Пам'ятки Фастівського району

"Музеєм на колесах" називають Музей-вагон Злуки УНР та ЗУНР, що стоїть на залізничній станції "Фастів" разом зі старовинним паротягом.

В подібному штабному вагоні Директорії УНР наприкінці 1918 року відбулися переговори між керівниками Української Народної Республіки Володимиром Винниченком і Симоном Петлюрою з одного боку та делегацією Західно-Української Народної Республіки на чолі з Костем Левицьким і Лонгином Цегельським.

Саме тут 1 грудня 1918 року вони підписали "передвступний" договір про намір об'єднати населення та території УНР і ЗУНР в єдину державу. Акт Злуки було урочисто проголошено через півтора місяці, 19 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

В експозиції "Музею на колесах" представлено документи і фотографії, що розповідають про ці події, гроші та поштові марки тих часів. Відтворено інтер'єр та обстановку штабного вагону Петлюри.

Відвідати музей можна лише за попередньою домовленістю. Щорічно в День Соборності біля музею у Фастові проходять урочисті заходи.

Унікальний паровоз К-15776 "Зозуля", встановлений на вічну стоянку на залізничній станції "Боярка", вважається символом міста.

Це один із пам'ятників боярській вузькоколійній залізниці, завдяки якій у холодну зиму 1921-1922 років був врятований Київ, що замерзав. На таких паровозах перевозили дрова, що заготовлювалися у сусідніх лісах.

Паровоз "Зозуля" у Боярці вважається єдиним представником цієї серії, який зберігся в Україні.

Фастівський пивзавод заснований у 1906 році міщанином Юліусом Зібертом та прусським підданим Германом Саальманом.

Для будівництва заводу було обрано мальовниче місце на березі річки Унава в Заріччі, поруч із Покровською церквою. Виробництво пива налагоджували німецькі спеціалісти. На момент запуску Фастівський пивзавод міг виготовляти близько 50 тисяч дал пива на рік. Під час обох світових воєн підприємство не постраждало.

Масштабну реконструкцію з повним оновленням технології було проведено в 2008 році. Наразі потужності підприємства, що входить до складу об'єднання "Оболонь", становлять 12 мільйонів декалітрів пива на рік.

Щочетверга на "Пивоварні Зіберта" проводяться екскурсії з дегустаціями (бажаний попередній запис). Працює фірмовий магазин.

Покровська церква у Кожанці розташована на піднесенні в центрі села.

Церква дерев'яна на кам'яному фундаменті, тризрубна трикупольна, пізніше розширена за рахунок прибудови невисоких прибудов та тамбуру. До апсиди з півдня примикає невелика прибудова. Зруби перекриті восьмигранними банями без барабанів, що робить силует будівлі дещо присадкуватим.

За легендою, кошти на будівництво цієї церкви зібрали гайдамаки.

Незвичайність композиції будівлі ставить її до низки цікавих пам'яток дерев'яної архітектури Правобережної України.

Дерев'яна Покровська церква збудована в Мотовилівці в середині ХІХ століття на місці кам'яної, що завалилася, але в менших розмірах. 

У 1930-х роках храм був закритий радянською владою, приміщення використовувалося як зерносховище. Під час німецької окупації богослужіння відновилися та більше не припинялися.

Нині Покровська церква належить Православної церкви України.

Витончена будівля в стилі модерн споруджена в 1903 році за проєктом архітектора Валеріана Куликівського для родини шляхтичів Хоєцьких, які володіли Томашівкою з 1810 року.

Будівля цегляна, дво- та частково одноповерхова, має складний план. Зовнішній вигляд урізноманітнюють численні фронтончики, лопатки, карнизи, збагачують відкрита веранда, прикрашена дерев'яними різьбленими палітурками, і така ж лоджія.

За радянських часів у будівлі розміщувалася середня школа. Наразі приміщення та територія садиби знаходяться у розпорядженні Ризоположенського чоловічого монастиря УПЦ московського патріархату, силами братії ведуться реставраційні та будівельні роботи.

