Пам'ятки Крима АР області

Поселення Калос Лімен (грецькою - "Прекрасна Гавань") було засноване у період грецької колонізації Причорномор'я близько ІV сторіччя до нашої ери. Внаслідок постійної військової загрози з боку скіфів та сарматів місто було значно укріплене. Його оточував фортечний мур з чотирикутними вежами, а біля самої бухти знаходилася 16-метрова багатобаштова цитадель, що нагадує за формою піраміду. У підвалах зберігалися запаси їжі на випадок облоги, а на верхніх поверхах розміщувався командний пункт і було встановлено метальні гармати. Споруда також служило маяком.

Перейшовши кілька разів із рук до рук греків, скіфів і римлян, в I сторіччі нашої ери місто впало під ударами сарматів.

Нині це територія національного історико-археологічного заповідника "Калос-Лімен". Археологи відкрили фундамент цитаделі (на ньому встановлено сучасний маяк) і безлічі інших будівель. Доступ на територію є вільним.

Городище Тарпанчі розташоване на мисі, що злегка виступає в море, на східній околиці села Окуневка (колишнє Тарпанчі), з двох сторін обмежена балками.

Це залишки античної садиби, перекриті пізньоскіфським укріпленням. У IV стогрецькі річчі до нашої ери колоністи заснували тут поселення, яке входило до сфери впливу Херсонеса. У ІІ сторіччі до нашої ери поселення захопили скіфи і звели на місці садиби фортецю з чотирма вежами. Оборонний рів був фанерований каменем. З двох сторін до фортеці примикали селища: Східне Тарпанчі та Західне Тарпанчі.

Можна оглянути залишки примітивних кам'яних стін завтовшки до 2,8 метрів, а також фундаменти веж, житлових та господарських споруд.

Сюреньські гроти-навіси знаходяться біля дороги у села Танкове.

В одному з них виявлено поселення доби пізнього палеоліту, в іншому – мезолітична стоянка.

Гроти є класичними формами вивітрювання і водної ерозії крутих вапнякових схилів поперечної долини куести.

Булганакське сопкове поле із грязьовими вулканами знаходяться за 5 кілометрів на північ від Керчі, біля села Бондаренкове (колишнє Булганак).

Булганакські вулкани розташовані в улоговині площею 3 квадратних кілометри. Найбільш потужний у Булганакській групі – вулкан Андрусова, або, як його ще називають, сопка Андрусова. Кратер цієї сопки досягає в діаметрі 50 метрів, але існує там і безліч маленьких сопок. Всі вони постійно вирують, викидають бруд і газ. А в центрі всієї цієї дихальної улоговини знаходиться озеро, що постійно змінює свої розміри та контури.

Природні сфінкси Каралезької долини – незвичайні кам'яні фігури, результат вивітрювання вапняку на гребені лісистого пагорба Узун-Тарла.

Деякі з кам'яних бовванів височіють над гребенем на 8-15 метрів і носять власні імена: крайня на південь фігура Юкле-Кая (Вагітна), далі Сююрю-Кая (Загострена), Чуюн-Кая, дві схожі плосковерхі Сандик-Кая (Сундук) і Шапка-Кая (Шапка).

Ескі-Кермен  - печерне місто на горі поблизу села Красний Мак.

Побудоване за доби раннього середньовіччя (V-VI сторіччя) скіфами чи готами для захисту Херсонеса від хозар. Початкова назва невідома, нинішня перекладається з татарської як "стара фортеця".

Збереглося безліч вирубаних у скельному масиві приміщень: судилище, дозорний комплекс, облоговий колодязь та інші. Особливий інтерес представляє печерний храм трьох вершників із залишками старовинних фресок.

На сусідньому плато знаходиться вежа Киз-Кулі (X-XI сторіччя).

Біля підніжжя Ескі-Кермен працює кафе-шашлична, мандрівникам пропонують нічліг.

Долина річки Сотери – заповідне урочище на східному Південнобережжі.

Тут у процесі вивітрювання та водної ерозії утворилися дивовижні кам'яні гриби заввишки до 7 метрів. Капелюшки "грибів" утворені щільними плитами конгломерату, а "ніжки" - більш пухкими відкладеннями, які швидше за "капелюшки" піддавалися руйнуванню, в основному, водою, що стікає зі схилів. Є великі гриби з діаметром "капелюшок" до 2 метрів, і грибочки поменше - близько 1 метра заввишки. З часом гриби руйнуються під впливом ерозії, але з'являються нові.

В кінці 1893 році професором Миколою Головкінським тут було знайдено повний скелет мамонта.

Неподалік від ставка збереглися залишки маєтку "Шостак" дворянського роду Бороздіних.

Мальовничий каньйон Кок-Асан утворений річкою Кучук-Карасу (Мала Чорна) та її притоками.

Ущелина вузька та місцями скеляста. Гірські потоки утворюють у ньому чотири значні водоспади та "ванни молодості" (невеликі озера з чистою водою температурою 8-10 градусів). Особливо грандіозний верхній водоспад "Російські гірки", де вода стікає зигзагами з висоти 20 метрів.

