Пам'ятки Кам’янець-Подільського району

Залишки стародавнього Бакотського Михайлівського скельного монастиря, відомого з 1362 року.

При дослідженні келій і скельної монастирської церкви, що збереглися, було виявлено напис імовірно ХI сторіччя, в якому йдеться про заснування ігуменом Григорієм монастиря на честь Святого Михайла. Його вважають найстарішим на території Поділля. Був частиною великого давньоруського міста Бакота, яке згадується в XI-XIII сторіччях як найважливіший політико-адміністративний центр Дністровського Низов'я, потім Поділля, що входило до Галицько-Волинського князівства.

За легендою, під час нашестя татарської орди ченці, що сховалися в печерах, відмовившись зректися своєї віри, були замуровані живцем.

Відродженню монастирю в XIV сторіччі сприяли литовські князі Коріатовичі (Корятовичі), проте після повстання 1431 року Бакота втратила статус міста, а невдовзі з літописів зникли і згадки про монастир.

Населений пункт Бакота проіснував до 1981 року, коли під час будівництва Новодністровської ГЕС він був повністю затоплений водою. Обвал Білої гори в 1996 році знищив більшу частину печер із давньоруськими фресками. Нечисленні руїни Михайлівської церкви та залишки печер можна оглянути лише в одному місці на схилі гори.

Звідси відкривається захоплююча панорама Дністра.

Щороку на Маковея (14 серпня) у відродженому Бакотському Михайлівському скельному храмі при великому збігу людей відбуваються святкові богослужіння.

Китайгородське відслонення - один із найповніших у світі розрізів відкладень силуру та девону, міжнародний геологічний еталон відшарування третього та четвертого періодів палеозойської ери.

Починається відшарування на лівому березі річки Тернава та охоплює весь схил пагорба на околиці села Китайгород. Площа дорівнює 60 гектарам. Знаходиться на південно-західній околиці села Китайгород Кам'янець-Подільського району.

Поруч розташований Китагородський ліс – ботанічний заказник місцевого значення. Цінність становлять рідкісні види рослин орхідних видів.

Головна міська брама (ворота) – один із ключових вузлів оборонної системи Старого міста Кам'янець-Подільський.

Належить до найдавніших оборонних споруд міста. Брама закривала в'їзд до Кам'янця через Турецький міст із боку Старої фортеці.

Комплекс Міської брами перебудував у 1746 році військовий інженер Xристіан Дальке. В'їзд у місто здійснювався через Надбрамну вежу, у приміщенні якої зараз працює маленьке кафе. Нинішній проїзд прорубано в оборонній стіні. З протилежного боку знаходиться каземат-лабораторія для випробування пороху, який вироблявся на млинах порохових на річці Смотрич. Наразі у комплексі лабораторії розміщено ресторан "Під брамою".

Трохи вище воріт розташований вірменський бастіон – потужна шестигранна споруда з великими амбразурами, збудована під керівництвом військового інженера Камілуса.

З видового майданчика над лабораторією відкривається класичний вод на Стару фортецю.

Двоярусний грот у 18-метровій скелі в парку садиби Орловських в Маліївцях носить ім'я легендарного народного героя Устима Кармалюка - Печери Кармалюка. За легендою, Кармалюк ховався у цих печерах від переслідування царської влади.

У ранньослов'янські часи, як вважають науковці, у печерах було язичницьке святилище. Пізніше на його місці було засновано православний монастир. У 1708 році подільський суддя Вавржинець Пепловський відродив печерну обитель, що прийшла в запустіння вже як греко-католицьку, запросивши отців-василіан. Верхня печера носила ім'я Різдва Іоанна Предтечі, нижня – Святого Онуфрія. Над печерами було споруджено штучний водоспад.

У 1810 році монастир був закритий, а в радянські часи була розібрана церква, що знаходилася на верхньому майданчику.

Стара фортеця Кам'янця-Подільського - одна з найвидатніших пам'яток фортифікаційного мистецтва України.

Входить до складу Кам'янця-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Зараз найчастіше використовується назва "Старий замок", хоча формально ця фортеця була замком (резиденцією феодала) лише на самому початку свого існування, за князів Коріатовичів (Корятовичів).

