Пам'ятки Тульчинського району

Тиманівський народний музей Олександра Суворова відкрито 1947 року в будинку керуючого Тиманівським маєтком, у якому 1796-1797 роках жив полководець Олександр Суворов. У районі Тиманівки він проводив навчання російських військ, розквартованих у Тульчині.

Основу колекції музею становлять знахідки, виявлені місцевими мешканцями на території села (монети XVIII століття, гармати, ядра, багнети, барабан тощо). Також представлені уніформи офіцерів та солдатів російської армії кінця XVIII століття, зброя та штандарти російських, французьких, турецьких військ XVIII століття, нумізматична колекція. Зберігається документ з особистим підписом і печаткою полководця.

Раніше перед будівлею музею стояло погруддя Олександра Суворова, яке було демонтоване 2023 року в межах деколонізації.

Меморіальний музей академіка Данила Заболотного заснований 1929 року в його рідному селі Чоботарка (нині Заболотне) на Вінничині, де він народився, жив і був похований.

Видатний мікробіолог і епідеміолог, академік Данило Заболотний заснував першу в світі кафедру епідеміології в Одесі, а також Інститут мікробіології та епідеміології в Києві. У його рідній хаті під солом'яною стріхою повністю зберігся оригінальний інтер'єр: шафа з книгами вченого, цейсівський мікроскоп, з яким він подорожував пустелями Азії, старий солом'яний бриль на вішалці. Експозиція з восковими фігурами в одній із кімнат відтворює сцену прийому Заболотним місцевого пацієнта під час перебування у рідному селі.

На території садиби відтворена літня кухня та споруджено окремий експозиційний будинок, де можна побачити масштабну діораму "Данило Заболотний в експедиції по боротьбі з чумою", яка відтворює один із епізодів роботи вченого в Маньчжурії. Повертаючись з експедицій, Заболотний завжди привозив із собою екзотичні рослини. В саду біля хати дотепер ростуть висаджені ним карпатська береза, уссурійський клен та великий кущ кизилу.

Недалеко від хати – і могила Данила Кириловича з надгробком у стилі конструктивізму роботи художника Василя Кричевського.

Садиба-музей академіка Заболотного входить в структуру Інституту мікробіології і вірусології Національної академії наук України.

Маєток Бахметєвих-Шереметєвих є окрасою села Тиманівка на Вінниччині, пам’яткою архітектури та садово-паркового мистецтва місцевого значення. Попри занедбаний стан, палац і парк залишаються головною туристичною родзинкою села.

Палац у Тиманівці заклав на початку ХІХ століття князь Готфрид Святополк-Четвертинський, а добудовував його наступний власник садиби – генерал Олексій Бахметєв, який отримав Тиманівський маєток після одруження з княжною Наталією Святополк-Четвертинською. Будівля була витримана у рідкісному тоді для Поділля стилі неоготики.

На початку ХХ століття, коли власником Тиманівки стає великий землевласник, почесний мировий суддя Київського та Ямпільського округів Володимир Толлі (Толь), до палацу добудовується бокова прибудова з аркою та терасою, що плавно переходила східцями у парк до штучного водограю.

Наступну добудову палацу здійснив останній власнику Тиманівки – граф Олександр Шереметєв. Він встановив чавунний ганок з колонами на парадному вході, провів у маєток електрику, водогін та каналізацію, збудував у селі пивоварний та спиртовий заводи, створив першу пожежну команду. Садибний парк навколо палацу прикрасили рідкісні породи дерев та кущів.

За радянських часів у палаці Бахметєвих-Шереметєвих розміщувався Тиманівський обласний протитуберкульозний санаторій. Зараз санаторій займає нові корпуси, а палац стоїть пусткою. Його збереженням опікуються місцеві ентузіасти.

З 2024 року в парку біля палацу Бахметєвих-Шереметєвих почали висаджувати плантацію лаванди в межах проєкту "Лавандова мрія".

Садиба Четвертинських в Антополі закладена в кінці XVIII століття князем Антонієм Яном Святополком-Четвертинським, кастеляном брацлавським.

Спочатку було розбито ландшафтний парк в англійському стилі, а в 1830 році збудовано великий палац у стилі класицизму. Головний фасад палацу прикрашає чотириколонний портик іонічного ордера, увінчаний трикутним фронтоном та ступінчастим аттиком. Відмінною особливістю будівлі є балкони, розташовані по осях ризалітів на рівні другого поверху, огороджені металевими кутими ґратами. Парковий фасад скромніший, його центр відзначений напівциркульним ризалітом.

В інтер'єрах збереглося ліплення плафонів, високохудожньої роботи мармурові каміни. До основної будівлі прибудовані одноповерхові крила у стилі неоренесансу. Також збереглися господарські споруди, зведені переважно на початку XX століття новими господарями садиби Ярошинськими: стайня, гараж та склад, льодовик, голубник, брама, кам'яна огорожа.

Парк площею 27 гектарів закладений у 1880-х роках на основі природного лісового масиву, про що свідчать дерева, що збереглися до теперішнього часу, зокрема гігантські ясені, що досягають 2 метрів в діаметрі. Композиційною віссю парку є система ставків.

За радянських часів у палаці Четвертинських розмістили спочатку будинок відпочинку, а згодом Антопільський будинок-інтернат для душевнохворих, який працює і зараз (відвідування ускладнене).

Краєзнавчий музей у Піщанці на Вінничині створе­ний у 1987 році з ініціативи місцевого краєзнавця Володимира Бершадського.

В основній експозиції широко представлені старовинні предмети побуту і знаряддя праці мешканців Поділля. Особливою горді­стю колекції Піщанського краєзнавчого музею є українські сорочки XVIII-XIX століть, де зустрі­чаються вишивки з елементами як українських, так і молдавських традицій.

Друга експозиція розповідає про важливі події XX століття, що мали значний вплив на історію краю, серед яких Українська революція 1917-1921 років, Голодомор 1932–1933 років, Друга світова війна, відбудова народного господарства, здобуття Україною незалежності.

У виставковій залі Піщанського краєзнавчого музею відкрито виставку картин місцевого художника Степана Трубалєвича.

Тульчинський краєзнавчий музей організовано в 1927 році з ініціативи етнографа Іполита Зборовського.

Експозиція розміщена в колишній будівлі Офіцерського зібрання, в якій у ХІХ столітті проходили зустрічі Південного товариства декабристів.

14 відділів музею представляють історію міста з найдавніших часів до кінця XX століття. В тому числі є відділи, присвячені родині Потоцьких, полководцю Олександру Суворову, композитору Миколі Леонтовичу.

Народний художній музей імені Тараса Шевченка у селі Тиманівка створений у 1964 році з ініціативи місцевих мешканців, які ще раніше почали збирати колекцію робіт народних майстрів: вишивку, предмети ткацтва, зразки різьблення тощо.

Згодом колекцію музею поповнили роботи професійних художників та скульпторів, які відвідували Тиманівку в різні часи, твори з фондів Львівського та Харківського державних художніх інститутів. Також представлені дарунки місцевому сільськогосподарському підприємству від числених делегацій, експонатів з різних виставок, в яких брало участь підприємство.

Загалом музейна колекція налічує понад 1100 предметів.

Православна церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована в 1789 році коштом Станіслава Щенсного Потоцького.

Будівля Успенської церкви виконана в стилі класицизму. Кам'яна дворівнева дзвіниця збудована в XIX столітті на місці дерев'яної.