Пам'ятки Житомира

Римо-католицьку парафію Святого Вацлава організували у 1907 році жителі сіл Крошня Чеська та Крошня Руська (нинішній Крошнянський район Житомира), переважно чехи та поляки.

Землю під будівництво костелу виділив Андрій Аршеневський. У 1908 році було збудовано костел Святого Вацлава.

За радянської влади храм закрили, у будівлі костелу розмістили клуб, потім бібліотеку, а з 1960 року – житомирський харчокомбінат облспоживкооперації.

Парафія Святого Вацлава була відроджена в 2001 році завдяки настоятелю отцю Людвіку Камілевському, а в 2002 році костел було повернуто віруючим. Реконструйовано каплицю та прилеглі до неї споруди, накрито дах головної будівлі, відбудовано вежу та фасад костелу. На облаштованій території костелу встановлено пам'ятний знак у вигляді хреста з нагоди 100-річчя парафії.

Семінарський костел Святого Йоана з Дуклі у Житомирі – пам'ятка архітектури національного значення.

Розташований впритул до центральної площі міста.

Будівля в стилі неокласицизму збудована в 1838-1842 роках як костел Луцько-Житомирської духовної семінарії замість згорілого храму монастиря францисканців, заснованого в 1763 році.

До 1917 року в монастирському корпусі розміщувалася духовна семінарія, а за радянської влади - військкомат.

У 1992 році костел Святого Йоана було повернено отцям-францисканцям, освячено в 1997 році. Монастир чинний.

Житомирський літературно-меморіальний музей Володимира Короленка відкрито до 120-річчя видатного письменника та громадського діяча в будинку, де пройшли його дитячі та юнацькі роки.

Короленко прославився як активний учасник народницького руху та автор безлічі літературних творів, найвідоміші з яких: "Ліс шумить", "Сліпий музикант", "У поганому суспільстві", "Судний день", "Без мови", "Діти підземелля".

Експозиція розміщена в семи залах за хронологічним принципом, налічує 10 тисяч експонатів: особисті речі, прижиттєві видання Короленка та письменників-сучасників, твори графіки, живопису, скульптури, прикладного мистецтва.

Лютеранська кірха в Житомирі була збудована в 1896 році біля комплексу Житомирської чоловічої гімназії.

Землю під будівництво лютеранського храму виділила для лютеранської громади Житомира вдова німецького колоніста Вільгельма Кнаака. Проєкт кірхи у стилі модернізованої готики розробив архітектор Арнольд Єнш.

Будівля складена з червоної цегли. Архітектору вдалося досягти чудової пластичності та гармонійності архітектурних форм.

На органі в кірсі грав Даніїл Ріхтер, дід знаменитого піаніста Святослава Ріхтера, який народився в Житомирі в 1915 році і мешкав у невеликому будинку поряд з кірхою.

За радянських часів у будівлі розмістили спортзалу.

З 1996 року кірха належить Незалежній церкві "Різдво" євангельських християн-баптистів. Проведено реставрацію, відкрито недільну школу. Орган відновити поки що не вдалося - його замінює макет.

Монумент Вічної Слави на честь воїнів-визволителів Житомира встановлено на одній із найвищих точок міста та видно здалеку.

Монумент є високою масивною колоною циліндричної форми, висіченою з житомирського лабрадориту, на якій встановлена скульптурна композиція - воїн Радянської Армії, партизан і жінка-патріотка. Над ними майорить прапор. Скульптурна композиція відлита із бронзи. На гранітному постаменті висічено найменування частин Радянської Армії, партизанських з'єднань та загонів, підпільних організацій, прізвища воєначальників, партизанських командирів, керівників партійного підпілля. Біля монумента горить Вічний вогонь.

Від підніжжя монумента відкривається чудовий краєвид на місто, що оточують його ліси, греблю, що утворює Житомирське водосховище.

Музей пожежної охорони в Житомирі розташовується в приміщенні пожежної вежі, яка була збудована в 1894 році.

Пожежна вежа досі діє, є пам'яткою архітектури місцевого значення.

В музеї представлено історію формування системи пожежогасіння та пожежної техніки, на кінопроекторі показують фільм про причини виникнення пожеж.

Народний музей композитора Бориса Лятошинського відкрився в 2013 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 1, яка носить ім'я цього класика української музики ХХ століття, що народився в Житомирі в 1894 році.

Експозиція містить матеріали про життя і творчість митця та його родину, яка мала польське коріння. Представлені особисті речі композитора, сімейні фото, архівні документи.

Окрема експозиція присвячена історії Житомирської музичної школи з 1905 року та її видатним випускникам.

Єдиний в Україні музей видатного українського піаніста Святослава Ріхтера відкрився в 2015 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 2, яка також носить ім'я Святослава Ріхтера.

