Пам'ятки Миколаївського району

Кінбурнська коса - західний край Кінбурнського півострова, що відокремлює Дніпровський лиман від Чорного моря. Довжина коси близько 40 кілометрів, ширина 8-10 кілометрів.

Описана Геродотом як Гілея (лісиста земля), пізніше тут проходив шлях "з варягів у греки". З косою пов'язано безліч міфів і легенд: про храм Деметри, про священний гай Гекати, про скіфське золото і про атлетичні ігри на честь перемоги Ахілла в морській битві, після чого греки прозвали косу Ахіллов Біг (за іншою версією, це острів Джарилгач).

В XV-XVIII сторіччях тут, навпроти Очакова, існувала турецька фортеця Кінбурн, у районі якої Олексндр Суворов у 1787 році розгромив великий турецький десант (збереглися вали фортеці, відкрито меморіал).

Між Очаковим і Кінбурнською косою серед лиману в 1790 році насипано штучний острів Майський з блок-фортом, який контролював вхід суден до лиману (досі у веденні військових).

В 1992 році на косі створено регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса", що входить до Чорноморського заповідника. На території відмічено близько 60 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Тут гніздиться близько 240 видів птахів: лебеді, рожеві пелікани, гуси, фазани, чаплі, орлан-білохвіст та інші.

Кінбурнська коса приваблює туристів порожніми та чистими пляжами.

Екскурсії історичними та заповідними місцями організує адміністрація регіонального ландшафтного парку "Кінбурнська коса".

Під час російсько-української війни, в березні 2022 року, російські війська окупували косу, щоб заблокувати рух із портів Херсона й Миколаєва, та вели обстріли Очакова. В ході контрнаступу збройних сил України в листопаді 2022 року Кінбурнська коса лишилася єдиною окупованою росіянами частиною Миколаївської області.

Католицький костел Святих Петра та Павла у селі Степовому збудований у 1881-1885 роках німецькими поселенцями.

Перший католицький храм, споруджений у Степовому в 1820-1830 роках, був зроблений з вапняку і соломи. Новий Петропавлівський костел у неоготичному стилі був збудований із міцного черепашника.

Наразі напівзруйнований храм належить УПЦ московського патрархату, проте реставраційні роботи не проводяться. Позбавлена перекриттів будівля костелу поступово руйнується.

Старофлотські казарми в Миколаєві - частина комплексу будівель Адміралтейства, яке було побудоване в середині ХІХ століття для морського відомства.

Будівлі казарм споруджено в 1850 році за проєктом архітектора Карла Акройда в стилі класицизму. Приміщення призначалися для матросів флотських екіпажів. У кожній із трьох будівель Старофлотських казарм розміщувалося від 1200 до 2000 осіб. В 1863 році комплекс було передано Олександрівській чоловічій гімназії, яка розміщувалася тут до революції. Після Другої світової війни в західній будівлі розмістився будівельний технікум, а два інших перейшли у відання військових.

У 2012 році на території Старофлотських казарм розпочалося створення музейного містечка. До головної будівлі переїхав Миколаївський краєзнавчий музей, який раніше розміщувався на території костелу Святого Йосипа. Музей був створений у 1913 році на базі кабінету рідкісних речей при штабі Чорноморського флоту, де було зібрано різні знахідки з території Причорномор'я. Вони склали основу колекції, яка зараз налічує вже понад 160 тисяч експонатів.

В експозиції краєзнавчого музею зокрема представлені предмети, знайдені під час археологічних досліджень Ольвії, предмети Київської Русі, зброя козацтва.

Будівлю штабу Чорноморського флоту в Миколаєві збудовано в 1794 році у стилі класицизму за проєктом архітектора Іллі Нейолова.

Якийсь час тут розміщувалася резиденція головного командувача Чорноморського флоту.

З 1978 року приміщення займає Музей суднобудування та флоту. Експозиція демонструє розвиток кораблебудування в Північному Причорномор'ї від найдавніших часів до сучасності - понад 100 моделей кораблів XVIII-XX століть. Зокрема, представлені моделі першого корабля Миколаївської судноверфі - 44-гарматного фрегата "Святий Миколай", легендарного 20-гарматного бригу "Меркурій", бунтівного броненосця "Потьомкін", авіанесучого крейсера "Київ", науково-дослідного судна "Академік" тощо. Також представлені фрагменти старовинних судів, навігаційні прилади, рідкісні карти та документи.

Один із найцікавіших експонатів - діорама "Будівництво перших вітрильних кораблів на миколаївському Адміралтействі".