На території зведені храми Страстей Христових, Воскресіння Христового, Успіння Пресвятої Богородиці, Усіх преподобних Печерських, Паїсія Великого, а також каплиці Святого Хоми, розсудливого розбійника Раха, Святої Матрони, Святого Уара, Святої Анастасії Узорішительниці. Ведеться будівництво дзвіниці з каплицею Святого Миколая. Планується зведення грандіозного собору Положення ризи Божої Матері у Влахерні.

Монахи організували міні-зоопарк, де утримуються поні, страуси, різноманітні птахи.

Відвідувачів просять мати скромний одяг (жінки у довгих спідницях та хустках, чоловіки у штанах) та утриматися від фотографування на території.

Руїни садиби Руликівських збереглися у парку Великої Мотовилівки поряд із сільрадою.

Польський поміщик, історик і етнограф, дослідник Правобережної України Едвард Руликівський володів Мотовилівкою на початку ХІХ століття. Він збудував двоповерховий цегляний палац на тому місці, де раніше стояв замок шляхтичів Аксаків.

Наразі від садибного будинку залишилися лише підвали та склеп католицького костелу, який складав із садибою єдиний комплекс. У склепі збереглися надгробки на колишніх могилах Едварда Руликівського та його брата Антонія.

Дерев'яна церква Святого Архістратига Михаїла у Боярці збудована в 1901 році на валах слов'янського городища "Перетворення", яке також називають Будаївським городищем за старою назвою Боярки - Будаївка.

З 1756 по 1894 рік на цьому місці знаходилися церкви Святих Жон Мироносиць, Воскресіння Христового та Архістратига Михаїла, які згодом зруйнувалися. Після відкриття залізничної станції "Боярка" та зі зростанням селища було затверджено проєкт дерев'яної церкви архітектора Миколи Горденіна.

З приходом радянської влади Михайлівська церква була закрита, але збереглася неушкодженою, і під час Другої світової війни знову стала чинною.

У храмі зберігається ікона Спасителя, з якою пов'язане диво - у 2005 році на склі, яке закриває ікону, сам по собі виник відбиток її контуру.

Біля Свято-Михайлівської церкви розташоване давнє церковне кладовище, на якому похований український письменник Володимир Самійленко.

Свято-Михайлівська церква у Кожухівці – зразок української дерев'яної культової архітектури.

Побудована в 1820 році, освячена у 1836 році, капітально реконструйована в 1914 році.

Всередині Михайлівської церкви зберігся старий іконостас у стилі рококо та кілька барокових ікон.

Належить до Православної церкви України.

Михайлівська церква побудована в селі Пилипівка в 1843 році на місці згорілого дерев'яного храму, заснованого в 1784 році.

За допомогою в будівництві нового кам'яного храму жителі Пилипівки звернулися до графини Олександри Браницької, фрейліни Катерини II, племінниці князя Григорія Потьомкіна, засновниці парку "Олександрія" в Білій Церкві. Графиня Браницька виділила кошти на будівництво, оскільки дала обітницю збудувати на своїх землях 12 храмів. Михайлівська церква будувалася 9 років і до освячення графиня не дожила.

За радянських часів храм було закрито, але зараз він знову чинний.

В інтер'єрах зберігся живопис учнів Михайла Врубеля.

Сімейний екопарк "Ясногородка" під Києвом є великим відпочинково-розважальним комплексом, що функціонує на базі найбільшої в Україні племінної страусової ферми "Долина страусів". Комплекс на зеленій території зі струмком і ставками пропонує різноманітні розваги для дітей і дорослих. 

Перших 36 страусів завезли в Ясногородку ще в 2001 році. Зараз же на території близько 20 гектарів проживає понад 400 птахів. Серед них білі страуси Нанду з Південної Америки, австралійські Ему та африканські страуси. Дорослі страуси живуть сім’ями: один самець і кілька самок, а птахи-підлітки – разом в окремих вольєрах. Відвідування ферми передбачене у супроводі гіда з екскурсією, що триває близько півгодини.

