Пам'ятки Фастівського району

Масивний кам'яний водяний млин у селі Півні був збудований на правому березі річки Унава в 1909 році. Розташований на околиці села біля центральної дороги.

Здалеку будівля млина нагадує невеличкий замок. Попри деякі ушкодження, млин досі працює, але вже не як водяний.

Старовинний дерев'яний дачний будинок, що розташований на території Київської обласної дитячої лікарні в Боярці, є однією з архітектурних візитівок міста. Це частина збереженої історичної забудови дачного містечка кінця XIX – почтаку XX століття.

В ті часи селище навколо залізничної станції "Боярка" було відомою дачною місциною, куди щоліта приїздили понад 10 тисяч киян. Відпочивала тут і київська інтелігенція, зокрема такі визначні особистості як Михайло Грушевський, Микола Лисенко, Олександр Кониський, Марія Заньковецька, Шолом-Алейхем, Георгій Кістяківський та багато інших. Саме з тих часів деякі з головних вулиць Боярки мають назви, пов'язані з київськими топонімами. 

Реставрацією та ревіталізацією дачного будинку на території боярської дитячої лікарні опікується "Фонд Боярської громади", який планує перетворити її на громадський простір "Дача" у межах проєкту "Нове життя старої дачі".

ДОТ 180 у Віті-Поштовій батальйонного району №6 південного сектору Київського укріпрайону (КіУР) входив до першої лінії оборони міста Києва.

Споруда з товстого армованого бетону є одноповерховим кулеметним ДОТом фронтального вогню на 4 амбразури (тип Б).

В серпні 1941 року гарнізон ДОТу 180 протягом 6 годин відбивав атаки наступаючих військ Вермахту при переправі через міст у селі Віта-Поштова. 6 із 15 захисників столиці України загинули в бою, доля тих, хто вижив, невідома.

Укріплення розчищено та відреставровано силами ентузіастів із Київського історико-патріотичного клубу "Пошук" за участі Міжнародної асоціації дослідників фортифікацій "Цитадель".

У 2011 році в ньому відкрито експозицію музею "Оборона Києва - Пояс Слави". Представлені елементи обладнання та озброєння ДОТу, в тому числі кулемет "Максим", а також інші знахідки пошукових систем: снаряди, міни, гранати, каски різних типів, частини гвинтівок та кулеметів тощо.

Довготривала вогнева точка №186 (ДОТ 186) у Чабанах побудована в 1930 році і є однією з 250-ти фортифікаційних споруд Київського укріпрайону (КіУР), що охоплює Київ з південного заходу півкільцем довжиною 85 кілометрів.

Товщина стін 1,5 метри розрахована на пряме влучення снаряда калібром 203 міліметри. ДОТ одноповерховий, має 4 амбразури та додаткову амбразуру прострілу тилу. На озброєнні було 4 станкові кулемети "Максим" та один ручний ДП. Боєкомплект – 90 тисяч патронів калібру 7,62. Тип маскування - господарська споруда.

В 1941 році ДОТ 186 входив до складу опорного пункату "Крим". Гарнізон – 10-15 осіб (прізвища бійців невідомі).

В даний час силами Міжнародної асоціації дослідників фортифікації "Цитадель" на базі ДОТ 186 створено музей. Відновлено частину обладнання, зокрема один із казематних кулеметів.

"ДОТом капітана Кіпаренка" називають ДОТ 204 батальйонного району №6 південного сектору Київського укріпрайону (КіУР) – артилерійський командно-спостережний пункт (АСП) кругового сектора спостереження.

Підземна залізобетонна споруда типу "Б", одноповерхова, з двома бронековпаками ГАУ та амбразурою оборони входу. В серпні 1941 році ДОТ 204 служив командним пунктом 28-го окремого кулеметного батальйону капітана Івана Кіпаренка опорного пункту "Крим" КіУР.

