Пам'ятки Унева

Свято-Успенська Унівська лавра – один із найдавніших монастирів на території України, центральна обитель Галицької єпархії Української греко-католицької церкви.

Монастир оборонного типу заснував у кінці XIV сторіччя князь Федір Любартович. До середини XV сторіччя обителлю опікувалися князі роду Гедиміновичів. Згодом Унів перейшов у спадкове володіння шляхтичів Лагодовських.

У 1549 році Унівський монастир зруйнували татари. Після цього, за легендою, шляхтичу Олександру Лагодовському, що важко захворів, з'явилася уві сні Богородиця і вказала на цілюще джерело поруч із зруйнованим монастирем, завдяки якому лицар зцілився. На вдячність він збудував над джерелом оборонну кам'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці з вежею-дзвіницею, а також оборонні мури з чотирма кутовими вежами. Зовні фортеця оточував рів із водою та високий вал. Зберігся надгробок Лагодовського – один із найкращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу.

У XVII-XVIII століттях при монастирі діяла друкарня, що видавала старовинні книги.

Після входження краю до Австрійської імперії обитель була закрита та перебудована під резиденцію митрополита. Монаше життя відродив тут митрополит Андрей Шептицький, передавши монастир ченцям Студійського статуту. У 1919 році обитель набула статусу лаври.

Після занепаду за часів радянських гонінь на греко-католиків монастир знову відроджено. Головна святиня – копія Унівської чудотворної ікони Богородиці