Пам'ятки Одеської області

Історико-краєзнавчий музей відкрили в селі Іллінка в 2012 році подружжя Віктора та Тетяни Бондарчуків.

Експозиція музею налічує близько п'яти тисяч експонатів, які розміщені у двох виставкових залах. Перша зала – історико-краєзнавча. Друга присвячена історіям війн та світових катаклізмів – Другій світовій, Афганській та сучасній російсько-українській, а також Чорнобильській трагедії.

Гордістю колекції Іллінського музею є частина тренувального літака, який розбився в 1944 році неподалік села.

Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я заснований в Ізмаїлі 1990 року.

Розташований в старовинному двоповерховому особняку кінця XIX століття, що належав бессарабському землевласнику й міському голові Федору Тульчіанову.

Колекція музею налічує понад 40 000 експонатів. На експозиційній площі близько 1000 квадратних метрів представлені постійні експозиції: "Давня історія та археологія Нижнього Придунав'я", "Ізмаїл турецький", "Внесок купецької династії Тульчіанових в розвиток Ізмаїла", "Перша Світова в пам'яті Ізмаїла", "Зал бойової слави" та павільйон природи.

Можна побачити археологічні знахідки, дорогоцінні монети та прикраси, кераміку, меблі, годинники, музичні інструменти, зразки народного та світського (салонного) одягу тощо. На особливу увагу заслуговує колекція костюмів музейного театру "Софокл", створених у стилі різних епох: Київська Русь X-XI століть, аристократичний та народний одяг XVI-XIX століть.

Театр, в якому задіяні співробітники музею, демонструє низку вистав і міні-спектаклів.

Для відвідування відкрито двір музею з квітниками, деревами та екзотичними чагарниками, де розташований старовинний двоповерховий флігель XIX століття в балканському стилі з дерев'яною галереєю другого поверху й кутовою вежею.

Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці в Ізмаїлі - головний храм міста.

Зведений в центрі Ізмаїла в 1820-1831 роках, у період розквіту містобудування, на місці старого дерев'яного храму турецьких часів. Покровський собор у стилі класицизму побудований за проєктом архітектора Авраама Мельникова, професора архітектури та ректора академії мистецтв Москви (за іншою версією - Георгія Торічеллі).

Спочатку це був простий однокупольний храм. Поруч із ним у 1848 році було зведено 65-метрову триярусну дзвіницю, дзвони для якої відлили з металу трофейних турецьких гармат. Трохи згодом дзвіницю з'єднали із собором критою галереєю, а над нею влаштували верхній храм Миколи Чудотворця. Виразна овальна колонада була споруджена в 1837 році. У результаті форма Свято-Покровського собору почала віддалено нагадувати Казанський собор у Санкт-Петербурзі.

Інтер'єр собору розписаний у стилі модерн художником Павлом Піскарьовим, учнем Віктора Васнецова.

На дзвіниці на початку XX століття встановлений годинник з боєм, який йде досі.

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії – головний римо-католицький храм Одеси.

Будувати його почали в 1848 році за проєктом Франческо Моранді за підтримки губернатора Новоросійського краю графа Воронцова. До того в місті діяв невеликий костел, збудований у 1822 році за проєктом Джованні Фраполлі на території, яку в 1805 році виділив католикам перший градоначальник Одеси Дюк де Рішельє.

У 1935 році костел Успіння Діви Марії було закрито, в ньому розмістили краєзнавчий музей, а після Другої світової війни – спортивний комплекс. Було зруйновано мармурові вівтарі, змінено форму готичних вікон, знищено кам'яні склепіння.

Лише в 1991 році костел Успіння Пресвятої Діви Марії повернули католицькій громаді міста. Тут похований генерал від інфантерії граф Олександр Ланжерон.

Кілійський історико-краєзнавчий музей відкрито у 1964 році. Розміщується у старовинному будинку, збудованому в середині ХІХ століття заможним єврейським хліботоргівцем, ребе Кахане.

Кількість експонатів музею налічує 2100 екземплярів. Експозиція висвітлює такі історичні теми, як давні часи, грецька та візантійська колонізація Придунав'я, Кілія під час татаро-монгольської навали, період князювання молдавських князів, козацька епоха та період російсько-турецьких війн, край у період румунської окупації, Татарбунарське період Другої світової війни, новітня історія.

Екскурсійне обслуговування  організованих груп за маршрутами містом  проводиться у заздалегідь узгоджений час, в тому числі у вихідні дні.

Кодимський історико-краєзнавчий музей відкрився в 2007 році. Розташований в центрі міста Кодима в колишньому маєтку графа Розенфельда. Особняк збудуваний у ХІХ столітті в готичному стилі з червоної цегли і є пам'яткою архітектури. В 30-х роках ХХ століття в будівлі розташовувалась школа, потім - дитячий садок.

Дев’ять залів музею включають наступні експозиційні розділи: археологічні знахідки на території краю, особливості побуту й ремесел місцевого козацтва й селянства, побут українського селянина кінця ХІХ – середини ХХ століття, інтер’єр графської зали, історичні події початку ХХ століття, Друга світова війна, радянський період 50-х – 80-х років ХХ століття, виставкова зала.

Загальна кількість експонатів Кодимського історико-краєзнавчого музею складає близько 2500 одиниць.

Руїни костелу Різдва Пресвятої Діви Марії розташовані в центрі маленького села Кам'янка.

Кам'яний костел у стилі неоготики побудований в 1850 році коштом німецьких колоністів.

Нині костел Різдва Пресвятої Діви Марії у напівзруйнованому стані.

