Пам'ятки Харківського району

Харківський національний університет імені Василя Каразіна - один із найстаріших та найбільших університетів східної Європи.

Був заснований в 1805 році як Харківський імператорський університет. Ініціатором був видатний вчений та просвітитель Василь Каразін, чиє ім'я вищий навчальний заклад носить нині.

Першим піклувальником Харківського університету став граф Северин Потоцький, він формував викладацький склад. Спочатку університет розміщувався в будинку генерал-губернатора, пізніше був перенесений до нових корпусів на майдані Свободи.

За два сторіччя Харківський університет став центром українського національного культурного відродження, відіграв важливу роль у розвитку сучасної української науки та культури, перетворив Харків на один із провідних інтелектуальних центрів країни. Сьогодні на 20 факультетах Харківського національного університету навчаються 15 тисяч студентів.

До складу університету входять Ботанічний сад, Музей природи, Музей археології та етнографії, Музей історії університету, "ЛандауЦентр", "ЄрміловЦентр", художня галерея імені Генріха Семирадського.

З перших днів російського широкомасштабного вторгнення в Україну в 2022 році російські війська бомбардували Харків. Університет Каразіна, який є однією із візитівок Харкова, не став винятком для російських ракет та снарядів. Частина його корпусів - сильно пошкоджена. На початок 2023 року зруйновано 25% корпусів університету.

Харківський планетарій відкритий в 1957 році з ініціативи видатного астронома Миколи Барабашова.

В залі встановлено апарат "Середній Цейс", який дозволяє, крім зоряного неба, демонструвати й інші небесні явища.

При планетарії працює Музей космонавтики та уфології (науки про існування інопланетних цивілізацій). Представлені чотириметрові фігури прибульців, моделі тарілок, що літають, зроблені на основі свідчень очевидців, фотографії НЛО.

Харківський художній музей представляє одне з найстаріших і найцінніших за складом мистецьких зібрань в Україні.

Він розташовується у двох старовинних будинках у стилі класицизму з елементами бароко і модерну, збудованих у 1912 році відомим харківським архітектором Олексієм Бекетовим для купця і промисловця Івана Ігнатищева.

Початок колекції художнього музею поклав у 1805 році засновник Харківського університету Василь Каразін, який придбав для університету 2477 графічних творів Альбрехта Дюрера, Антона ван Дейка, Франсуа Буше та інших західноєвропейських майстрів.

Відділ українського і російського мистецтва XVI-XX століть засновано на колекції Харківського художньо-промислового музею та націоналізованих приватних колекціях.

Зараз фонди Харківського художнього музею налічують понад 20 тисяч експонатів. Експонуються роботи Івана Айвазовського, Івана Шишкіна, Миколи Ге, Василя Сурикова, Миколи Пимоненка, Федора Кричевського, Олександра Мурашка, Юрія Нарбута, Тетяни Яблонської тощо.

Окрема зала присвячена творчості Іллі Рєпіна. Зокрема, представлено один із варіантів картини Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану".

В музеї доступні аудіогіди для людей з порушеннями зору, тактильні копії експонатів для огляду на дотик (4 твори з колекції) і  відеоекскурсія жестовою мовою.

Центральна синагога Харкова споруджена в 1913 році. Будівлю в стилі неоготики з елементами мавританського стилю збудували архітектори Яків Гевірц, Валентин Фельдман, Михайло Піскунов.

Висота купола становить 42 метри, площа - понад 2 тисячі квадратних метрів, місткість - до 1 тисячі осіб. Це одна з найбільших синагог в Україні.

З 1923 по 1990 рік синагога не діяла, в будівлі розміщувався клуб, кінотеатр, а після Другої світової війни - спортивне товариство "Спартак". Нині хоральна синагога належить хасидам.

Внаслідок російських ракетних обстрілів Харкова в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році хоральна синагога зазнала значних пошкоджень - від ударної хвилі в жіночому залі на третьому поверсі вилетіли вікна.

Церкву на честь 2000-річчя Різдва Христова та в ім'я преподобного Сергія Радонезького закладено в Харкові в 1998 році.

Через рік було освячено нижній храм преподобного Сергія Радонезького, а в 2001 році храм Різдва Христова був повністю завершений.