Перед будинком - Алея флотоводців (бюсти Федора Ушакова, Михайла Лазарєва, Фадея Беллінсгаузена, Павла Нахімова та інших).

Комплекс будівель морського відомства (адміралтейства) в Миколаєві почали створювати в 1788 році під час закладення миколаївської верфі.

Згідно з вказівкою Катеринославського генерал-губернатора Григорія Потьомкіна, комплекс мав замкнуту структуру і був невеликою фортецею. Після реконструкції, проведеної в 1840-х роках за наказом віце-адмірала Михайла Лазарєва, адміралтейство включало корабельну верф з кам'яною огорожею та головними воротами, ливарний та канатний заводи, різні майстерні, триповерхові казарми в стилі класицизму, а також будівлю чоловічої гімназії, в якій зараз знаходиться Миколаївський будівельний коледж.

Більшість оригінальних будівель миколаївського адміралтейства було зруйновано під час Другої світової війни. Нині під адміралтейством розуміють головну адміністративну будівлю Суднобудівного заводу (1951 рік), що відрізняється високим шпилем. Вона відіграє значну містобудівну роль, замикаючи широку і добре озеленену Садову вулицю, служить композиційним центром площі, що сформувалася на її перехресті з вулицею Адміральською. Від старих будівель залишилися лише фундаменти та головні ворота праворуч від будинку зі шпилем.

Перед входом встановлено пам'ятник засновнику Миколаєва та адміралтейства князю Григорію Потьомкіну.

В ніч на 27 квітня 2023 року, в ході широкомасштабної російсько-української війни, Росія атакувала Миколаїв чотирма ракетами типу "Калібр". Одна з ракет влучила в будівлю Адміралтейства. В наслідок ракетного удару зруйноване праве крило історичної будівлі Адміралтейства та суттєво пошкоджено ліве.

Аквапарк "Аттика" в курортному селищі Чорноморка під Очаковим витримано у грецькому стилі.

Ландшафтний дизайн та архітектура навіяні міфами Стародавньої Греції. Залиште записку в "Амфорі бажань", киньте монету у "Фонтан достатку", усамітніться на "Лавці закоханих".

6 водних гірок для дорослих ("Бодислайд", тунель "Aquatube", "Мультислайд", "Камікадзе", тунель "Freefall", "Космічна Діра"), 4 дитячі гірки, 5 басейнів з різною глибиною, шезлонги та навіси-тенти, затишні альтанки з м'якими подушками, мережа закладів харчування з різноманітним меню грецької кухні, водний бар, більярд, дитяча ігрова зона з анімацією.

Аквапарк "Аттика" може одночасно прийняти до 700 осіб.

Аквапарк Водолій - один із перших аквапарків у країні, відкритий в 1997 році на базі водно-спортивного комплексу.

В залі з трибунами є спортивна ванна розміром 50 на 21 метр, призначена для проведення змагань з плавання на восьми доріжках. Стрибкова ванна розміром глибиною 5,5 метрів обладнана трамплінами і вежами висотою до 10 метрів. У ванні атракціонів розміром 16,5 на 8,5 метрів є швидкісна гірка завдовжки 26 метрів, фонтани, водний потік, водоспади, гідромасаж. Для наймолодших відвідувачів призначена дитяча ванна з фонтанами та водяною парасолькою (температура води +32°С).

Є кафе-бар, сауна, тренажерний зал. Проводяться індивідуальні заняття з плавання.

Сучасний відкритий аквапарк у центрі курорту Коблеве на площі 4 гектари. Позиційований як найбільший аквапарк південного заходу України.

Головний басейн площею 4000 квадратних метрів з гідромасажем, плавальні басейни та дитячий басейн. 10 гірок для дорослих: "Сімейний рафтинг", "Камікадзе", "Мульті-слайд", "Летючий човен", "Серпантин", "Чорна діра", "Косичка", "Широкий слайд", "Космічна вирва". Також працюють 9 дитячих гірок.

На території діє кафе швидкого харчування та дитяче кафе.

Аквапарк оснащений сучасною системою очищення води, яка надходить із власної артезіанської свердловини.

ВАТ "Коблево" - одне із провідних виноробних підприємств Причорномор'я.

Винзавод "Коблево" заснований в 1982 році серед мальовничого заповідника Тилігул біля берегів Чорного моря.

