Пам'ятки Очакова

Національний природний парк "Білобережжя Святослава" охороняє заповідну природу Кінбурнської коси, а також прилеглих акваторій Дніпро-Бузького лиману та Ягорлицької затоки.

Білобережжям слов'яни називали піщані коси у гирлі Дніпра. Саме тут під час повернення з Болгарського походу (972 рік) зимував київський і новгородський князь Святослав Хоробрий з дружиною.

Особливий мікроклімат тут обумовлений тим, що з одного боку Кінбурнська коса омивається морською водою, з іншого - дніпровською, а суша вкрита сосновим лісом та різнотрав'ям (понад 620 видів). Вдалося зберегти один із найбільших у Європі ареалів диких орхідей, занесених до Червоної книги України - 60 гектарів (цвітуть у травні). Волижин ліс (203 гектарів) – це понад 40 видів давніх чагарників, вільхові та осинові гаї, могутні 300-річні дуби.

На Кінбурні близько 150 озер, деякі з цілющими грязями. На півострові мешкає близько 50 видів тварин: єнотовидний собака, плямисті олені, лисиця, бобер. Живуть великі черепахи з діаметром панцира 40 саниметрів.

Російсько-українська війна

Національний природний парк “Білобережжя Святослава” здебільшого розташований на Кінбурнському півострові, який був окупований росіянами від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. З окупованого Кінбурнського півострова росіяни обстрілюють місто Очаків. Крім того, тільки за перший рік повномасштабного вторгнення на півострові через дії російських окупантів сталася 131 пожежа. Вогонь вразив понад 5 тисяч гектарів території парку. Двоє співробітників парку станом на березень 2023 року перебували в російському полоні.

Очаківський музей мариністичного живопису носить ім'я художника Руфіна Судковського, який народився в Очакові в 1850 році. Основним напрямом його творчості були морські пейзажі, сюжети для яких він знаходив на узбережжях Очакова та Одеси. В музеї експонується багато робіт Судковського. Могила художника розташована на території Миколаївського собору.

Музей імені Руфіна Судковського в Очакові - єдиний в Україні музей, присвячений мариністичному живопису – різновиду образотворчого мистецтва, у якому зображують море. Музей є територіально-відокремленим відділом Мико­лаївського обласного художнього музею імені Василя Верещагіна. 

Основа колекції музею – картини відомих українських художників-мариністів ХІХ століття Руфіна Судковського, Олексія Ганзена,  Івана Айвазовського, а також картини Тетяни Яблонської. Сюжети картин тісно пов’язані з культурним контекстом регіону - вони відтворюють українські краєвиди Чорноморського узбережжя, морської стихії, побут морських рибалок, військові баталії та історичні віхи розвитку України як військово-морської держави. 

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році місто Очаків перебуває під постійним ворожим обстрілом. Внаслідок обстрілів російською армією будівля музею мариністичного живопису імені Руфіна Судковського зазнала значних пошкоджень, через що музей вимушений був зачинити свої двері для відвідувачів. Колекція музею еквакуйована в безпечне місце, триває процес її оцифрування.

Березань - невеликий острів при вході в Дніпровський лиман, описаний Пушкіним в "Казці про царя Салтана" як Буян (у слов'янській міфології - казковий райський острів).

Наприкінці VII сторіччя до нашої ери (до підняття рівня моря був півостровом) тут з'явилося перше в Північному Причорномор'ї античне поселення Борисфен або Борисфеніда, засноване вихідцями з іонійського міста Мілета. Пізніше був опорним пунктом русичів на шляху "З варяг у греки".

Збереглися залишки турецького укріплення XVIII століття, залізобетонних кріпосних споруд 1910 року, батареї часів Другої Світової війни, каплиця та пам'ятник на місці розстрілу лейтенанта Шмідта (1906 рік).

Острів Березань входить до складу Національного заповідника "Ольвія". Відвідування обмежене – ведуться археологічні дослідження. Екскурсії організують в Очакові.

Будівля Офіцерського зібрання в Очакові збудована в середині ХІХ століття у стилі класицизму.

У 1906 році в цій будівлі проходив суд над лейтенантом Петром Шмідтом та іншими учасниками закоолоту на крейсері "Очаків".

Пам'ятник Шмідту встановлено навпроти Офіцерського зібрання. На постаменті висічено текст сигналу, піднятого над "Очаковом" після початку повстання на кораблях Чорноморського флоту: "Командую флотом. Шмідт".

За радянських часів у колишній будівлі Офіцерського зібрання розміщувався Будинок офіцерів флоту та картинна галерея. Наразі будівля в аварійному стані.

