Пам'ятки Сумської області

Собор Зішестя Святого Духа – найстаріша кам'яна будівля міста Ромни.

Розташований у найвищій точці міста – на Базарній площі.

Ця видатна пам'ятка архітектури у стилі українського бароко створена в 1738-1746 роках на місці храму, заснованого ще в 1689 році.

Збереглися фрагменти розписів.

Різдва Богородиці Софроніївський монастир розташований на горі Чудна над річкою Молчанка.

Його давня історія тісно пов'язана з історією Молченського монастиря у Путивлі. За легендою, першу обитель заснували грецькі ченці, які облаштувалися тут разом із митрополитом Михайлом ще в ХІ сторіччі.

За іншою версією, Софронієво-Молченська пустинь заснована в XIII сторіччі києво-печерськими ченцями. До цих часів належать перші монастирські печери.

В кінці XIV століття обитель занепала, через століття була відроджена, але в 1592 році її знову знищили татари. Молченський монастир після цього було переведено до Путивля, але незабаром дозріла ідея про відновлення пустині на колишньому місці. В 1630 році була побудована перша кам'яна церква Різдва Богородиці, а в 1653 році біля неї був відроджений і монастир, який був названий Малим Молченським, а невдовзі - Софроніївським, на ім'я ігумена Софронія, який значно сприяв становленню обителі як однієї з найбільших в Російській імперії.

На початку XX століття тут було 60 різних споруд. У 1930 році більшовики закрили Софроніївський монастир та знищили храми, а на території розмістили дитячий будинок. До кінця XX століття тут залишилися одні руїни. Відродження Софроніївського монастиря почалося в 1999 році. Розчищено печери, відреставровано Покровську надбрамну церкву та храм Іллі Пророка, відновлено трапезну та настоятельський корпус, ведеться будівництво собору Різдва Богородиці та дзвіниці. Тут зберігається Іверська ікона Пресвятої Богородиці.

Різдва Богородиці Софроніївський монастир належить УПЦ московського патріархату.

Кам'яна однобанна Спасо-Преображенська церква - одна з архітектурних домінант Глухова.

Збудована в 1765 році за проєктом глухівського архітектора Андрія Квасова на місці дерев'яної "Заградської" церкви XVII сторіччя, що знаходилася в ті часи за межами міських укріплень. Зразком послужили Трьохсвятительська церква в Лемешах та Вознесенська церква в Коропі.

За радянських часів Спасо-Преображенська церква була закрита, проте в 1980-х роках проведено реставрацію, і в 1989 році храм повернули віруючим.

На стінах вівтаря виявлено унікальний розпис XVIII сторіччя - фрагмент "Таємної вечері".

Ансамбль Спасо-Преображенської церкви зводився у селі Ворожба упродовж 1885-1892 років (за іншими даними – у 1887-1890 роках) за проєктом харківського єпархіального архітектора Володимира Нємкіна на місці однойменного дерев'яного храму 1778 року.

Преображенська церква розташована в центральній частині села. Складається з двох великих цегляних будівель - трикупольної церкви та окремої надбрамної дзвіниці. Є реплікою знаменитої слобожанської пам'ятки архітектури періоду бароко - Покровської церкви в Охтирці (1753-1768 роки).

На даний час ведуться реставраційні роботи.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

8 березня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, через вибух російської авіаційної бомби було пошкоджено вікна центрального храму Спасо-Преображенської церкви. Всередині пошкоджено аналой, престол, частково знищене церковне начиння.

Красива Спасо-Преображенська церква розташована в центрі Охтирки.

Невеликий храм у візантійському стилі збудовано за проєктом архітектора Володимира Нємкіна замість дерев'яної Преображенської церкви, заснованої ще в XVIII сторіччі. Проєкт нового кам'яного храму було схвалено і прийнято у 1904 році, і вже через рік церква була освячена. Будівництво велося на пожертвування міщанина Григорія Чикало.

Раніше над Преображенською церквою височіла нині втрачена дзвіниця, на другому ярусі якої розміщувався дзвін вагою 5 тонн. За часів радянської боротьби із релігією дзвіницю розібрали, церкву закрили. До 1994 року приміщення використовувалося як спортзал. Наразі Спасо-Преображенський храм належить Православній церкві України. Його купол позолочений, усередині проведено реставраційні роботи, встановлено іконостас.

