Пам'ятки Черкаської області

Будівля Черкаської обласної філармонії збудована в центральній частині Черкас у 1955 році, на місці дореволюційного готелю. Фасад добудовано в 1961 році.

За акустичними даними зал Черкаської філармонії посідає третє місце в Україні.

У 1957 році при філармонії було організовано відомий Черкаський державний заслужений український народний хор, який згодом став лауреатом республіканського конкурсу творчих колективів та ІІІ Всесвітнього фестивалю молоді та студентіві, лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка.

Черкаський академічний театр ляльок розташований у центральній частині міста, у будівлі, яка є пам'яткою архітектури ХІХ століття.

Будівля належить до так званих "зразкових будинків", автором яких був архітектор Луїджі Руска. На початку ХІХ століття він випустив альбом "Зразкові фасади", за якими велася забудова багатьох українських міст. З моменту побудови збереглися не тільки стіни та перекриття, а й столярня, і навіть фурнітура з вензелями фірми "М. і Г. Бабашов. 1850".

З 1970-х років будинок перейшов у розпорядження театру ляльок. Торцеву сторону будівлі прикрашає мозаїка із героями дитячих казок.

Черкаський зоопарк знаходиться у південно-західному районі міста Черкаси.

На території загальною площею 4 гектари росте велика кількість зелених насаджень, багато рослин належать до рідкісних видів.

У Черкаському зоопарку міститься понад 200 видів тварин, загальна чисельність яких сягає близько 500 особин (включаючи птахів, плазунів, рептилій). Серед представників тваринного світу у зоопарку є: двогорбий верблюд, лама, бізон, африканський лев, бурий ведмідь, вовк, рись, павіан та інші. Птахи представлені такими видами як: фазан золотий, страус Ему, білоголовий сип, лебідь-шипун, звичайний павич, мандаринка.

В останні роки збудовано нові вольєри для копитних, хижих тварин, мавп, проведено реконструкцію старих непристосованих приміщень, значно впорядковано територію.

Черкаський обласний краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі, збудованій у 1985 році в історичному центрі міста, поряд із Пагорбом слави (Замковою горою). Проєкт розробили місцеві архітектори Кондрацький, Собчук, Фурсенко.

В 30 залах музею розміщено розділи природи краю, археології, етнографії, історії краю ХІV - початок XX століття, а також нової та новітньої історії з 1917 року до сьогодення. Загалом представлено 12 тисяч експонатів.

В Черкаському обласному краєзнавчому музеї зберігаються козацькі прапори та копія першого листа Богдана Хмельницького до російського царя Олексія Михайловича з проханням про допомогу у війні з Польщею, написаного в Черкасах 8 червня 1648 року.

Представлені інші рідкісні предмети козацьких часів, у тому числі пічні кахлі ІІ половини XVII століття з рельєфним сюжетом "Три мушкетери" та написом "Жолдак".

Черкаський обласний художній музей розташований у приміщенні колишнього міськкому комуністичної партії, яке було звільнене після серпневих подій 1991 року.

Експозицію музею сформовано з колишніх приватних колекцій графа Бобринського, князів Лопухіних, Білокопитових, які були передані в 1918 році Черкаському історико-педагогічному музею імені Тараса Шевченка.

Відділ декоративно-ужиткового мистецтва Черкаського художнього музею знайомить із народним мистецтвом середнього Подніпров'я. У другому розділі представлено іконопис ХVII-ХIХ століть, прекрасний портретний живопис XVIII - початку XX століття.

Черкаський річковий вокзал збудований у 1962 році.

Був одним із найкрасивіших на Дніпрі, але після розпаду СРСР та переходу в приватні руки у 1990-х роках прийшов у запустіння і практично розвалився.

У 2011 році проведено повну реконструкцію та відновлено прогулянки на теплоходах. На даний момент здійснюються річкові прогулянки вздовж Черкас та рейси до Канева.

