Пам'ятки Волинської області

Старовижівський краєзнавчий музей розташований у старій будівлі пошти, збудованій в середині XX століття.

Фонди налічують майже 4 тисячі експонатів. У природничому відділі представлені опудала тварин.

В етнографічній колекції є старовинна віялка, ткацький верстат, вишиті сорочки, плетені із соломи та верби бочки, прядки та інші предмети домашнього вжитку.

Історію пожежної справи відображають експонати як українського, так і польського походження: помпа, пожежні каски, одяг пожежників.

В історичному відділі представлено археологічні знахідки, холодну зброю, фрагменти кераміки, прикраси.

Дерев'яна Хрестовоздвиженська церква у Заболотті розташована в історичному центрі селища.

Типова для північної Волині дерев'яна тризрубна церква з рівновисокими зрубами збудована у 1794 році. Належить до старовинного типу храмів з п'ятигранною апсидою. Центральний зруб завершений невеликим куполом на восьмигранному барабані з цибулинною головкою на глухому ліхтарику, що лише частково виступає з-під схилів даху.

Дзвіниця, розташована на захід від церкви, дерев'яна, триярусна, з куполом у псевдоруському стилі (1877 рік). До цього ж періоду відноситься реконструкція пам'ятки, помітна в оформленні вікон, встановленних на даху фігурних постаментах у вигляді пірамід з яблуками, переробці купола.

Інтер'єр Хрестовоздвиженської церкви зберіг риси народності.

Дерев'яна церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці побудована в селі Піща в 1801 році на самому березі Піщанського озера.

Архітектурно наближається за типом до слобожанських дерев'яних храмів, і навіть відбиває тенденції московського зодчества XIX-XX століть. При реконструкції 1912 року початкова тричастинна конструкція була доповнена двома бічними зрубами. Двосхилі дахи увінчані стилізованими главками. До бабинця примикає триярусна дзвіниця.

Під час Другої світової війни дзвони було знято та затоплено в озері, але після війни їх повернули на свої місця. За всю більш ніж вікову історію Казанський храм не закривався жодного разу. Наразі він належить до Православної церкви України.

Дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці збудовано в Любомлі в 1884 році на місці старої церкви, відомої з XVI сторіччя.

Типовий зразок псевдоруського стилю у монументальній дерев'яній архітектурі Волині.

У 1961 році церкву було закрито, але в 1990 році знову повернуто парафіянам і відреставровано.

Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці у селищі Ратне збудована в 1793 році.

Церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Церква Святого Великомученика Георгія Побідоносця – найдавніша споруда міста Любомль.

Збудована за наказом князя Володимира Васильковича в XIII сторіччі. Спочатку нагадувала формами Успенський собор у Володимирі. Відоме ім'я волинського зодчого Олекси, що збудував храм.

Тут писалася друга частина Галицько-Волинського літопису.

У XVI столітті Світо-Георгіївський храм був кардинально перебудований, у XVIII столітті до нього прибудували дзвіницю.

Збереглися розписи ХІХ століття.

Церква Святого Димитрія Солунського збудована в Журавниках в неоруському стилі у 1905 році на місці старого дерев'яного храму.

Храм заснував граф Рафаїл де Боссаліні, поміщик італійського походження із сусіднього села Брани, та його дружина Катерина.

Церква Святого Димитрія належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква святого пророка Іллі в Камені-Каширському – пам'ятка архітектури національного значення.

Храм тризрубний, одноголовий. Дзвіниця, що примикає до західного фасаду, надає композиції пам'ятки характеру московського зодчества XIX століття.

Церква Святого Священномученика Йосафата  побудована у Володимирі в 1890 році як лютеранська кірха для німецької громади міста. Поруч розташований будинок пастора.

Після Другої світової війни кирху перетворили на склад хімікатів, потім спортивну залу.

Нині це греко-католицька церква та монастир Святого Йосафата Кунцевича.

Церква Святої Великомучениці Варвари в селі Острів'я на Шацьких озерах заснована в XVIII сторіччі. Рік побудови та фундатори храму невідомі. На крокві витесано дату 1849 рік, але, на думку краєзнавців - це рік, коли церкву покривали оцинкованою бляхою, купленою в Польщі.

В 1963 році церкву Святої Варвари було закрито радянською владою, а церковне начиння перенесли до сусідньої Казанської церкви села Піща.

Богослужіння відновлено в 1989 році. Належить до Православної церкви України. Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Церква Святої Великомучениці Параскеви побудована в Лукові в 1723 році коштом графа Петра-Михайла Мьончинського.

Має високий двосхилий дах з невеликою вежею-шпилем. Фронтони облямовані невеликими обелісками. Бічні фасади прикрашені пілястрами та напівциркульними вікнами. Поруч знаходиться дерев'яна дзвіниця.

В інтер'єрі зберігся зразок наївного живопису XVIII сторіччя. Це ікона, на якій зображений Святий Георгій на непропорційно маленькому коні.

У 1839 році греко-католицький храм було передано православній церкві. Нині належить Володимирській єпархії УПЦ московського патріархату.