Потужний оборонний вузол на в'їзді в місто головною дорогою через міст над вузьким перешийком каньйону Смотрича був споруджений у XVI столітті на основі давньоруських укріплень ХІ-ХІІ сторічь. Стара фортеця складається з 11 веж: Папська (Кармалюкова), Ковпак, Тенчинська, Ляська (Білла), Денна, Нова (Велика) Західна, Мала Західна, Рожанка, Комендантська, Лянцкоронська вежа, Нова Східна. Башти з'єднані оборонними стінами, на території розташовані казарми та облоговий колодязь. Найдавніша з веж - Денна (можливо, побудована на фундаментах римських укріплень).

У XVII столітті було прибудовано земляні бастіони Нової фортеці, яка ефективніше протистояла вогню артилерії. Сила кам'янецьких укріплень вражала сучасників. Крилатою стала фраза турецького хана Османа, який у 1621 році підійшов до стін фортеці та запитав, хто так її так зміцнив. "Сам Бог", - відповіли хану. "Тоді нехай Бог її і бере", - відповів Осман, відводячи свої війська. Однак у 1672 році Кам'янець-Подільський таки був узятий приступом турецькою армією султана Магомета IV та козаками Петра Дорошенка.

В західному бастіоні фортеці реконструйовано сцену оборони, якою керував Миколай Потоцький та під час якої загинув Юрій Володийовський. Зі Старої фортеці тричі втікав із ув'язнення народний герой Устим Кармалюк. Папська вежа, в якій він утримувався, з того часу носить його ім'я, у ній влаштована експозиція. У східному бастіоні розміщено експозицію легкої метальної зброї.

Проводяться нічні екскурсії. Стара фортеця часто є декораціями численних фестивалів та історичних реконструкцій.

Будівлю польського магістрату було збудовано у центрі Кам'янця-Подільського після надання місту Магдебурзького права в 1374 році.

Ратуша Кам'янця-Подільського вважається найстарішою в Україні. Це основна цивільна споруда Старого міста. Складається з двоповерхової будівлі ради та восьмиярусної годинникової вежі. Спочатку будівля була готичною, але згодом на неї нашарувалися різні архітектурні стилі.

У розчищеній частині багаторівневих підвалів відкрито музей "Суд середньовічного Кам'янця" з експозицією знарядь тортур. На першому поверсі розташоване недороге кафе "Ратуша".

На другому поверсі розміщено Музей історії магдебурзького права та Музей грошей.

Руська брама - унікальна гідротехнічна фортифікаційна споруда Кам'янця-Подільського, що складала разом із Польською брамою систему для затоплення каньйону річки Смотрич у разі небезпеки.

Будівництво почалося приблизно в 1527 році. Ансамбль Руської брами складався з 8 веж, барбакана та оборонних стін, що їх з'єднували, довжиною 230 метрів, які повністю перетинали каньйон шириною 90 метрів. У місці перетину русла річки в стіні були шлюзи.

В XVI-XVII століттях внаслідок частих повеней прибережні укріплення Руської брами почали руйнуватися, і до кінця XVII – початку XVIII сторіччя обрушилися чотири вежі. Збереглася Годинникова, Надбрамна, Приворотна, Прибережна вежі та Барбакан.

Наразі проведено реставрацію. Частина приміщень Руської брами використовується як творча майстерня гончарів, планується створення культурно-ремісничого центру.

Семіярусна вежа Стефана Баторія – найбільша оборонна споруда фортифікаційної системи Кам'янця-Подільського.

Є верхньою частиною комплексу Польської брами - одного з трьох в'їздів у Старе місто. Мала велике фортифікаційне значення, оскільки пологий берег річки Смотрич тут полегшував ворогам штурм.

Вежу на місці древніх міських воріт було побудовано 1564-1585 роках коштом польського короля Стефана Баторія, за що й отримала його ім'я. Після ремонту вежі в XVII сторіччі ремісничим цехом кушнірів її також стали називати Кушнірською.

За легендою, в 1711 році під час відвідин Кам'янця-Подільського у російського царя Петра I, що проходив через ворота вежі, з його голови вітром зірвало капелюх, після чого вежу почали називати Вітряними воротами.

