Пам'ятки Сумського району

Невеликий одноповерховий садибний будинок у Лебедині збудований у першій половині ХІХ століття братами Залеськими.

В 1859 році в садибі Залеських зупинявся Тарас Шевченко.

До кінця XX століття тут розташовувався краєзнавчий музей. Зараз будівля порожня, потрібна реставрація.

Садиба Суханових-Сумовських - гарний двоповерховий будинок палацового типу в Сумах.

Побудований у 1895 році сумським підприємцем та меценатом Миколою Сухановим. Згодом садиба перейшла у власність родини Сумовських. Садибний будинок розташований у глибині парку за огорожею з кованою брамою та фігурними ґратами.

Двоповерхова житлова будівля з багатими архітектурними прикрасами була з'єднана підземним ходом із конторською будівлею з мансардою в стилі неоренесансу. На межі садибної ділянки стоїть довга будівля господарського корпусу.

Наразі в різних приміщеннях садиби Суханових розміщено Інститут прикладної фізики, служби Академії банківської справи, а також один із підрозділів МВС.

У приміщенні бібліотеки банківської академії відкрито експозицію "Суханови в Сумах", яка розповідає про життя та благодійність родини Суханових.

Садиба Харитоненка в Сумах розташована на березі річки Псел при впаданні до неї річки Сумки на протилежному березі від центру міста.

Знаменитий цукрозаводчик і меценат Іван Харитоненко придбав цю ділянку у 1860-х роках. Побудована ним садиба складалася з трьох будівель: житлового корпусу (трохи у глибині садиби; на зразок цього особняка було збудовано будинок Харитоненка у Москві, де тепер знаходиться британське посольство), та двох службових корпусів. Крім того, до складу садиби входили фонтан перед житловим корпусом та парк над Пслом). У 1912-1913 pоках було збудовано будівлю контори торговельного будинку "Харитоненко та син", в якій за радянських часів розміщувалася поліклініка.

Наразі садиба Харитоненка належить Українській академії банківської справи Національного банку України, яка збирається облаштувати тут Палац творчості та дозвілля студентів.

Свято-Воскресенський кафедральний собор - головний православний храм Сум, найстаріша кам'яна споруда в місті, чудовий зразок українського бароко.

Собор побудований на межі XVII-XVIII століть коштом засновника міста Герасима Кондратьєва та його сина Андрія Кондратьєва. За легендою, при будівництві в стіну храму було замуровано сестру Кондратьєва - Марію, отаманшу розбійницької зграї.

Архітектура двоповерхового кам'яного собору повторює традиційні форми української дерев'яної храмової архітектури - він схожий на тризрубні козацькі церкви. Судячи з товщини стін (до 1,5 метрів), характерної форми вікон-бійниць та розташування на лінії колишніх. міських укріплень, Воскресенський собор входив до оборонної системи Сум. До річки вів підземний хід, який тепер засипаний.

За радянських часів тут був розташований відділ декоративно-ужиткового мистецтва художнього музею. Після 1991 року Воскресенську церкву повернули віруючим, і тепер є кафедральним собором Сумської єпархії Православної церкви України.

Імпозантна Свято-Миколаївська церква в Лебедині, що поєднує у своєму архітектурному образі візантійський стиль із ренесансом - яскравий зразок можливостей так званого "цегляного стилю", поширеного у XIX-XX століттях в Україні.

Миколаївська церква збудована в 1890 році за проєктом архітектора Володимира Нємкіна. Автор багато прикрасив стіни храму хитромудрими карнизами, арками та іншими складними елементами.

Свято-Троїцький собор у Сумах - один із найкрасивіших храмів міста, схожий на Ісаакіївський собор у Санкт-Петербурзі.

Побудований у 1901-1914 роках в стилі класицизму з елементами бароко за проєктом архітектора Карла Шольца коштом промисловця та мецената Павла Харитоненка.