Зараз він має всі ланки технологічного ланцюга виробництва натурального вина: виноградники, завод первинного виноробства (виробництво виноматеріалів) та завод вторинного виноробства (виробництво вина). В асортименті – понад 30 найменувань. У колекції заводу - 2 золоті, 18 срібних та 10 бронзових медалей, отриманих на різних конкурсах та фестивалях ("Крим. Вино", "Ялта. Золотий Грифон", "Вінум" та інші).

Регулярно проводяться екскурсії, під час яких відвідувачі можуть побачити повний процес приготування вина: від збирання винограду до розливу в пляшки. Гостям пропонується скуштувати кілька найкращих вин коблевського винзаводу: Совіньйон, Шардоне, Аліготе, Мерло, Сапераві, Каберне та інші. У ході дегустації відвідувачів навчають культурі споживання вина.

Виноробня "Бейкуш" - невелике сімейне виноробне господарство, започатковане в 2010 році.

Виноградники знаходяться на Бейкушському мисі, між Березанським лиманом та Бейкушською затокою, під Очаковом.

Вина за класичною технологією: ручний збір винограду, щадне транспортування, ручний перебір ягід, ніжне пресування та інші ручні технологічні операції.

Військово-історичний музей імені Суворова було відкрито в Очакові в 1972 році в колишньому будинку турецької мечеті (нині - Миколаївський собор).

Нещодавно музей переміщено до адміністративної будівлі в центрі міста.

Експозиція знайомить із ходом російсько-турецьких воєн. Представлено зброю, уніформу та обладунки, прапори, документи та карти. Головний експонат - унікальна діорама "Штурм Очакова російськими військами, 6 грудня 1788 року" роботи відомого художника Марата Самсонова - нині перебуває у запасниках, доки не підготовлено нове приміщення. Можна ознайомитись із репродукцією.

У дворі музею - галерея погруддя відомих полководців.

Георгіївський редут на в'їзді до колишнього села Мала Корениха (тепер це район Миколаєва) є частиною фортифікаційної системи, створеної за часів Кримської війни 1853-1856 років за проєктом відомого інженера Едуарда Тотлебена.

Редут прикривав підступи до Костянтинівської батареї. Усередині розміщувалося багато гармат, пороховий льох, казарми та все необхідне для життєдіяльності людей. Збереглися значні земляні вали.

Стародавнє городище "Дикий сад" - залишки кіммерійського поселення XII сторіччя до нашої ери.

Це місто-порт при впаданні Інгулу до Південного Бугу з'явилося за часів легендарної Трої, за півтисячоліття до заснування давньогрецької Ольвії.

Городище відкрив археолог Феодосій Камінський у 1927 році, регулярні археологічні дослідження ведуться з 1990 року. Однією з перших знахідок став бронзовий котел. Далі було виявлено уламки керамічного посуду, знаряддя праці, кістки тварин - ці знахідки представлені в краєзнавчому музеї.

Розчищено фундаменти стін стародавніх приміщень, залишки двох кам'яних мостів, храмове приміщення сонцеприхильників. У північній частині розкопано фрагмент оборонної стіни та сторожової вежі.

Городище "Дикий сад" було добре укріпленим чорноморським містом-портом, важливим адміністративним та торговим центром, яке приймало судна та сухопутні каравани. Деякі дослідники вважають це поселення протодержавою.

Планується створення музейного комплексу "Городище "Дикий сад".

Дитяче містечко "Казка" в Миколаєві називають українським "Діснейлендом". Кожна споруда розташованого в центрі міста культурно-ігрового комплексу пов'язана з якоюсь відомою казкою чи фольклорним персонажем.

Раніше на цьому місці був міський ринок, а коли в 1982 році його перенесли, на колишньому місці вирішили відкрити дитячий парк розваг. Спочатку відкрили великий павільйон для концертів із золотим півником на даху, потім збудували дерев'яну фортецю та середньовічний кам'яний замок, а також морську гавань з вітрильником "буяном", який є макетом першого судна, побудованого в Миколаєві. Крім того, є тут і два маяки, справжній паровоз, карусель із вченим котом та русалкою з казок Пушкіна. Нині додалися дві нові каруселі різного типу, колесо огляду, автодром.

Центральними фігурами дитячого містечка "Казка" є сонячний годинник.

Каплиця Святого Миколая закладена в Миколаєві в 2004 році на Соборно-Миколаївській площі.

До революції поруч із цим місцем, на перетині вулиць Адміральської та Соборної, знаходився головний храм Миколаєва - величний Адміралтейський собор.

Храм Святого Миколая спроєктував архітектор Олександр Доморацький. Висота від основи до хреста – 16 метрів.