Пам'ятки Черкаської області

Вражаюча будівля чоловічої гімназії в Умані побудована за проєктом архітектора Владислава Городецького. Свого часу це був відомий навчальний заклад.

Наразі приміщення займає Уманський агротехнічний коледж.

Чорнобаївський краєзнавчий музей було відкрито в 1969 році. 

Експозиція музею складається з шести відділів і виставки голограм та картин, в яких розміщено понад одну тисячу експонатів з історії, побуту та культури Чорнобаївщини. Понад три тисячі експонатів зберігаються у фондосховищі музею.

Руїни будівлі чумацької корчми в Рогах - унікальна архітектурна споруда подібного типу, планова структура якої сягає традицій народного житла типу "хата на дві половини".

У лівій половині будівлі розміщувалося житло власника, права призначалася для приїжджих. Має склепінчастий льох і підземний хід, доступ до них ускладнений.

Побудована корчма у XVIII сторіччі на чумацькому шляху, що веде з Києва на південь України. Споруда складена з червоної цеглини з вкрапленням каменю.

Нині корчма у напівзруйнованому стані.

Моринський етнографічний музей "Чумацька хата" заснований 1964 року з ініціативи заслуженого діяча мистецтв України Івана Гончара на основі старовинного сільського будинку в Моринцях. Розташований на території Національного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка".

Колись ця хата належала чумаку Мефодію Тютюннику, який, згідно з інвентарною грамотою 1845 року, займався "чумацтвом та візництвом тягарів за наймом". Про чумаків і чумакування в селі збереглося багато спогадів і переказів.

Музей "Хата чумака" зібрав під своїм дахом зразки чумацького знаряддя, народного мистецтва, одягу, речей домашнього вжитку першої половини ХІХ століття. Наразі експозицією опікуються ентузіасти.

У 2013-2014 роках проведено реставрацію будинку.

Тарасова гора у Каневі - національна святиня українського народу, місце поклоніння пам'яті видатного поета-пророка Тараса Шевченка. Могилу поета та навколишні природні ландшафти охороняє Шевченківський національний заповідник, заснований 1925 року.

Заповідник розташовується на Чернечій горі над Дніпром, що на південно-східній околиці Канева. За переказами, свою первісну назву гора отримала ще в ХІ-XII століттях, коли на ній існував печерний Канівський монастир. Пізніше тут був заснований козацький Покровський монастир.

У середині XIX століття, відвідавши ці місця, Тарас Шевченко захотів придбати тут ділянку для будівництва садиби, проте його планам не судилося здійснитися. Після смерті в Санкт-Петербурзі, Шевченка спочатку було поховано на Смоленському цвинтарі, проте, на вимогу громадськості, 10 травня 1861 року труну з прахом поета було доставлено до Канева.

Згідно із заповітом, його поховали на високій дніпровській кручі, яку відтоді називають Тарасовою горою. На могилі був насипаний курган та встановлений монументальний чавунний пам'ятник-хрест. У 1939 році на могилі споруджено найбільший в Україні пам'ятник Шевченкові. Від підніжжя гори до пам'ятника ведуть сходи в 342 сходинки з фонтаном "Лілія".

Перший народний музей поета "Тарасова світлиця" відкрився наприкінці XIX століття в колишньому будинку наглядача шевченкової могили Івана Ядловського. Після спорудження нового музейного комплексу "Тарасову світлицю" відновили у первісному вигляді на іншому місці, поблизу могили Ядловського.

Поруч з шевченковою могилою у 1939 році відкрився літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка, збудований за проєктом видатного архітектора Василя Кричевського, якого вважають засновником українського архітектурного модерну. Після тривалої реставрації у 2003–2010 роках музей має осучаснену інтерактивну експозицію, в якій представлені меморіальні речі та офорти Шевченка, рідкісні видання його творів, художні твори на шевченківську тематику тощо.

До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в урочищі Монастирок на схилі Тарасової гори відтворено історичну козацьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці. До ювілею також оновлено павільйон пасажирського причалу "Тарасова гора", куди іноді прибувають теплоходи з Києва. На причалі працює кафе, поруч ведеться торгівля сувенірами. Біля підніжжя сходів на Тарасову гору розташовується основна автостоянка заповідника для туристичних автобусів. Легковою автівкою можна піднятися і безпосередньо на гору, де також облаштовано невеличкий паркінг. 

До складу Шевченківського національного заповідника також входять Канівський історичний музей та Канівський музей народного декоративного мистецтва, які розташовані в центрі міста.

Біля підніжжя Тарасової (Чернечої) гори у Каневі у 2007 році з'явилася алея з 19 скульптур, присвячена персонажам творів Тараса Шевченка.

Понад місяць над їх створенням з брил пісковика та вапняку працювали скульптори з різних куточків України. Спочатку пам'ятники планували збудувати від Успенського собору до Чернечої гори – маршрутом останнього шляху Кобзаря. Проте скульптури зібрали разом, де біля підніжжя Тарасової гори вони утворюють своєрідний парк скульптур під назвою "Шевченкова алея".

Шполянський історико-краєзнавчий музей було відкрито в 1980 році як "Музей революційної, бойової та трудової слави Шполянщини" з фондом у п'ять тисяч одиниць.

На початку 1990-х років музей пережив період занепаду. З 2001 року музей відновив роботу в приміщенні бібліотеки, почалася робота над створенням нових експозицій: "Картинна галерея", "Зала старожитностей", "Українська світлиця", "Грошові знаки народів світу", "Радянський період" та "Сучасна історія краю".

Гіперболоїдна водонапірна вежа в Черкасах - одне з небагатьох творів видатного інженера Володимира Шухова, що збереглися в Україні.

Ажурна сталева Шуховська вежа розташована на території комунального підприємства "Черкасиводоканал". Побудована у 1913-1914 роках для забезпечення питною водою міста Черкаси, яке напередодні пережило епідемію холери.

Інженерна конструкція гіперболоїдного типу у стилі раннього модерну – одна з найвищих у Черкасах. Спочатку конструкція Шуховської вежі була заклепувальною, але після реконструкції 1949 року частина кріпильних елементів була замінена на зварні. Планується реставрація.