Пам'ятки Ізюмського району

Балаклійський краєзнавчий музей розташований у найстарішій будівлі міста Балаклія, що була побудована в 1818 році для штабу Серпухівського полку у стилі класицизму.

Музей відкрився в 1979 році. В основу його експозиції лягла збірка меморіальних речей відомої оперної співачки 30-40-х років XX століття Оксани Петрусенко, уродженки міста Балаклія. Зараз фонди музею налічуть близько 13 тисяч предметів, які характеризують різні періоди життя Балаклійщини.

До повномасштабного російського вторгнення 2022 року в музеї було представлено три постійних експозиції: етнографічний відділ з колекцією побутових речей XVII-XX століть; експозиція з історія Балаклійщини в період Другої світової війни; експозиція "Оксана Петрусенко - видатна українська співачка", де представлені портрети і скульптури співачки, особисті речі, фотографії.

Під час російської окупації Балаклії 2022 року будівля музею була пошкоджена, окупанти частково пограбували та зіпсували експозицію. Зараз Балаклійський краєзнавчий музей потребує реставрації.

Барвінківський краєзнавчий музей був створений в 1936 році завдяки старанням групи місцевих ентузіастів на чолі з етнографом, художником і збирачем старожитностей Іваном Плисом.

До Другої світової війни музей працював на громадських засадах і мав багату колекцію старожитностей - старовинних меблів, прикрас, предметів декоративно-ужиткового мистецтва, творів образотворчого мистецтва. З початком Другої світової війни музей припинив свою діяльність, більша частина колекції була втрачена. Відновив роботу в 1946 році в приміщенні міського кінотеатру. В 1950 році музей знову було закрито. В 1960 році завдяки клопотанням Івана Дяченка музей знову було відкрито і розташовано в аварійному приміщенні. Через півтора року його знову було закрито. І після першого, і після другого закриття музею найцінніші експонати вивозилися в інші музеї.

В 1974 році музей відновив свою роботу як художній. В ньому були виставлені роботи Івана Плиса та інших авторів. В 1977 році музей отримав звання "Народного музею".

В 1990 році музей було реорганізовано на краєзнавчий і розміщено в будівлі початку ХХ століття, де він розташовується до нині. В 2003 році в сусідньому приміщенні було відкрито художній відділ Барвінківського краєзнавчого музею. Музей має понад 9 тисяч одиниць зберігання, з них творів мистецтва: живопису - понад 300, скульптур - 16, предметів декоративно-ужиткового мистецтва - понад 100.

Історико-краєзнавчий відділ музею має 6 виставкових зал: природничо-археологічний, чотири зали присвячені історичним періодам розвитку міста і району, шоста зала призначена для тимчасових експозицій.

Художній відділ має 4 виставкові зали, з яких дві тематичних: одна присвячена роботам Івана Плиса, друга - життю та творчості Народного художника України скульптора Івана Макогона.

Гора Кременець (Крем'янець) - геологічна пам'ятка природи, історичне ядро міста Ізюм, найвища точка Харківської області (218 метрів над рівнем моря).

Місце, де річка Сіверський Донець огинає величезний виступ верхньомілових і юрських порід, здавна служило природним укріпленням для людей, що тут жили. На схилі гори встановлені зібрані на околицях кам'яні статуї. Згідно з давньою легендою, племена, що жили в степу, поклонялися богу-сонцю, але прогнівали його і були перетворені на камінь. Датовані серединою XII сторіччя, вони дають уявлення про фізичну подобу кочівників, їх одяг, прикраси та озброєння.

На височини зберігся вал і рів Ізюмської фортеці, побудованої в 1681 році для захисту південних кордонів Росії від набігів кримських татар. Фортеця була однією з найпотужніших фортифікаційних споруд того часу і стала основою закладки міста.

