Пам'ятки Херсонського району

Монументальна будівля адміралтейського арсеналу - найбільша споруда Херсонської фортеці, яка збереглася до наших днів.

Закладена в 1784 році за проєктом архітектора Вікентія Ванрезанта. Це був найбільший арсенал півдня російської імперії, де зберігалися гармати, мушкети, холодна зброя та боєприпаси для армії, що дислокована у Новоросійському краї. Фасад будівлі з двома чотириколонними портиками виходив на Палацову площу, створюючи спільний ансамбль із Катерининським собором.

Після землетрусу 1802 року арсенал було перебудовано. Коли Херсонську фортецю було скасовано, будівлі арсеналу пристосували під в'язницю, де відкрили Покровську домову церкву. З того часу арсенал не змінював свого профілю. Наразі у ньому розміщено слідчий ізолятор № 28, а також обласне телебачення.

Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша засновано в 1830 році з ініціативи дворянства Херсонської губернії.

Будівлю театру було зведено в 1884 роц. За основу проєкту архітектор Владислав Домбровський взяв один із найкращих театрів Європи - Одеський оперний театр.

В 1944 році ця пам'ятка архітектури сильно постраждала. Лише в 1962 році з'явилася нинішня будівля Херсонського обласного театру, але відновлена вона була не в первісному вигляді.

З 1998 року в середині червня в театрі імені Миколи Куліша проходить Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії".

Двоповерховий архієрейський будинок в Херсоні збудований у стилі класицизму. Також використовувся як будинок начальника адміралтейства.

В архітектурно-планувальному рішенні застосовано прийом з'єднання цивільної та культової споруди.

Нині в стані реконструкції.

Один із найраніших кам'яних будинків міста. Побудований наприкінці XVIII сторіччя для капітана Херсонського порту, віце-адмірала Сенявіна, який прожив у Херсоні 3 роки.

Будинок зі сферичним куполом збудований у стилі російського класицизму, головний фасад оформлений шестиколонним портиком. Розташований дещо в глибині кварталу і обмежений вздовж червоної лінії вулиці кам'яною огорожею зі стовпами та металевими ґратами.

Нині в дуже поганому стані.

Будинок підприємця Іосифа Гольденберга на вулиці Ерделівська (зараз Старообрядницька) - одна з найяскравіших в ансамблі Покровської площі в Херсоні.

Еклектична будівля, облицьована цеглою, багато декорована в романському та мавританському стилі. З 1911 року тут розміщувалося Херсонське відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку.

Наразі будинок Гольденберга займає Херсонське обласне управління Державного казначейства України, комерційний банк та інші організації.

Будинок губернського правління, в якому в 1792-1794 роках жив та працював полководець Олександр Суворов, що керував закінченням будівництва Херсонської фортеці. Під командуванням генерал-аншефа велося зміцнення підступів до фортеці та оборона Кінбурнського району.

Зараз у будинку Суворова розміщуються магазини та офіси. На будинку вивішена меморіальна дошка, зліва встановлено барельєф роботи херсонського скульптора Івана Білокура "Солдати Суворова в бою".

На початку пішохідної вулиці Суворова був встановлений пам'ятник полководцю, відлитий в 1904 році майстром Миколою Рукавишниковим. В 2022 році, під час окупації Херсона російськими військами в ході російсько-української війни, напередодні відступу з міста в результаті успішної контрнаступальної операції української армії, російські окупанти демонтували пам'ятник та вивезли його з міста.

Будинок-музей художниці-самоучки Поліни Райко відкрито в її рідних Олешках в 2004 році, після її смерті.

Майстер наївного мистецтва Поліна Райко, малоосвічена сільська жінка, почала творити у 69-річному віці після цілого ряду життєвих трагедій – втрати чоловіка та доньки, ув'язнення сина. Щоб не почуватися самотньою в порожньому будинку, вона почала розписувати стіни фресками. До кінця життя встигла розписати всі п'ять кімнат: стіни, стелі, двері будинку, а також ганок та ворота свого двору. В її роботах переплетені світська, християнська та язичницька символіки.

Будинком-музеєм Поліни Райко опікується Благодійний фонд імені Поліни Райко.

В ніч на 6 червня 2023 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року, російськими військами була підірвана дамба Каховської ГЕС, що спричинило до катастрофічного затоплення пониззя Дніпра. В наслідок цього будинок-музей Поліни Райко був повністю затоплений водами Дніпра.

Греко-Софійська церква Різдва Пресвятої Богородиці - це найстаріша з усіх церков, що збереглися в Херсоні.

Кам'яний храм із дерев'яною главою збудували греки, що оселилися в Херсоні в XVIII сторіччі.

