Пам'ятки Ужгородського району

Водоспад Крутило на невеликій гірській річці Туриця знаходиться в урочищі Кичера приблизно за 2 кілометри вище за течією від села Лумшори, біля турбази "Водоспад".

За течією річку можна спостерігати багато дрібних водоспадів заввишки до 1 метра. Крутило - один з найбільших, вище 3 метрів. Його потужний струмінь вимив у скелях глибокий простір що добре підходить для купання.

Брукована пішохідна вулиця Корзо в центрі Ужгорода з'єднує площу Корятовича з вулицею Августина Волошина.

У перекладі з італійської "корзо" означає "місце для прогулянок". Назва, дана вулиці ще колишніми власниками міста Другетами, виправдана й зараз. Це улюблене місце для прогулянок містян та гостей Ужгорода – тут безліч кафе та магазинів, фасади старовинних будинків відреставровано, а міські служби ретельно підтримують чистоту.

Горянська ротонда (церква Святої Анни) в Ужгороді - найдавніший храм Закарпаття, унікальна пам'ятка романо-візантійської архітектури, в якій фахівці вбачають риси великоморавської архітектури.

Найбільш вірогідним часом будівництва вважається XIII сторіччя, проте існують і більш ранні датування - аж до X сторіччя. Храм-ротонда в Горянах виконаний у формі шестигранника з потужними стінами завтовшки 2-2,5 метри та вузькими вікнами, складений із цегли, аналогічної давньоруській плінфі. Ймовірно, храм Святої Анни був каплицею укріпленого замку та виконував оборонні функції.

За легендою, Горянську ротонду збудувала княжна Грагісса, яка володіла Горянським замком у XIII столітті. Коли замок захопив магнат Матуш Чак Тренчинський, рятуючись від безчестя, Грагісса назавжди пішла в замкові підземелля, де на її душу досі чекає звільнення.

В XV столітті до ротонди був прибудований неф Миколаївської церкви.

Всередині Горянської ротонди збереглися фрески, створені в 1360-1370 роках італійськими майстрами школи Джотто. На східній стіні нефа знаходяться розписи XV століття, виконані в техніці "саль секко" в манері тірольської та чеської живописних шкіл.

Ужгородська ортодоксальна синагога - храм закарпатської громади євреїв-ашкеназів.

Синагога в Ужгороді збудована в 1904 році в неомавританському стилі за проєктом архітекторів Дюли Паппа та Ференца Саболча.

Нині в будівлі розміщується Закарпатська обласна філармонія.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту – це стилізоване етнічне село в центрі Ужгорода, де зібрано зразки дерев'яної архітектури, типові для представників різних народів Закарпаття: долинян, лемків, бойків, гуцулів, угорців, румунів.

Перлиною експозиції Ужгородського скансену вважають лемківську дерев'яну Свято-Михайлівську церкву (1777 рік), привезену із села Шелестове Хустського району. В інтер'єрах можна побачити різьблений іконостас та ікони XVIII століття.

Також на особливу увагу заслуговує гуцульська садиба-гражда із села Стебного на Рахівщині, що поєднує житлові, господарські та оборонні функції.

Цікава конструкція водяного млина ХІХ сторіччя із села Колочава на Міжгірщині, в якій передбачено приміщення для млинового механізму та кімната мулу.

Угорську народну архітектуру представлено будинком заможного селянина ХІХ століття із села Вишково Хустського району.

Кав’ярню-фотомузей "OttoFoto" відкрила в Ужгороді в 2023 році дружина відомого ужгородського колекціонера Аттіли Рунянина Ксенія. Колекція формувалась та поповнювалась протягом близько 7 років і тепер налічує більш ніж півтисячі різноманітних фотоапаратів і не тільки.

В кав’ярні-фотомузеї "OttoFoto" представлені біля трьохсот фотоапаратів, два мотоцикла та близько ста раритетних речей. Експозиція кафе в основному складається з фотоапаратів радянського, європейського та американського виробництва починаючи з 1920 року. Є тут і інші старовинні речі: грамофон, радянська радіола, стаціонарний телефон, яким користувались у минулому столітті, різноманітний антикваріат.

В кав’ярні можна проводити фотовиставки, майстеркласи та творчі зустрічі.