Інші пам'ятники нагадують про події XX століття - радянсько-української та Другої світової воєн. У 1985 році споруджено величний меморіальний комплекс. Виставлено бойову техніку періоду Другої світової війни: легендарну "Катюшу", танки Т-34 та КВ, самохідні артустановки та інше.

Під час російського вторгнення в Україну в 2022 році, в ході боїв за Ізюм, російська армія неодноразово обстрілювала гору Кременець. В результаті цих обстрілів було зруйновано меморіал "Атака", присвячений загиблим у Другій світовій війні, та знищено одну з дев'яти половецьких баб (датовані IX– XIII століттями).

Експозиція Ізюмського краєзнавчого музею імені Миколи Сібільова розміщена в старовинному житловому будинку 1818 року побудови (реконструйований).

Нині в музеї налічується понад 11 тисяч одиниць зберігання основного фонду. В експозиції представлені археологічні знахідки різних епох і культур, стародавні знаряддя праці, половецькі кам'яні статуї та інше.

На особливу увагу заслуговують: прекрасна нумізматична колекція, в якій представлені рідкісні монети, напрестольне Євангеліє в срібному з позолотою окладі - подарунок Петра I Ізюмському Преображенському собору (видання початку XVIII століття), особисті речі сім'ї декабриста Андрія Розена, твори живопису: етюди Сергія Васильківського, картини Михайла Федорова, Василя Забашти, Фені Коган.

Під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну Ізюм опинився на лінії фронту. Місто було в повній окупації з квітня до вересня. Інфраструктура та житлова багатоквартирна забудова в Ізюмі зруйнована на 80%. Краєзнавчий музей теж зазнав суттєвих руйнувань - в будівлю музею влучив російський снаряд. Крім того, частина колекції була пограбована росіянами. Проте працівникам Ізюмського краєзнавчого музею вдалося врятувати найцінніші експонати - Євангеліє 1707 року в срібному з позолотою окладі, видане гетьманом Іваном Мазепою, а також портрет відомого на Слобожанщині громадського діяча XVIII-XIX століть Андрія Самборського, виконаний його знаменитим сучасником Йоганом Баптистом Лампі, інші цінні полотна, предмети козацької доби.

Кириченкова криниця, що розташована неподалік Свято-Вознесенського кафедрального собору, - один із наймальовничіших куточків Ізюма.

З каплицею-купальнею, розташованою на цілющому джерелі ікони Піщанської Божої Матері, пов'язано безліч чудових історій.

Сьогодні про Кириченкову криницю відомо далеко за межами Ізюма. Багато хто приїжджає скуштувати її цілющої води, тут вгамовують спрагу втомлені туристи, зупиняються відпочити мандрівники.

Музей історії ізюмської оптики відкрито в одній із зал ТЦ "Оптик-Сіті" в Ізюмі, навпроти верхньої прохідної знаменитого Ізюмського оптико-механічного заводу (ІОМЗ), продукція якого відома вже понад сто років.

Свого часу ізюмським скловарам належало п'яте місце серед світових лідерів виробництва оптичного скла. Експозиція починається словами Михайла Ломоносова: "Співаю перед тобою у захваті похвалу ні каменям дорогим, ні злату, але склу".

В залі представлені вироби ізюмських заводів ІОМЗ та ІПО: окуляри, техніка, прилади, різні види скла, фотографії та інші експонати, що представляють історію виробництва, унікальні характеристики та інновації.

Музей окупації міста Ізюм російськими загарбниками у 2022 році заснував видавець газети "Обрії Ізюмщини" Костянтин Григоренко за участі Ізюмського краєзнавчого музею. Поки що музей не має власного приміщення.

На сьогодні колекція музею налічує понад 200 експонатів. Серед них – російські агітаційні плакати і листівки, вуличні вказівники та оголошення, проросійські газети, ворожі прапори, однострої окупаційних військ, шеврони, особисті речі окупантів, сухпайки. Представлені солдатські консерви, цукор, сірники – все з російським маркуванням.

