Пам'ятки Львівського району

Інтерактивний музей "D.S. Таємна аптека" у Львові - чарівне та загадкове місце.

Історія цього музею розпочалася у травні 2012 року, коли в одній із найстаріших львівських аптек "Під Угорською короною" під час будівельно-реставраційних робіт було знайдено таємний вхід до підвалу, в якому виявили колишню фармацевтичну лабораторію, яка діяла наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

Назва аптеки пов'язана з легендою про розташований поруч Бернардинський монастир, де деякий час знаходилися реліквії Святого Стефана - короля та покровителя Угорщини. "Таємний аптекар" і зараз варить тут "мило для хабарників" та виробляє "пігулки для щастя".

Головну таємницю аптеки охороняє єдиний у світі Лев-аптекар. Історію "Таємної аптеки" відвідувачі відкривають для себе у легкому форматі відео-екскурсії з елементами театрального перформансу та дегустацією "аптечного еліксиру щастя та довголіття".

"Музей науки Львів" - це інтерактивний простір площею понад 2000 квадратних метрів, який допомагає пізнати світ завдяки дослідам і взаємодії з експонатами.

Кожен із дев'яти експозиційних блоків музею розкриває окрему тему: "Повітря", "Вода", "Акустика", "Оптика", "Електрика", "Наука", "Людина", "Роботи", "Формула-1". Понад 100 інтерактивних експонатів дають можливість провести експерименти з пневматичними пристроями та мильними бульбашками, влаштувати мініураган або морський щторм, виробити електроенергію на мініелектростанції, пограти на музичних інструментах у студії звукозапису, поспілкуватися з роботом RoboThespian, покерувати роборукою KUKA KR 210, побувати в різних куточках Землі завдяки VR-технологіям та навіть поміняти колеса гоночної автівки на пітстопі.

На першому поверсі розташована зона відпочинку з кав'ярнею та сувенірною крамницею.

Двоповерхова будівля львівського музею науки облаштована з урахуванням стандартів доступності, зокрема обладнана ліфтом.

Найдавніша аптека у Львові працює на площі Ринок вже майже 300 років.

Аптеку в кам'яниці "Під чорним орлом" відкрив у 1735 році військовий фармацевт Франц Вільгельм Наторп, про що свідчить кована вивіска з емблемою медицини над входом. По обидві сторони акуратного порталу розташовано рельєфні портрети бога лікування Ескулапа та його доньки - богині здоров'я Гігієни.

В аптеці-музеї зберігся старовинний інтер'єр торгової зали, розписи віденських майстрів на стелі, старовинні ваги та касові апарати.

В 1966 році тут відкрився Музей історії фармацевтики, експозиція якого налічує понад 3 тисячі експонатів. В експозиційних залах аптеки-музею можна оглянути різноманітні фармацевтичні пристрої, реконструкцію житла аптекаря, підземну алхімічну лабораторію.

На подвір'ї відтворено вигляд житлового будинку багатого міщанина ХVI-XVII століття.

Аптека "Під чорним орлом" продовжує служити людям і в наш час, ставши державною аптекою № 15. Окрім ліків, тут можна придбати відоме у всьому світі "Залізне вино" (водний розчин сахарату заліза, що вживається при залізодефіцитній анемії) та популярну львівську настоянку "Вігор", яка вважається засобом підвищення потенції. Продаються тут і пам'ятні сувеніри.

Архикатедральний собор Святого Юра у Львові - один із найкрасивіших архітектурних ансамблів міста, перлина українського бароко. Головна святиня Української греко-католицької церкви, де тривалий час розташовувалася резиденція митрополитів Української греко-католицької церкви.

Першу церкву на Святоюрській горі у Львові було засновано ще за часів Галицько-Волинського князівства. Нинішній храмовий комплекс споруджено в 1744-1770 роках за проєктом Бернарда Меретина, який поєднав стиль рококо з українською сакральною естетикою. На головному фасаді церкви Святого Юра встановлені скульптури Івана Пінзеля. На дзвіниці розміщено найдавніший в Україні дзвін (1341 рік). Найцінніша реліквія храму - чудотворна ікона Пресвятої Діви Марії (XVII століття).

