Пам'ятки Кіровоградської області

Археологічний музей імені Нінель Бокій при Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка в Кропивницькому відкрився у 2011 році. Носить ім'я своєї засновниці, історикині та археологині, доцентки кафедри історії України Нінель Бокій.

Основна експозиція музею репрезентує роботу археологічної експедиції кіровоградських дослідників-археологів впродовж 30 років та містить артефакти практично всіх археологічних епох. Зокрема представлені речі з таких відомих пам’яток, як Мельгуновський курган, Самур-Могила, ґрунтові могильники скіфського часу біля села Заломи та міста Світловодськ. Серед них: кераміка, зброя, прикраси, кінська вузда та ритуальні речі.

Перлиною колекції є матеріали золотоординського часу, які репрезентують унікальну археологічну пам’ятку біля села Торговиця на Кіровоградщині.

Благовіщенський історичний музей відкрився у 1970 році. Розташовується на другому поверсі Будинку культури "Мир" у центрі міста Благовіщенське.

Експозиція музею розкриває історію Благовіщенського краю від часів неоліту до наших днів  та розповідає про видатних земляків.

В археологічному розділі представлені матеріали кам’яної доби, трипільської культури, скіфського періоду, черняхівської культури, Київської Русі. Зокрема, експонуються археологічні знахідки біля сіл Данилова Балка, Сабатинівка, Луполове, де виявлені залишки двох поселень трипільської культури IV тисячоліття до нашої ери.

Другий розділ розповідає про заселення краю у XVIII-XIX століттях, побут селян і містян ХІХ століття та їхні етнографічні особливості, розвиток промисловості у Благовіщенському. У наступному розділі можна познайомитися з подіями XX століття в Благовіщенському, серед яких Українська революція, насильницька колективізація і Голодомор, Друга світова війна, повоєнна відбудова.

Окрема експозиція присвячена подіям сучасної російсько-української війни. В картинній галереї, зокрема, представлені роботи місцевого художника Анатолія Хольцмана.

Музей Дмитра Чижевського в Олександрії відкрився у 2022 році в будинку, в якому пройшло дитинство та юність цього видатного українського вченого-енциклопедиста, культуролога, філософа та літературознавця.

Дмитро Чижевський народився 1894 року в дворянській родині нащадків заможного козацтва і українського шляхетства, представників однієї з гілок давнього роду Чижів. З 1904 року родина Чижевських проживала в одноповерховому цегляному будинку на нинішній вулиці Шевченка, займаючись громадською та просвітницькою діяльністю.

Експозиція музею відтворює атмосферу провінційного життя на початку XX століття. Представлено меблі у стилі тієї епохи, піаніно, старовинний годинник, фотоапарат та телескоп, подібний до телескопу батька Чижевського. Експонуються першодруки книг Чижевського, родинні документи та світлини.

Музей пропонує екскурсії на теми "Світ захоплень родини Чижевських", "Роль родини Чижевських в історії міста Олександрії", "Закордонний період життя та наукова творчість Дмитра Чижевського", а також інтерактивну екскурсію з грою в крокет "Дитинство, юність та захоплення Дмитра Чижевського".

"Будинок Дмитра Чижевського" є відділом Олександрійського міського музейного центру імені Антоніни Худякової.

Велика хоральна синагога в характерному еклектичному стилі кінця XIX століття з романтичним напрямком мавританського стилю збудована в Кропивницькому в 1853 році.

В 1895 році реконструйована за проєктом відомого єлисаветградського архітектора Олександра Лишневського.  На той час в місті проживало близько 25 тисяч євреїв.

Після Другої світової війни синагога було закрито, будівля перебувала в аварійному стані. Нині вона відреставровано та повернута єврейській громаді Кропивницького.

В 1998 році в приміщенні синагоги розпочали роботу 2 значні проєкти єврейської культури - історичний музей "Євреї Єлисаветграда" (на час створення був першим общинним єврейським музеєм в Україні) та єврейський музично-драматичний театр "Тхія".

Вільшанський українсько-болгарський історичний музей носить ім'я свого засновника Івана Гуржоса, який протягом життя зібрав велику колекцію краєзнавчих матеріалів з історії рідної Вільшанки та Вільшанщини.