Чернеча гора в Каневі – одна з найвищих Канівських гір (244 метри) на високому правому березі Дніпра, місце поховання українського поета-пророка Тараса Шевченка.

За народними переказами, в XI-XII століттях на схилах Чернечої гори в урочищі Монастирок існував печерний Канівський монастир, де усамітнювалися монахи (ченці), звідки походить назва гори.

За козацьких часів тут розташовувався Покровський монастир, відомий з 1702 року.

Саме на Чернечій горі планував придбати ділянку землі для власної садиби поет Тарас Шевченко незадовго до своєї смерті в 1961 році, пригледівши ці місця під час останнього візиту в Україну. Тут він і був перепохований на вимогу громадськості, згідно із заповітом. З тих пір Чернечу гору називають Тарасовою горою.

Зараз це меморіальний парк, центральним елементом якого є пам'ятник Тарасу Шевченку, споруджений над його могилою в 1939 році. Цей бронзовий монумент роботи скульптора Матвія Манізера вважається найвищим пам'ятником Шевченку в Україні - 17 метрів. Біля пам'ятника облаштовано оглядовий майданчик, з якого відкривається широка панорама Дніпра.

Від причалу та автостоянки біля підніжжя Чернечої гори на її вершину ведуть гранітні сходи, що нараховують 392 сходинки, з майданчиками для відпочинку та фонтаном "Лілея" (1977 рік, архітектор Анатолій Мошенський).

Ландшафтний парк на Чернечій горі площею 45 гектарів є складовою Шевченківського національного заповідника "Тарасова гора".

Комплекс споруд недобудованої електростанції розташований на березі Дніпра поряд із селом Вітове на схід від Чигирина.

Рішення про будівництво Чигиринської ГРЕС потужністю 4800 тисяч кВт було прийнято ЦК Компартії України в 1970 році. Також планувалося звести сучасне містечко енергетиків на 20 тисяч жителів. До 1981 року, після неодноразових змін проєкту, будівництво Чигиринської ГРЕС було заморожено, проте незабаром було прийнято рішення спорудити на готовому майданчику атомну електростанцію. Будівельні роботи велися до 1989 року, поки під тиском громадськості не було вирішено зупинити будівництво.

Зараз комплекс недобудованої АЕС разом із містечком енергетиків Орбіта є занедбаними руїнами. Збереглися порожні 9-поверхові житлові будинки, адміністративні будинки, магазини та інші об'єкти інфраструктури. Тут можна поспілкуватися з людьми, які досі мешкають на території колишнього будівництва, на якому вони працювали за радянських часів.

Вражаюча будівля чоловічої гімназії в Умані побудована за проєктом архітектора Владислава Городецького. Свого часу це був відомий навчальний заклад.

Наразі приміщення займає Уманський агротехнічний коледж.

Чорнобаївський краєзнавчий музей було відкрито в 1969 році. 

Експозиція музею складається з шести відділів і виставки голограм та картин, в яких розміщено понад одну тисячу експонатів з історії, побуту та культури Чорнобаївщини. Понад три тисячі експонатів зберігаються у фондосховищі музею.

Руїни будівлі чумацької корчми в Рогах - унікальна архітектурна споруда подібного типу, планова структура якої сягає традицій народного житла типу "хата на дві половини".

У лівій половині будівлі розміщувалося житло власника, права призначалася для приїжджих. Має склепінчастий льох і підземний хід, доступ до них ускладнений.

Побудована корчма у XVIII сторіччі на чумацькому шляху, що веде з Києва на південь України. Споруда складена з червоної цеглини з вкрапленням каменю.

Нині у напівзруйнованому стані.

Тарасова гора у Каневі - національна святиня українського народу, місце поклоніння пам'яті видатного поета-пророка Тараса Шевченка. Могилу поета та навколишні природні ландшафти охороняє Шевченківський національний заповідник, заснований 1925 року.

Заповідник розташовується на Чернечій горі над Дніпром, що на південно-східній околиці Канева. За переказами, свою первісну назву гора отримала ще в ХІ-XII століттях, коли на ній існував печерний Канівський монастир. Пізніше тут був заснований козацький Покровський монастир.

