Пам'ятки Чортківського району

Дві круглі готичні зубчасті вежі на дні гігантського кратера - залишки старовинного Червоногородського замку, історія якого починається з IX сторіччя, коли тут існувало давньоруське поселення Чорлене містечко (пізніше його називали Червоногород, Червоногруд, Червоноград).

В 1351 році русько-литовські князі Коріатовичі (Корятовичі) збудували в Червоногороді дерев'яний замок для захисту від татар. На початку XVII століття королівський староста Микола Данилович спорудив на вигині річки Джурин новий кам'яний замок, згодом зруйнований турками. Мальовничі руїни послужили князю Каролю Понінському основою для зведення в 1870 році чудового готичного палацу (архітектор Юліан Захаревич).

Садиба в Червоногороді вважалася однією з найвитонченіших магнатських резиденцій у Польщі. До 1939 року в Червоногородському замку жила княгиня Любомирська.

До середини XX століття садиба прийшла в запустіння, за радянської влади більшість споруд розібрали на будматеріали. Поруч можна побачити руїни Петропавлівського костелу XVII-XVIII сторічь, занедбаний цвинтар з усипальницею Понінських, а також залишки гідростанції біля водоспаду Джурин.

Спуск у каньйон до Червоногороду - 2,5 кілометри досить крутої ґрунтовки, яка в погану погоду може бути важкопрохідною для легкових автомобілів. Останнім часом за в’їзд стягується плата, прохід пішки безкоштовно.

Кам'яний Чортківський замок біля підніжжя Вигнанської гори збудував у 1610 році на місці дерев'яної фортеці князів Чартковських новий господар цих земель Станіслав Гольський.

П'ятигранне укріплення з вежами по кутах, усередині якого знаходився палац та господарські корпуси, вважалося типовою оборонною спорудою свого часу, проте мало невдале стратегічне положення - замок неодноразово руйнувався. Зокрема, в 1648 році його взяли штурмом війська Максима Кривоноса, а в 1672 році захопили турки.

В ХІХ столітті замок намагалися реставрувати представники княжого роду Потоцьких, якийсь час він перебував у власності ордена сестер-кармеліток, проте так і залишився незаселеним і поступово занепав. Упродовж XX століття використовувався як склад. До останнього часу перебував у віданні одного з комунальних підприємств міста.

Наразі Чортківський замок взято під охорону Національним заповідником "Замки Тернопілля". Ведуться археологічні дослідження та консерваційні роботи. Планується створення музею та кафе.

Чортківський краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі на одній із найколоритніших вулиць в центрі Чорткова.

Основні фонди налічують понад 10 тисяч експонатів.

У Чортківському краєзнавчому музеї представлено експозицію, присвячену різним періодам історії краю. Різноманітний археологічний матеріал розповідає про життя людей у ​​давнину, про старовинні ремесла та промисли.

Представлено історію українського війська та національно-визвольної боротьби на Чортківщині. Окрема експозиція розповідає про наслідки більшовицького терору та про вигнання фашистських окупантів.

Відділ природи відображає флору та фауну краю.

Один із найпотужніших замків на Поділлі збудував у Ягільниці в 1630 році коронний гетьман Станіслав Лянцкоронський.

У 1655 році він витримав облогу козацьких військ Богдана Хмельницького, і лише пізніше в результаті зради був захоплений козаками Бутурліна.

Після підписання Бучацького мирного договору, коли Ягільниця разом із деякими іншими подільськими землями відійшла до Туреччини, у замку деякий час розміщувався гарнізон турецького паші.

До кінця XVIII століття замок втратив стратегічне значення. Австрійська влада розпорядилася засипати рови і розібрати частину укріплень, а будівлі використовували як тютюнову та поташну фабрику. Це призначення замок зберігав досі під вивіскою Ягельницького тютюново-ферментаційного заводу. В даний час належить приватній компанії, завод не працює, доступ на територію закритий.

Язловецький замок, прозваний "Ключем Поділля", в XVI-XVII сторіччях був однією із найважливіших оборонних споруд східної частини Речі Посполитої, нарівні з Кам'янцем-Подільським.

Заснований представниками магнатського роду Бучацьких-Язловецьких. У XV сторіччі Теодор Бучацький-Язловецький перетворив його на потужний бастіон, в 1550-1575 роках Юрій Язловецький розширив замок і добудував згодом величезну чотириярусну вежу. Внизу були каземати, на третьому поверсі був в'їзд у місто, на четвертому ярусі розташовувалися житлові приміщення. До брами вів міст на дерев'яних стовпах, у завершальній своїй частині – навісний.

У 1643 році новий власник гетьман Олександр Конєцпольський спорудив зовнішнє оборонне кільце – Нижній замок. Під час Визвольної війни твердиня витримала облогу козацьких військ, але в 1672 році впала під тиском турків.

У 1746 році Станіслав Понятовський (батько польського короля Станіслава Августа) збудував на місці Нижнього замку палац, який був переобладнаний та вдосконалений бароном Христофом Блажевським.

У 1863 році барон пожертвував палац із руїнами замку та садом сестрам-непорочницям для створення монастиря та школи для дівчаток. На території у склепі похована засновниця обителі блаженна Марцеліна Даровська.

За радянських часів монастир було закрито, тут була лікарня, потім санаторій. Останній функціонує досі, ділячи приміщення з відродженим в 1999 році монастирем.

Нині це Реколекційний будинок імені Марцеліни Даровської сестер Непорочного Зачаття Діви Марії. Монашки підтримують палац та парк у хорошому стані, привітно приймають туристів.