2 березня 2022 року внаслідок російських обстрілів в ході повномасштобного вторгнення росіїї в Україну, Спасо-Преображенська церква зазнала значних пошкоджень.

Дерев'яна Спасо-Преображенська церква - єдиний храм Кролевця, що зберігся.

Збудована у XVIII сторіччі. У 1849 році архітектором Малініним церкву перебудовано й розширено, створено бічний вівтар. У 1863 році архітектор Іванов створив проєкт кам’яної дзвіниці, яку побудували в 1865-1872 роках.

У 1930-х роках Спасо-Преображенську церкву закрили, зруйнували купол і дзвіницю. Богослужіння в храмі відновили тільки на період німецької окупації - у 1942 році.

Нині храм є чинним.

Величний Спасо-Преображенський кафедральний собор на пішохідній вулиці в самому центрі Сум у своєму образі поєднує елементи ренесансу, бароко та класицизму.

Преображенський собор у Сумах збудований у 1776-1788 роках на місці дерев'яного храму XVII сторіччя. 56-метрову барочну дзвіницю з англійськими курантами прибудовано пізніше. Сучасний вигляд Спасо-Преображенський собор набув після капітальної реконструкції, зробленої у 1882-1892 роках за проєктом авторитетного харківського архітектора Михайла Ловцова. По кутах купола встановлені чавунні постаті апостолів Петра і Павла, а також дві однакові постаті Святого Володимира Великого, а на дзвіниці - постаті чотирьох євангелістів: Луки, Марка, Іоанна і Матвія.

В інтер'єрі Спасо-Преображенського кафедрального собору - іконостас із білого мармуру та уральського малахіту, живописні роботи на біблійні теми Володимира Маковського. Головні святині - чудотворні ікони Тихвінської Богоматері та Корсунської Богородиці.

Спасо-Преображенський собор належить УПЦ московського патріархату. Святкові служби транслюються назовні.

Лише два аварійні флігелі збереглися від колись розкішної Строганівської садиби в Хотіні, яку сто років тому називали однією з найвизначніших садиб у всій російській імперії.

З XVII століття маєток Хотінь належав нащадкам засновника Сум полковника Герасима Кондратьєва. Палацовий комплекс був збудований у 1799-1810 роках при онуці полковника Ганні Кондратьєвій, яка взяла шлюб з таємним радником Михайлом Комбурлеєм. Подружжя запросило відомого петербурзького архітектора періоду розквіту класицизму росії Джакомо Кваренгі.

Садиба була побудована за традиційною на той час осьовою системою та оточена великим парком. У палаці налічувалося 87 кімнат, всі вони були оформлені в різній колірній гамі. Тривалий час у садибі жив і працював військовий історик Дмитро Бутурлін, потім більш як півстоліття Хотіню володів графа Павло Строганов, на запрошення якого тут гостювали художники Іван Крамськой та Федір Васильєв.

На початку XX століття, коли за садибу Строганових розгорівся судовий позов, палац занепав. У 1918 році Хотінський палацовий ансамбль було знищено пожежею. Від нього збереглися два бічні флігелі, в яких за радянських часів розміщується середня школа. Наразі будівлі в поганому стані.

При школі діє Музей історії.

Невелика альтанка з різьбленого дерева, побудована за проєктом архітектора Матвія Щавеліїва без жодного цвяха, вважається візитівкою міста Суми.

За легендою побудована міщанином Йосипом Ліщинським на місці свердловини, пробуреної під час невдалих пошуків нафти.

Сумська альтанка - єдина дерев'яна споруда в місті, яка анітрохи не постраждала у роки Другої світової війни.

Сумський обласний краєзнавчий музей розташовується в Сумах в колишній будівлі повітової земської управи з примітним баштовоподібним виступом на фасаді, який піднімається вище основної споруди та завершується куполом.

На пілонах другого поверху встановлено чотири каріатиди, які підтримують балкон. Управу відвідували у різні роки Олександр Купрін та Володимир Короленко. В 1905 році тут розміщувалися друкарня та редакції перших сумських газет.

Обласний краєзнавчий музей в Сумах заснований у 1920 році. В експозиції мухею представлені предмети з археологічних розкопок ранньослов'янських та давньоруських пам'яток, рідкісні матеріали з історії та природи Сумщини.

Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького розташований в Сумах в будівлі колишнього Державного банку, збудованому на початку XX сторіччя сумським архітектором Густавом Шольцем.

Музей створений у 1920 році на основі націоналізованих приватних мистецьких зібрань та колекції Оскара Гансена, що знаходилася тоді в Сумах. Першим директором музею був художник Никанор Онацький, учень Іллі Репіна, чиї роботи, зокрема, представлені в експозиції.

Найбільший інтерес представляють пейзажі італійських художників XVII-XIX століть, голландських та фламандських живописців, серед яких і роботи учнів Рубенса, французьких пейзажистів XIX століття.

Також в Сумському художньому музеї представлені твори відомих художників-передвижників: Шишкіна, Куїнджі, Левітана, Саврасова. До шедеврів живопису кінця XIX - початку XX століття можна віднести роботи Васнецова, Серова, Котарбінського, Айвазовського. 

Художній музей в Сумах має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко.

Двоповерхова будівля Глухівського тюремного замку була збудована в 1842 році на місці більш раннього комплексу будівель повітового острогу (в'язниці), який існував у Глухові вже в XVII сторіччі.

Дерев'яний острог розташовувався у північно-східному куті Глухівської фортеці. В 1708 році тут утримувалися перед стратою полонені Меньшиковим керівники оборони Батурина - полковник Дмитро Чечель та осавул Фрідріх Кенігсен.

Кам'яний тюремний замок споруджено за вдосконаленим типовим проєктом Андріяна Захарова. Складався з головного корпусу та флігеля у класичних формах.

Після Другої світової війни у ​​будівлі розміщувався пивзавод. Нині замок у руїнах. Планується реставрація.

Українська академія банківської справи Національного банку України займає комплекс історичних будівель у центрі міста Суми.

Перший навчальний корпус розташований у сквері імені Тараса Шевченка (вулиця Соборна), у колишньому приміщенні Першої жіночої гімназії. Належить до численної у місті групи неоготичних будівель ХІХ-ХХ століть.

Головний корпус академії виріс лише кілька років тому на центральній вулиці Петропавлівській, на місці колишніх володінь нащадків засновника Сум Григорія Кондратьєва. До 1917 року тут була одна з пожежних команд міста, потім різні установи. У реконструйованому корпусі ретельно збережено усі архітектурні нюанси історичної будівлі. Замість пожежної каланчі споруджена вежа з годинником, який сповіщає місто про різні урочистості в академії.

Давньоруське городище на пагорбі над Сеймом розташоване в самому центрі сучасного Путивля.

Будівництво прикордонного міста-фортеці "на шляху" почалося за наказом київського князя Володимира Святославовича для захисту Русі від кочівників. Будучи стольним градом, у X-XII сторіччях Путивль мав потужні оборонні споруди. Під час розкопок знайдено фрагменти оборонних стін та фундамент храму Вознесіння, звідки в 1185 році виступив на половців князь Ігор Святославич (залишки законсервовані під землею). Згідно з "Словом про похід Ігорів", на стінах Путивля плакала княжна Ярославна, яка чекала чоловіка з половецького полону.

Після монголо-татарської навали фортецю було відновлено, до XVII сторіччя вона складалася з 9 рубаних дубових веж. Вестова вежа досягала 27 метрів заввишки. До кінця XVIII століття фортеця втратила стратегічне значення та була розібрана. Зберігся рів і невисокий вал.

На території урочища Городок розбито парк із видовим майданчиком, встановлено пам'ятник Ярославні.

Свято-Успенська церква у Верхній Сироватці була збудована в 1805-1812 роках за проєктом поета та просвітителя Олександра Паліцина, який жив у сусідньому маєтку "Попівка", коштом і під керівництвом нащадка старшинського роду поручика Миколи Власовського. Цегла та іконостас були придбані з розібраного Сумського монастиря.

У 1844 році блискавка вдарила в дзвіницю і, пройшовши всередину храму, обпалила позолоту іконостасу, але храм уцілів. Особливою пошаною користувалася храмова Ченстоховська ікона Божої Матері, яку за переказами ще до старої дерев'яної церкви приніс польський шляхтич із Ченстохови.