Пам'ятки Тернопільської області

Яскрава фахверкова будівля Старої ратуші з годинниковою вежею та флюгером у вигляді півня є візитною карткою Чорткова.

ЇЇ оточують дерев'яні торгові ряди, які досі використовуються за призначенням - у них розташовані магазини та інші заклади.

Кафе "Лемківська світлиця", розташоване в приміщенні старої ратуші, пропонує національні страви лемківської кухні (після депортації з Польщі одна з великих громад лемків осіла в Чорткові).

Старий польський цвинтар знаходиться на горі при в'їзді до села Струсів з боку міста Бучач.

На сільському кладовищі збереглися надгробні пам'ятники, запозичені з міської меморіальної скульптури, характерної для 20-30-х років ХХ століття. Фігури святих, янголів, молодих дівчат та інших символічних персонажів з простими, грубуватими обличчями виконані з пісковика та бетону, зважаючи на все, місцевими майстрами-самоуками.

З гори відкривається гарний огляд на Струсів та його околиці.

Залишки найдавнішої оборонної споруди Збаража знаходяться на південно-західній околиці міста, на березі річки Гнізна.

На протилежному березі, на Бабиній горі, існувало давньоруське городище ІХ-ХІІ сторічь. Кам'яне укріплення збудував на місці дерев'яної фортеці сіверський князь Дмитро Корибут. Новими господарями стали князі Несвицькі, які називалися після цього Збаразькими. В 1477 році замок було зруйновано монголами, але незабаром відновлено, і в XVI соріччі він витримав 4 облоги татар. Тільки п'ята облога в 1598 році стала для замку фатальною - твердиня була повністю знищена і більше не відновлювалася, а князівська резиденція була перенесена на місце в Збаражі.

Збереглися фрагменти фундаментів Старозбаразької фортеці, встановлено пам'ятний знак.

Ступківське джерело – гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Джерело питної води в селі Ступки під Тернополем відоме з давніх-давен, оскільки розташовувалося на жвавому торговому шляху. І зараз поряд з ним проходить автотраса Е-50 (М-12) "Тернопіль – Хмельницький".

Вода в джерелі чиста та холодна, приємна на смак.

У 2009 році над джерелом була зведена каплиця Пресвятої Богородиці, територія навколо неї облагороджена. Місцеві мешканці охоче використовують воду Ступківського джерела для пиття та приготування їжі.

Двоповерхова міська ратуша у Теребовлі споруджена в XVIII сторіччі.

Окрім резиденції губернатора, до 1890 року тут розташовувалася польська школа.

Під час Першої світової війни будівля була зруйнована, потім відновлена з дещо зміненою дзвіницею. На верхівці встановлений флюгер у вигляді герба міста, а на фасадній стіні – ядро, знайдене у фортеці. У 1970 році відновлено баштовий годинник.

В даний час ратуша використовується за прямим призначенням – в ній розміщується Теребовлянська міська рада.

На рівні третього ярусу вежі ратуші облаштовано оглядовий майданчик.

Руїни Теребовлянського замку розташовані на важкодоступній горі північно-західної частини Теребовлі.

Укріплення існували тут ще за княжих часів, коли поселенням володів князь Василько Ростиславич. Зведенням нового королівського замку в 1366 році польський король Казимир III затвердив Теребовлю як прикордонну фортецю польської держави.

Останню перебудову твердині здійснив в 1631 році староста міста Олександр Балабан. Вона мала неправильну форму, складалася з трьох веж, оборонних стін, ровів та валів з найбільш уразливої північної сторони.

Замок пережив кілька татарських набігів. Прославився під час героїчної оборони 1675 року, коли дружина коменданта Зофія Хшановська зуміла підняти бойовий дух захисників міста, які готувалися до здачі, і замок витримав турецьку облогу (у XVIII столітті вдячні жителі встановили пам'ятник Хшановській, який пізніше був втрачений і відновлений у 2012 році).

Остання татарська облога в 1687 році виявилася фатальною - замок був спалений і після цього не відновлювався. У 1930-х роках проведено консервацію руїн, на оборонних валах розбито парк (у стіну замку вмонтовано пам'ятні таблички з іменами меценатів). Найкраще збереглася овальна башта (бастея) "Рондель", з якої відкривається чудова панорама міста.

Теребовлянський музей-майстерня – це колишній Теребовлянський районний історико-краєзнавчий музей, заснований 1999 року.

Розташовується в колишньому будинку заступника начальника залізничної станції Теребовлі.

В експозиції представлені археологічні матеріали про давню історію краю, предмети княжої доби та Середньовіччя, старожитності часів перебування Теребовлянщини в складі Австро-Угорської імперії.

Також експозиція розповідає про події Другої світової війни, про розвиток національно-визвольного руху та про деякі сучасні події. 

Серед унікальних експонатів – цитра українського композитора Євгена Купчинського.

Окрему експозицію присвячено першому патріарху УГКЦ, уродженцеві села Заздрість Йосипу Сліпому.

