Пам'ятки Львівської області

Дерев'яна церква Святого Онуфрія розташована у західному передмісті Буська, на Волянах.

Церква ховається за стародавніми валами Буського городища, південний вал якого стрімко спускається до притоку Буга - річки Рокитної.

Онуфріївська церква збудована у 1642 році (за іншою версією її збудували у 1670 році на місці спаленого козаками у 1654 році василіанського монастиря).

Церква тризрубна, одноверха. Входи до храму захищені двосхилими дахами, що спираються на дерев'яні стовпи. На фронтоні головного входу, оздоблений вишитим рушником, висить образ Святого Онуфрія з довгою бородою. Двоярусна дзвіниця розташована на захід від церкви, на місці розриву валів.

У 1864 році при церкві Святого Онуфрія з'явилася оригінальна каплиця у дуплі тисячолітнього дуба, який в обхваті мав 6 метрів. Обрізаний зверху ствол покритий дахом. Каплиця стоїть біля входу на церковний цвинтар, її стінки скріплені залізним обручем.

Дерев'яна церква Святого Пророка Іллі розташована в Монастирі-Лешнянському, присілку Лішні.

З 1570 року тут існував монастир. Нинішню Іллінську церкву збудовано в 1698 році, через два століття реконструйовано.

Храм латинського типу відрізняється простотою форм. Іконостас датується з XVII-XVIII сторіччями. Остання реставрація проведена в 1992 році.

Особливістю архітектури церкви святого Іллі є те, що західна частина, по периметру якої на другому поверсі розташована емпора, не виступає на фундаменті, а підтримується різьбленими колонами.

Церква Святого Рівноапостольного Князя Володимира Великого – візитна картка сучасного села Зубра.

Великий п'ятикупольний православний храм на пагорбі добре видно з окружної дороги Львова через село.

Церква в ім'я святого рівноапостольного князя Володимира Великого збудована громадою Православної церкви України у 1991 році. Інтер'єри оформлені кольоровими вітражами, мозаїкою, настінним живописом.

Церква Святого Юра у Бродах - так звана "Мала церква", видатна споруда у стилі галицької народної архітектури.

Храм оборонного типу. Побудований на початку XVII сторіччя, відреставрований у 1867 році.

Всередині церкви Святого Юра знаходиться високохудожній іконостас у стилі рококо.

Греко-католицька церква Святої Анни на Волянці у Бориславі була збудована у 1900 році та освячена в 1902 році як римо-католицький костел Святої Варвари.

Храм виконаний із цегли з використанням природного каменю у стилі неоготики з елементами неороманського стилю. Висота з хрестом – 37 метрів. По периметру стіни підтримуються контрфорсами.

Церква Святої Анни оформлена великими вікнами із фігурними вітражами. У головному вівтарі розміщено образ Святої Варвари роботи відомого художника та скульптора Антона Попеля. У 1930-1931 роках костел було розписано майстрами під керівництвом краківського художника Антонія Процайловича.

У 1963 році храм був закритий радянською владою, а в 1989 році він відкрився вже як греко-католицька церква Святої Анни.

Зараз це унікальний паломницький центр, де зберігаються мощі понад 500 святих. Їх зібрав з усього світу настоятель храму отець Роман. На великі свята можна побачити мощевик, у якому зібрано 54 реліквії, пов'язані з життям і смертю Ісуса Христа. Вважається, що мощі святих здатні зцілити всі хвороби. Вже зафіксовано безліч випадків одужання невиліковних хворих.

Церква Святої Анни була закладена у Львові як католицький костел в 1507 році на місці, де міською вартою були вбиті та поховані підмайстри цеху кравців, що втекли з міста.

Перший дерев'яний храм неодноразово горів. У нинішньому вигляді церква Святої Анни відбудована в 1730 році орденом августинів. В архітектурі помітний перехід від ренесансу до бароко. Дзвіниця прибудована в 1927 році архітектором Броніславом Віктором, купол виконаний у стилі ар-деко.

Нині це церква Святої Анни Української греко-католицької церкви.

Дерев'яна церква Святої Великомучениці Параскеви П'ятниці в дрогобицькому передмісті Завижне розташована неподалік двох шедеврів дерев'яного зодчества Дрогобича - храмів Святого Юра та Воздвиження Чесного Хреста.

Побудована в 1815 році на місці давньої П'ятницької церкви, яка існувала в 1496 році. Храм тризрубний, одноверхий. Поруч стоїть дзвіниця оборонного типу.

За радянських часів церкву Святої Параскеви було закрито, зараз належить Українській автокефальній православній церкві.

Автентичність дерев'яної архітектури приховує сучасне жерстяне покриття.

Дерев'яна церква Святої Параскеви у Буську – пам'ятка архітектури національного значення.

Церква розташована на східній околиці міста, у передмісті Довга сторона.

Церква-ротонда відрізняється оригінальною бочкоподібною формою. Восьмигранний об'єм нефа чітко домінує над гранованим вівтарем. Напис над дверима свідчить, що храм збудовано у 1708 році. При церкві Святої Параскеви діяло братство зі школою та лікарнею.

Біля храму була плебання, в якій жила сім'я президента Західноукраїнської Народної Республіки Євгена Петрушевича, батько якого був деканом цієї церкви. Саме під його керівництвом поряд із храмом збудовано школу.

Дерев'яна церква Святої Параскеви у Крехові – пам'ятка галицької народної архітектури. Нагадує Спасо-Преображенську церкву Крехівського монастиря.

