Пам'ятки Чугуївського району

Зміївський краєзнавчий музей було створено в 1991 році. Музей розташовується в старовинній двоповерховій будівлі.

Основу експозиції складають археологічні знахідки, зроблені на території Зміївщини – понад 10 тисяч експонатів. Зокрема, представлені знаряддя праці кам'яної доби, зброя та кольчуга часів Київської Русі, предмети побуту ХІХ століття, серед яких найбільший інтерес представляють ткацький верстат та примітивна пилорама.

В картинній галереї найцікавіші роботи місцевих художників, що зображують аварію царського поїзда і заснований на цьому місці Спасів скит, легендарну Козачу гору.

Історико-археологічний музей–заповідник "Верхній Салтів" імені Василя Бабенка розташований на правому високому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець).

У 1900 році місцевий вчитель Василь Бабенко виявив тут велике катакомбне поховання залізного віку. Пізніше було розкопано стародавнє місто Сарада (VIII-Х сторіччя), засноване аланами (переселенцями з Кавказу), яке входило о складу Хазарського каганату. Городище площею 120 гектарів було оточене трьома лініями укріплень. Внутрішній вал укріплений кам'яною стіною завтовшки 3 метри. За місцем знахідки цю археологічну культуру назвали Салтівською.

У 1989 році на базі Верхньосалтівського комплексу було створено історико-археологічний музей-заповідник "Верхній Салтів". Частина зроблених тут археологічних знахідок представлена в музейній експозиції.

Бугристі піски – єдина в Харківській області напівпустеля (іноді її називають Харківською або Кицівською пустелею).

Еолові піщані відкладення, схожі на дюни, виникли на місці танкового полігону під Чугуєвом, який експлуатувався з 1960-х по 1990-ті. Піщані пагорби місцями вкриті мохом, лишайником, травою та чагарником.

Величезна піщана територія приваблює джиперів-екстремалів. Іноді трапляються іржаві снаряди.

Висока круча над Сіверським Донцем на південній околиці села Коропове, з 60-метрової висоти якої відкриваються чудові краєвиди на околиці.

Прозвана Козачою горою, оскільки поряд розташовувався козацький Миколаївський монастир, руїни якого збереглися в селі. Коли імператриця Катерина II в 1788 році ліквідувала Запорозьку Січ, було знищено й монастир, в якому ховалося багато козаків-утікачів.

За легендою козаки в чернечих рясах проривалися через ряди російських військ, що оточили монастир, і кидалися з берегової кручі в річку, намагаючись врятуватися вплавь. Нині на горі встановлено пам'ятний хрест.

Краєзнавчий музей імені Трохима Суліми розташований в центрі селища Печеніги в історичній будівлі колишньої Ново-Бєлгородської центральної каторжної в'язниці для політичних в'язнів.

Ново-Бєлгородський каторжний централ збудований у Печенігах (на той момент - Ново-Бєлгороді) в 1854 році та входила до комплексу будівель військового поселення. У різний час тут відбували термін відомі народники: Олександр Долгушин, Іполит Мишкін, Яків Рибіцький , робітник-революціонер Петро Алексєєв та інші. Тут був ув'язнений і український поет-революціонер Павло Грабовський. Збереглася камера з нарами та зафарбованими у чорний колір вікнами.

Печенізький краєзнавчий музей був відкритий 26 березня 2002 року. Основою музейної збірки стали предмети з колишнього Громадського історичного музею селища Печеніги. Фонди музею налічують понад 3,3 тисячі предметів, які експонуються в 12 виставкових залах.

Особливу цінність мають археологічні знахідки з розкопок могильних курганів катакомбної культури III тисячоліття до нашої ери та поселення доби неоліту V- IV тисячоліть до нашої ери.

Соколівський музей бойового братства відкрито в селі, у якому в 1943 році під час Другої Світової війни вперше вступили у бій проти німецько-фашистських військ чехословацькі добровольці 1-го окремого чехословацького батальйону під командуванням полковника Людвіка Свободи.

В ході битви було знищено близько 300 солдатів та офіцерів противника, 19 танків та 6 бронетранспортерів. Підпоручику Отакару Ярошу першому із закордонних громадян було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ордени та медалі отримали й інші чехословацькі та радянські воїни, що билися з ними пліч-о-пліч.

Центральне місце в експозиції музею бойового братерства займає діорама "Бій 8 березня 1943 року в селі Соколове".

Також представлені документи, особисті речі, обмундирування чехословацьких воїнів, зразки бойової техніки. Окремо виставлені подарунки та сувеніри іноземних гостей.

Унікальний Музей води створено в 1983 році. на базі Кочетоцької водопровідної станції (сьогодні ПУВКГ "Донець") з ініціативи талановитого інженера Сергія Комара.

Понад 2 тисячі експонатів розповідають про історію річки Сіверський Донець, про будівництво водопровідної станції та роль води в житті людей взагалі.

Великий інтерес у відвідувачів викликають схеми басейну річки Сіверський Донець із колекціями археологічних знахідок та зразками корисних копалин.

Музей води розташований у будівлі громадсько-культурного центру ПУВКГ "Донець".

Перший український музей горілки відкрився в 2008 році на території лікеро-горілчаного заводу Prime під Чугуєвом.

В експозиції представлені незвичайні чарки, вилиті вручну графини, самогонні апарати, старовинні та сучасні пляшки, етикетки та плакати різних історичних епох та багато інших. Більше 1000 унікальних експонатів розкривають історію виготовлення та споживання традиційного для слов'янських народів напою.

