Пам'ятки Волинської області

Музей волинської ікони в Луцьку репрезентує регіональну школу волинського іконопису.

Створення колекції пов'язане з ім'ям мистецтвознавця Павла Жолтовського, який очолював наукові експедиції Волинського краєзнавчого музею 1980-х років з вивчення та збирання історичного та культурного матеріалу в храмах Волині.

В експозиції представлено понад 1,5 тисячі творів сакрального мистецтва, серед яких близько 600 ікон волинської художньої школи XVI-XVIII століть, твори металопластики, декоративного різьблення та скульптури.

Один із найцінніших експонатів - візантійська ікона Холмської Божої Матері (XI-XII століття). За легендою написана в Єрусалимі апостолом-євангелістом Лукою. Була родовою святинею князя Данила Галицького.

Музей Ігоря Стравинського в Устилузі відкрито в будинку, який композитор побудував за власним проєктом в 1907 році.

Устилуг став батьківщиною трьох поколінь творчої родини Стравинських. Композитор Ігор Стравинський жив в Устилузі з 1892 по 1914 рік, тут одружився зі своєю кузиною Катериною Носенко, це місто він називав "райським куточком для творчості". Саме тут він створив балети "Жар птах" (1910 рік), "Петрушка" (1912 рік), "Весна священна" (1913 рік), у яких відбито музичний фольклор Волині.

Більшість приміщень будинку Стравінського, побудованого за його власним проєктом, зараз займає дитяча музична школа з концертним залом.

На першому поверсі у лівому крилі розміщується музей. У чотирьох залах представлені матеріали, що розповідають про життя та творчий шлях геніального композитора, його перебування в Устилузі, останньому приїзді до Радянського Союзу. Зокрема можна побачити рояль, на якому грав Стравінський.

Музей історії Луцького братства – один із наймолодших музеїв Луцька. Він відкрився 2011 року в колишньому приміщенні православного монастиря Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього поруч із Хрестовоздвиженською церквою.

Музей присвячений історії Хрестовоздвиженського православного братства мирян і духовенства, яке діяло в Луцьку у XVII-XVIII та у XIX-XX століттях. Серед його засновників і меценатів була, зокрема, фундаторка Київської братської школи Галшка Гулевичівна, а серед видатних братчиків – гетьман Іван Виговський. Метою діяльності братства було відродження Української православної церкви, що занепала після Берестейської унії 1596 року.

Експозиція музею складається з 12 тематичних розділів, у яких представлено монастирські меблі, оригінальні предмети церковного вжитку, стародруки XVII- XIX століть із бібліотеки Луцького братства, документи з фінансової діяльності братчиків, метричні книги Хрестовоздвиженської братської церкви.

Музей історії Луцького братства є відділом Волинського краєзнавчого музею. Церква відреставрована і використовується Волинським крайовим братством Андрія Первозваного, яке є спадкоємцем Луцького братства Чесного Хреста. Для огляду доступні храмові крипти.

Музей сучасного українського мистецтва родини Корсаків (МСУМК) відкрив 2018 року волинський підприємець і меценат Віктор Корсак.

Музейна експозиція на площі 3000 квадратних метрів розташована на трьох поверхах Культурно-розважального центру "Адреналін Сіті" на північно-східній околиці Луцька.

Це найбільший в Україні музей сучасного національного мистецтва, де представлені живопис, графіка, скульптури, відеоарт, інсталяції та інші твори творів понад 100 провідних українських митців від початку XX століття до сучасності. Загалом представлено понад 800 арт-об’єктів у кількох виставкових залах.

Перлиною колекції є ранній твір основоположника кубізму в скульптурі, всесвітньо відомого українського скульптора Олександра Архипенка "Оголена" (1907 рік), що стала прототипом багатьох майбутніх творів митця. Також музей пишається роботами корифеїв львівського модернізму: Олени Кульчицької, Романа Сельського, Леопольда Левицького та Ярослави Музики.

Нонконформізм радянських часів представлений трьома школами: північно-західною – Львів, Закарпаття; центрально-східною – Київ, Харків; південною – Одеса. Зокрема, експонуються роботи Миколи Малишка, Петра Гончара та інших. Постмодернізм представлено роботами Влодка Кауфмана, Юрія Іздрика, Петра Бевзи, Петра Антипа тощо.

Структурним підрозділом МСУМК є Художньо-меморіальний музей Миколи Кумановського, де представлені меморіальні речі художника: офортний станок, пензлі, мастихін, старий мольберт, на якому – його останнє незавершене полотно.

Також музей має змінну експозицію, що представляє творчість найкращих вітчизняних та закордонних митців. Поруч розташована галерея стрітарту "ПоліхромА", що є майданчиком для розвитку сучасного урбаністичного мистецтва.

