Пам'ятки Охтирського району

Благовіщенська церква - одна з найдавніших кам'яних споруд Тростянця.

Побудована коштом місцевих дворян у 1750 році, коли Тростянець належав родині Надаржинських, нащадків царського духівника Тимофія Надаржинського.

Благовіщенський храм у Тростянці виконано в стилі раннього класицизму з елементами бароко. Відрізняється присадкуватим силуетом.

Нині храм діючий (УПЦ московського патріархату).

Колишній будинок управителя маєтками Леопольда Кеніга у Тростянці зведений в 1911 році в дальній частині дендропарку "Нескучне".

Двоповерхова будівля асиметричної композиції з вежею в її східній частині виконана в стилі модерн. Тут мешкав керівник лісового господарства зі своєю родиною. За радянської влади в будинку відкрили агрошколу, а в 1923-му році - першу в Україні лісодослідну станцію.

Сьогодні це адміністративна будівля Краснотростянецької лісової науково-дослідної станції - відділення Інституту лісівництва і агромеліорації.

Будинок управителя має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Під час російської окупації Тростянця у 2022 році Будинок управителя маєтками Леопольда Кеніга згорів. Зокрема, вогонь знищив дерев'яні сходи з червоного дуба та бібліотеку, яка нараховувала понад 15 тисяч книг і почала формуватися ще за часів Кеніга. Пам'ятка потребує повного відновлення.

Триярусна Введенська церква-дзвіниця входить до комплексу Покровського собору в Охтирці.

Побудована за проєктом харківського архітектора Петра Ярославського, уродженця міста Охтирка. Виконана у стилі бароко з елементами класицизму. Має центричну пірамідальну композицію і складається із трьох ярусів, встановлених на невисокому цоколі. У першому ярусі розміщена церква, два верхні призначені для дзвонів. Споруда відрізняється хорошими пропорціями та чіткістю силуету.

Введенська церква-дзвіниця розташована біля головного входу до Покровського собору та є його дзвіницею.

Вознесенську церкву в Тростянці зведено на початку XX століття. Багато оформлений храм у шатрово-купольному стилі називають у народі "Червоною церквою" за характерний колір цегляних стін.

40-метрова дзвіниця відрізняється високохудожньою роботою майстрів-кам'янотесів. Підлога в храмі виконана з метлахської плитки. Особливістю споруди є розміщення ризниці та дияконника центрального нефа за бічними апсидами.

Завдяки великим розмірам та виразній пластиці Вознесенська церква домінує над навколишньою забудовою Тростянця і надає місту відомий силует.

Унікальна за архітектурою поміщицька садиба "Круглий двір" збудована в 1749 році Йосипом Надаржинським з братами - синами царського духівника Тимофія Надаржинського.

Споруда виконана в формі овальної фортеці чи замку. Спочатку планувалася як оборонна для захисту від татар. "Круглий двір" обнесений по периметру глухою цегляною стіною, посиленою контрфорсами, з одноповерховими приміщеннями всередині двору та чотирма круглими триярусними вежами.

В середині ХІХ століття садиба перейшла у володіння князя Олексія Голіцина, котрий пристосував фортецю під літній театр чи цирк. На відкритому майданчику внутрішнього двору було збудовано триярусні ложі для глядачів на кшталт давньоримських амфітеатрів. У вежах мешкали артисти. У центрі розташовувалась арена, на якій проходили циркові вистави та виступи трупи фортечного театру Голіцина.

В роки Незалежності України "Круглий двір" було відреставровано, проводяться різноманітні культурні акції. До нього примикає парк із палацом Голіцина (XIX століття), дендрарієм, озерами та дерев'яними скульптурами.

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, в ході боїв за Тростянець будівлі "Круглого двору" завдали значних пошкоджень.

Народний літературно-меморіальний музей Остапа Вишні відкрили в 1982 році його земляки на батьківщині письменника – в селі Грунь на Сумщині.

Основна експозиція присвячена життю і творчості українського письменника-гумориста, класика сатиричної прози Остапа Вишні.

Кілька стендів висвітлюють історію та етнографію села Грунь.

Щороку восени тут проводяться свята "Вишневі усмішки", на які приїжджають письменники-гумористи Сумщини і України, гості з ближнього зарубіжжя.

Музей лісу в Тростянці відкрито в 2019 році при Тростянецькому лісгоспі до 70-ї річниці утворення Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства.

В експозиції представлені зразки флори та фауни Сумщини, знаряддя для ведення лісового господарства, посадки лісу та заготівлі деревини. На території лісгоспу можна прогулятися мінідендропарком та придбати садженці.