У соборі Святого Юра поховані митрополити Андрій Шептицький та Володимир Стернюк, патріарх Йосип Сліпий.

Поруч з собором знаходиться палац митрополитів, в якому в 2001 році зупинявся під час візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ.

З 1998 року собор Святого Юра разом із ансамблем історичного центру Львова входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Монастир ордена бернардинів у Львові з костелом Святого Андрія Первозванного в XVII сторіччі являв собою окрему фортифікаційну одиницю за межами міста.

Бернардинський монастир був оточений ровом, валом і оборонною стіною, що частково збереглася, з вежею Глинянських воріт, що виходять на Митну площу. Потужні монастирські укріплення були пов'язані з кільцем міських мурів.

Костел Святого Андрія збудований у 1600-1630 роках за проєктом архітекторів Бернарда Авелідеса та Павла Римлянина в стилі ренесансу. Пишний інтер'єр виконаний в стилі бароко, багато дерев'яних вівтарів XVIII сторіччя. Декоративна колона перед фасадом встановлена в 1736 році на честь Святого Яна з Дуклі, покровителя бернардинців.

Приміщення Бернардинського монастиря тепер належить Центральному державному архіву Львова, а храм Андрія Первозванного передано Українській греко-католицькій церкві.

"Будинком з левами" називають у Пустомитах палац у стилі класицизму, розташований у парку – пам'ятці садово-паркового мистецтва ХІХ столітття.

Достовірних відомостей про будівництво палацу немає. Імовірно, садиба була закладена в кінці XVIII – на початку ХІХ століття, коли Пустомитами володів Якуб Домінський. Будівля двоповерхова, прямокутна з мансардою та барочним дахом. Головний фасад прикрашений ризалітом із фронтоном. Парковий фасад має гранований ризаліт, збудований на терасі.

Будівля палацу була перебудована у 1920-х роках, після чого втратила свій легкий та елегантний силует. Саме тоді перед входом було встановлено левів. Збереглися інтер'єри двох восьмикутних зал на першому та другому поверхах.

Наразі у "Будинку з левами" розміщуються деякі департаменти Пустомитівської адміністрації.

Замкова (Княжа) гора в центральній частині Львова (413 метрів), на вершині якої в XIII сторіччі було споруджено укріплену резиденцію князя Данила Галицького. Названа Високим Замком на противагу іншому - Нижньому Замку (Цитаделі).

Спочатку фортеця була дерев'яною, із земляними валами. В 1362 році відбудована в камені польським королем Казимиром, який захопив Галичину. Прямокутний у плані замок мав чотири вежі по кутах, найвища з яких була дозорною. Всередині знаходився княжий палац, казарми, склади боєприпасів та глибока криниця. В 1648 році замок було взято військами Максима Кривоноса.

В ХІХ столітті був практично повністю розібраний, на його місці розбитий парк "Високий Замок" та влаштований оглядовий майданчик, з якого відкриваються найкращі краєвиди на місто. Зберігся фрагмент південної кам'яної стіни з бійницями, що захищала в'їзд на територію замку. На вершину ведуть довгі сходи.

Нині на Високому Замку знаходиться обласний телецентр та ретрансляційна вежа.

У вірменському кварталі Львова між вулицями Вірменською та Лесі Українки знаходиться кафедральний собор, дзвіниця, палац архієпископів та жіночий монастир. Споруди утворюють колоритний "вірменський дворик".

Будівництво вірменської церкви вів архітектор вірменин Дорінг (Дорхі) коштом вірменських купців. В образі собору багато спільних рис із собором у давній вірменській столиці Ані. Упродовж століть собор оновлювався, добудовувався. Найстаріша частина - східна (з XIV сторіччя). Реконструкція 1723 року надала будівлі церкви барокового вигляду.

У вівтарній частині Вірменського кафедрального собору є традиційні кам'яні хрести "хачкари". Значну художню цінність становлять скульптурні групи XV століття "Увірування Хоми" та "Свята Софія з доньками".

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла (колишній костел Петра і Павла ордену Єзуїтів) - одна з найбільших релігійних споруд міста, перший яскравий зразок маньєризму (раннього бароко) у Львові.