Пробиратися до ванн і водоспадів потрібно як по сухих стежках, так і по воді.

Руїни величезного укріпленого караван-сараю Таш-Хан (Кам'яний двір), зведеного в центрі Білогірська в XV сторіччі.

Збереглися лише ворота та частина прилеглої до них стіни.

У давнину потужні стіни з бійницями оточували просторе подвір'я, купці розміщувалися в дерев'яних спорудах уздовж північної та східної стіни. Із зовнішнього боку знаходився невільничий ринок, звідки рабів відправляли до різних країн світу: Туреччини, Генуї, Венеції, Єгипту.

Карадаг (Кара-Даг, Чорна гора) - найдавніший вулкан в Україні (150-170 мільйонів років).

Унікальний рідкісними зразками флори та фауни (10 тисяч видів рослин, 1632 види метеликів, 199 видів птахів), а також фантастичним рельєфом (скелі Чортовий палець, Пряничний кінь, Сокіл, Піраміда, Король, Світа та інші).

Карадазький природний заповідник - один із найчистіших і найнедоступніших заповідників Криму (охороняється військовими, вхід лише з екскурсією від Біостанції в селищі Курортне).

Під час морської екскурсії можна відвідати численні бухти, гроти та базальтову скелю "Золоті ворота" – один із символів Криму. Існує легенда про "Карадазьке чудовисько", що живе в морі біля підніжжя масиву.

Городище ранньосередньовічного поселення Киз-Кермен ("дівоча фортеця") на плоскій вершині однойменної столової гори над селом Машине, поряд з руїнами Тепе-Кермена.

Виникло в V сторіччі, пізніше тут було відносно велике місто.

Збереглися рештки оборонної стіни, фундаменти будівель. Печерних споруд немає.

Законсервований недобудований комплекс Кримської атомної електростанції у 1993 році став ареною проведення міжнародного фестивалю танцювальної музики "Казантип" (згодом перенесений до села Попівка у західній частині Криму).

Кримську АЕС почали зводити на березі Акташського солоного озера поряд із заповідним мисом Казантип у 1978 році. Зусиллями "зелених" будівництво було зупинено.

Ландшафтно-рекреаційний парк "Атлеш" - дуже мальовничий скелястий берег моря у південно-східній частині мису Тарханкут.

Висота скель досягає тут 30-40 метрів, берег рясніє різноманітними бухтами та гротами.

Мис Великий Атлеш є сорокаметровою аркою з печерами, до яких ведуть вирубані в скелі сходинки. Тут знаходиться рибальське підприємство, яке зараз перепрофілюють у сучасний дайвінг-центр.

Мис Малий Атлеш пронизує наскрізний тунель завдовжки майже 100 метрів. Ентузіасти створили тут підводний музей радянської скульптури "Алея вождів".

Трохи далі знаходиться природний басейн "Чаша кохання" – популярне місце купання.

Через легкий спуск до моря тут буває найбільше скупчення наметів "дикунів", які у високий сезон заповнюють все узбережжя мису.

Завдяки приголомшливій "фотогенічності" рельєфу Атлеш неодноразово ставав знімальним майданчиком - тут знімали кінофільми "Людина-амфібія", "Пірати XX століття", "Люди і дельфіни" та інші.

На березі встановлено пам'ятний знак на честь підводного будинку-лабораторії "Іхтіандр-66", в якому 1966 року жили та проводили досліди донецькі акванавти з клубу "Скорпена".

Ласпінський перевал у Криму – найвища точка шосе Севастополь – Ялта (335 метрів).

На перевалі знаходиться велика скеля, яка носить ім'я відомого письменника та талановитого інженера-шляховика Миколи Гаріна-Михайловського, чиї дослідження та розрахунки використовувалися при будівництві дороги через перевал.

На скелі влаштований оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий краєвид на бухти Батилиман і Ласпі, а також на мис Айя.

Велике транспортне значення Ласпінський перевал набув після завершення в 1972 році нового шосе Севастополь - Ялта.

У 2003 році на перевалі було споруджено храм-каплицю Різдва Христового.

Лебяжі острови в Портовому - група з 6 островів, що розтягнулися на 8 кілометрів вздовж берега Каркінітської затоки, на яких навесні та влітку збирається величезна кількість перельотних птахів.

Назву свою островам дав німецький вчений Браулер, який побував тут у кінці ХІХ століття, побачив величезну кількість білих лебедів-шипунів і дійшов висновку, що вони тут гніздяться. Насправді, це найважливіша ділянка міграційного шляху птахів до Африки, Європи, Азії. Водночас у скупченнях їх буває до 75-100 тисяч, а протягом дня у розпал перельоту – до мільйона!

Тут створено орнітологічний заповідник міжнародного значення "Лебяжі острови" - філію Кримського державного заповідника. Відвідування суворо обмежене.