Також можна побачити підручники освітян, які перейшли на бік окупантів та готувалися навчати ізюмських школярів за російською програмою.

Свято-Вознесенський кафедральний собор в Ізюмі збудовано та освячено у 1826 році замість застарілого храму, який знаходився на лівому березі Сіверського Донця.

Ще у старому храмі Білгородському святителю Йосипу Горленку з'явилася чудотворна ікона Божої Матері Піщанської. Зараз це одна з найзнаменитіших і найшанованіших святинь Східної України.

Неподалік знаходиться цілюще джерело "Кириченкова криниця" з невеликою каплицею-купальнею.

Свято-Вознесенський кафедральний собор сильно постраждав при боях за Ізюм в ході російського вторгнення в Україну 2022 року.

П'ятикупольний Свято-Преображенський собор в Ізюмі – одна із найстаріших кам'яних споруд Слобожанщини.

Входив до складу міських фортифікацій, довкола нього складався архітектурний ансамбль центру міста. Споруджений коштом полковників Костянтина Донець-Захаржевського та Федора Шидловського у 1684 році в стилі українського бароко артіллю майстрів, яка пізніше будувала Покровський собор у Харкові, зводила храми у Ніжині та Батурині.

В архітектурі Свято-Преображенського собору використані традиційні форми тризрубного дерев'яного храму з окремою дзвіницею. У 1903 році інженером Михайлом Ловцовим було проведено реконструкцію в неоросійському стилі: зведено нові куполи з цибулинними головками, по верху стін надбудовані кокошники.

У 1953-1955 роках архітектурній пам'ятці повернули первісні форми.

В ході повномасштабного вторгнення россії в Україну в 2022 році Свято-Преображенський собор був сильно пошкоджений і частково втратив скління через обстріли російською армією.

Свято-Успенська церква в Барвінковому закладена в 1876 році, освячена в 1884 році.

Храм збудовано у пізньовізантійському стилі на честь подвигів Барвінківського полку, який прославився під час визволення Болгарії від Османського панування. Імператор пожертвував храму срібну дарохоронницю, а імператорський двір – великий іконостас роботи художників храму Христа Спасителя в Москві.

Під час більшовицького перевороту на початку XX століття все оздоблення храму було знищено. У роки Другої світової війни вівтар був зруйнований бомбою, проте більшість храму вціліла. У первісному вигляді Успенська церква була відтворена під час реставрації у 1982 році.

Хрестовоздвиженська церква в Ізюмі побудована коштом парафіян замість двох застарілих дерев'яних храмів XVIII сторіччя.

Спочатку була виконана в стилі класицизму, але за свою більш ніж півторавікову історію неодноразово перебудовувалася.

За радянських часів була закрита.

Збереглися розписи купола та олійний живопис на стінах, виконаний художниками школи Віктора Васнєцова. Від дзвіниці, що примикає із заходу, зберігся лише нижній ярус.

Хрестовоздвиженська (Миколаївська) церква була сильно пошкоджена внаслідок російських обстрілів у березні 2022 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Мурована церква Святого Йосипа Обручника збудовано в селі Мечебилове у 1817 році коштом поміщика Федором Куколь-Яснопольського.

Хрестова у плані церква виконана у стилі класицизму. Великі пожертвування на прикрасу храму зробила родина поміщиків Безпальчевих, яка також утримувала сирітський притулок.

За радянських часів церкву Святого Йосипа Обручника було закрито. В 1995 році передано УПЦ московського патріархату.

Церква Святої Варвари зведена в Капітолівці у 1819-1823 роках над могилою поміщиці Варвари Котляревської, названа на її честь.

Варваринський храм побудований за проєктом місцевого архітектора Петра Ярославського в стилі класицизму коштом чоловіка Варвари - генерал-лейтенанта Петра Котляревського, та її матері - поміщиці Капітоліни Єнохіної.