У 1780-х роках за часів короля Станіслава Августа, комендант Кам'янець-Подільської фортеці Ян де Вітте добудував вежу до семи ярусів та прибудував прямокутний корпус. Збереглося багато елементів декору.

Виставкова зала художнього відділу Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника розташована в сучасному центрі міста, на першому поверсі багатоповерхового будинку.

Заклад знайомить відвідувачів із творами сучасних митців України. Заповідник реалізує тут виставкові проєкти, проводить персональні та колективні художні виставки, організує концерти, майстер-класи, ярмарки виробів ручної роботи тощо.

Врублівецький ліс на пагорбах при впаданні річки Тарнава у Дністер є державною ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.

Територія заповідника займає 89 гектарів.

Це лісова ділянка природного походження, покрита грабово-дубовими деревами. Зустрічається реліктовий вид - осока біла (carex alba), на крутих пагорбах (товтрах) росте гнездівка звичайна - орхідея, яка не має зеленого листя і тільки в симбіозі з деревними рослинами може забезпечити своє харчування.

Галерея мистецтв художнього відділу Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника розміщена у колишньому навчальному корпусі Духовної семінарії (XVIII століття) на площі Вірменський Ринок.

У православній семінарії Кам'янця-Подільського навчалися Михайло Достоєвський, Степан Руданський, Микола Леонтович, Анатолій Свидницький та інші.

В музейній експозиції представлені твори живопису, графіки та скульптури XVII-XX століть, а також колекція ікон різних релігійних конфесій.

У 2008 році відкрито кімнату-музей Годованця. Проходять тематичні виставки.

Гончарська вежа - виразна фортифікаційна споруда над каньйоном Смотрича, що добре проглядається з Новопланівського мосту в Кам'янці-Подільському.

Башта збудована в XVI сторіччі коштом цеху гончарів.

Гончарська вежа відкрита для відвідування. Всередині башти модна прогулятися відновленими галереями, оглянути панораму з бійниць. Також у вежі встановлені експозиційні планшети з інформацією про пам’ятку та її реставрацію.

У прилеглій до Гончарської вежі будівлі відкрито ресторан "Стара фортеця".

Будівля Державного банку - перша архітектурна споруда Нового плану, збудована біля в'їзду до нової частини Кам'янця-Подільського одразу після відкриття Новопланівського мосту.

Складається з двох корпусів: перший побудований практично над каньйоном річки Смотрич, другий – трохи вище. Обидва корпуси були споруджені у 1896-1901 роках архітектором Іваном Калашниковим під керівництвом губернського архітектора Канакотна. Центральна будівля, у плані буквою "Г", займала безпосередньо сама Державний банк, другий корпус, прямокутна у плані будівля, - будинок працівників банку. Головну будівлю прикрашають ризаліти та рустівка, що нагадує кам'яну кладку. Парадний вхід оформлений колонами та трикутним фронтоном. Для будівництва надійних сховищ банку у скелі вирубали підвали завглибшки понад 10 метрів.

Дунаєвецький районний краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі на центральній вулиці Дунаївців.

Музей засновано в 1986 році.

Його фонди налічують 3 тисячі експонатів. Постійна експозиція краєзнавчого музею висвітлює історію міста Дунаївці та всього Дунаївецького краю.

Руїни єпископського замку височіють на прямовисній надзбручанській горі над селом Чорнокозинці.

З середини XV сторіччя тут розміщувалася укріплена літня резиденція римо-католицьких єпископів Кам'янця-Подільського. Протягом першого століття існування замку, що стоїть на Валахському шляху, замок неодноразово доводилося оновлювати, оскільки він дуже часто піддавався татарським облогам - у 1502, 1503, 1507, 1511, 1513, 1516 роках, причому востаннє село було спалено вщент. Наймасштабніші ремонтні роботи було проведено після вигнання турків, що господарювали тут з 1674 по 1699 рік.

До регулярного замку з двома круглими вежами був прибудований двоповерховий палац, а на південно-східних схилах замкової гори було зведено садибу палацового типу. Оборонні стіни мали товщину від 1,9 до 3,6 метрів.

До наших днів дійшли лише руїни замку та кам'яні ворота садиби.