Пам'ятки Сарненського району

Дубровицький історико-етнографічний музей створено у 1957 році як Музей збройного повстання 1917 року.

Експозиція в 4 залах розповідає про виникнення та розвиток Дубровиці у хронологічному порядку: "Історія древнього міста", "Побут і знаряддя праці", "Наш край у роки Другої світової війни", "Сучасність".

Серед експонатів – художні твори яцульського гончаря Євтуха Кулика, майстра народної творчості Уляни Кіт, фотоматеріали про графів Плятерів, копії сторінок Пересопницького Євангелія.

Величний костел Іоанна Хрестителя в стилі зрілого бароко, що височіє в центрі Дубровиці, збудовано на початку XVIII сторіччя, після того, як згорів дерев'яний католицький храм, закладений у 1684 році коштом Яна Дольського.

За іншими даними, нинішній храм звели у 1695-1702 роках.

Після Другої світової війни костел було закрито радянською владою, але в 1992 році, після здобуття Україною Незалежності, повернуто католицькій громаді Дубровиці.

Костел Іоанна Хрестителя є пам'яткою архітектури національного значення. Проведено реставрацію.

Клесівський дендропарк створений на території Клесівського лісництва ландшафтним дизайнером-самоуком, колишнім лісничим Олексієм Вороном.

Своїми руками він створив безліч зелених скульптур із дерев та чагарників, які привіз із різних лісництв України. Алеї Клесівського дендропарку прикрашені кулями, пірамідами, циліндрами та келихами. Тут близько 30 скульптур, безліч арок та інших архітектурних форм. Є й складні скульптурні композиції: "Свічка Діви Марії", "Олімпійська чаша", "Келих Богдана Хмельницького".

Біля входу до Клесівського дендропарку відвідувачів зустрічає величезний герб України із кулястих туй.

Костел Преображення Господнього в стилі модерн було закладено в Сарнах у 1936 році замість старого дерев'яного костелу.

Вагомий внесок у будівництво зробили студенти Ягеллонського університету міста Кракова. Будівництво тривало до 1939 року, але так і не було закінчено – недобудованою залишилася дзвіниця. Останнім настоятелем був Ян Ленинський, який в 1945 році виїхав з міста з останніми поляками.

У будинку священика розмістили військкомат, потім курси цивільної оборони та автолюбителів. Приміщення самого костелу виконувало роль складу продуктів.

Віруючим святиню повернули лише в 1991 році. Почалася реставрація. У 1995 році в храм повернули відреставрований образ Матері Божої Остробрамської та провели першу месу.

Літературно-етнографічний музей "Олеся" заснований в селі Кузьмівка на базі Кузьмівської загальноосвітньої школи в 1990 році.

Перша зала музею присвячена життю та творчості Олександра Купріна, який проживав у Кузьмівці (тоді Казимирці) наприкінці ХІХ століття і написав свою відому повість "Олеся". Прототипами героїв твору стали місцеві мешканці, а описані події - відбувалися з ним насправді.

Наступна зала - етнографічна. Тут представлені матеріали про історію Кузьмівки та краю, старовинні речі, якими поліщуки користувалися ще на початку минулого століття, знаряддя праці, предмети побуту, старовинний одяг.

Нардний музей історії села Висоцьк створений у 1986 році за ініціативи Григорія Яцути.

Музей розміщений в окремому приміщенні площею 172 кадратних метри. Включає в себе три експозиційні розділи і налічує понад 3600 експонати, з яких близько 2000 експонується у трьох залах площею 108 квадратних метрів.

Цікавими є матеріали, що розповідають про життя людини в IV сторіччі до нашої ери на території Висоцька (за археологічними дослідженнями академіка Свєшнікова, здійсненими у 1963 pоці). Це кремнієві наконечники для стріл і списів, шкребачки, ножоподібні пластинки, фрагменти кам'яного молотка, гончарного посуду, шиферне прясло, світлини жіночих прикрас та монетних гривень, знайдених на давньоруському городищі ІХ-XIII сторічь, розташованому у східній частині Висоцька.

Матеріали музею розповідають про визначних діячів освіти, культури, релігії, імена яких пов'язані з Висоцьком - Мелетія Смотрицького, Івана та Федора Соломарецьких, Едварда Руліковського, Вацлава Борейка. Окремою важливою групою експонатів у музеї є матеріали доби гетьманів України Богдана Хмельницького, Юрія Хмельницького та Павла Тетері.

Музей має письмові джерела, що датуються 1709 роком (Книги реєстрації шлюбів, Сповідні книги, окремі листи та документи церковні й світські).

Представлена велика колекція предметів матеріальної культури, а саме з рільництва, рибальства, гончарства, бджолярства, ткацтва. Найбільш цікавими й рідкісними є човни-довбанки, підняті з дна річки Горинь, яким вже понад 200 років, та кросна, що використовувалися для виготовлення полотна.

Серед експонатів музею є матеріали, які розповідають про селянські заворушення доби Северина Наливайка, Річицького бунту 1910 року тощо. Велика частина експонатів свідчить про боротьбу місцевих жителів з іноземними поневолювачами за незалежність України за часів російської імперії та панської Польщі, особливо на початку XX століття та в роки Другої світової війни.

