Село Галицьке розташоване біля підніжжя горбистої гряди Вороники на трасі Н-02 "Львів - Тернопіль".
Вперше згадується в 1380 році як власність землевласника Миколая Шерочиця, центр його ключа. Пізніше селом володіли Госабовські, Стрембоші, Очаровські.
Церкву Косми і Даміана побудовано в 1886 році за проєктом архітектора Василя Нагірного. Також зберігся триповерховий корпус монастиря Сестер милосердя, заснованого в XIX столітті на місці садиби Стрембошів. На горі над селом в 1820 році Томаш Стрембош побудував родову усипальницю-мавзолей, яка збереглася в руїнах.
До 1946 року село називалось Ляцьке. За радянської влади село перейменували на Червоне. В 2024 році відповідно до вимог закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської ...
Село Галицьке розташоване біля підніжжя горбистої гряди Вороники на трасі Н-02 "Львів - Тернопіль".
Вперше згадується в 1380 році як власність землевласника Миколая Шерочиця, центр його ключа. Пізніше селом володіли Госабовські, Стрембоші, Очаровські.
Церкву Косми і Даміана побудовано в 1886 році за проєктом архітектора Василя Нагірного. Також зберігся триповерховий корпус монастиря Сестер милосердя, заснованого в XIX столітті на місці садиби Стрембошів. На горі над селом в 1820 році Томаш Стрембош побудував родову усипальницю-мавзолей, яка збереглася в руїнах.
До 1946 року село називалось Ляцьке. За радянської влади село перейменували на Червоне. В 2024 році відповідно до вимог закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" село Червоне було перейменоване на Галицьке.
На схилі пагорба біля траси перед в'їздом в село розташоване кладовище бійців дивізії "Галичина".
Село Галицьке розташоване біля підніжжя горбистої гряди Вороники на трасі Н-02 "Львів - Тернопіль".
Вперше згадується в 1380 році як власність землевласника Миколая Шерочиця, центр його ключа. Пізніше селом володіли Госабовські, Стрембоші, Очаровські.
Церкву Косми і Даміана побудовано в 1886 році за проєктом архітектора Василя Нагірного. Також зберігся триповерховий корпус монастиря Сестер милосердя, заснованого в XIX столітті на місці садиби Стрембошів. На горі над селом в 1820 році Томаш Стрембош побудував родову усипальницю-мавзолей, яка збереглася в руїнах.
До 1946 року село називалось Ляцьке. За радянської влади село перейменували на Червоне. В 2024 році відповідно до вимог закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської ...
Село Галицьке розташоване біля підніжжя горбистої гряди Вороники на трасі Н-02 "Львів - Тернопіль".
Вперше згадується в 1380 році як власність землевласника Миколая Шерочиця, центр його ключа. Пізніше селом володіли Госабовські, Стрембоші, Очаровські.
Церкву Косми і Даміана побудовано в 1886 році за проєктом архітектора Василя Нагірного. Також зберігся триповерховий корпус монастиря Сестер милосердя, заснованого в XIX столітті на місці садиби Стрембошів. На горі над селом в 1820 році Томаш Стрембош побудував родову усипальницю-мавзолей, яка збереглася в руїнах.
До 1946 року село називалось Ляцьке. За радянської влади село перейменували на Червоне. В 2024 році відповідно до вимог закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" село Червоне було перейменоване на Галицьке.
На схилі пагорба біля траси перед в'їздом в село розташоване кладовище бійців дивізії "Галичина".
Меморіальне кладовище вояків дивізії СС "Галичина"
Історична місцевість
Меморіальне кладовище бійців дивізії СС "Галичина" та Першої Української дивізії Української національної армії відкрито у 1994 році під Золочевом недалеко від місця, де в 1944 році дивізія проривалася з оточення.
На цвинтарі перепоховані останки понад 500 воїнів, серед яких не лише бійці дивізії, а й радянські солдати, та військовослужбовці вермахту, що загинули у боях під Бродами.
На кладовищі збудовано каплицю, до стін якої вмонтовано чотири меморіальні таблички, які розповідають про бойовий шлях дивізії "Галичина".
{{itemKey}} | {{itemValue}} |
---|---|
Область |
Львівська |