Від музею починається екологічна стежка, довжиною у 4,3 кілометри, яка пролягає урочищем "Нескучне" і включає 10 зупинок, серед яких плантація горіха чорного, дуб віком до 500 років, Якубів Яр, "Грот Німф" тощо.

Під час російської військової агресія 2022 року і тимчасової окупації Тростянця будівля Музею лісу зазнала значних руйнувань. Експозиція відновлюється.

Охтирський міський краєзнавчий музей розміщується колишньому приватному особняку кінця ХIХ – початку ХХ століття, що розташований у центрі міста Охтирка.

Музей заснований в 1920 році. Працює три постійно діючих експозиції: "Фауна рідного краю", "Історія Охтирщини", "Охтирка в окупаційний період" та виставкова зала.

Найцікавіші експонати музею: особисті речі письменника-земляка Івана Багряного, предмети старовини, фотографії, книги на історичну тематику, іменний покажчик "Харківські Губернські депутатські збори 1786-1919 років", книги про визволення України від фашистських загарбників, театральні костюми.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році будівля музею постраждала від вибуху, зараз вона потребує реставрації. Частина експозиції була пошкоджена. Але найцінніші експонати вдалося врятувати.

Співробітники музею проводять екскурсії містом Охтирка та околицями.

Охтирський Свято-Троїцький монастир заснований у 1654 році в мальовничому місці на вершині Монастирської гори на лісистому березі Ворскли.

Першим будівничим монастиря був ігумен Іоаннікій, який прибув до Охтирки зі своєю братією з розореного поляками Лебединського монастиря за Дніпром.

За переказами, перший дерев'яний храм було освячено у XVII сторіччі на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, і монастир спочатку називався Благовіщенським. Пізніше коштом охтирського полковника Федора Осипова замість дерев'яної було побудовано однойменна кам'яна трапезна церква.

З 1720 року за указом Петра I настоятелем Охтирського монастиря став духовник царя Тимофій Надаржинський. Помер він у 1729 році й був похований у побудованому ним Троїцькому соборі. Його син Йосип Надаржинський власним коштом збудував кам'яну церкву Преображення Господнього з братньою трапезною та дзвіницею, а в 1741 році – лікарню з храмом Петра та Павла. Головною святинею монастиря була чудотворна Охтирська ікона Божої Матері "Всіх скорботних Радості".

У 1917 році Охтирський монастир було закрито, у ньому розмістили притулок для дітей-сиріт, потім військову частину. У роки Другої світової війни будівлі монастиря дуже постраждали.

Відродження Охтирського Свято-Троїцького монастиря розпочалося в 2002 році.

Парк-пам'ятнка садово-паркового мистецтва "Тростянецький" розташований на схилах пагорбів мальовничого урочища "Нескучне", де серед змішаного сосново-листяного лісу знаходяться три озера.

Ландшафтний парк закладений на початку ХІХ століття, коли Тростянець належав Олександрі Надаржинській, онуці засновника міста Тимофія Надаржинського. Сформований на основі старовинної діброви з використанням природного ландшафту Нескучнянський парк займає площу 256 гектарів (збереглися 400-річні дуби).

Біля заднього входу до парку в 1911 році зведено двоповерховий будинок керуючого в стилі модерн з вежею, в якому зараз розміщується лісодослідна станція.

На березі третього озера в глибині парку розташований "Грот Німф" (1809 рік), споруджений із великих плоских каменів до 100-річчя Полтавської битви. За легендою, грот був входом у підземелля, розташовані під містом. За князя Василя Голіцина грот використовувався для театралізованих вистав на тему давньогрецьких міфів, звідки пішла назва.

Садиба Леопольда Кеніга (палац Голіцина) в Тростянці - садибний будинок у стилі неокласицизму з елементами бароко, закладений у 1762 році братами Надаржинськими поряд із садибою "Круглий двір".

Князь Василь Голіцин володів ним майже півстоліття з 1832 року, а в 1881 році садиба перейшла у власність цукрозаводчика Леопольда Кеніга, який провів реконструкцію. Зараз у палаці розміщується Музейно-виставковий центр "Тростянецький".

Будівля прикрашена багатою ліпниною на фасаді та скульптурами в нішах. Палац оточений розкішним парком з озером, альтанкою та парковими скульптурами. В інтер'єрі збереглися парадні дубові сходи на другий поверх, дверні портали з волютами, танцювальна зала, прикрашена ліпниною та скульптурою. Влітку 1864 року в гостях у Олексія Голіцина у цьому будинку жив і працював композитор Петро Чайковський, тут він написав увертюру до драми "Гроза" - свій перший симфонічний твір.

За радянських часів у палаці розміщувався дитячий садок, потім будівля довго пустувала. У 2007-2009 роках проведено реставрацію.