У середині XIX століття, відвідавши ці місця, Тарас Шевченко захотів придбати тут ділянку для будівництва садиби, проте його планам не судилося здійснитися. Після смерті в Санкт-Петербурзі, Шевченка спочатку було поховано на Смоленському цвинтарі, проте, на вимогу громадськості, 10 травня 1861 року труну з прахом поета було доставлено до Канева.

Згідно із заповітом, його поховали на високій дніпровській кручі, яку відтоді називають Тарасовою горою. На могилі був насипаний курган та встановлений монументальний чавунний пам'ятник-хрест. У 1939 році на могилі споруджено найбільший в Україні пам'ятник Шевченкові. Від підніжжя гори до пам'ятника ведуть сходи в 342 сходинки з фонтаном "Лілія".

Перший народний музей поета "Тарасова світлиця" відкрився наприкінці XIX століття в колишньому будинку наглядача шевченкової могили Івана Ядловського. Після спорудження нового музейного комплексу "Тарасову світлицю" відновили у первісному вигляді на іншому місці, поблизу могили Ядловського.

Поруч з шевченковою могилою у 1939 році відкрився літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка, збудований за проєктом видатного архітектора Василя Кричевського, якого вважають засновником українського архітектурного модерну. Після тривалої реставрації у 2003–2010 роках музей має осучаснену інтерактивну експозицію, в якій представлені меморіальні речі та офорти Шевченка, рідкісні видання його творів, художні твори на шевченківську тематику тощо.

До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в урочищі Монастирок на схилі Тарасової гори відтворено історичну козацьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці. До ювілею також оновлено павільйон пасажирського причалу "Тарасова гора", куди іноді прибувають теплоходи з Києва. На причалі працює кафе, поруч ведеться торгівля сувенірами. Біля підніжжя сходів на Тарасову гору розташовується основна автостоянка заповідника для туристичних автобусів. Легковою автівкою можна піднятися і безпосередньо на гору, де також облаштовано невеличкий паркінг. 

До складу Шевченківського національного заповідника також входять Канівський історичний музей та Канівський музей народного декоративного мистецтва, які розташовані в центрі міста.

Біля підніжжя Тарасової (Чернечої) гори у Каневі у 2007 році з'явилася алея з 19 скульптур, присвячена персонажам творів Тараса Шевченка.

Понад місяць над їх створенням з брил пісковика та вапняку працювали скульптори з різних куточків України. Спочатку пам'ятники планували збудувати від Успенського собору до Чернечої гори – маршрутом останнього шляху Кобзаря. Проте скульптури зібрали разом, де біля підніжжя Тарасової гори вони утворюють своєрідний парк скульптур під назвою "Шевченкова алея".

Шполянський історико-краєзнавчий музей було відкрито в 1980 році як "Музей революційної, бойової та трудової слави Шполянщини" з фондом у п'ять тисяч одиниць.

На початку 1990-х років музей пережив період занепаду. З 2001 року музей відновив роботу в приміщенні бібліотеки, почалася робота над створенням нових експозицій: "Картинна галерея", "Зала старожитностей", "Українська світлиця", "Грошові знаки народів світу", "Радянський період" та "Сучасна історія краю".

Гіперболоїдна водонапірна вежа в Черкасах - одне з небагатьох творів видатного інженера Володимира Шухова, що збереглися в Україні.

Ажурна сталева Шуховська вежа розташована на території комунального підприємства "Черкасиводоканал". Побудована у 1913-1914 роках для забезпечення питною водою міста Черкаси, яке напередодні пережило епідемію холери.

Інженерна конструкція гіперболоїдного типу у стилі раннього модерну – одна з найвищих у Черкасах. Спочатку конструкція Шуховської вежі була заклепувальною, але після реконструкції 1949 року частина кріпильних елементів була замінена на зварні. Планується реставрація.