Пам'ятки Старокостянтинова

Живописний Старокостянтинівський замок на місці впадіння річки Ікопоть у Случ збудував у 1561 році волинський князь Василь-Костянтин Острозький для захисту краю від татар (тут проходив "Чорний шлях" татарських набігів).

Деякий час замок служив головною княжою резиденцією Острозького. З 1575 року замок жодного разу не був взятий нападом. Зокрема, в 1618 році він витримав облогу 30-тисячної татарської орди.

Замок оточував оборонний вал, від суші він був відокремлений ровом, що з'єднував русла двох річок. Стіни були укріплені п'ятьма вежами, оформленими у стилі ренесансу. На території була восьмиповерхова дерев'яна сторожова вежа-піраміда.

Збереглася напівкругла башта-донжон, князівський палац, домова церква, нижній ярус надбрамної вежі, фрагменти стін. Під палацом знаходяться підвали з колодязями-камерами, що ведуть до річки.

Замкова церква Святої Трійці, яка виконувала оборонні функції, відреставрована (належить Православній церкві України). Всередині збереглася частина фресок XVI століття, зокрема первісний герб князя Василя-Костянтина Острозького: восьмикінцева зірка, охоплена знизу півмісяцем.

На решті території комплексу ведуться археологічні розкопки та реставраційні роботи.

На базі замку Острозьких створено історико-культурний центр-музей "Старий Констянтинів". Проводяться екскурсії, можливе замовлення додаткових послуг.

Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей представляє експозицію, присвячену всім етапам розвитку міста.

Музей розміщений у двоповерховому будинку XIX століття, в якому до 1917 року розташовувалося жандармське управління, потім ревком Старокостянтинова, штаб Богунського полку Першої Української Червоної дивізії та інші органи.

В експозиції представлено понад 5 тисяч експонатів.

Будівля в стилі модерн, в якій зараз розміщені різні адміністративні організації та магазини, збудована в Старокостянтинові в середині ХІХ століття.

Сучасний двоповерховий об'єм будівлі складено з кількох окремих, поставлених впритул один до одного споруд, що утворюють єдиний корпус - каре з внутрішнім двором.

У 1917-1919 роках тут у різний час розміщувалися штаби різних військових формувань, що воювали на території району, зокрема Богунської бригади щорсівської дивізії.

Гарна п'ятиповерхова будівля водяного млина з червоної цеглини добре проглядається від замку Острозьких в Старокостянтинові на протилежному березі річки.

Червоний млин побудований в 1905 році на перешийку при впаданні річки Ікопоть в Случ на замовлення цукрозаводчика Дубасова, потім перейшов у власність його вдови, останньої господині Старокостянтинівського замку.

Монументальність архітектурного образу, виразне декоративне оформлення фасадів, вдале розташування - все це робить старокостянтинівський млин одною із найяскравіших пам'яток індустріальної архітектури епохи модерну в Україні. Йде реставрація.

Костел Іоанна Хрестителя монастиря ордена капуцинів знаходиться у нинішньому адміністративному центрі міста Сатрокостянтинів, хоча при закладці обителі в 1750 році князь Януш Сангушко виділив землю за межами міських стін.

Католицький храм Іоанна Хрестителя виконано у строгому стилі пізнього бароко знаменитим італійським майстром Паоло Фонтана. Будівництво всього комплексу тривало до 1778 року, але костел було закінчено набагато раніше.

В радянські часи був закритий, зараз чинний.

Бетонна набережна у гирлі річки Ікопоть в Старокостянтинові споруджена в кінці XX століття.

Набережну прикрашає яскрава група скульптур з металу та різних деталей машин та механізмів, що зображує казкових героїв: Нептуна у запряженому візку, русалку, комара та інших.

Створив їх хмельницький скульптор Микола Мазур, автор аналогічних скульптурних композицій у парку імені Тараса Шевченка та у багатьох інших місцях Хмельницького. Його химерні твори нагадують авангардистські скульптури фонтану Стравинського біля паризького центру Помпіду.

Висока шестирівнева мурована сторожова вежа над річкою Случ, добре помітна з траси, вважається символом Старокостянтинова.

Квадратна вежа-донжон у готичному стилі заввишки 35 метрів побудована в XVI сторіччі за князя Костянтина Острозького, входила в систему міських укріплень. Пізніше (за іншими даними, одночасно з будівництвом) до неї було прибудовано православну Хрестовоздвиженську церкву, яку Януш Острозький в 1612 році передав католикам.

Вежа стала дзвіницею костелу Матері Божої Громничої Домініканського монастиря, що розташувався тут. У XVIII столітті було проведено реконструкцію (архітектор Ернест Жибер), вежа отримала ренесансне оформлення. В 1853 році костел був переосвячений у собор Воздвиження Чесного Хреста, а через 20 років перебудований у псевдоруському стилі.

За радянських часів храм був закритий та зруйнований, вежа втратила перекриття. Монастирські приміщення займали структури МВС.

Наразі приміщення перебувають в користуванні Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря УПЦ московського патріархату.

На одній зі стін храму можна розглянути контури ликів святих, що проявилися через штукатурку (можливо, Пресвятої Богородиці і княгині Ольги).

Церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована в Старокостянтинові в 1807 році на місці дерев'яного православного храму, відомого з 1687 року.

Це єдина культова споруда епохи зрілого класицизму, що збереглася в місті.

За радянських часів храм Різдва Богородиці був єдиним діючим у Старокостянтинові.