Інтер'єри оформлені художником Михайлом Нестеровим (мармуровий іконостас не зберігся). Проєкт мозаїчної підлоги та церковної огорожі виконав відомий архітектор Олексій Щусєв. Над вітражем "Трійця" працював петербурзький художник Кузьма Петров-Водкін.

До останнього часу Троїцький собор використовувався як будинок органної музики. В 1996 році повернуто віруючим, зараз належить УПЦ московського патріархату.

Ансамбль Спасо-Преображенської церкви зводився у селі Ворожба упродовж 1885-1892 років (за іншими даними – у 1887-1890 роках) за проєктом харківського єпархіального архітектора Володимира Нємкіна на місці однойменного дерев'яного храму 1778 року.

Церква розташована в центральній частині села. Складається з двох великих цегляних будівель - трикупольної церкви та окремої надбрамної дзвіниці. Є реплікою знаменитої слобожанської пам'ятки архітектури періоду бароко - Покровської церкви в Охтирці (1753-1768 роки).

На даний час ведуться реставраційні роботи.

8 березня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, через вибух російської авіаційної бомби було пошкоджено вікна центрального храму. Всередині пошкоджено аналой, престол, частково знищене церковне начиння.

Величний Спасо-Преображенський кафедральний собор на пішохідній вулиці в самому центрі Сум у своєму образі поєднує елементи ренесансу, бароко та класицизму.

Преображенський собор у Сумах збудований у 1776-1788 роках на місці дерев'яного храму XVII сторіччя. 56-метрову барочну дзвіницю з англійськими курантами прибудовано пізніше. Сучасний вигляд собор набув після капітальної реконструкції, зробленої у 1882-1892 роках за проєктом авторитетного харківського архітектора Михайла Ловцова. По кутах купола встановлені чавунні постаті апостолів Петра і Павла, а також дві однакові постаті Святого Володимира Великого, а на дзвіниці - постаті чотирьох євангелістів: Луки, Марка, Іоанна і Матвія.

В інтер'єрі - іконостас із білого мармуру та уральського малахіту, живописні роботи на біблійні теми Володимира Маковського. Головні святині - чудотворні ікони Тихвінської Богоматері та Корсунської Богородиці.

Собор належить УПЦ московського патріархату. Святкові служби транслюються назовні.

Лише два аварійні флігелі збереглися від колись розкішної Строганівської садиби в Хотіні, яку сто років тому називали однією з найвизначніших садиб у всій Російській імперії.

З XVII століття маєток Хотінь належав нащадкам засновника Сум полковника Герасима Кондратьєва. Палацовий комплекс був збудований у 1799-1810 роках при онуці полковника Ганні Кондратьєвій, яка взяла шлюб з таємним радником Михайлом Комбурлеєм. Подружжя запросило відомого петербурзького архітектора періоду розквіту класицизму Росії Джакомо Кваренгі.

Садиба була побудована за традиційною на той час осьовою системою та оточена великим парком. У палаці налічувалося 87 кімнат, всі вони були оформлені в різній колірній гамі. Тривалий час у садибі жив і працював військовий історик Дмитро Бутурлін, потім більш як півстоліття Хотіню володів графа Павло Строганов, на запрошення якого тут гостювали художники Іван Крамськой та Федір Васильєв.

На початку XX століття, коли за садибу розгорівся судовий позов, палац занепав. У 1918 році Хотінський палацовий ансамбль було знищено пожежею. Від нього збереглися два бічні флігелі, в яких за радянських часів розміщується середня школа. Наразі будівлі в поганому стані.

При школі діє Музей історії.

Сумський обласний краєзнавчий музей розташовується в колишній будівлі повітової земської управи з примітним баштовоподібним виступом на фасаді, який піднімається вище основної споруди та завершується куполом.