"OttoFoto" розташований в центральнй частині міста, недалеко від площі Корятовича.

Міні-статуя Свободи в Ужгороді, яка є одночасно найменшим чинним маяком в Україні, виготовлена скульптором Михайлом Колодком у стилі Фернандо Ботеро та встановлена в 2011 році на честь Ужгородської річкової регати.

Фігурка висотою 17 сантиметрів тримає світильник, у якому блимає світлодіод. Свободка-маяк встановлена на перилах мосту через річку Уж.

Романо-готичний Невицький замок на вершині пагорба над долиною річки Уж збудований у XIII сторіччі, ймовірно, на місці більш раннього дерев'яного укріплення.

Вперше Невицький замок згадується в 1274 році як королівський замок комітату Унг. Контролював торговий шлях на Ужоцький перевал. До 1321 року був оплотом закарпатських феодалів, що повстали проти нового короля Карла I Роберта. Надалі Невицький замок на три сторіччя перейшов у володіння графів Другетів, які перебудували замок на італійський зразок.

Легенда розповідає про одну з володарок з роду Другетів, прозвану за крайню жорстокість "Поган-дівча" (зла діва), покарати яку за безчинства довелося особисто угорському королю Матяшу.

Замок був зруйнований трансільванським князем Дєрдем (Юрієм) I Ракоці в 1644 році під час релігійних воєн з Австрією (Другети були католиками, а Ракоці - протестантами-кальвіністами). Збереглася квадратна вежа-донжон, чотири кутові та надбрамна вежа, фрагменти оборонних стін, вали та рів. На замковому дворі знаходиться облоговий колодязь діаметром 3,5 метри.

Наразі руїни Невицького замку розташовані на території турбази "Верховина". Замок частково відреставровано та законсервовано, доступ вільний.

Єдиний у країні пам'ятник листоноші встановлено в сквері на центральній площі Перечина.

Пам'ятник присвячений жителю села Тур'ї Ремети Федору Фекеті, який у середині ХІХ століття працював листоношою і щодня долав пішки 10 кілометрів гірської дороги від рідного села до Перечина та назад. Працював незалежно від погоди, неодноразово зустрічав у дорозі диких звірів, але пошту завжди доставляв вчасно, за що отримав від односельців шанобливе прізвисько "Посол". Після його смерті в 1839 році вдячні земляки встановили на місцевій церкві меморіальну дошку з написом: "Федір Фекета. На згадку про приязність, тверезість, чесність, послужність Посла".

Пам'ятник у Перечині встановили в 2005 році.

Пам'ятник закарпатському художнику Ігнатію Рошковичу в Ужгороді встановлено на набережній, яка раніше носила його ім'я, поряд із пішохідним мостом.

В кінці XIX - на початку XX століття Рошкович прославився сакральними розписами багатьох храмів Європи, зокрема. базиліки Святого Іштвана в Будапешті та Преображенській церкві в Ужгороді.

Скульптор Михайло Колодко зобразив художника за роботою над міським пейзажем Ужгорода з набережною та мостом через річку. Причому міст на картині виглядає таким, яким він був за часів Рошковича.

Аналогічний пам'ятник буде встановлено в Будапешті.

"Парк Шенборна" в урочищі Воєводино поруч із Тур'єю Пасікою створений у 2013 році меценатом Сергієм Мошаком до 285-річчя передачі в дар імператором Австрії закарпатських земель архієпископу Лотареві Францу Шенборну.

Вхідна брама парку, побудована на старовинних фундаментах будівлі XVIII століття, символізує портал між австро-угорською епохою Закарпаття та сучасною Україною.

"Парк Шенборна" розбитий серед гір Турянської долини навколо запрудного озера Тур із островом у формі кордонів Австро-Угорщини 1867 року, куди можна дістатися на плоту. Кожен елемент паркової архітектури має певне символічне значення. Наприклад, 7 ліхтарів різної форми відповідають дням тижня, 12 містків сомволізують знаки зодіаку. У Кельтському гаю можна побачити календар друїдів у рунічному колі та різні дерева, що відповідають датам народження людей. Над озером стоїть водяний млин Святого Яна зі старовинними жорнами. Міст Чотирьох Євангелістів у стилі бароко прикрашають скульптури святих Луки, Іоанна, Марка та Матвія. Також у парку можна знайти кілька мініскульптур кельтів роботи скульптора Михайла Колодка.