Основна експозиція присвячена переселенню у цю місцевість понад 400 сімей придунайських болгар, які брали участь у російсько-турецькій війні 1768–1774 років на боці росії. Найціннішим експонатом є ікона святого Іоана Милостивого (1874), написана до 100-річчя поселення болгар на Вільшанщину.

Також серед експонатів: болгарський національний музичний інструмент – гайда, шабля і піхви виробництва Златоустівського заводу, болгарське національне жіноче вбрання, козацька люлька, роботи місцевих килимарниць і вишивальниць тощо.

На окрему увагу заслуговує репринтне видання  "Літопису села Вільшанка", написаного священником храму святого  Іоанна Милостивого Володимиром Лобачевським, який описав період з 1773 по 1885 роки.

Водолікарня Гольденберга збудована в Єлисаветграді (нинішній Кропивницький) в кінці ХІХ століття.

Будівлю в мавританському стилі споруджено за проєктом Якова Паученка коштом Ісаака Гольденберга - спеціаліста з лікування нервових захворювань. Прикрашена декоративною плиткою, різьбленою штукатуркою, кольоровою цеглою, різьбленими дверима в "східній" арці порталу.

Лікарня Гольденберга була популярною медичною установою серед заможних єлисаветградців та гостей міста. Тут використовувалися природні і чи не найпрогресивніші на той час процедури: лікувальні ванни, комплекс душів, ультрафіолетове опромінення, аеротерапія. Зростанню популярності здравниці сприяв набір високоякісної курортологічної апаратури європейського рівня. Дружина доктора Ісаака Гольденберга тримала у підвалах лікарні ренський льох і торгувала вином.

Наразі у будівлі розміщується міська лікарня №3.

Мальовничі руїни водяного млина на річці Південний Буг у Луполовому незмінно приваблюють любителів водного туризму.

Триповерхова будівля млина побудована в 1901 році на рукаві Південного Бугу, що омиває один з островів. Греблю та водоспад, який раніше обертав водяне колесо, місцеві жителі називають "Джакузі" і використовують для купання.

Розпочату нещодавно реконструкцію з метою створення рекреаційного комплексу наразі призупинено.

Гайворонська вузькоколійна залізниця – одна з небагатьох діючих вузькоколійок в Україні. Збудована у 1897 році як частина великої мережі вузькоколійок, створеної на півдні України Південним товариством під'їзних шляхів.

Маршрут завдовжки 130 кілометрів починається у селищі Рудниця, проходить через Бершадь, Гайворон та закінчується у селищі Голованівськ. Гайворонська вузькоколійка є найдовшою в Європі.

Інфраструктура залізниці включала вокзал, паровозне депо, локомотиворемонтний завод, ремонтні майстерні. З того часу Гайворон вважається столицею українських вузькоколійок.

Станція знаходиться поруч із вокзалом звичайної залізниці, з іншого боку колій. Здійснюється регулярний пасажирський рух по всьому маршруту (тепловози ТУ-2). На замовлення туристичних груп на маршрут може вийти старовинний паровоз Гр-280.

Для популяризації та збереження Гайворонської вузькоколійки у 2021 році було запроваджено фестиваль "GoodoK_Fest", який планується проводити щорічно.

Гайворонський краєзнавчий музей створений у 2005 році на основі матеріалів Музею залізничників, який був заснований ще у 1950-х роках і розповідав про історію Гайворонської залізниці. Розташовується у Центрі культури і дозвілля Гайворонської міської ради.

Понад 2000 експонатів представлені у 40 тематичних експозиціях, які присвячені природі, історії, культурі та мистецтву Гайворонщини, видатним особистостям краю.

Історичний відділ музею оформлений у вигляді настінних книг, які висвітлюють історію Гайворонського краю та Гайворонської залізниці. Також експонується велика колекція трипільської кераміки.

В етнографічному відділі відтворено колорит української хати кінця ХІХ – початку ХХ століття. Найцікавішими експонатами є діючий ткацький верстат, вишиті рушники та сорочки, старовинний сільськогосподарський  інвентар.

Художній відділ містить твори мистецтва видатних художників-земляків, серед яких 150 робіт Миколи Жидельова,  виконаних в різноманітних художніх техніках і стилях. Також представлені картини народної художниці Наталії Шевчук та дерев'яні скульптури майстра народної творчості Григорія Пилипишина.

У 2024 році музей отримав від латвійських партнерів унікальний вузькоколійний локомотив серії ESU2a, який може працювати як мобільна електростанція.