Музей-майстерня пропонує майстеркласи з виливання гіпсових фігурок, в'язання ляльок-мотанок, виготовлення свічок, миловаріння, розпису порцелянового посуду, скла та екосумок.

При музеї працює Туристично-інформаційний центр Теребовлі та сувенірна крамничка. Пропонуються різноманітні екскурсії містом та околицями, зокрема нічна смолоскипна екскурсія з гідом в образі князя Сангушка.

Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Тараса Шевченка заснований в 1915 році з ініціативи знаменитого українського актора та театрального режисера Леся Курбаса як перший у Тернополі професійний театр "Тернопільські театральні вечори".

Нинішню будівлю тернопільського драмтеатру споруджено в 1957 році архітекторами Іваном Михайленком, Володимиром Новиковим, Дмитром Чорноволом. Має зал для глядачів на 600 місць.

У сквері поряд із театром встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

Тернопільський обласний краєзнавчий музей засновано в 1913 році як Подільський музей із чотирма відділами: етнографічним, історико-нумізматичним, природознавчим та археологічним.

Нині краєзнавчий музей розміщується у незвичайній будівлі радянських часів.

Експозиція музею налічує понад 150 тисяч експонатів та відображає історію Тернопілля починаючи з X століття. Зокрема, представлено колекцію кераміки, знайдену під час археологічних розкопок на території області.

Найцінніші експонати Тернопільського обласного краєзнавчого музею – 4 алегоричні скульптури з бічного вівтаря бучацької Покровської церкви роботи всесвітньо відомого скульптора Івана Георгія Пінзеля.

У Тернопільському обласному художньому музеї представлено скромну галерею робіт маловідомих майстрів XVIII-XX століть.

Окремо представлено колекцію творів сакрального мистецтва: ікони, розп'яття, скульптури та церковні дзвони. Зокрема, унікальна ікона початку XX століття роботи Антіна Монастирського із зображенням Ісуса Христа у вишиванці.

Також у художньому музеї Тернополя представлено одну з робіт всесвітньо відомого українського скульптора Івана Георгія Пінзеля - Царську браму з Покровської церкви в Бучачі.

Великий став в центрі міста Тернопіль було створено з ініціативи коронного гетьмана Яна Тарновського при спорудженні Тернопільського замку.

Для цього було перегороджено греблею русло річки Серет. За площею Тернопільський став займає близько 300 гектарів. Крім захисної, він виконував також господарську функцію - використовувався для розведення риби.

Наразі Тернопільський став оточений парками, які є улюбленим місцем прогулянок містян.

Народний краєзнавчий музей історії села Товсте розташований у будівлі Народного дому, збудованого на початку ХХ сторіччя товариством "Просвіта".

На сцені його актової зали виступав фундатор українського театру Садовський, а також фундатор гуцульського театру Хоткевич.

У 1990 році тут відкрився краєзнавчий музей.

Руїни Токівського (Ожиговецького) замку розташовані на півострові, оточеному водами великого ставка.

Замок у Токах збудований в кінці XVI сторіччя брацлавським воєводою Янушем Збаразьким. Згодом замок належав Вишневецьким, Чарнецьким, Матковським.

У 1648 році його захопили козаки, а в 1675 році зруйнували турки. У ХІХ столітті більшість веж і стін розібрали на будматеріали.

До наших днів збереглися руїни однієї п'ятикутної вежі та ділянка стіни. Верхня частина стін зруйнована, і двір фортеці розташований нарівні з крайкою муру.

Важкодоступне урочище Монастирок розташоване в долині річки Стрипа на південь від Бучача.

В лісі на горі Федір збереглися руїни стародавнього монастиря, збудованого в 1600-1606 роках коштом дружини Стефана Потоцького Марії Могилянки (доньки молдавського господаря Єремії Могили, двоюрідної сестри Київського митрополита Петра Могили).

Притока, що впадає в Стрипу, утворює в цьому місці мальовничий каскад водоспаду.

Фрагменти укріплень польської фортеці Окопи Святої Трійці, спорудженої в 1692 році коронним гетьманом Яблоновським для блокади зайнятого турками Кам'янця-Подільського.

Упродовж шести тижнів ціла армія під керівництвом інженера Гоммера насипала потужні вали, зводила вежі та стіни. Для фортеці було обрано дуже вигідне зі стратегічної точки зору місце – вузький скелястий перешийок на злитті Збруча з Дністром. З дозорної вежі чудово проглядалася Хотинська та Жванецька фортеці, а вдалині можна було бачити куполи та мінарети Кам'янця-Подільського.

З 1693 року польський гарнізон почав регулярно проводити успішні атаки на турецькі обози, порушуючи постачання продукту Кам'янця-Подільського. Після того, як у 1699 році Поділля було повернено до складу Польщі, фортеця втратила стратегічне значення. У 1769 р. її взяли російські війська, пізніше вона використовувалася як прикордонна застава.

Збереглася Львівська та Кам'янецька брама, руїни дозорної вежі над Збручем, а також система земляних укріплень.