Пам'ятки Сумської області

Лебединський міський художній музей імені Бориса Руднєва розташований у старовинній будівлі в центрі міста.

Початок створення художнього музею в Лебедині було покладено в 1918 році інженером-технологом з Харкова Борисом Руднєвим. Експозиція створювалася на основі націоналізованих колекцій місцевих поміщиків, зокрема зі Строганівської садиби в Хотіні під Сумами.

Наразі в експозиції близько 2 тисяч раритетів. Серед них непогані колекції українського портрету XVIII століття, роботи художників Дмитра Левицького, Василя Полєнова, Сергія Васильківського, Григорія Мясоєдова, Валентина Сєрова, родини Кричевських тощо.

Центральний міський парк Глухова – невелика паркова зона у самому центрі міста.

На Соборному майдані поряд із парком стояв садибний будинок, у якому до 1758 року жив відомий український композитор, основоположник духовного хорового співу Дмитро Бортнянський. В 2002 році на місці садиби Бортнянського встановлено пам'ятний знак із барельєфним зображенням композитора, відлитим із бронзи.

У парку навпроти площі знаходиться пам'ятник Бортнянському. Поруч із ним встановлено пам'ятник композитору Максиму Березовському, який також народився у Глухові.

Оригінальний за архітектурою храм Архістратига Михаїла з куполами-кульками на тонких "шиях" побудований на околиці Охтирки в 1884 році як військова церква.

Рельєфна кладка з червоної цегли з декоративними елементами візантійської та руської архітектури XVII століття віддалено нагадує образ військових церков початку XX століття, що зустрічаються на Правобережній Україні.

Особливістю декору інтер'єру Михайлівської церкви є протягнутий під люнетами пояс глибоких напівциркульних ніш із творами станкового живопису. Олійним тематичним розписом покрита конха. Оздоблення інтер'єру було виконане пізніше.

Церква Архістратига Михаїла в Охтирці вирізняється оригінальністю об'ємно-просторового рішення, чіткістю силуету.

Перший дерев'яний храм побудував у Низах засновник селища Герасим Кондратьєв ще в 1678 році на згадку про загиблого сина Івана.

Нинішня цегляна церква Іоанна Богослова споруджена цукрозаводчиком Миколою Сухановим у 1910 році.

За радянської влади будівлю церкви використовували як овочевий склад.

Нині храм діючий.

Церква Казанської ікони Божої матері була закладена в Басівці у 1906 році на честь загиблих у російсько-японській війні. В 1912 році Казанську церкву освятили.

Внутрішній інтер'єр був прикрашений фресками, присвяченими пам'яті жителів Басівки, що загинули при Порт-Артурі, в Маньчжурії, на кораблях 1-ї, 2-ї та 3-ї Тихоокеанських ескадр. Також в інтер'єрі було зображення Святої Трійці – копія розпису храму Христа Спасителя в москві.

Нині храм у напівзруйнованому стані.

Церква Миколи Козацького у стилі українського бароко збудована в XVIII сторіччі коштом жителів Путивля – українських козаків.

Відрізняється незвичайним силуетом із двома рівними по висоті вежами. Спочатку храм був побудований тричастинним і одноверхнім, але пізніше із західного боку до нього прибудували багатоярусну дзвіницю. Н першому поверсі двоярусного храму знаходиться "тепла церква" з низькими склепіннями. На другому поверсі – "холодна церква" з високим центральним верхом.

Нещодавно завершено реставрацію, в храмі планують відкрити експозицію музею "Слова про похід Ігорів".

Церква Покрови Пресвятої Богородиці височить на крутому березі річки в центрі села Вирівка.

Закладена в 1892 році коштом купця першої гільдії Юхима Школяренка, який під кінець життя зайнявся благодійністю.

Храм вражає не тільки розмірами та архітектурою, а й внутрішнім оздобленням.

За радянських часів церква вціліла, хоча багато років перебувала в занедбаності.

Наразі храм відреставрований, у ньому зберігається портрет засновника.

Мурована однобанна церква Різдва Іоанна Предтечі зі дзвіницею знаходиться на північно-східній околиці Сум, яка має історичну назву слобода Лука.

Церква є головною архітектурною домінантою Луки, добре проглядається із залізниці, з Липенського городища та з берегів річки Псел. Територія церкви оточена стіною з двома кованими орнаментальними брамами кінця XIX століття.