Церква датується 1724 роком за написом на центральному зрубі за підписом майстра Івана Хомюка, проте є припущення, що цього року храм було відремонтовано, а збудовано його орієнтовно у XVII сторіччі.

Головну цінність представляє унікальний шестиярнусний іконостас із різьбленими барочними царськими воротами роботи Василя Петрановича із Крехівського монастиря. Деякі ікони датуються XVI-XVII сторіччями.

Поруч із церквою Святої Параскеви стоїть триярусна дзвіниця, яка раніше була надбрамною.

Дерев'яна церква Святої Параскеви П'ятниці у Белзі на Львівщині – пам'ятка архітектури національного значення. Можливо, це найдавніша вціліла архітектурна споруда міста. Розташована на старому цвинтарі, що у Люблінському передмісті.

Інформація про дату будівництва церкви є суперечливою. За деякими даними, вона походить ще з XV століття. Податковий реєстр 1515 року однозначно свідчить про існування П'ятницької церкви у Белзі, але не відомо, чи саме про цю будівлю йдеться. В документах Української греко-католицької церкви першої половини XX століття згадується, що первісно церква була збудована в селі Прусинів і на теперішнє місце перенесена у XVIII столітті.

Згідно з офіційними даними Державного історико-культурного заповідника у місті Белзі, нинішня церква Святої Параскеви П'ятниці постала між 1762-1766 роками. Зведена на замовлення пароха, отця Данило Зборовський із соснових брусів на дубових підвалинах. Наприкінці ХVІІІ століття церква була перетворена на поховальну каплицю на міському цвинтарі.

Будівля багато разів перебудовувалась. За часів СРСР стояла пусткою. Лише у 1977 році було здійснено реставрацію, хоча, на жаль, змінено її первісний вигляд. Бабинець було розібрано, чим церкву Святої Параскеви перетворили на дводільну капличного типу.

Церква Святої Параскеви П'ятниці у Львові – один із найдавніших львівських храмів. Церква оборонного типу розташована біля підніжжя Високий замок на Волинському шляху (район Підзамче).

Храм споруджено на межі XIII і XIV сторічь. Значну реконструкцію зазнав у 1644 році після пожежі. В архітектурі об'єднані елементи готики та пізнього ренесансу.

Найбільша цінність церкви Святої Параскеви – шедевр львівських художників та різьбярів XVI-XVII століть - п'ятирядний ренесансний іконостас (70 ікон) та барокові царські врата, завершені розп'яттям з фігурами з боків.

Церква Святої Великомучениці Параскевії в селі Стільсько була закладена у 1831 році поруч із новим цвинтарем біля підніжжя Стільського городища.

Через брак коштів будівництво затягнулося і було завершене у 1843 року завдяки фінансовій допомозі графа Станіслава Скарбека.

Архітектура храму є зразком характерного для того часу терезіанського стилю. Церква однонавна, прямокутна у плані, базилікального типу, з триярусною вежею над входом. Над вхідними дверима вибитий герб Скарбека – на знак вдячності за його меценатство. Перед входом розміщена кам'яна арка-дзвіниця.

Церква СвятоЇ Параскевії належить громаді Української греко-католицької церкви. Храмове свято відзначають 10 листопада.

Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові розташована на невисокому пагорбі в центрі села та займає в панорамі гірського села домінуюче місце.

Церква споруджена бойківськими майстрами Іваном Мельниковичем та Василем Іваниковичем, відрізняється незвичайною багатоярусністю. У плані храм складається із трьох квадратних зрубів: більшого центрального та менших – бічних. Усі зруби перекриті шоломоподібними розділами з перехопленнями на пірамідальних вісімиках із заломами (центральна глава має п'ять заломів, бічні – по чотири).

Церква Собору Пресвятої Богородиці в Маткові входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України".

Поряд знаходиться побудована у 1924 році дерев'яна дзвіниця з балконом на другому ярусі.

Обидві споруди вважаються шедеврами бойківської школи народної архітектури.

Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці розташована у Верхньому Синьовидному на монастирищі Золотої гори, де в давнину існував монастир Пресвятої Богородиці, який відвідував князь Данило Галицький.

Після того, як у XVI сторіччі монастир був зруйнований, якийсь час монастирище порожніло. У 1790 році у північно-східній частині колишнього монастиря (можливо на місці колишньої монастирської церкви) було засновано церкву Святого Юрія.

Нинішню церкву збудовано на місці  занепалої попередниці у 1939 році за проєктом архітектора Євгена Нагірного.

Нині це церква Собору Пресвятої Богородиці Православної церкви України (Собор Божої Матері).

Дерев'яна церква Усікновення Голови Святого Іоана Хрестителя в Городку – зразок галицької народної архітектури, один із найстаріших православних храмів Галичини.

Іоанинська церква заснована в 1403 році в Черлянському передмісті неподалік дитинця Городка. В XVII-XVIII сторіччях двічі горіла. У нинішньому вигляді відбудована в 1755 році.

Настінний розпис виконав художник Федір Щербокоський у 1861 році. До храму прибудовано невелику кам'яну каплицю Усікновення Голови Іоана Хрестителя. В 1863 році споруджено триярусну кам'яну дзвіницю, що стала символом міста.

За радянських часів церква не діяла, але в 1980 році було проведено повну реставрацію, яка врятувала її від руйнування.

Церква Усікновення Голови Святого Іоана Хрестителя у Городку має статус пам'ятки архітектури національного значення. Нині це діючий храм Православної церкви України.