Наразі у бальній залі та інших центральних приміщеннях палацу розташована картинна галерея та невелика експозиція, присвячена Петру Чайковському (на другому поверсі планується відкриття кімнати-музею Чайковського). У правому крилі працює Тростянецький краєзнавчий музей. У 2012 році у лівому крилі відкрився "Музей шоколаду", де представлена ​​продукція Тростянецької шоколадної фабрики "Монделіз" (колишній "Крафт Фудз", "Україна"), що випускається зараз переважно під брендом "Корона". Також відкрито кімнату кави.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році, коли Тростянець протягом місяця перебував під російською окупацією, садиба Леопольда Кеніга зазнала пошкоджень. Було частково зруйноване приміщення з краєзнавчою експозицією. Музей потребує реставрації.

Свято-Покровський кафедральний собор – головний храм Охтирки, візитна картка міста.

Для його зведення було обрано те місце, де священик Данило Полянський у 1739 році знайшов чудодійну ікону Охтирської Божої Матері.

Проєкт Покровського собору в стилі українського бароко розробив у 1753 році знаменитий архітектор Бартоломео Растреллі. Частину коштів виділила імператриця Єлизавета, яка відвідала місто в 1744 році. Будівництво тривало 15 років і було завершено в 1768 році. У будівництві брав участь відомий російський архітектор Степан Дудинський. Інтер'єр прикрашений пілястрами з капітелями іонічного ордера, ліпленням рослинного та рокайльного мотивів, живописом на вітрилах.

Будівлю було пошкоджено під час Другої світової війни, відреставровано у 1970-1972 роках.

Ікону Охтирської Божої Матері було викрадено в 1903 році під час реставрації в Санкт-Петербурзі, у соборі зберігається список. Інші списки знаходяться в Москві, Петербурзі, Самарі, Харкові та багатьох інших містах.

До ансамблю собору також входять Введенська церква-дзвіниця (1784 рік) та Церква Різдва Христового (1825 рік).

Красива Спасо-Преображенська церква розташована в центрі Охтирки.

Невеликий храм у візантійському стилі збудовано за проектом архітектора Володимира Нємкіна замість дерев'яної Преображенської церкви, заснованої ще в XVIII сторіччі. Проєкт нового кам'яного храму було схвалено і прийнято у 1904 році, і вже через рік церква була освячена. Будівництво велося на пожертвування міщанина Григорія Чикало.

Раніше над храмом височіла нині втрачена дзвіниця, на другому ярусі якої розміщувався дзвін вагою 5 тонн. За часів радянської боротьби із релігією дзвіницю розібрали, церкву закрили. До 1994 року приміщення використовувалося як спортзал. Наразі Спасо-Преображенський храм належить Православній церкві України. Його купол позолочений, усередині проведено реставраційні роботи, встановлено іконостас.

2 березня 2022 року внаслідок російських обстрілів в ході повномасштобного вторгнення росіїї в Україну, Спасо-Преображенська церква зазнала значних пошкоджень.

Оригінальний за архітектурою храм Архістратига Михаїла з куполами-кульками на тонких "шиях" побудований на околиці Охтирки в 1884 році як військова церква.

Рельєфна кладка з червоної цегли з декоративними елементами візантійської та руської архітектури XVII століття віддалено нагадує образ військових церков початку XX століття, що зустрічаються на Правобережній Україні.

Особливістю декору інтер'єру Михайлівської церкви є протягнутий під люнетами пояс глибоких напівциркульних ніш із творами станкового живопису. Олійним тематичним розписом покрита конха. Оздоблення інтер'єру було виконане пізніше.

Церква Архістратига Михаїла в Охтирці вирізняється оригінальністю об'ємно-просторового рішення, чіткістю силуету.

Церкву Різдва Христового, що входить до ансамблю Покровського собору в Охтирці, називають "Графською церквою", оскільки побудована вона коштом графині Анни Чернишової.

За легендою, її мати, баронеса  фон Ведель (Вейдель), дорогою до Петербурга смертельно захворіла в Охтирці. Перед смертю в Покровському храмі їй було явлення Божої Матері, яка наказала роздати статки жебракам, а двох її малолітніх доньок обіцяла взяти під свою опіку. Незабаром після смерті баронеси її доньки-сироти опинилися при дворі і вдало вийшли заміж, і з того часу робили великі пожертвування для Покровського храму. Зокрема, профінансували будівництво Христоріздвяної церкви.

Храм оригінальний за своїм об'ємно-просторовим та декоративним рішенням, і більше схожий на палацову споруду, ніж на культову. Дійсно, у бічних приміщеннях були передбачені житлові кімнати, в яких побожна графиня нерідко жила місяцями, проводячи час у молитвах.