Очаківський військово-історичний музей було відкрито в 1972 році в колишньому будинку турецької мечеті (нині - Миколаївський собор).

Згодом музей переміщено до адміністративної будівлі в центрі Очакова.

Експозиція музею розміщується у трьох залах і налічує близько двох тисяч експонатів, що висвітлюють історію краю від постантичних поселень до подій Другої світової війни. Перший розділ експозиції присвячено освоєнню Причорноморських степів східними слов’янами Київської Русі у ІХ-Х сторіччях та перебуванню частини земель Північного Причорномор’я у складі Польсько-Литовської держави.

Другий розділ присвячено турецько-татарському володарюванню на території Північного Причорномор’я в ХV-ХVІІ сторіччях, заснуванню Очаківської фортеці і Кінбурнського укріплення та супроводжується предметами, знайденими під час українсько-турецьких археологічних експедицій 1997-1998 років (монети татарського ханства, прикраси, деталі військового спорядження тощо).

Третій розділ експозиції розповідає про походи запорозьких козаків під стіни фортеці Очаків: про Дмитра (Байду) Вишневецького, який у 1556 році врятував з фортеці чимало невільників; про Петра Конашевича-Сагайдачного, який прославився морськими походами проти турок; про Івана Сірка, який у 1669 році здійснив дуже вдалий військовий маневр, звільнивши з фортеці Очаків православних полонених. Увагу відвідувачів завжди привертає колекція люльок, казан для приготування їжі, зразки зброї, макет козацької чайки авторства Романа Догара. Окрім того, експозиція висвітлює боротьбу між росією та Туреччиною за узбережжя Чорного моря. Цю частину експозиції супроводжують картини, гравюри, діорами, вогнепальна та холодна зброя, нагороди, трофейні знамена, монети, турецькі печатки тощо.

Останній розділ експозиції висвітлює події Другої світової війни.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році місто Очаків перебуває під постійним ворожим обстрілом. Внаслідок обстрілів російською армією будівля військово-історичного музею зазнала значних пошкоджень, через що музей вимушений був зачинити свої двері для відвідувачів.

Пам'ятник бригадиру Іванові Горичу – найнезвичайніший в Очакові. На вершині піраміди з 30 гарматних ядер сидить орел із розкритими крилами.

Під час штурму Очакова російськими військами та чорноморськими козаками Горич командував 6-ю колоною, на яку була покладена безпосередньо атака фортеці. На чолі колони бригадир одним із перших піднявся на фортечну стіну і героїчно загинув у бою.

Пам'ятник Горичу встановлено у сквері на перехресті вулиць Шмідта та Лоцманської. Автори: скульптор Юрій Макушин та архітектор Олексій Руденко.

Пам'ятник Суворову в Очакові встановлено в 1907 році.

Полководець Олександр Суворов відіграв вирішальну роль у захопленні російською імперією турецької фортеці Очаків та всього Північного Причорномор'я. У 1787 році військам Суворова під час Кінбурнської битви вдалося відбити атаку турецького десанту і втримати фортецю Кінбурн на косі навпроти Очакова. Наступного року Кінбурнська фортеця стала базою для штурму Очакова російськими військами Григорія Потьомкіна та чорноморськими козаками Антіна Головатого. Берегові батареї Суворова підтримували дії російської ескадри під командуванням принца Нассау-Зігена та козацької флотилії отамана Сидора Білого, які частково знищили, частково відтіснили від Очакова турецький флот Гассана-паші.

Відкриття пам'ятника Суворову в Очакові було присвячено 120-м роковинам Кінбурнської битви. Скульптор Борис Едуардс зобразив Суворова в той момент, коли полководець, отримавши поранення в груди, все ж таки продовжив командування військами.

Пам'ятник розташований у сквері біля Свято-Миколаївського собору.

Колишня турецька мечеть - єдина будівля Очакова, що збереглася з турецьких часів.

Розташована на валах фортеці Очаків (Ачі-Кале), взятої російськими військами та чорноморськими козаками в 1788 році після розгрому турецької ескадри російсько-запорозьким флотом та військами Олександра Суворова.

Після захоплення Очакова мечеть в 1794 році була перетворена на православний храм Святого Миколая Чудотворця. Спочатку був надбудований дерев'яний купол, а в 1804-1807 роках було проведено капітальну реконструкцію: прибудовано кам'яний вівтар, притвор і паперть, а кам'яний мінарет перероблений на дзвіницю.

В радянські часи тут знаходився військово-історичний музей імені Суворова. Наразі будівлю знову передано церкві і тут знову розташовується очаківський Свято-Миколаївський Собор, триває реставрація.

На церковному обійсті поховані художник-мариніст Руфін Судковський та очаківський комендант Орест Щетинін.