У 1687 році сумський полковник Герасим Кондратьєв заснував на Луці дівочий Іоанно-Предтеченський монастир, в якому в 1691 році було збудовано однойменний дерев'яний храм. Монастир був закритий в 1787 році.

На його місці в 1837 році коштом родини місцевих дворян Линтварьових була побудована кам'яна тричасткова церква з дзвіницею як парафіяльний храм для Луки та сусіднього села Баранівки. У 1907 р. до церкви прибудували два бічні вівтарі – Святої Трійці та Святого Іоанна.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці в Юнаківці – видатна пам'ятка архітектури класицизму.

Прекрасна п'ятиглава двоярусна церква в стилі класицизму, виконана за проєктом архітектора Олександра Палицина, нагадує твори архітектора кінця XVIII – початку ХІХ століття Джакомо Кваренгі. Будівництво було розпочато в 1793 році на місці старого дерев'яного храму і тривало 13 років коштом князя Михайла Голіцина. Кам'яний храм мав три престоли: в ім'я Святого Миколая Чудотворця, Архістратига Михаїла та головний – на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1874 році в нижньому підвальному поверсі храму також було облаштовано теплу церкву Трьох Святителів. Діяла церковно-парафіяльна школа.

Церква Різдва Богородиці тривалий час залишалася чинною навіть за радянської влади, але була закрита в 1960-х роках, до наших днів дійшла у напівзруйнованому стані.

Церкву Різдва Христового, що входить до ансамблю Покровського собору в Охтирці, називають "Графською церквою", оскільки побудована вона коштом графині Анни Чернишової.

За легендою, її мати, баронеса  фон Ведель (Вейдель), дорогою до Петербурга смертельно захворіла в Охтирці. Перед смертю в Покровському храмі їй було явлення Божої Матері, яка наказала роздати статки жебракам, а двох її малолітніх доньок обіцяла взяти під свою опіку. Незабаром після смерті баронеси її доньки-сироти опинилися при дворі і вдало вийшли заміж, і з того часу робили великі пожертвування для Покровського храму. Зокрема, профінансували будівництво Христоріздвяної церкви.

Храм оригінальний за своїм об'ємно-просторовим та декоративним рішенням, і більше схожий на палацову споруду, ніж на культову. Дійсно, у бічних приміщеннях були передбачені житлові кімнати, в яких побожна графиня нерідко жила місяцями, проводячи час у молитвах.

Церква Різдва Христового – найстаріша будівля у Шостці. З її закладки розпочалося будівництво міста в 1779 році. Зведення тривало 6 років.

Церква Різдва Христового побудована на приватні пожертвування робітників та службовців порохового заводу. У 1809 році було прибудовано дзвіницю.

На Церковній площі біля храму Різдва Христового проводились усі урочисті заходи у Шостці: Хресні ходи, військові паради, урочисті богослужіння.

Велична церква святого Георгія Побідоносця в Охтирці також відома як Юріївська церква.

ЇЇ історія починається з 1660 року, коли в Охтирці було збудовано перший Георгіївський храм. Згодом її неодноразово реконструювали зусиллями гусарського полку Дениса Давидова, але в 1860 році замість застарілого храму було вирішено збудувати новий. Будівництво тривало 45 років. Храм освятили лише в 1905 році, і діяв він недовго. У 1920 році його закрили та частково пограбували більшовики, довгий час приміщення використовувалося під склад.

В 1993 році храм передали громаді Православної церкви України.

В травні 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, Георгіївська церква зазнала значних руйнувань від російського ракетного удару. Ушкоджені верхні, наддверні та арочні вікна, а також конструкції стіни.

Дерев'яна церква Святої Трійці в Пустовойтівці заснована в 1773 році коштом останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.

Після Другої світової війни приміщення храму використовувалося як склад.

У 2007 році Троїцька церква в Пустовойтівці була реконструйована за традиційними технологіями народної дерев'яної архітектури в рамках створення меморіалу Петра Калнишевського.

Шосткинський міський краєзнавчий музей створено в 1993 році.

Експозиція розповідає про природу та історію краю.

Великий розділ "Кінофототехніка" створений на основі фондів колишнього музею Шосткинського ПЗ "Свема". Представлені натурні зразки та моделі технологічного обладнання для виробництва та випробувань кінофотоплівки, зразки кінофотоматеріалів та магнітних стрічок підприємства 1930-2000-х років.

Також можна побачити різноманітну професійну та побутову апаратуру, в якій використовувалися світлочутливі матеріали та магнітні носії інформації.