На пілонах другого поверху встановлено чотири каріатиди, які підтримують балкон. Управу відвідували у різні роки Олександр Купрін та Володимир Короленко. В 1905 році тут розміщувалися друкарня та редакції перших сумських газет.

Краєзнавчий музей в Сумах заснований у 1920 році. В експозиції представлені предмети з археологічних розкопок ранньослов'янських та давньоруських пам'яток, рідкісні матеріали з історії та природи Сумщини.

Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького розташований у будівлі колишнього Державного банку, збудованому на початку XX сторіччя сумським архітектором Густавом Шольцем.

Музей створений у 1920 році на основі націоналізованих приватних мистецьких зібрань та колекції Оскара Гансена, що знаходилася тоді в Сумах. Першим директором був художник Никанор Онацький, учень Іллі Репіна, чиї роботи, зокрема, представлені у музеї.

Найбільший інтерес представляють пейзажі італійських художників XVII-XIX століть, голландських та фламандських живописців, серед яких і роботи учнів Рубенса, французьких пейзажистів XIX століття.

Також представлені твори відомих художників-передвижників: Шишкіна, Куїнджі, Левітана, Саврасова. До шедеврів живопису кінця XIX - початку XX століття можна віднести роботи Васнецова, Серова, Котарбінського, Айвазовського. 

Музей має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко.

Українська академія банківської справи Національного банку України займає комплекс історичних будівель у центрі міста Суми.

Перший навчальний корпус розташований у сквері імені Тараса Шевченка (вулиця Соборна), у колишньому приміщенні Першої жіночої гімназії. Належить до численної у місті групи неоготичних будівель ХІХ-ХХ століть.

Головний корпус академії виріс лише кілька років тому на центральній вулиці Петропавлівській, на місці колишніх володінь нащадків засновника Сум Григорія Кондратьєва. До 1917 року тут була одна з пожежних команд міста, потім різні установи. У реконструйованому корпусі ретельно збережено усі архітектурні нюанси історичної будівлі. Замість пожежної каланчі споруджена вежа з годинником, який сповіщає місто про різні урочистості в академії.

Свято-Успенська церква у Верхній Сироватці була збудована в 1805-1812 роках за проєктом поета та просвітителя Олександра Паліцина, який жив у сусідньому маєтку "Попівка", коштом і під керівництвом нащадка старшинського роду поручика Миколи Власовського. Цегла та іконостас були придбані з розібраного Сумського монастиря.

У 1844 році блискавка вдарила в дзвіницю і, пройшовши всередину храму, обпалила позолоту іконостасу, але храм уцілів. Особливою пошаною користувалася храмова Ченстоховська ікона Божої Матері, яку за переказами ще до старої дерев'яної церкви приніс польський шляхтич із Ченстохови.

Великий кам'яний Успенський собор розташований на терасі над селом Межиріч, біля підніжжя плато високого правого берега річки Псел.

Закладений у 1759 році на замовлення та коштом місцевого уродженця Луки Білоуса, архімандрита Києво-Печерської лаври, як соборний храм сотенного містечка Межиріч. Зразком послужив Успенський собор в Охтирці (1728-1738 роки, не зберігся).

Споруджений у рідкісному храмовому стилі, властивому Слобожанщині, собор є цінною пам'яткою української національної архітектури доби бароко.

Фонтан-пам'ятник Сумці, встановлений у 2008 році на одній із центральних пішохідних вулиць Сум, символізує легенду про заснування міста.

За переказами, перші переселенці-козаки з містечка Пруда на Київщині на чолі з отаманом Кондратьєвим влітку 1655 року знайшли на місці, де невелика річка впадала в Псел, три мисливські суми з монетами. Річку назвали Сумкою, а засноване тут місто – Суми.

Скульптор Олексій Шевченко відтворив легенду в камені: над криницею з водою висить сумка з грошима, з якої також витікає вода. З'явилася нова міська традиція - змочувати обличчя, сумки та гаманці "чарівною" водою з колодязя.