В 2010 році ДОТ 204 було розчищено та підготовлено до розміщення експозиції як першу чергу музейного комплексу "Оборона Києва - Пояс Слави" силами ентузіастів ВО "Патріот" та МАІФ "Цитадель". Однак пізніше об'єкт був розорений вандалами. Нині доступ вільний.

"ДОТ Вєтрова" - неофіційна назва легендарного ДОТу 205 батальйонного району №6 південного сектору Київського укріпрайону (КіУР).

Ця побудована за індивідуальним проєктом шестиамбразурна кулеметна мінна група вважається найпотужнішою і найнеприступнішою спорудою всього укріпрайону. 5 казематів з'єднувалися між собою підземними ходами протяжністю 375 метрів.

У серпні 1941 року гарнізон ДОТу 205 зі складу 28-го окремого кулеметного батальйону під командуванням лейтенента Георгія Вєтрова, всупереч наказу, відмовився залишити бойові позиції і 10 днів героїчно бився з німцями в повному оточенні, самостійно видобуваючи боєприпаси та продовольство під час очних вилазок. Пізніше був деблокований радянськими військами і гарнізон все ж таки відступив.

ДОТ 205 розчищено силами Київського клубу "Пошук", планується включення до музейного комплексу "Оборона Києва - Пояс Слави".

Великий ланшафтний парк "Єва Парк" відкрився в 2023 році в селі Віта-Поштова, за 10 кілометрів від Києва. Це садовий центр однойменної компанії ландшафтного дизайну, що водночас слугує зоною відпочинку, фотолокацією та місцем для проведення тематичних заходів.

Загальна територія парку складає понад 25 гектарів. Тут є мініатюрні будиночки в англійському стилі, витончені містки, затишна невеличка кав'ярня, артоб'єкти, кам'яні водоспади, а також живий куточок з павичами, рослини із різних куточків світу, водойми, фотозони та різноманітні локації для розваг. В Єва Парку можна не лише прогулятися, а й половити рибу, замовити фотосесію чи орендувати зону для особливих подій.

Також в Ева Парку проводить різноманітні івенти – майстер-класи з живопису, тематичні бранчі, екскурсії, чайні церемонії.

Історико-краєзнавчий музей при Новосілківській гімназії Боярської міської ради створено у 1989 році з ініціативи місцевих педагогів. Матеріали для музею збирали учні тодішньої Новосілківської середньої школи.

Експозиція розповідає про історію села Новосілки від часів заснування у XV столітті, про визвольні рухи на території краю у XVII-XIX століттях та про розвиток села у XX столітті.

Зокрема, представлені матеріали про бойовий шлях Героя Радянського Союзу контрадмірала Івана Кучеренка, який народився в селі Новосілки у 1908 році, а також про вченого і письменника Віталія Кулаковського, уродженця сусіднього села Мостище.

Музей старожитностей в селі Данилівка відкрився 2010 року в приміщенні старої школи, де пізніше розміщувалася сільрада. Ініціаторкою створення була сільська голова Любов Бондаренко, яка й очолила музей.

В експозиції – близько 1000 старовинних речей, які надали музею місцеві мешканці: меблі, одяг, посуд, знаряддя праці, ікони. Представлено багато вишитих сорочок з різних регоінів України, жіночі хустки, колекцію музичних інструментів.

Ландшафтний парк садиби Варвари Ханенко, дружини відомого цукрозавдочика Богдана Ханенка, зберігся в селі Оленівка, яке належало родині Ханенків на початку XX століття.

Це дендропарк із трьома ставками, з ялиново-дубово-грабовими гаями, ділянкою культурного елітного саду та джерелом "Амурчик", яке колись прикрашала бронзова фігурка Амура. Нині від джерела залишилася лише кам'яний каптаж, а від маєтку лише стара водонапірна вежа-пам'ятка техніки початку ХХ століття.

У 2017 році на честь Варвари Ханенко у парку закладено розарій. Планується включення парку Ханенків до ландшафтного заказника місцевого значення "Рай Ханенків-Оленівка".

