Пам'ятки Крима АР області

Вулканічна скеля над морем (120 метрів), що носить античну назву Іфігенія, є символом селища Берегове (Кастрополь).

З нею пов'язаний міф про Іфігенію, дочку еллінського царя Агамемнона, учасника Троянської війни. Іфігенія була жрицею богині Артеміди в Тавриді, і, за переказами, приносила в жертву мореплавців, що випадково опинилися тут, скидаючи їх у море зі скелі (цей сюжет використаний у класичній трагедії Євріпіда "Іфігенія в Тавриді").

Завдяки стародавньому віку та мальовничому вигляду скеля оголошена пам'яткою природи та знаходиться під охороною держави.

Саркофаг із останками знатної боспорянки І сторіччя нашої ери був знайдений на території Керчі ув ХІХ столітті.

Похоронна камера розписана фресками зі сценами викрадення Персефони, дочки богині родючості Деметри. Склеп Деметри вважається яскравим та унікальним зразком декоративного живопису на міфологічні сюжети, виконаної в так званому квітковому стилі, найбільш характерному для боспорського живопису І-ІІ сторічь нашої ери.

Через постійне підтоплення, склеп законсервований, технологічна модель облаштована на першому ярусі Великих Мітридатських сходів. Модель у масштабі 1:1 створена з точним дотриманням усіх розмірів, пропорцій, фресок та розпису.

Срібна альтанка - ротонда, встановлена ​​на горі Пендікюль (865 метрів над рівнем моря) на честь закінчення будівництва дороги Ялта-Бахчисарай, яке тривало з 1864 по 1894 рік.

Керував будівництвом військовий інженер Іван ​​Шишко, на честь якого названо одну зі скель Ай-Петрі. Будівництво велося вручну солдатами інженерних частин.

Від Срыбноъ альтанки відкривається чудовий краєвид на Ялту та околиці, розкішний віковий сосновий бір біля підніжжя пагорба Пендікюль, вершину гори Могабі, що поросла лісом.

Сюренська вежа - частина середньовічного укріплення Сюрень (Сюйрень) у південно-східній частині гори Куле-Бурун на лівому березі річки Бельбек поряд із селом Мале Садове.

З VIII сторіччя тут була візантійська фортеця, яка з XIII століття почала набувати рис невеликого містечка. Сюренська фортеця була одним із форпостів стародавнього князівства Феодоро зі столицею в Мангупі.

Сюренська вежа зберегла купольне перекриття зі слідами фрескового розпису.

З вершини плато відкриваються захоплюючі краєвиди на околиці.

Тарханкутське (Караджинське) городище в Оленівці розташоване на північному березі Тарханкутського лиману і підмивається водою.

Імовірно, на цьому місці в Ill столітті до нашої ери - ІІ століттериі нашої  існувало багате античне поселення Тамірака, яке в пізні часи втратило своє полісне самоврядування і надалі перетворилося на звичайне берегове укріплення.

Площа Тарханкутського городища складає 5 гектарів.

Тарханкутський маяк - досі функціонуючий 200-річний маяк, що добре збергігся, встановлений на західному краю Кримського півострова, мисі Тарханкут.

Імовірно, маяк на цьому небезпечному місці з точки зору судноплавства існував ще в античні часи. Нинішня вежа висотою 42 метри була збудована з білого інкерманського вапняку в 1816 році. Завдяки відмінній якості будівництва досі споруда вимагала лише косметичного ремонту.

В 1851 році Тарханкутський маяк мав 13 ламп з рефлекторами, в 1862 році освітлення було поліпшено і поширювалося на 12,4 милі. Під час туману подався звук пневматичної сирени чи робилися удари в дзвін.

Усі будівлі збереглися. З дозволу адміністрації можна піднятися на вежу, подолавши 142 сходинки чавунних гвинтових сходів.

Укріплене печерне поселення Тепе-Кермен ("гірська фортеця") розташоване на гірському плато над річкою Кача поблизу плато Киз-Кермен поряд з селом Машине.

Ймовірно, засноване у ранньому середньовіччі. У VIII-XIV сторіччях тут мешкали іконопочитачі, вигнані з Візантії за часів іконоборства. Печерна церква з колонами знаходиться у північно-східній частині плато. Досліджено 250 печер: храми, каземати, зерносховища, загоди для худоби тощо.

Турецький вал - назва однієї з найдавніших оборонних споруд на території України.

За легендою, описаною Геродотом, земляний вал, що перетинає весь східний край Криму, насипали раби скіфів, що пішли в тривалий військовий похід, побоюючись відплати за співжиття зі скіфськими дружинами. Ймовірно, вал збудований кіммерійцями, тому фахівці називають його Кіммерійським валом (також Аккосовим чи Узунларським).

У довжину Турецький вал досягав 32 кілометрів, в основі був кам'яний насип. Проходить від північно-західного краю села Нововідрадне повз Керчинське водосховище, перетинає трасу Е-97 за 3 кілометри від села Горностаївка, опускається повз озеро Марфівське до озера Узунларське.

З північного краю Турецького валу відкривається чудовий краєвид на село Нововідрадне та берег Азовського моря.

Урочище Джангуль це мальовничі скельні нагромадження, що розтягнулися на 5 кілометрів вздовж північно-західного узбережжя мису Тарханкут.