Крім того, окремі стенди музею розкривають трагічну долю євреїв-височан, яких було повністю знищено (1864 осіб) у Висоцьку 9 вересня 1942 року.

Оленяча ферма в селі Костянтинівка поблизу Сарн приймає туристів з 2019 року. У великому воль'єрі тут живуть близько 50 благородних оленів, понад 30 ланей європейських та інші дикі тварини. З ними сусідують свійські тварини, серед яких вівці, кози, свині, кролі, декоративні породи курей тощо.

Відвідувачі можуть вільно гуляти по території ферми, фотографуватися з тваринами та годувати їх спеціальним кормом, придбаним на місці. Практично всі тварини на фермі звикли до людей і охоче ласують кормом прямо з рук.

Поліський літературний музей був створений в селі Городець у 2001 році в приміщенні школи. Музейна експозиція розміщена у трьох залах і налічує близько 1,5 тисячі експонатів.

Тут зібрано багато відомостей, зокрема, про уродженця села видатного письменника та автора словника і підручника есперанто для українців Авеніра Коломийця. Чимало матеріалів зібрано про поетесу Галину Гордасевич, дитячі роки якої пройшли в Городці. В середині ХІХ століття тут тривалий час жив і працював класик польської літератури Юзеф-Ігнацій Крашевський. У Городці народився видатний польський краєзнавець, фольклорист, автор першого публіцистичного твору про місто Рівне Тадеуш Єжи Стецький. Окрема вітрина присвячена рівненському краєзнавцю і літератору Григорію Дем’янчукю, який своїми публікаціями зробив поштовх до відродження літературного минулого Городця.

Окрім того, в Поліському літературному музеї зібрана найповніша бібліотека видань місцевих авторів з автографами, фонд якої постійно поповнюється.

Сарненський історико-краєзнавчий музей – відділ Рівненського обласного краєзнавчого музею.

Експозиція присвячена народним промислам та ремеслам, життю та побуту селян-поліщуків.

На території музею в 2020 році відкрито міні-скансен (музей просто неба). Тут зібрано та відреставровано пам'ятки народної архітектури із села Гориничі: дві сільські садиби та дерев'яну каплицю ХVІІІ століття, кузню та вітряк ХІХ століття.

Традиційно на території музею проводяться свята народної творчості із запрошенням мистецьких аматорських колективів, майстрів народної творчості.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква збудована в місті Дубровиця в 1872 році коштом парафіян. В 1876 році при церкві було засноване церковно-парафіяльне братство, в 1877 році - відкрите однокласне народне училище.

Свято-Миколаївська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Храм чинний, належить до УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна Свято-Троїцька церква в Сарнах - одна з найстаріших пам'яток дерев'яного зодчества Полісся.

Церква збудована у присілку Доротичі у 1725 році коштом поміщика Антонія Прушинського.

Спочатку Троїцький храм мав дві бані, але згодом завдяки зусиллям настоятеля отця Іоанна було зведено третю – над дзвіницею. Того ж року збудували будинок для священика, який і зараз стоїть біля церкви. Престол у храмі один – на честь Святої Трійці.

Народний історичний музей селища Степань заснований у 1960 році.

Експозиція музею розміщується в чотирьох залах. Серед експонатів музею, найдавніші з яких датовані ХІІІ-ХV століттями - зброя, яку знайдено на Степанському Валу, лопата часів Київської Русі, прикраса князів Острозьких тощо.

В залі "Побут  та одяг степанців кінця ХІХ - початку ХХ століття" відтворено інтер'єр традиційної для краю поліської хати - з маленькими вікнами, різними верстатами, піччю, дерев’яним мисником, старовинними іконами на покуті та дитячою колискою.

Експозиція також представляє велику колекцію вишитих рушників та автентичного поліського одягу. Зокрема, можна побачити чоловічий та жіночий народний стрій селян-поліщуків (поліські вишиті сорочки, намітки, літники, кацавейки, свити, кожухи) та взуття (личаки, дерев’яні дрепи, чуні).

Окрема зала присвячена життю та творчості уродженця Степаня, талановитого художника Степана Чуприни.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована в Дубровиці в 1865 році коштом графа Ігнатія Броель-Плятера.

Трикупольний кам'яний храм виконаний у стилі пізнього бароко.

За радянських часів будівля церкви використовувалося під склад солі. Нині це діючий храм, пам'ятка архітектури національного значення.

Юзефінський дуб в урочищі "Юзефінська дача" неподалік села Глинне - одне з найстаріших дерев України.

У Книзі рекордів України він зафіксований як найстаріший дуб України (1300 років), проте фахівці Київського еколого-культурного центру дійшли висновку, що йому не більше 1000 років, і він не є найстарішим.

Юзефінський дуб також називають "Деревом князя Ігоря", оскільки, за легендою, він був свідком походу князя Ігоря 945 року.

Дуб-патріарх має висоту близько 20 метрів, обхват - 7,9 метрів. Дерево у вкрай поганому стані, на стовбурі є кілька дупел, залишилися живими тільки дві гілки.