Будівництво храму розпочав у 1610 році монах-єзуїт Себастьян Лянхіус, який виступив автором первісного проєкту. Чистий стиль італійського бароко витримав при добудові храму в 1618-1621 роках італійський архітектор Джакомо Бріано, взявши за зразок фасад костелу Іль-Джезу в Римі. В 1630 році будівництво було завершено, храм Петра і Павла освятили, але оздоблювальні роботи тривали ще 30 років.

Храм тринефний. Домінує головний фасад, прикрашений пілястрами, нішами зі статуями та сильно вираженим карнизом. Усередині - пишне барокове оздоблення. Розписи виконали художники Франциск та Себастіан Екштейни з Брно. В одному з бічних вівтарів є високохудожнє дерев'яне розп'яття роботи Яна Пфістера.

Поруч із храмом знаходиться триповерховий будинок колишньої єзуїтської колегії.

В 2011 році костел освячено як Гарнізонний храм святих апостолів Петра та Павла Української греко-католицької церкви.

У підземних криптах Петропавлівського храму функціонує музей "Підземелля Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла", де можна замовити екскурсію храмом.

Глинянська (В'їзна) брама - частина міських укріплень середньовічного Львова, що найбільш збереглася.

Споруда у стилі пізнього ренесансу є частиною фортифікаційного комплексу Бернардинського монастиря. Брама збудована на початку XVII сторіччя під наглядом інженера Фрідріха Гетканта. У центрі оборонної стіни розташована квадратна вежа з шатровим дахом та арковим проїздом, що вимощений дерев'яною бруківкою.

Під час реконструкції 1976-1977 років перед стіною відновлено оборонний рів.

Наразі у комплексі Глинянської брами розміщується інститут "Укрзахідпроектреставрація та адміністрація історико-архітектурного заповідника".

Городоцька ратуша в стилі класицизму збудована в 1832 році як приміщення магістрату Городка.

Двоповерхову П-подібну будівлю увінчує годинникова вежа з балкончиками, на якій розміщено годинник з чотирма циферблатами (2004 рік) та герб міста. Раніше вежу завершував гострий дах із флюгером.

Будівля городоцької ратуші досі використовується за призначенням – у ній засідає Городоцька міська рада.

На першому поверсі також розміщується Городоцький історико-краєзнавчий музей (2010 рік).

Представлено широку експозицію археологічних знахідок, предмети господарського побуту та народного одягу.

Окремі стенди музею присвячені періодам Визвольної війни Богдана Хмельницького (битва під Городком 1655 року) та визвольної боротьби 1918-1920 років (Волчухівська операція УГА).

Костел Всіх Святих у селі Годовиця збудовано в 1751-1758 роках видатним львівським архітектором італійського походження Бернардом Меретином.

Кошти на будівництво виділив львівський архідиякон Стефан Мікульський. Це один із проєктів, над яким Меретин працював спільно зі знаменитим скульптором Іваном Георгієм Пінзелем. Скульптор виготовив вівтар, деякі скульптури якого зараз представлені у Музеї Пінзеля у Львові та в Олеському замку. В інтер'єрі костелу збереглися розписи художника Олександра Ролінського. Барочний фронтон костелу оздоблений характерними декоративними кам'яними вазами.

Пізніше костел у Годовиці послужили прототипами ще кількох храмів у "меретинівському" стилі, які створювалися за типовими проєктами архітектора. Розп'яття та чудотворний образ Марії з немовлям було вивезено до Польщі.

Тим часом, Костел Всіх Святих у Годовиці з радянських часів залишається покинутим та поступово руйнується.

Крехівський монастир Святого Миколая Отців Василіан – одна із найзначніших святинь греко-католиків в Україні, місце масових паломництв.

Заснований на початку XVII сторіччя ченцями Києво-Печерської лаври Йоїлом та Сильвестром у печерах гори Побійної серед лісистих пагорбів Розточчя.