Рельєф берега зі скупченнями характерних шаруватих скельних хаосів сформований зсувами, велика кількість химерних вапнякових фігур створена вивітрюванням та абразією.

Найбільший зсувний масив Джангуля розташований біля Тернівської балки: його довжина - близько 500 метрів, ширина - 200 метрів. Серед каменів, у нішах і розщелинах скель гніздяться баклани, пеганки, шпаки, куріпки, мухоловки, славки та інші птахи.

У балці Великий Кастель збереглися руїни давньогрецької митниці.

З 1980 року Джангуль є заповідним ландшафтним заказником місцевого значення. У 2010 році увійшов до складу природного парку "Чарівна гавань". Його затишні тераси популярні серед любителів відокремленого відпочинку наодинці з природою.

Заповідне урочище Панагія розташоване поруч із селом Зеленогір'я в оточенні величних гірських хребтів.

На околиці села знаходиться дивовижної краси гірське озеро із чистою водою бірюзового кольору. За 100 метрів від озера облаштований платний паркінг, працює маленька чайхана, є прокат коней.

В 6 кілометрах на схід розташована долина з ще кількома озерами, в одному з яких вода має яскраво-блакитний колір.

На північ від села знаходиться мальовнича ущелина з каскадом невеликих водоспадів та ванн. Найбільший – Арпатський водоспад (10 метрів). Вода з гірської річки Арпат вважається цілющою.

До середини липня джерела пересихають, а озера сильно меліють.

Пізньоантичне Усть-Альминське городище розташоване за кілометр від села Піщане, в пониззі річки Альма (у наносах гирла зустрічається особлива самокольорова галька).

Тут проходив морський шлях з Херсонеса (Севастополь) до Керкінітіди (Євпаторія) і далі - до Ольвії (Дніпровсько-Бузький лиман).

Збереглися залишки земляного валу та рову на високому березі моря, досліджено кілька житлових будинків, могильник.

Відвідування вільне.

Оборонні споруди фортеці Алустон, побудованої на березі зручної бухти візантійцями в VI сторіччі за наказом візантійського імператора Юстиніана I.

Готський гарнізон контролював звідси морський торговий шлях і стежив за порядком в околицях.

У X сторіччі фортеця була знищена, але в 1382 році її відновили генуезці, які купили ці землі у кримського хана. Укріплення в формі неправильного чотирикутника складалося з цитаделі та трьох веж, що захищали місто з найбільш доступної східної сторони. Більшість споруд було зруйновано внаслідок атаки турецького флоту в 1475 році, але деякі фрагменти можна побачити й досі.

Кругла (Генуезька) вежа висотою 16 метрів замикала оборонну лінію з півдня (знаходиться на вулиці 15-го Квітня). В центрі північно-східної оборонної лінії була Квадратна вежа (вулиця Володарського, 3). Третя шестикутна вежа не збереглася.

Частини оборонних стін використовуються зараз як основа для непоказних сучасних споруд. На території фортеці відновлено мечеть Юхари Джамі (ХIХ століття).

Перше візантійське укріплення було збудовано у VI-VIII сторіччі імператором Юстиніаном. Фортеця складалася з невеликої цитаделі та зовнішнього оборонного поясу, що захищав частину поселення, що примикало до скелі. Контролювала Гурзуфську бухту, куди могли пришвартовуватись морські судна, а також важливий перевал Гурзуфського сідла.

Після хозарської навали VIII-X століть фортеця Горзувіти була відновлена як резиденція місцевих феодалів, а в XIV сторіччі перейшла до рук генуезців.

У 1475 році, коли Крим був захоплений турками-османами, фортеця була повністю зруйнована і більше не відновлювалася. У XVIII столітті руїни вивчив та описав академік Петер-Симон Паллас. До середини XX століття збереглися лише залишки оборонної стіни з брамою, фундаменти візантійської базиліки, прямокутної вежі та житлових споруд XIV-XV століть, а також вражаючий тунель, пробитий у скелі для спостереження за морем.

Зараз руїни знаходяться на території Артека, поряд розташований готель "Скельний".

Турецька фортеця Єні-Кале розташована в найвужчій частині Керченської протоки у північно-східній частині міста.

Назва в перекладі турецької мови означає Нова Фортеця. Єні-Кале могла вмістити до 12 тисяч воїнів, контролювала прохід кораблів між Азовським і Чорним морями, і навіть служила резиденцією турецького паші.

Була побудована в кілька ярусів, стіни та потужні бастіони з трьох боків оточував рів. Для подачі води використовувався керамічний підземний водогін від джерела за кілька кілометрів.

У 1771 році фортеця Єні-Кале була здана без бою російським військам. Найкраще зберігся витончений Південно-Західний бастіон над морем. Доступ вільний.

Візантійська фортеця Каламіта з'явилася на Монастирській скелі в VI сторіччі, в 1427 році була перебудована і стала форпостом князівства Феодоро, яке боролося з впливом генуезців, що влаштувалися в сусідньому Чембало (Балаклава).

У 1475 році захоплена турками і перейменована на Інкерман (з тюркської - "печерна фортеця"). Складалася з оборонної стіни (висота 8 метрів, товщина 2 метри) та п'яти веж, які частково збереглися.

За стіною – руїни міських кварталів, а також печерні приміщення (казарми, каземати, господарські приміщення).