"Мурований стовп" на західній околиці міста Берестечко - це каплиця-обеліск на могилі Олександра Пронського, сина засновника міста.

Пронський був протестантом-кальвіністом. Повернувшись у 1595 році з Риму, він віддав кальвіністам католицький костел у Берестечку. Його спадкоємець Андрій Лещинський також був послідовником кальвінізму, при ньому Берестечко стало одним із головних центрів соцініанства (аріанства) – радикальної течії у протестантизмі.

"Мурований стовп" на могилі Пронського - унікальна соцініанська пам'ятка, яка не збереглася більше ніде у світі. 16-метровий обеліск побудований із міцної цегли на цементній кладці. З північного боку зберігся напис: "Олександр Фрідріхович Пронський, каштелян, помер 1601 року, останні дні березня".

Озеро Світязь - найбільше із трьох десятків озер Шацького національного природного парку. Це найглибше карстове озеро України (максимальна глибина - 58,4 метрів).

Озеро Світязь живиться артезіанськими джерелами. Його вода відрізняється кристальною чистотою та м'якістю, що обумовлено природною системою самоочищення. Вона містить срібло, гліцерин та деякі мінерали, завдяки чому вважається цілющою.

Серед озера знаходиться надзвичайно мальовничий лісистий острів, з яким пов'язана легенда про зниклий під водами озера замку.

По берегах озера розташовано безліч міні-готелів, баз відпочинку та місць для автокемпінгів. У безвітряну пору вода прогрівається швидко, тому тут люблять відпочивати батьки з дітьми. На місці організують активний відпочинок: кінні та піші прогулянки, екскурсії на острів з рибалкою та приготуванням юшки.

Головним делікатесом Світязя вважається місцевий вугор, який особливо рекомендується скуштувати в копченому вигляді.

Оборонна вежа Чорторийських та фрагмент фортечної стіни є залишками укріплень Окольного замку, який в середньовіччі посилював Верхній замок з півдня та заходу.

Зі східного, південного та західного боку його оточувала кам'яна стіна з чотирма вежами. В'їзд на територію здійснювався за допомогою моста, перекинутого через рів, що наповнювався водою (проходив уздовж нинішньої вулиці Михайла Драгоманова).

В XVIII-XIX століттях укріплення поступово розібрали, рови засипали. Збереглася лише одна вежа, названа на честь князів Чорторийських, які володіли Луцьком у XV-XVI століттях. Наразі вежа примикає стіною до будівлі монастиря єзуїтів, оглянути її можна лише з внутрішніх дворів з боку вулиці Драгоманова.

Також у систему укріплень Окольного замку входила оборонна синагога (вулиця Данила Галицького, 33), прозвана "Малим замком". Споруджена в 1622-1629 роках. З південного заходу до неї примикає квадратна п'ятирівнева вежа з бійницями.

В липні 2023 року на території Окольного замку відкрився музейний простір, що включає в себе вежу князів Чорторийських, підземелля колегіуму єзуїтів та фрагмент оборонного муру.

Оконські джерела – геологічна пам'ятка природи на Волині біля Маневичів.

У центрі невеликого озерця глибиною 3 метри б'ють два потужні ключі, утворюючи на поверхні чашоподібні куполи. Тут на поверхню землі під тиском надходять карстові води. Вода в озері Окнище ніколи не замерзає і має постійну температуру +7-9°С (такі озера здавна називають вікнами (окнами). У великі морози над ними завжди клубиться пара. З озер витікає річка Окінка.

У джерелі дуже чиста та смачна вода, проте її лікувальні властивості поки що не підтверджені.

Поруч із озером розташовані ставки, в яких розводять форель.

Родовий замок князів Радзивілів був збудований Миколою Радзивіллом "Чорним" у 1558 році. Це був один із перших в Україні квадратних бастіонних замків. Його площа становила 2,7 гектарів, у палаці налічувалося 365 кімнат, як і днів на рік.

Протягом 1591-1648 років Олицький замок витримав безліч облог, проте був захоплений лише один раз - шведами в 1702 році. До кінця XVIII сторіччя він втратив оборонне значення, але до середини ХХ століття залишався резиденцією Радзивіллів.

В 1737-1755 роках Михайло Казимир "Рибка" Радзивілл провів реконструкцію. На території з'явився триповерховий палац, північно-західну браму прикрасила двоярусна вежа з годинником.

Останнім господарем замку був Януш Радзивілл, заарештований в 1939 році більшовиками і засланий на кілька років до сталінських таборів.

За радянських часів на території замку розмістили обласну психіатричну лікарню № 2. 

Нині замок Радзивіллів в Олиці - відділ Волинського краєзнавчого музею.

Святогірський Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир - одна з найдавніших в Україні православних обителів.

