Пам'ятки Козельця

Вознесенську церкву в Козельці вважають унікальним зразком хрестоподібного п'ятибанного храму в загальних рисах бароко з ознаками архітектурного історизму. Бічні верхи нагадують оборонні башти.

З радянських часів у храмі розміщувався Козелецький музей історії ткацтва Чернігівщини.

В 2017 році храм повернуто православній церкві, наразі у власності Православної церкви України.

Садиба "Покорщина" родини Дараганів в Козельці, за легендою, названа так на згадку про ті часи, коли імператриця Єлизавета Петрівна "скорилася" пастуху Олексію Розуму (за іншою версією, імператриця схилила голову (скорилася) своїй майбутній свекрусі - Наталії Розумисі).

Розумиха купила садибу спеціально до приїзду імператриці. Ймовірно, тут відбулося таємне вінчання Єлизавети та Олексія. Далі садиба належала сестрі братів Розумовських Вірі, яка вийшла заміж за полковника Дарагана. Останніми власниками були Ґалаґани.

Садиба складається з невеликого одноповерхового будинку з колонами та двоповерхової кам'яниці, що служила для зберігання зброї та скарбниці. Навколо було розбито парк. Нині біля садиби розміщується Козелецький технікум ветеринарної медицини.

Будинки в дуже поганому стані, потребують негайної реставрації.

Козелецький музей історії ткацтва Чернігівщини було відкрито в 1988 році в приміщенні Воскресенської церкви, в 2017 році музей нарешті отримав власне приміщення.

В експозиції, крім килимів, вишиванок та рушників, можна побачити фотографії старого Козельця та генеалогічне дерево Розумовських.

Двоповерховий будинок полкової канцелярії розташований в Козельці в парку за собором Різдва Богородиці.

Споруджений майже одночасно із собором тими ж архітекторами - Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим. На той час у Козельці знаходилася Козелецька сотня Київського полку, тут же розташовувалась і полкова канцелярія - штаб полку.

Надалі будівля виконувала функції козелецького магістрату. Нині - центральна бібліотека Козельця.

Козелецький ліцей № 1 створений у 1996 році на базі середньої школи, яка в свою чергу створювалася в 1912 році як Вища початкова школа для дівчаток.

Протягом 4-х років там навчали арифметики, письма, читання, вишивання, крою та шиття. Викладання велося російською.

Під час Першої світової війни приміщення використовувалося як госпіталь. В 1919 році в приміщенні ліцею відбувся 1-й з'їзд Рад Козелецького району, на якому було проголошено радянську владу. В роки Другої світової війни німці використали приміщення під зерносховище.

В 1943 році навчання відновилося.

Свято-Миколаївська церква в Козельці споруджена в 1781-1784 роках на місці старого дерев'яного храму.

Кам'яна однокупольна Миколаївська церква розташована в історичному центрі Козельця на березі річки Остер, недалеко від собору Різдва Богородиці. Місце розташування храму фіксує південний кордон Козелецької фортеці XVII-XVIII сторічь.

Церква добре зберегла свої первісні архітектурні форми в стилістиці пізнього бароко за винятком бані, завершення якої в 1811 було замінено сферичним куполом.

В 1981-1989 роках проведено реставраційні роботи та відновлено втрачене завершення бані. Нещодавно було створено новий іконостас, основою для написання якого послужили розписи Володимирського собору.

Сьогодні Миколаївська церква є храмом, що діє.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці у Козельці вважається одним із найкрасивіших у країні пам'яток українського бароко.

Цей чудовий храм з пишним декором та прекрасним іконостасом збудований у 1752-1763 роках на замовлення Наталії Розумовської (Розумихи) на подяку Богові за щасливу долю її синів Олексія та Кирила, які посіли високе становище при дворі імператриці Єлизавети.

Авторами проєкту вважають учнів архітектора Франческа Бартоломео Растреллі – Івана Григоровича-Барського та Андрія Квасова, проте не виключено, що до проекту мав відношення й сам Растреллі. Можливо, за його участю створено грандіозний семиярусний різьблений іконостас заввишки 27 метрів.

У нижній частині храму розташована тепла церква Адріана та Наталії – усипальниця Розумовських, де похована його засновниця.

П'ятикупольний храм вражає нехарактерними для української глибинки розмірами та багатим оздобленням. За легендою, в ясну погоду зі дзвіниці висотою 50 метрів одночасно можна побачити Київ та Чернігів, проте підйом на дзвіницю останнім часом не допускається через аварійний стан сходів.