Для гостей курорту "Воєводино" вхід у парк безкоштовний.

Провулок "Гірчичне зерно" (Гірчичний провулок) в Ужгороді - реконструйований куточок старого міста.

Колоритний торговий пасаж у центрі Ужгорода створено в 2010 році для сімейного відпочинку. 70-метровий пішохідний провулок з'єднує площу Корятовича та вулицю Олександра Фединця.

Архітектурне рішення Гірчичного провулка, спроектованого Михайлом Колодком, виконане в єдиному старовинному стилі, притаманному Ужгороду 1930-х років. Уздовж пасажу розташовані кафе та кондитерські, маленькі магазинчики, дитяча перукарня, а також музей кави з кавовою картою Ужгорода. Передбачено місце для сцени.

Особливо романтична атмосфера тут панує вечорами, коли запалюються теплі вогні ліхтарів у ретро-стилі.

Найстаріша алея сакур в Ужгороді тягнеться вздовж вулиці Бращайків від площі Пушкіна на набережній Незалежності до перехрестя з вулицею Ференца Ракоці. Це найпопулярніша туристична локація міста під час цвітіння сакур у другій половині квітня.

Сакуру визнано туристичною візиткою Ужгорода. Декоративну японську вишню завезли сюди в 1923 році з Відня, і зараз вона росте по всьому місту. Але перша алея сакур була висаджена саме вздовж вулиці Бращайків і на прилеглих вулицях – у так званих чеських кварталах, які були забудовані у 1920-х роках у стилі міжвоєнного модернізму. Навесні тут зацвітають неймовірно пишним рожево-білим кольором сотні дерев сакури. Це захоплююче видовище щороку приваблює до Ужгорода тисячі туристів.

Нові алеї сакур в Ужгороді були висаджені у 2009-2011 роках на протилежному березі річки Уж – на Слов'янській, Київській та Православній набережних.

Майже одночасно із сакурами зацвітають магнолії, розпускаються квіти японської айви та яблунь Недзвецького, флоридської та китайської.

Винні підвали у Середньому – найстаріший та найбільший центр виноробства на Закарпатті.

Підвали були закладені в 1557 році магнатами Франциском Стефаном і Домініком Добо з Руської, що володіли на той час Середнянським замком, про що свідчить кам'яна табличка біля старого входу в підземелля.

Будівництво підвалів велося силами полонених турків. Їхня загальна довжина склала 4,5 кілометри. Спочатку підвали відігравали роль підземного притулку при нападі ворогів, проте поступово перетворилися на виносховище.

Тунелі висічені в туфі – пористій породі вулканічного походження. Всередині постійно підтримується температура +12 градусів, що є ідеальними умовами витримування вина.

Середнянські вина були відомі багатьом монархам Європи, їх постачали до двору російського царя Петра I. У радянські часи підвали були націоналізовані, на їх основі було створено радгосп-завод "Середнянський", що прославився знаменитими марочними винами "Середнянське", "Перлина Карпат", " Троянда Закарпаття". Наразі завод належить АПФ "Леанка".

Проводяться екскурсії до підвалів, де вино витримується у величезних дубових бочках, відвідувачам пропонують продегустувати найкращі середнянські вина. Продукцію заводу можна придбати у фірмовому магазині.

Дирекція Ужанського національного природного парку розташована у Великому Березному на північному заході українських Карпат.

Ще в 1908 році для охорони реліктових лісів на околицях Великого Березного було створено заповідники "Стужица" і "Тиха". Наразі це частина першого у світі тристороннього українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного заповідника "Східні Карпати", який включено до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО. Займає площу майже 40 тисяч гектарів.

Ужанський національний парк відрізняється різноманітністю природних ландшафтів, унікальністю лісових екосистем, багатством флори та фауни, великою кількістю культурно-історичних пам'яток. На території парку виростають 863 види рослин, 80 з яких занесені до Червоної книги Закарпаття, 52 включені до Червоної книги України, 2 – до Міжнародного Червоного списку.

Основні пам'ятки розташовані в районі села Стужиця: карстові печери, мінеральні джерела, дерев'яні церкви та місце падіння знаменитого Княгиненського метеорита.