереглися старовинні розписи та середньовічні мармурові плити (хачкари) з висіченими написами, найраніша з яких датується X сторіччям.

Вірменська церква діяла до 1940 року. До останнього часу була базою археологічної експедиції. В 2013 році церкву повернуто вірменській громаді.

На території знаходиться знайдений на східній околиці міста сарматський склеп ІІІ сторіччя нашої ери, складений із кам'яних плит.

Лютеранська кірха в Сараті побудована і відкрита в 1840 році німецькими колоністами, що оселилися тут у 1822 році. У храмі було встановлено орган.

Після виселення німців із Бессарабії храм було закрито, будівля використовувалася не за призначенням - у ній розміщувався будинок офіцерів, потім будинок культури.

Лише в 1995 році завдяки пожертвуванням з Німеччини лютеранську кірху було реконструйовано і знову освячено.

Свято-Вознесенський собор - головна православна святиня та найбільший храм Білгорода-Дністровського.

Будівництво на місці старого турецького цвинтаря велося з 1815 по 1820 рік на пожертви місцевих жителів. Спочатку храм мав вигляд корабля, але в 1830 році було прибудовано три портики по 4 колони, і собор набув вигляду хреста, характерного для російського класицизму. В 1971 році стіни та купол собору розписала родина художника Піскарьова з групою московських художників.

У Вознесенському соборі зберігається частка мощей Святого Іоанна Сучавського.

До собору примикала дзвіниця висотою 40 метрів, яка обрушилася в 2004 році (йде реставрація).

На території споруджено каплицю на честь 2000-річчя Різдва Христового.

Свято-Георгіївська церква збудована в Білгороді-Дністровському в 1840 році за проєктом архітектора Заушкевича на замовлення болгарської громади міста.

При храмі існував церковний цвинтар, закритий разом із церквою у 1934 році. Тут знаходяться могили сім'ї князів Волконських, які робили великі пожертвування на утримання церкви.

Нині церква діюча.

Свято-Миколаївська церква в Кулевчі заснована в кінці ХІХ століття болгарськими переселенцями.

Останніми роками храм став об'єктом масового паломництва завдяки кільком чудотворним іконам. "Кулевчанським дивом" називають Казанську ікону Божої Матері. На Великдень її прикрашають свіжими ліліями, які, засохнувши, незабаром знову пускають пагони і розцвітають на Трійцю, обрамляючи образ Богоматері.

Крім того, у Свято-Миколаївській церкві є 4 мироточні ікони: Іверська ікона Божої Матері, Касперівська ікона Богородиці, Голгофський Хрест, ікона Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

Скіфською могилою у Білгороді-Дністровському називають кам'яну гробницю скіфських часів. Склеп виявлено в 1895 році.

Являв собою двокамерну споруду на скелі, був складений з великих (довжиною до 3 метрів, товщиною до 0,6-0,7 метрів) вапняних плит. Розграбований ще в давнину. Всередині є орнамент у вигляді візерунка деревини. Є припущення, що до Скіфської могили прокладено підземний хід з Акерманської фортеці.

Античний пам'ятник знаходиться у промзоні в районі морського порту та м'ясокомбінату - доступ ускладнений, але не заборонений.

Татарбунарський історико-краєзнавчий музей створено в 1949 році як музей Татарбунарського повстання - збройного селянського бунту в Татарбунарах, організованого більшовиками в 1924 році проти румунської влади.

Нині в музеї 8 зал та картинна галерея. Представлено історію заселення краю численними народами, починаючи від кіммерійців, скіфів, половців, татар, турків та закінчуючи задунайськими запорожцями.

Основні теми експозиції: етнографія, Татарбунарське повстання, період Другої світової війни, епоха колгоспів, спортивна слава Татарбунарщини, творчість татарбунарських художників та поетів (зокрема роботи одеського художника Віктора Шарапенка).

Музей розміщується на другому поверсі Палацу спорту.

Сучасний винзавод "Шабо" заснований на старовинних традиціях шабського виноробства. Турецька назва села Шабо - "Аша-абаг" ("Нижні сади") - свідчить про те, що вже в XVII столітті тут були виноградники.

Розвитку виноробства сприяли французькі переселенці, що прибули в Шабо в 1822 році. Першу виноградну лозу посадив тут швейцарський вчений і винороб Луї Тардан, і вже в 1847 році його син Карл Тардан представив на першій сільськогосподарській виставці в Кишиневі 8 сортів шабських вин.

Зараз на 1000 гектарів власних виноградників, розташованих між Дністровським лиманом та Чорноморським узбережжям, у Шабо ростуть найкращі сорти винограду, багато з яких завезено ще 200 років тому першими французькими переселенцями. Вино виготовляється за сучасними технологіями холодного розливу.

При заводі створено "Центр культури вина Шабо", проводяться екскурсії та дегустації. Під час екскурсії можна відвідати старовинний Королівський підвал, Хересний підвал, підземні сховища, Коньячний двір, Шампанський будинок, цех холодного розливу, музейний лабіринт.

Грецька церква Святого Іоанна Предтечі в Білгороді-Дністровському стоїть на високому березі Дністровського лиману.

Перший дерев'яний храм був заснований у XIII-XIV сторіччях грецькими купцями з Трапезунду. В нинішньому вигляді церкву відбудовано в 1478-1480 роках, у молдавський період, за правління Штефана III Великого. Кошти на будівництво зібрала грецька громада міста.

За переказами, на території Грецької церкви в XIV столітті був похований Святий Іоанн (Новий) Сучавський - великомученик, який вважається охоронцем Молдови. Місце поховання відзначає каплиця праворуч від церкви. Пізніше мощі святого перепоховали в Сучаві на нинішній території Румунії.

Незважаючи на скромні розміри, храм Іоанна Предтечі виглядає дуже масивним і є рідкісним типом культової споруди в архітектурній спадщині України.

Підземна церква Іоанна Сучавського споруджена в Білгороді-Дністровському над кам'яною криницею, де, за легендою, було вбито православного святого Іоанна Нового чи Сучавського.

В 1330 році православний купець Іоанн з турецького Трапезунда, який торгував в Аккермані, відмовився прийняти мусульманство, за що був закатований за наказом намісника Золотої Орди. На могилі Іоанна було збудовано каплицю, а мощі святого пізніше були перенесені до молдавської Сучави (зараз територія Румунії). З того часу його вважають небесним покровителем торговців.

Джерело на березі моря, яке, за переказами, часто відвідував Іоанн, було названо його ім'ям. Вода з джерела Святого Іоанна вважається цілющою, за нею приїжджають з усіх околиць.