За переказами, Зимненський монастир заснований в 1073 році києво-печерським ченцем Варлаамом при зимовій резиденції володимирських князів, закладеній в 1001 році князем Володимиром Великим на Святій горі неподалік міста Володимир. Збереглася печерна церква Варлаама Печерського та "Терем Володимира".

Над комплексом домінує велична Троїцька церква (1465-1475 роки), а також Успенська церква (1495-1550 роки).

Монастир оточений оборонними мурами з кутовими вежами під шатровими дахами, зведеними у XV-XVI сторіччях покровителями обителі князями Чарторийськими. На території зберігається 720-кілограмовий "дзвін Чарторийських".

У підземних криптах спочивають мощі багатьох володимирських єпископів, яким Зимне служило заміською резиденцією.

Головна святиня Святогірського монастиря - чудотворна Зимненська ікона Божої Матері, яка, за переказами, подарована обителі князем Володимиром Великим. На подвір'ї встановлено пам'ятник Святому Володимиру Хрестителю.

При монастирі діє паломницький комплекс із готелем, пекарня та просфорня, золотошвейна майстерня, іконна лавка. Черниці проводять екскурсії.

Свято-Покровська церква в Піддубцях - велика дев'ятикупольна культова споруда в стилі пізнього бароко з елементами, що характеризують перехід до стилю класицизму.

Церква збудована в 1745 році дружиною київського воєводи Людвікою Любомирською за проєктом видатного архіектора Павла Гіжицького як греко-католицька. Пізніше церкву багато оздобив великий гетьман литовський Михайло Казимир Радзивілл. В плані це вписаний у ротонду хрестовий храм із однією великою центральною вежею, до якої примикають із чотирьох сторін парні вежі.

Легкість форм, органічний зв'язок із ландшафтом та урочистість - все це відрізняє Покровську церкву від інших храмів Волині. Архітектору Гіжицькому також приписують авторство барокового вівтаря з колонами.

Стародавній білокам'яний Свято-Успенський кафедральний собор велично підноситься над містом Володимир трохи осторонь центру, за валами дитинця.

Закладений у XII сторіччі Мстиславом Ізяславичем, майбутнім великим князем Київським. "Мстиславів храм" був резиденцією волинських єпископів та родовою усипальницею князів Мстиславичів. Тут поховано засновника Галицько-Волинського князівства Романа Мстиславича.

Храм неодноразово руйнувався і відбудовувався наново, остання перебудова в 1900 році надала йому давньоруські форми.

Поруч розташована збудована в XV сторіччі дзвіниця, а також будинок єпископів.

На території встановлено пам'ятники давньоруським князям.

В XVII сторіччі Хрестовоздвиженська церква входила до комплексу споруд Хрестовоздвиженського Луцького братства, що включало монастир, лікарню та школу.

Луцьке братство було засноване групою волинських шляхтичів, серед яких - уславлена українська меценатка Галшка Гулевичівна, засновниця Київського братства. Побудована на пожертвування меценатки Хрестовоздвиженська церква має яскраво виражений оборонний характер. В нинішньому вигляді храм відбудовано після пожежі 1888 року.

Під вівтарем церкви збереглися крипти, в яких ховали братчиків, відомих шляхтичів, громадських, культурних та державних діячів. Тут поховані Данило Братковський, Галшка Гулевичівна, Лаврентій Древінський.

Підземелля відкрити для відвідування. У приміщенні монастиря відкрито музей історії Луцького братства.

Мальовниче урочище Гряда на озері Світязь в радянські часи було забудовано безліччю баз відпочинку.

Юридично воно відноситься до міста Шацьк, але фактично вже є самостійним населеним пунктом.

Тут зосереджена основна маса сучасних готелів і відпочинкових комплексів високого рівня, велика територія відведена під автокемпінг.

Успенський Низкиницький монастир було засновано в 1643 році відомим державним діячем XVII сторіччя, українським шляхтичем Адамом Киселем, останнім православним сенатором Речі Посполитої, який згодом став київським воєводою.

Для створення обителі Кисіль виділив власний родовий замок у Низкиничах із оборонними валами. Для завершення будівництва він упродовж десяти років виділяв значні кошти.

П'ятикупольна Успенська церква у стилі ренесансу є визначним зразком українського зодчества XVII сторіччя. Вона оточена невисокою кам'яною огорожею, в яку включено дерев'яну двоярусну дзвіницю, яка є головним входом. У церкві поховано багатьох представників роду Киселів, включно із самим фундатором, який до кінця життя залишався головним поборником православ'я на західноукраїнських землях. Його могила знаходиться у підвалі, відреставрований саркофаг прикрашений батальними барельєфами роботи італійських майстрів. Також у храмі є мармуровий бюст Адама Киселя, його портрет та родовий герб.

Монастир пережив кілька перепідпорядкуваннь, храм був закритий в середині XX століття, за півстоліття безхазяйності сильно постраждав.

Наразі обитель відроджено, храм відреставровано.