Унікальний паровоз К-15776 "Зозуля", встановлений на вічну стоянку на залізничній станції "Боярка", вважається символом міста.

Це один із пам'ятників боярській вузькоколійній залізниці, завдяки якій у холодну зиму 1921-1922 років був врятований Київ, що замерзав. На таких паровозах перевозили дрова, що заготовлювалися у сусідніх лісах.

Паровоз "Зозуля" у Боярці вважається єдиним представником цієї серії, який зберігся в Україні.

Фастівський пивзавод заснований у 1906 році міщанином Юліусом Зібертом та прусським підданим Германом Саальманом.

Для будівництва заводу було обрано мальовниче місце на березі річки Унава в Заріччі, поруч із Покровською церквою. Виробництво пива налагоджували німецькі спеціалісти. На момент запуску Фастівський пивзавод міг виготовляти близько 50 тисяч дал пива на рік. Під час обох світових воєн підприємство не постраждало.

Масштабну реконструкцію з повним оновленням технології було проведено в 2008 році. Наразі потужності підприємства, що входить до складу об'єднання "Оболонь", становлять 12 мільйонів декалітрів пива на рік.

Щочетверга на "Пивоварні Зіберта" проводяться екскурсії з дегустаціями (бажаний попередній запис). Працює фірмовий магазин.

Покровська церква у Кожанці розташована на піднесенні в центрі села.

Церква дерев'яна на кам'яному фундаменті, тризрубна трикупольна, пізніше розширена за рахунок прибудови невисоких прибудов та тамбуру. До апсиди з півдня примикає невелика прибудова. Зруби перекриті восьмигранними банями без барабанів, що робить силует будівлі дещо присадкуватим.

За легендою, кошти на будівництво цієї церкви зібрали гайдамаки.

Незвичайність композиції будівлі ставить її до низки цікавих пам'яток дерев'яної архітектури Правобережної України.

Витончена будівля в стилі модерн споруджена в 1903 році за проєктом архітектора Валеріана Куликівського для родини шляхтичів Хоєцьких, які володіли Томашівкою з 1810 року.

Будівля цегляна, дво- та частково одноповерхова, має складний план. Зовнішній вигляд урізноманітнюють численні фронтончики, лопатки, карнизи, збагачують відкрита веранда, прикрашена дерев'яними різьбленими палітурками, і така ж лоджія.

За радянських часів у будівлі розміщувалася середня школа. Наразі приміщення та територія садиби знаходяться у розпорядженні Ризоположенського чоловічого монастиря УПЦ московського патріархату, силами братії ведуться реставраційні та будівельні роботи.

На території зведені храми Страстей Христових, Воскресіння Христового, Успіння Пресвятої Богородиці, Усіх преподобних Печерських, Паїсія Великого, а також каплиці Святого Хоми, розсудливого розбійника Раха, Святої Матрони, Святого Уара, Святої Анастасії Узорішительниці. Ведеться будівництво дзвіниці з каплицею Святого Миколая. Планується зведення грандіозного собору Положення ризи Божої Матері у Влахерні.

Монахи організували міні-зоопарк, де утримуються поні, страуси, різноманітні птахи.

Відвідувачів просять мати скромний одяг (жінки у довгих спідницях та хустках, чоловіки у штанах) та утриматися від фотографування на території.

Руїни садиби Руликівських збереглися у парку Великої Мотовилівки поряд із сільрадою.

Польський поміщик, історик і етнограф, дослідник Правобережної України Едвард Руликівський володів Мотовилівкою на початку ХІХ століття. Він збудував двоповерховий цегляний палац на тому місці, де раніше стояв замок шляхтичів Аксаків.

Наразі від садибного будинку залишилися лише підвали та склеп католицького костелу, який складав із садибою єдиний комплекс. У склепі збереглися надгробки на колишніх могилах Едварда Руликівського та його брата Антонія.