З 1930 року музична школа розташовується в історичній будівлі на розі вулиць Івана Франка і Святослава Ріхтера, зведеній у 1904 році як прибутковий будинок. Тут навчалися композитор Олександр Білаш і диригент Вадим Гнєдаш, виступало багатьох діячів культури, серед яких всесвітньо відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 100-річчя від дня народження музиканта було відкрито музей "Кімната пам'яті Святослава Ріхтера", який з 2018 року носить ім'я народного. В експозиції представлені архівні документи, фотоматеріали та особисті речі музиканта. Також експонуються живописні роботи Ріхтера, зокрема картина "На дачі", написана олією. Працює постійна виставка "Світ очима Святослава Ріхтера", де представлено майже 50 світлин, зроблених ним особисто.

Двоповерховий особняк у стилі бароко на південній околиці Житомира належав житомирському нотаріусу, адвокату Івану Філіпову.

Спочатку будинок 1886 року побудови був дерев'яним. Філіпов реконструював його в 1903 році, перетворивши на розкішний особняк.

Зараз у будівлі розміщуються одразу 3 державні організації: управління юстиції, управління культури та Палац щастя.

Особняк Філіпова є пам'яткою архітектури місцевого значення, однією з маловідомих архітектурних перлин Житомира.

"Плоский будинок" у Житомирі, який також називають "Будинок-химера" або "Будинок у формі серця", заслужив таку назву за своє нестандартне архітектурне рішення.

Будівля середини ХІХ століття знаходиться в історичному центрі Житомира, що на майдані Перемоги. Його розташування відповідає дореволюційному радіальному плануванню міста. Колись будинок був кутовим, причому стояв на гострому розі перехрестя. Щоб максимально використати всю земельну ділянку, архітекторові також довелося спроєктувати будинок із надзвичайно гострим кутом. Таким чином, при погляді з певного ракурсу, створюється ілюзія, що в будинку є лише фасад з вікнами, а інших стін немає – будинок плоский. При цьому два крила будівлі зробили його в плані, що нагадує форму серця.

Також відомі "плоські будинки" в Одесі та Львові.

Свято-Михайлівський кафедральний собор у Житомирі вважається визначною пам'яткою архітектури ХІХ століття, належить до найстаріших кам'яних культових споруд міста.

Збудований коштом житомирського купця Михайла Хаботіна, який згодом був похований під вівтарною частиною церкви.

Тут був охрещений відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 1927 року Михайлівська церква діяла як храм української автокефальної православної громади, потім була закрита. За радянських часів тут розміщувалося товариство "Знання" та ляльковий театр.

Нині це діючий храм Православної церкви України. В 1991 році розпочалася реставрація. При соборі діє недільна православна школа.

Свято-Успенський Архієрейський собор розташований в одному з найдавніших історичних районів Житомира – на Подолі, тому його ще називають Подільською церквою.

Церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Належить УПЦ московського патріархату.

Високий та стрункий Хрестовоздвиженський кафедральний собор розташований в історичному серці Житомира на Замковій горі.

Храм у візантійському стилі збудовано в 1900 році на місці дерев'яної Троїцької церкви, що існувала з XVII сторіччя.

В 1930-ті роки храм було закрито радянською владою, пізніше передано обласному краєзнавчому музею. В 1987 році в ньому розмістили експозицію музею природи, геологічна колекція якого була заснована волинським губернатором Михайлом Чертковим ще в XIX столітті.

Після тривалих дискусій щодо повернення Хрестовоздвиженського собору православним віруючим, в 2011 році його було передано УПЦ московського патріархату та освячено в 2014 році.

"Головою Чацького" в Житомирі називають скелю химерної форми над річкою Тетерів (30 мметрів), геологічна пам'ятка державного значення.

За легендою, звідси кинувся в річку польський шляхтич Чацький, якого переслідували козаки. За іншою версією назва пов'язана з прізвищем засновника Кременецького ліцею Тадеуша Чацького.

Скелю добре видно з оглядового майданчика на греблі Тетерівського водосховища та з пагорба біля Монументу Слави. Навпроти - скеля "Чотири брати".

Скеля "Голова Чацького" - популярне місце літнього відпочинку мешканців Житомира.

Величний Спасо-Преображенський кафедральний собор вважається символом міста Житомира, один з найбільших православних храмів України.

Споруджений в 1866-1874 роках архітектором Карлом Рахау як головний православний храм Волині на місці василіанської церкви. Витриманий у візантійсько-руському стилі з характерними рисами давньоруської архітектури ХІ-ХІІ сторічь. Висота веж досягає 53 метри.

Інтер'єр багато оформлений з використанням місцевого граніту та лабрадориту.