В 2007 році було освячено ікони та розписи верхнього храму. На білих стінах з'явився чудовий кольоровий розпис і багате внутрішнє оздоблення. Численні фрески розповідають про головні етапи життєвого шляху Спасителя - від народження до мученицької смерті на хресті та наступного воскресіння. Для кращої безпеки живопис покритий шаром воску, який надає йому вигляду "стровини".

Унікальні вітражі, що досягають за площею 85 квадратних метрів. Вони виготовлені у Харкові за класичною технологією: із шматочків кольорового скла, скріплених металевими перегородками особливого профілю.

Храм ікони Божої Матері "Стягнення загиблих" споруджено в 2006 році на згадку про загиблих воїнів-учасників локальних воєн. Ініціатором виступила Харківська обласна спілка ветеранів Афганістану.

Спочатку планувалося спорудження каплиці біля пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганістані, проте пізніше було ухвалено рішення звести храм на 250 осіб. Він був названий на честь ікони Божої Матері "Стягнення загиблих" - шанованого образу, перед яким матері моляться про дітей, що гинуть.

У перспективі храмовий комплекс має включати також дзвіницю та прицерковний парк.

Художня галерея імені Генріха Семирадського відкрилася у Харкові в 2015 році до дня народження відомого польського художника, випускника Харківського університету імені Василя Каразіна Генріха Семирадського й отримала його ім’я. Розташовується в будівлі північного корпусу університету.

Галерея займається організацією і проведенням художніх виставок для демонстрації вітчизняних і міжнародних проєктів в галузі культури і мистецтва, сприяє комунікації між художниками, критиками, мистецтвознавцями, кураторами і глядачем. Тут можна побачити не лише картини визнаних художників і молодих авторів в різноманітних стилях і жанрах, а й кращі зразки декоративно-прикладного мистецтва, фотороботи, музичні інструменти народів світу, гончарні вироби, вишиванки тощо.

Церква Архангела Михаїла в Рокитному побудована в 1805 році коштом полковника Михайла Куликовського на території його маєтку замість старої дерев'яної церкви.

Велика кам'яна споруда виконана в стилі класицизму. В плані храм круглий, із двома виступаючими з боку паперті та вівтаря портиками. Вінчає його купол на барабані з прорізаними у ньому вікнами. В 1827 році була зведена граціозна двоярусна кам'яна дзвіниця. Перший її ярус оточували колони, другий прикрашали пласкі пілястри. На жаль, дзвіницю було знищено за радянських часів, коли храм було закрито.

В 1989 році Архангело-Михайлівську церкву в Рокитному повернули віруючим, у 1992 році почалася реставрація.

Перший дерев'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці у Дергачах був споруджений ще у 1685 році.

Він стояв на піщаній рівнині, яка називалася Буряківка. Будівельником церкви був Яків Туранський.

На початку ХІХ століття було збудовано нову цегляну церкву, яку освятили в 1838 році. Церква чотирипрестольна. Головний престол на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

4 квітня 2022 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну церква Різдва Пресвятої Богородиці була пошкоджена російським артилерійським обстрілом. Обстріли російських окупантів пошкодили фасад та вікна церкви, зруйнували недільну школу й церковний магазин.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Черкаських Тишках збудована у 1830 році коштом сотника Андрія Тихоцького та інших парафіян.

Втім, офіційний літопис храму ведеться з 1772 року, коли вперше згадується дерев'яна церква Різдва Богородиці у Тишках.

Проєкт нового кам'яного храму розробив відомий на той час архітектор Євген Васильєв, автор проєктів багатьох церков Слобожанщини. Іконостас у 60-х роках ХІХ століття створив художник Ілля Рєпін, будучи тоді ще студентом Художньої академії. У 1906 році церкву було значно розширено коштом нащадків поміщика Тихоцького.

За радянських часів храм було закрито, ікони роботи Рєпіна зникли під час німецької окупації, але кілька залишилися в харківському художньому музеї. Під час Другої світової війни церкву знову відкрили, проте до останнього часу вона залишалася в напівзруйнованому вигляді.

Наразі триває реставрація.