В інтер'єрі Греко-Софійської церкви зберігся настінний живопис, чудовий різьблений іконостас, дерев'яні скульптури.

Будівлю Центрального РАГСу зведено в 1896 році для Херсонської громадської бібліотеки. Будівництво велося на пожертвування херсонців, частину коштів виділила міська управа.

Будівлю у стилі неокласицизму спроєктував архітектор Микола Толвінський. На початку XX століття Херсонську громадську бібліотеку часто відвідував гімназист Борис Сергєєв – майбутній письменник Лавренєв.

Тут розташовувалась перша експозиція Херсонського музею старожитностей. За призначенням бібліотека служила до 1987 року, коли в будівлі вирішили розмістити міський РАГС.

Римо-католицький костел Пресвятого Серця Ісуса заснований з ініціативи князя Григорія Потьомкіна для залучення до Херсона іноземців.

Перший католицький храм в ім'я Спасителя, збудований в 1787 році, був глинобитним. Кам'яний костел на цьому місці було зведено в 1820-х роках, пізніше над дзвіницею надбудували шпиль. Тут діяла римо-католицька церковна школа та суспільство допомоги бідним католикам.

В 1918 році відбулося перше богослужіння українською мовою. В 1931 році костел було закрито, у ньому розмістили майстерні, потім відкрили дитячий кінотеатр.

В 1994 році храм було повернуто віруючим та реконструйовано. Нині це римо-католицький костел приходу Пресвятого Серця Ісуса.

Костел Тіла Господнього в Правдиному (колишнє Цареводар) збудований у другій половині ХІХ століття польськими переселенцями-католиками.

Храм виконаний у стилі еклектизму з елементами готики та ренесансу. Вікна були оформлені вітражами.

За радянських часів костел був закритий, проте зберігся донині. Іноді для невеликої католицької громади Правдиного проводяться служби.

Будівля Другої Маріїнсько-Олександрівської жіночої земської гімназії в Херсоні збудована в 1896 році в стилі еклектизму із застосуванням мавританських архітектурних традицій.

За радянських часів у будівлі розміщувався педагогічний інститут.

Наразі це навчальний корпус Факультету технологій та сфери обслуговування Херсонського держуніверситету.

Поруч знаходиться церква Святої Олександри.

Оригінальний пам'ятник у вигляді дерев'яного дзвону встановлений в Олешках поруч із тим місцем, де в 1711-1728 роках існувала Олешківська Запорозька Січ.

Вона була заснована при впаданні річки Кінка в річку Лазнюк запорозькими козаками, що перейшли з-під гніту російського царату під протекторат Кримського ханства. Тут кошовий отаман Кость Гордієнко та син гетьмана Пилипа Орлика Григорій, якого батько присилав до запорожців із таємною місією, обговорювали плани визволення України. В 1728 році незадоволені утисками татар запорожці покинули Олешківську Січ та повернулися на Запоріжжя.

Олешківський краєзнавчий музей відкритий у 1962 році в будинку секретаря Олешківської міської управи Цюрупи, де у 1870 році народився його син Олександр, майбутній радянський партійний діяч, голова Держплану та нарком торгівлі.

На початку ХХІ століття меморіальний музей імені Цюрупи був перепрофільований на краєзнавчий.

Являє собою музейний комплекс історичного, краєзнавчого та етнографічного напрямів.

Олешківські піски - це найбільший піщаний масив у Європі, який іноді не зовсім коректно називають найбільшою європейською пустелею.

Піщана арена близько 15 кілометрів у діаметрі (161 тисяч гектарів) складається з покритих рідкісною рослинністю барханів (кучугурів) заввишки близько 5 метрів. Назва Олешківських пісків походить від розташованого неподалік міста Олешки.

Напівпустелі утворилися в пониззі Дніпра в XVIII-XIX століттях в результаті масового безконтрольного випасу худоби, що знищила рослинність, що скріпляла піски, а також внаслідок майже повної вирубки лісу. Весь цей час проводилися роботи із закріплення пісків. Наразі поширення пустелі зупинено за допомогою великих масивів соснового лісу по всьому периметру.

В радянські часи Олешківські піски використовувалися як військовий авіаційний полігон для бомбометання. У зв'язку з тим, що в пісках залишилося безліч боєприпасів, що не розірвалися, формально доступ цивільних осіб на територію був заборонений, але практично перешкод до відвідування до останнього часу не було. У 2010 році тут було створено Національний прироний парк "Олешківські піски".

Поруч із селом Пролетарка облаштована зручний оглядовий майданчик, координати якої вказані нижче.

З 2016 року Олешківські піски знову почали використовуватися як військовий полігон, доступ на територію закрито.