Перша у Кропивницькому приватна галерея "Єлисаветград" відкрилася у 2011 році в історичних кварталах міста, на вулиці, яка носить ім'я градоначальника Олександра Пашутіна. Двоповерхова будівля галереї збудована наприкінці ХІХ століття місцевим пекарем Олексієнком.

Експозиція налічує кілька десятків картин відомих українських, в тому числі кіровоградських, митців, зокрема, братів Анатолія та Сергія Шаповалових, Семена Равського, Бориса Вінтенка, Федора Клименка та інших. Представлена одна з робіт Петра Оссовського.

Постійно діє експозиція документів, фотографій, предметів, пов′язаних з історією міста Кропивницького. Популярністю користуються і тематичні виставки предметів побуту і мистецтва радянського періоду, монети і банкнот світу, предметів побуту кінця ХІХ – початку XX століття, порцелянових ляльок тощо.

Галерея регулярно проводить тематичні виставки та майстеркласи з живопису.

Геометричний центр України - точка, яку вперше було визначено в 1989 році доктором географічних наук Віктором Шевченком як географічний центр України.

Він дійшов висновку, що центром України є точка з географічними координатами 48*21" північної широти та 31*10" східної довготи. Ця точка розташована на околиці Добровеличківки, в районі "Козацька криниця".

Рішенням районної ради в 1991 році було встановлено гранітний пам'ятний знак.

Проте в 2005 році внаслідок нових досліджень було встановлено, що географічний центр України знаходиться біля міста Шпола на Черкащині. Точці в Добровеличківці присвоїли інше почесне звання - геометричний центр України.

"Веселі Боковеньки" - дендрологічний парк у складі селекційно-дендрологічної дослідницької станції, підпорядкованої Українському науково-дослідному інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Георгія Висоцького.

Роботи із закладення парку було розпочато в 1893 році Миколою Давидовим за проєктом українського художника-пейзажиста Іпполіта Владиславського-Падалки. В оформленні брав участь відомий знавець-ботанік Арнольд Регель.

Площа парку – 109 гектарів. Парк розбитий у ландшафтному стилі. Головною композиційною віссю його є річка Боковенька та балка Скотувата, на яких споруджено систему мальовничих ставків. П'ять ділянок відтворюють у мініатюрі природний ландшафт певних географічних зон. Колекція парку налічує близько 1000 видів і форм дерев і чагарників, серед яких дуб гірський, кипарисовик нутканський, тюльпанне дерево та інші. Тут росте єдине на Кіровоградщині дерево гінкго.

Добровеличківський краєзнавчий музей розташований у будівлі колишньої земської управи, збудованій у 1892 році.

Фонди музею налічують 5 тисяч предметів матеріальної та духовної культури краю, що відображають його історію з найдавніших часів (IV-III тисячоліття до нашох ери) до сьогодення.

24 розділи музею розміщено в 11 залах. Зокрема, подано цікавий археологічний матеріал про історію заселення цих земель племенами трипільської культури (IV – ІII тисячоліття до нашої ери).

На окрему увагу заслуговують зібрання творів декоративно-ужиткового мистецтва, твори образотворчого мистецтва художників-аматорів та художників-професіоналів Кіровоградщини.

Долинський краєзнавчий музей на Кіровоградщині є комунальним закладом Долинської міської ради. Заснований у 1966 році. Розташований в історичній частині міста, на найстарішій вулиці, поряд основними з пам’ятками архітектури кінця ХІХ – початку ХХ століть.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про історію міста Долинська, культуру та побут його мешканців з давніх часів до сьогодення. Зокрема, в палеонтологічній експозиції представлене скам’яніле дерево, вік якого сягає 250 мільйонів років.

Важливий розділ музею присвячений будівництву залізничної гілки Знам'янка – Миколаїв та заснуванню станції "Долинська", названої на честь місцевої землевласниці Ольги Долинської, яка дала початок розвитку міста.

Окрема зала відведена під художню галерею, де представлена колекція творів понад 30 місцевих художників. Окрасою колекції є роботи відомого кіровоградського скульптора Віктора Френчка.

Будівля залізничної станції "Фундукліївка" Одеської залізниці збудована в Олександрівці в 1876 році коштом київського губернатора Івана Фундуклея, вченого та мецената, який володів у другій половині ХІХ століття навколишніми маєтками.

Названа на його честь.