Ясногородська страусина ферма поєднана із зоопарком, в якому є олені, лами, альпаки, верблюди, дикі свині, єноти, кролі, вівці, кози та багато птахів. Тварин можна годувати кормом, який продається на місці. Контактна зона дозволяє ближче поспілкуватися зі свійськими тваринами.

Для активного відпочинку з дітьми облаштовано парк розваг "Яснограй", де є шахта-лабіринт, батути, швидкісний спуск на зіп-лайні, електромобілі, футбол. У вихідні працюють аніматори.  

Екопарк має виноробню, що виробляє вина з власних виноградників, великий погріб з музеєм та дегустаційною залою. На території працює ресторан локоварства Ferma, що пропонує авторські страви з екологічних продуктів, вирощених на фермі. У весняно-літній час працює вулична барбекю зона Grill&Chill Park зі сценою для виступу гуртів. У сувенірній крамниці можна придбати фермерські сири та м'ясні продукти, авторське вино, сувеніри зі шкіри, яєць та пір’я страуса, лікувальну косметику.

На території екопарку можна переночувати в комфортабельному глемпінгу з шатрами купольного типу, що має криту лаунж-зону та майданчик для вечірнього багаття. У 2024 відкриється повноцінний готель. Влітку працює великий сімейний басейний комплекс, що включає 6 окремих басейнів: 2 дитячі та 4 для дорослих. Біля басейнів є фудкорт зі страусиними спеціалітетами, піцею, бургерами та коктейлями.

Щороку восени проводиться фестиваль "Сімейний винороб", під час якого можна продегустувати авторські вина екоферми та надавити виноград на своє авторське вино під наглядом професійного винороба. Також екопарк щороку проводить Родинну Масницю в Ясногородці.

Фастівський краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі банку (кінець XIX століття), яка є зразком так званої безордерної архітектури в "цегляному" стилі.

Музей засновано в 1990 році, хоча його колекція почала створюватися ще в 1970-х роках. Нинішня експозиція створена на основі результатів археологічних досліджень, етнографічних експедицій, пошуків у архівах.

Серед матеріалів історичного відділу є рідкісні архівні та фотоматеріали, а також історичні предмети, що розповідають про перебування у Фастові Директорії УНР, про бій під Мотовилівкою, про об'єднання УНР і ЗУНР та інші події.

Особливий інтерес викликає діюча модель залізниці та інші експонати про півторастолітню історію Фастівської залізниці.

Хутір Млинок виник неподалік Веприка в XVII-XVIII сторіччі, коли мірошник Дем'ян Цукренко поставив тут водяний млин на річці Кирша при її впадінні в Ірпінь.

Проте поселення на цьому місці існували з найдавніших часів, починаючи з неоліту (XII-X сторіччя до нашої ери), про що свідчать археологічні знахідки. Збереглися укріплення пізнішого скіфського городища VI-V сторічь до нашої ери. Вал довжиною 1,5 кілометри, висотою 5 метрів, шириною до 25 метрів з ровом глибиною 2 метри захищає площу близько 40 гектарів. Це одне із найбільших скіфських городищ на Кевщині. У розрізі вал можна побачити прямо на під'їзді до хутора, поруч із оригінальними дерев'яними воротами та сторожовою вежею.

На березі водосховища споруджено каплицю Нерукотворного Образу Ісуса Христа та Феодорівської Ікони Божої Матері.

Дерев'яна церква на честь преподобного Онуфрія Великого у Липовому Скитку – найстаріший дерев'яний храм Київщини з тих, що збереглися на своєму первісному місці.

Церква Святого Онуфрія збудована в 1705 році при Онуфріївському монастирі, який був відроджений єпископом Захарієм Корніловичем на місці давньоруської обителі.

Друга монастирська церква не збереглася.

Архітектурний ансамбль церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Гатному виконано у давніх традиціях дерев'яного православного зодчества.

Тип храму – хрестово-купольний. У своєму плані він є хрестоподібним простором, куди світло проникає через вікна в барабані, увінчаному куполом, який символізує небесну славу.

Покровська церква належить до Православної церкви України.