Проводяться безкоштовні екскурсії на завод, у ході яких можна ознайомитися з виробничим процесом та відвідати основні цехи заводу: депалетизації, водопідготовки, три рівні купажних цехів, цех розливу, палетизації, а також приміщення адміністративно-побутового комплексу – лабораторію, дегустаційну залу, галерею Менделєєва тощо.

Можна замовити професійну дегустацію продукції ТМ Prime.

Гомільшанські ліси - заповідний масив листяного лісу на березі річки Сіверський Донець за 40 кілометрів на південь від Харкова, між селами Велика Гомольша та Коропове.

Національний природний парк "Гомільшанські ліси" створено в 2004 році, проте ще в ХVIII сторіччі на природну цінність місцевих ландшафтів звернув увагу Петро I, видавши указ про виділення поблизу Гомольші заповідних корабельних гаїв. У 1970-х роках було створено заказник "Гомільшанська лісова дача", довкола стали з'являтися бази відпочинку.

Перелік рідкісних рослин у лісі становить 132 види. Одну з ділянок називають "філією тайги", оскільки тут ростуть дуже високі сріблясті ялинки. Донині збереглося близько 500 гектарів дубового лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 300-річні дуби.

Тут водяться рідкісні птахи, зокрема орлан-білохвіст, орел-могильник, рибалок блакитний, бджолоедка, сиворакша, вівельга та інші. Мальовничу затоку Косач уподобали водоплавні птахи.

Збереглися археологічні пам'ятки Кам'яного та Бронзового віку, городища та могильники скіфської, аланської та слов'янської давнини.

Відпочинковий комплекс "Осинове Плесо" розташований на мальовничому березі Сіверського Донця на східній околиці Чугуєва.

Виконаний в етнічному стилі: українська хата-мазанка з очеретяним дахом, обгороджене тином сільське подвір'я, дерев'яна різьблена криниця у дворі. На території можна відвідати автентичну українську хату-музей, у якій відтворено стан побуту українського селянства ХVІІІ-ХІХ століть. Експонується унікальна колекція предметів побуту та декоративно-ужиткового мистецтва, зібрана засновником комплексу Павлом Зекцером.

До послуг гостей трирівнева лазня, риболовля, місця для пікніків. Під час проведення репінських пленерів комплекс приймає художників, тут експонуються їхні картини.

Свято-Покровський собор - пам'ятка архітектури, що прикрашає центральну площу Чугуєва.

Побудований у першій половині ХІХ століття за проєктом архітектора Василя Стасова в стилі класицизму. Собор зводився під керівництвом архітекторів військових поселень, завершив будівництво архітектор Шрейдер. Мозаїки та фрески виконав італійський художник Петро Розетті (допомагали йому місцеві майстри), іконописні роботи – харківський художник Іван Куліков.

За радянських часів будівля втратила купол, дзвіницю і все внутрішнє оздоблення. До останнього часу тут розташовувалася картинна галерея. В 2009 році собор повернуто віруючим, ведеться реставрація.

Каплиця Нерукотворного Спаса споруджена на місці, де в 1888 році поблизу станції Борки зійшов із рейок потяг, у якому їхав російський імператор Олександр III із родиною.

Безліч людей загинуло в катастрофі, проте імператор, який перебував у вагоні, дивом не постраждав, як і члени його сім'ї. На згадку про цю подію було засновано Спасів скит.

За проєктом академіка архітектури Марфельда було споруджено храм Христа Спасителя та каплицю Нерукотворного Спаса. При скиті діяла лікарня та будинок для літніх залізничників, школа, бібліотека.

Під час Другої світової війни храм було підірвано, а каплицю сильно пошкодженю. Лише в 2003 році було проведено реставрацію каплиці, а станції повернули історичну назву.

"Харківська Швейцарія" - мальовнича місцевість у долині річки Сіверський Донець на південь від Зміїва.

З пагорбів над річкою відкриваються чудові краєвиди, які здавна надихали художників. Так, художник Петро Левченко зобразив цю місцевість на картині "На Харківщині".

Піднятися на пагорби найзручніше в районі мосту через Сіверський Донець на під'їзді до Задонецького.

Художньо-меморіальний будинок-музей Іллі Рєпіна розташований в Чугуєві в маленькому одноповерховому будинку часів військових поселень (початок XIX століття) на колишній вулиці Нікітинській, де знаменитий художник жив і працював у 1876-1877 роках.

Відтворено початкову - досить просту обстановку. Основну експозицію присвячено чугуївському періоду в житті та творчості Рєпіна, а також тісним зв'язкам художника з Україною, які не переривалися протягом усього його життя.

Тут зібрані особисті речі Рєпіна – синій оксамитовий берет, білий жилет, пристосування для швидкого зняття взуття та інше.

Також представлені унікальні роботи місцевих живописців та іконописців ХІХ століття - чугуївських вчителів Рєпіна. Експонуються чотири ікони, та деякі інші роботи Рєпіна: портрет Верьовкіної, малюнки, офорти.

Фонди музею включають також роботи відомих художників рєпінського оточення: Валентина Сєрова, Володимира Маяковського, Петра Верещагіна, Миколи Пимоненка, Івана Пелевіна.

П'ятиголова церква Володимирської ікони Божої Матері у селищі Кочеток збудована між 1825 та 1854 роками на місці старого дерев'яного храму, поряд із чудотворним джерелом.

Ікону, на честь якої названо храм, у народі називали "Іконою явленою". Пізніше до церкви добудували дзвіницю.

В 1934 році церкву закрили, і вона поступово занепала. В 1989 році, у день Святителя Миколая, храм знову було відкрито. Належить УПЦ московського патріархату.