Греко-католицький костел Святого Северина збудований у Северинівці в 1800-1801 роках коштом представника знаменитої польської династії, дійсного таємного радника Северина Потоцького, якому належало село.

У 1801 році костел було освячено єпископом Михайлом Сераковським. То була перша польська церква на всьому півдні України.

В радянські часи храм використовувався як склад, а зараз будівля перетворилася на руїни.

Краєзнавчий музей села Котловина знаходиться в будівлі школи. Одна із залів присвячена історії села, друга - історії школи, а третя - етнографії та історії гагаузького народу.

Музей наповнений різними предметами старовини, якими колись користувалися жителі села. Крім античної та середньовічної кераміки, кам'яних знарядь праці епохи неоліту, старої учнівської парти і піонерського горна, фотографій, тут можна познайомитися з інструментами, предметами побуту, одягом та іншими артефактами традиційної місцевої гагаузької культури, а також із художніми творами котловинських митців, серед яких широко відомі Петро Чекиров та Віктор Чернов.

Особливі, тільки у гагаузів використовувані казани для приготування ритуального страви - "курбану" - перебувають тут поруч з дитячими іграшками, дбайливо вирізаними з дерева або виліпленими з глини. Цікаві також традиції гагаузької виноробства, символ якого навіть потрапив на герб Котловини.

В ході екскурсіїї можна наочно побачити як жили в старовину гагаузи, як виглядав їх будинок, як одягалися жінки і чоловіки, дізнатися особисті історії деяких родин села.

Фермерське господарство "Країна вільних троянд" створене у 1995 році квітникарем-аматором Миколою Громлюком.

Фермер розводить тут понад 500 сортів троянд, зокрема унікальних. На 20 гектарах колишніх полів місцевої птахофабрики одночасно вирощуються десятки тисяч саджанців.

"Трояндова республіка" користується популярністю як туристичний об'єкт - проводяться екскурсії з дегустацією трояндового варення та лікеру, які готуються за унікальними рецептами з пелюсток особливо пахучих сортів.

Троянди на фермі цвітуть з весни до пізньої осені, але краще обрати для відвідування "Країни вільних троянд" травень-червень.

Любашівський історико-краєзнавчий музей був заснований на громадських засадах у 1982 році з ініціативи вчителя історії Юрія Клеймана. Згодом отримав статус "Народний".

Розташовується в центрі селища Любашівка на другому поверсі Будинку культури. Музейний фонд становить більше 1 тисячі експонатів, які представлені в двох залах і висвтлюють історію краю від  палеоліту до нині.

В музеї представлені колекція кам’яних знарядь праці, виявлених під час розкопок в околицях Любашівки, артефакти епохи міді та бронзи тощо. Етнографічні експонати (традиційний одяг селян, предмети домашнього побуту) розкривають історію розвитку краю в ХІХ столітті. Окремі експозиції присвячені "Хрещенню Київської Русі", "Українській революції 1917-1921 років", "Жертвам політичних репресій 1937-1938 років", "Трагедії  Чорнобиля".

Лютеранська кірха в Сараті побудована і відкрита в 1840 році німецькими колоністами, що оселилися тут у 1822 році. У храмі було встановлено орган.

Після виселення радянською владою німців із Бессарабії храм було закрито, будівля використовувалася не за призначенням - у ній розміщувався будинок офіцерів, потім будинок культури.

Лише в 1995 році завдяки пожертвуванням з Німеччини лютеранську кірху було реконструйовано і знову освячено.

Кірха Святого Павла в Одесі – кафедральний собор німецької євангелічно-лютеранської церкви України, головний протестантський храм міста.

В 1824 році відбулося закладання фундаменту кірхи за проєктом архітектора Франческо Боффо. Проєкт виявився невдалим - наполовину завершена дзвіниця і 10 колон фасадної сторони невдовзі впали. Для завершення будівництва були залучені інші архітектори, і в 1827 році кірху Святого Павла було освячено. Виглядала вона тоді досить просто, у строгому класичному стилі, з невеликою вежею над вівтарною частиною.

Після капітальної реконструкції, проведеної в 1897 році німецьким зодчим Германом Шеврембрандтом, архітектура та внутрішнє оздоблення сильно змінилися. Шеврембрандт надав церкві рис готичного та романського стилів за прикладом німецьких храмів. 50-метрова дзвіниця стала найвищою на той момент спорудою Одеси.

Після Другої світової війни кірха Святого Павла десятиліттями використовувалася як спортивна зала і склад. У 1990-х роках повернута лютеранській громаді міста та відреставрована.

Меморіал героїчної оборони Одеси відкрито в 1975 році на місці 411 берегової батареї, яка захищала місто в 1941 році під час наступу румунських військ.

Меморіал розташований на південній околиці Одеси.

До складу меморіального комплексу входять музей, виставка військової техніки просто неба, батарея берегової оборони, парк.

Меморіальний будинок-музей видатного українського академіка Володимира Філатова розташований в Одесі на Французькому бульварі поряд із заснованим ним Інститутом очних хвороб.

Експозиція будинку-музею знайомить не тільки з особистістю та діяльністю Філатова, але й з культурно-історичним контекстом кінця ХІХ - середини ХХ століття - сама оселя, меблі, особисті речі науковця є експонатами відображають життя та побут того періоду. Експозиція містить унікальні фотографії, рукописи, листи, раритетні видання, особисті речі та фотоматеріали родини академіка Філатова.

До складу Музейно-виставкового комплексу імені Володимира Філатова окрім будинку-музею входить Кабінет-музей академіка, розташований в головному корпусі Інституту очних хвороб.