В 1618 році Станіслав Жолкевський видав грамоту на заснування Крехівського монастиря. На той час на скелі вже стояла дерев'яна Петропавлівська церква, а біля печери - каплиця Благовіщення. Незабаром розпочалося будівництво монастирського комплексу біля підніжжя гори. Крехівський монастир був обнесений оборонними стінами, на території зведено Преображенську та Троїцьку дерев'яні церкви (згодом перенесені), кам'яну церкву Святого Миколая, чотириярусну дзвіницю, монастирський корпус. Стіни монастиря неодноразово служили місцевим мешканцям притулком під час нападів татар. У різний час у ньому бували Богдан Хмельницький і Петро I.

За радянської влади Крехівський монастир було закрито, на території розмістили інтернат для розумово-відсталих дітей.

Відродження монастиря почалося в 1990 році. Тут розмістилася Вища духовна василіанська семінарія.

Масові паломництва відбуваються 22 травня, в день перенесення мощів Святого Миколая. "Хресним шляхом" паломники піднімаються на вершину гори до каплиці Гробу Господнього.

У туристів особливо популярне крехівське цілюще джерело.

Латинський кафедральний собор – головний храм римо-католицької церкви у Львові. Офіційна назва – Митрополича базиліка Успіння Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї Львівської архідієцезії. Неофіційно львів'яни називають його просто Катедрою.

Собор будувався та перебудовувався львівськими містобудівниками протягом 400 років. Перший камінь заклав польський король Казимир Великий у 1360 році. Після реставрації 1760-1778 років готичні форми поступилися модним тоді бароковим.

В катедральному соборі була ікона Матері Божої Милостивої ("Прекрасна зірка міста Львова"), оригінал якої зараз зберігається у краківському Вавелі. ЇЇ точну копію було виготовлено для Львова і в 2001 році папа Іван-Павло II її коронував.

Зберігся головний орган, вітражі Яна Матейка та інше. У східній стіні видніються ядра, що нагадують про турецьку облогу 1672 року, а також снаряд, що залишився з часів українсько-польської війни 1918-1919 років.

Наприкінці XVIII сторіччя навколо катедри розташовувався цвинтар з численними каплицями, з яких збереглися лише найцінніші: каплиця Боїмів (1609-1615 роки) та каплиця Кампіанів (1619 роки).

Латинський катедральний собор є Санктуарієм Матері Божої Милостивої і Божого Милосердя.

Палац львівського патриція, багатого купця грецького походження Костянтина Корнякта на площі Ринок – перлина житлової ренесансної архітектури Львова, пам'ятка архітектури національного значення.

Палац зведений в 1580 році архітектором Петром Барбоном за участю його учня Павла Римлянина. Певний час перебував у власності королівської родини Собеських, отримавши другу назву "Королівська кам'яниця".

Саме у палаці Корнякта знаходиться відомий Італійський (Венеційський) дворик за зразком ренесансних італійських cortile, що оточує внутрішній периметр відкритими галереями під аркадами. В галереї представлена виставка скульптур Львівського історичного музею, зокрема "Справедливість та Правосуддя" – ганебний стовп (прангер), який стояв на лобовому місці перед Львівською ратушею.

Зараз у приміщеннях палацу Корнякта розташовується адміністрація Львівського історичного музею,. Постійна експозиція відділу "Кам’яниця Корнякта" презентує історію будинку через долі його мешканців у контексті історії міста, краю, Європи.

"Королівськими палатами" традиційно називають чотири колишні парадні зали королівської резиденції, що знаходяться на другому поверсі будинку. У збережених палацових інтер’єрах початку ХІХ століття сьогодні експонуються твори малярства, скульптура, зразки салонних меблів, годинники, порцеляна, музичні інструменти, старовинні європейські ордени а також рідкісні меморіальні пам’ятки. Один із найпопулярніших експонатів – загадкове чорне крісло у вигляді крилатого дракона. Зазвичай, наприкінці екскурсії можна почути живе звучання музичної скриньки Symphonion.

В Італійському дворику працює кафе зі столиками просто неба та антикварна лавка.

Відділами Львівського історичного музею є:
- Музей–Арсенал;
- Музей іcторії Львова;
- Музей історії України;
- Палаццо Бандінеллі;
- Музей визвольної боротьби України;
- Музей історії науки і техніки;
- Музей "Літературний Львів";
- Музей Романа Шухевича;
- Музей Євгена Коновальця.